Постанова

від 17.10.2023 по справі 948/239/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/239/23 Номер провадження 22-ц/814/3666/23Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2023 року, постановлене суддею Косик С.М. (повний текст складено 18 квітня 2023 року).

у справі за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення з працівника безпідставно отриманих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

24.01.2023 Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Нафтогазпезпека») звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що згідно з наказом №3208к від 28.12.2021 ОСОБА_1 прийнято на посаду охоронника відділу охорони стаціонарних об`єктів м.Полтава департаменту охоронної діяльності (грейд 8) з 01.01.2022, на умовах строкового трудового договору, з посадовим окладом 6 804,00 грн. на місяць зі строком випробування один місяць.

На початку березня 2022 року на адресу підприємства ОСОБА_1 була скерована повістка про те, що 03.03.2022 він призивається на військову службу за мобілізацією і йому необхідно з`явитися 04.03.2022 о 09-00 го. за адресою: АДРЕСА_1 (ТЦК та СП) для відправлення у військову частину.

Унаслідок отримання такої інформації, наказом підприємства №590к від 09.03.2022 ОСОБА_1 увільнено від виконання посадових обов`язків на час проходження служби із збереженням місця роботи та середнього заробітку, а також виплачено допомогу в розмірі 40250,00 грн. (сума після оподаткування) згідно наказу №613к від 14.03.2022. Пунктом 2 такого наказу передбачено необхідність надання працівником документів, які підтверджують мобілізацію до відділу роботи персоналу підприємства.

Відповідач, ознайомившись зі змістом такого наказу, підтвердив власним підписом, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути або могли вплинути на отримання ним допомоги та виплату середнього заробітку при мобілізації, він зобов`язується повідомити позивача; а також, що йому необхідно з`явитися на конкретну дату замість виходу в ці дні на роботу. У випадку, наприклад, відсутності в подальшому мобілізації (відправлення працівника до військової частини) НОМЕР_1 , останній зобов`язаний вийти на роботу на наступний робочий день - 05.03.2022.

Проте, відповідач вийшов на роботу лише 29.06.2022 і не надав жодного документу, який міг би підтвердити його мобілізацію до ЗСУ в період з 03.03.2022 по 28.06.2022 або пояснити його відсутність на роботі в цей час.

Із наданих відповідачем письмових пояснень стало відомо, що 03.03.2022 він пройшов військо-лікарську комісію, але, враховуючи ступінь придатності, не був мобілізований до лав ЗСУ, що також підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №8В/1/2789 від 08.08.2022.

Із підстав викладеного, за відсутності у відповідача документів, які підтверджують його призов на військову службу за мобілізацією, керуючись ст.1212, 1215 ЦК України, позивач просить стягнути з останнього на користь підприємства безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 69851,40 грн., із яких: 40 250,00 грн. - матеріальна допомога при мобілізації; 29 601,40 грн. - середній заробіток за період мобілізації.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 17.04.2023 позов Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення з працівника безпідставно отриманих грошових коштів - задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 69 851,40 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що отримані відповідачем виплати середньої заробітної плати та матеріальної допомоги, як мобілізованому до лав ЗСУ, зумовлені його недобросовісною поведінкою, а тому на підставі ст.1215 ЦК України підлягають поверненню позивачу, як безпідставно отримані.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що районний суд неправильно застосував положення ст.1215 ЦК України, залишивши поза увагою, що за змістом п.п.1.2. та 2.2.1. Положення про умови оплати праці працівників ДП «Нафтогазбезпека» в умовах воєнного стану виплата матеріальної допомоги здійснюються на підставі повідомлення/повістки про призов на військову службу; або контракту добровольця територіальної оборони. Повістка про призов на військову службу була надана ним роботодавцю не для отримання виплати, яка є ініціативою роботодавця та виключає недобросовісність його, позивача, поведінки.

Наголошує, що станом на 04.03.2022 йому не було відомо, що після отримання повістки та проходження медкомісії він не буде мобілізований до лав ЗСУ. Натомість, він жодним чином не ухилявся від проходження військової служби, з`являвся до ТЦК СП за першим викликом, виконував підготовку з поводження зі зброєю, медичні підготовку, та, у подальшому, підписав контракт добровольця територіальної оборони, хоча фактично виконував його обов`язки з перших днів війни.

Зазначає, що весь час був на зв`язку із роботодавцем, проте його не ставили в графік, тому він і не виходив на роботу, а приймав участь у добровільному патрулюванні місцевості. Наприкінці червня - початку липня 2022 року, коли його поставили у графік, він вийшов на роботу, продовжив працювати та отримувати заробітну плату до 22.02.2023, коли був звільнений за угодою сторін.

Заперечує законність наказу позивача №1099 від 20.06.2022 щодо простою підприємства, у тому числі з його вини, що виключає підстави застосування ст.1212 ЦК України.

26.07.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України справа призначена до розгляду в апеляційному суді в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до директора ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтобаз України» Чернеги Ю.О. із заявою про прийняття на роботу охоронником відділу стаціонарних об`єктів м.Полтава департаменту охоронної діяльності, на умовах строкового трудового договору з 01.01.2022 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» від 01.11.2021 №УГВС 304/05-21./а.с.82/.

Наказом ДП «Нафтогазбезпека» від 28.12.2021 №3208к ОСОБА_1 прийнято на роботу охоронником відділу охорони стаціонарних об`єктів м.Полтава департаменту охоронної діяльності (грейд 8), на умовах строкового трудового договору, з 01.01.2022 на строк дії договору./а.с.18/.

Наказом підприємства №57 ЗД від 01.03.2022 затверджено та введено в дію Положення про умови оплати праці працівників ДП «Нафтогазбезпека» в умовах воєнного стану./а.с.26/

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ДП «Нафтогазбезпека» введено Положення про умови оплати праці працівників ДП «Нафтогазбезпека» в умовах воєнного стану, затверджене наказом від 01.03.2022 №57 ЗД.

Згідно п.1.2. цього Положення виплати, що регулюються Положенням, надаються лише за ініціативи та визначення шляхів фінансування НАК «Нафтогаз України».

Одноразова матеріальна допомога у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні надається у розмірі 50000,00 грн. до оподаткування (п.2.1. Положення).

Допомога виплачується одноразово працівникам, які перебували у штаті підприємства на день такої виплати та прийняті до 10.03.2022 (п.2.1.1. Положення).

За змістом п.2.2. Положення одноразова матеріальна допомога тим, хто мобілізувався та долучився до територіальної оборони надається у розмірі 50000,00 грн. до оподаткування штатним працівникам підприємства, що мобілізувалися до лав Збройних Сил України або долучилися до територіальної оборони.

Згідно п.2.2. Положення виплата цієї Допомоги здійснюється на підставі: повідомлення/повістки про призов на військову службу; контракту добровольця територіальної оборони./а.с.27-32/

Зі змісту копії повістки убачається, що ОСОБА_1 повинен був прибути до ТЦК 04.03.2022 о 09:00 год./а.с.34/.

Наказом №590к від 09.03.2022 увільнено від виконання посадових обов`язків, на час проходжень служби зі збереженням місця роботи та середнього заробітку працівників, що були призвані до лав Збройних Сил України або уклали Контракт добровольця територіальної оборони на час воєнного стану, особливого періоду та загальної мобілізації, згідно списку, що додається (Додаток 1), у т.ч., ОСОБА_1 .

Пунктами 3.1., 3.2. та 4 наказу працівників:

- що, були призвані до лав Збройних Сил України, зобов`язано на наступний робочий день після їх виключення зі списків особового складу військової частини, надати до відділу роботи з персоналом підприємства військовий квиток та довідку військової частини, в яких буде вказуватись вид, тривалість служби і які, будуть засвідченні підписом та гербовою печаткою військової частини, як доказ перебування на військовій службі та підтвердження періоду його відсутності;

- які, уклали контракт добровольця територіальної оборони зобов`язано на наступний робочий день після припинення чинності контракту, дати виключення добровольця надати до відділу роботи з персоналом підприємства копію контракту, оформленого належним чином;

У разі ненадання документів, які вказані в п.3 цього наказу, вважати, що працівники були відсутні на робочому місці у вказаний період без поважних причин. Наказ містить відмітку про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом під підпис./а.с.19-21/

На підставі наказу №613к від 14.03.2022, у зв`язку зі збройною агресією РФ та запровадженням на території України воєнного стану, з метою матеріальної підтримки працівників підприємства виплачено одноразову матеріальну допомогу в розмірі 50000,00 грн до оподаткування тим, хто мобілізувався до територіальної оборони згідно Додатку 1, у т.ч., ОСОБА_1 /а.с.22,23/.

ОСОБА_1 є добровольцем добровольчого форсування №1 Машівської територіальної громади, що підтверджується копією контракту добровольця територіальної оборони, укладеного 04.06.2022 та довідкою в/ч НОМЕР_2 №260 від 30.06.2022./а.с.76,77-78/.

29.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу охорони стаціонарних об`єктів (м.Полтава) із пояснювальною запискою, у якій зазначив, що 04.03.2022 отримав повістку до військкомату, протягом тижня проходив навчання по медицині та користуванню зброєю, потім приймав участь у будуванні блокпостів по території Машівської ОТГ, здійснював патрулювання у денний та нічний час, подав документи до добровольчого формування територіальної громади, ІНФОРМАЦІЯ_2 підписав контракт добровольця територіальної оборони (на три роки), де і надалі виконує завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади./а.с.33/.

Згідно наказу директора підприємства №1099к від 30.06.2022 визнано простоєм з вини працівника період відсутності охоронників відділу охорони стаціонарних об`єктів м.Полтава Департаменту охоронної діяльності, у т.ч., ОСОБА_1 , з 04.03.2022 по 30.06.2022./а.с.24-25/.

На підставі наказу №1100к від 30.06.2022 утримано із ОСОБА_1 кошти у сумі 69850,74 грн./а.с.37-38/

Наказом №1143к від 14.07.2022 внесено зміни до наказу від 14.03.2022 №613к, зокрема, вилучено рядки 11,19,82 Додатку 1 до наказу (стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 /а.с.39/.

За змістом листа т.в.о. начальника восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.08.2022 №86/1/2789, ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію 28.02.2022 та 03.03.2022; дійсно отримав повістку на відправлення до військової часини на військову службу по мобілізації, але, враховуючи його ступінь придатності, морально-ділові якості, бажання проходити військову службу, а також потребу в подібних до його військово-облікової спеціальності, не був мобілізований до лав ЗСУ чи інших військових формувань./а.с.36/

Наказом №1267к від 10.08.2022 скасовані накази від 30.06.2022 №1100к «Про стягнення надміру виплаченої заробітної плати», від 14.07.2022 №1143к «Про внесення змін до наказу від 14.03.2022 №613к»./а.с.40/

Як убачається із копій витягів з відомостей на виплату ОСОБА_1 нараховані: 30.03.2022 - матеріальна допомога мобілізованому в сумі 40250,00 грн.; заробітна плата за першу половину березня 2022 року - 4172,32 грн.; за березень 2022 року - 4634,71 грн.; за першу половину квітня 2022 року - 4392,79 грн.; за квітень 2022 року - 3993,44 грн.; за першу половину травня 2022 року - 3993,44 грн.; за травень 2022 року - 4792,13 грн.; за першу половину червня 2022 року - 4392,79 грн./а.с.41-48/.

Наказом ДП «Нафтогазбезпека» від 22.02.2023 №356-к звільнено ОСОБА_1 , охоронника відділу охорони стаціонарних об`єктів м.Полтава департаменту охоронної діяльності, 24.02.2023 за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України./а.с.67/

Задовольняючи вимоги позову та постановляючи до стягнення безпідставно отримані грошові кошти, районний суд виходив із підстав доведеності недобросовісності поведінки відповідача, дії якого призвели до неправомірного збагачення за рахунок роботодавця ДП «Нафтогазбезпека», який нараховував та виплачував останньому середню заробітну плату, як особі, на яку поширюються гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 КЗпП України, хоча такого статусу відповідач не набув, а також виплатив матеріальну допомогу як, мобілізованому до лав ЗСУ.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується не в повній мірі. При цьому враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі .сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17, від 11 березня 2020 року у справі №328/1056/19.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

У справі, що переглядається установлено, що із 28.12.2021 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ДП «Нафтогазбезпека» та наказом від 09.03.2022 №590к увільнений від роботи на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи та середнього заробітку. Передумовою вчинених роботодавцем виплат стала повістка, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися до ТЦК 04.03.2022 о 09:00 год. для проходження військової служби.

За змістом статті 63 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У розумінні частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції 19.02.2022, яка діяла на час призиву, початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Належними доказами, неспростованими відповідачем, а саме, відомостями восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію 28.02.2022 та 03.03.2022, але не був мобілізований до лав ЗСУ чи інших військових формувань.

Установивши викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що із березня 2022 року на відповідача не поширювалися гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 КЗпП України, зокрема, щодо збереження середнього заробітку. Проте, районний суд залишив поза увагою наявний у справі контракт добровольця територіальної оборони, укладений ОСОБА_1 у червні 2022 року, що є підставою застосування ч.3 ст.119 КЗпП України та нарахування заробітної плати за першу половину червня 2022 року (4392,79 грн.).

Відтак, виплати заробітної плати у період із березня по травень 2022 року підлягають поверненню позивачу, оскільки зумовлені недобросовісною поведінкою відповідача, належним чином обізнаного з обов`язком надати роботодавцю докази перебування на військовій службі та підтвердження періоду його відсутності у вказаний період.

Із червня 2022 року діяв контракт добровольця територіальної оборони, а тому вчинені роботодавцем виплати середнього заробітку в цей час були підставними, не суперечать змісту наказу від 09.03.2022 №590к та не підлягають поверненню згідно ст.ст. 1212, 1215 ЦК України. Отже, розмір безпідставно отриманого середнього заробітку, постановлений до стягнення судом першої інстанції, слід зменшити із 29 601,40 грн. до 25 208,60 грн., виключивши платіж за першу половину червня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, тоді як посилання відповідача на незаконність наказу позивача №1099 від 20.06.2022 щодо простою підприємства має самостійний спосіб оскарження не пов`язаний із цією справою.

Інші доводи відповідача на підтвердження вимог апеляційної скарги зводяться до припущень щодо обізнаності роботодавця про характер виконуваних ним обов`язків по захисту Вітчизни у добровільному порядку.

Разом із цим, позивачем у межах заявленого спору спростовано належними доказами презумпцію добросовісність відповідача, як набувача коштів у вигляді середнього заробітку за період із березня по травень 2022 року. Тоді як, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. Це один із проявів принципу добросовісності, який означає, що ніхто не повинен отримувати дохід або іншу вигоду від своєї неправомірної поведінки. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №907/576/17 від 16.05.2018 та №917/803/18 від 15.05.2019, яка згідно ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає обов`язковому застосуванню.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них ( постанова Верховного Суду у справі №390/34/17 від 10.04.2019).

Установивши наявність підстав для застосування ст.ст.1212, 1215 ЦК України в частині стягнення середнього заробітку за період із березня по травень 2022 року, колегія суддів не вбачає підстав для повернення, як безпідставно отриманої, матеріальної допомоги тим, хто мобілізувався та долучився до територіальної оборони. При цьому, апеляційний суд враховує наступне.

Так, зі змісту п.1.2. Положення убачається, що виплата матеріальної допомоги є ініціативою НАК «Нафтогаз України»; виплачується одноразово працівникам, які перебували у штаті підприємства на день такої виплати, що мобілізувалися до лав Збройних сил України або долучилися до територіальної оборони (п.2.1.1., п.2.2.); підстави виплати: повідомлення/повістка про призов на військову службу; контракт добровольця територіальної оборони (п.п.2.2.1.).

У цій справі позивач, за власної ініціативи, на підставі повістки про призов відповідача на військову службу, протягом двох тижнів з моменту її отримання, здійснив виплату ОСОБА_1 , який перебував у штаті підприємства, матеріальної допомоги у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні у розмірі 50 000,00 грн. до оподаткування.

Підстав вважати, що виплата матеріальної допомоги зумовлена недобросовісною поведінкою відповідача, колегія суддів не вбачає, оскільки така виплата є виключною ініціативою роботодавця, вчиненою на підставі документів, передбачених Положенням роботодавця, а саме: повісткою про призов на військову службу.

Згідно з п.п.2.1.2 Положення допомога не виплачується працівникам, які відсутні з нез`ясований причин до отримання письмового пояснення причин невиконання працівником трудових обов`язків.

На момент вчинення виплати (березень 2022 року) позивачем не вживалися заходи відібрання пояснень у працівника щодо причин його відсутності на робочому місці, а наявні у справі пояснення датовані 29.06.2022, містять відомості про укладення працівником 04.06.2022 контракту добровольця територіальної оборони, що у розумінні п.п.2.2.1. Положення також є підставою виплати одноразової матеріальної допомоги, як особі, що долучалася до територіальної оборони.

При цьому колегія суддів застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява №48921/13) від 26.04.2018, де Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та здійснює відповідний платіж, заявник має законні підстави припускати, що отриманий платіж є юридично правильним.

Також апеляційний суд враховує, що виплата матеріальної допомоги ініційована самим позивачем і підстава її нарахування тим, хто мобілізувався та долучився до територіальної оборони, для відповідача не відпала, що виключає підстави застосування ст.1212 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір стягнення безпідставно набутих грошових коштів з 69 851,40 грн. до 25 208,61 грн. Згідно ст.141 ЦПК України здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам позову (36%), шляхом взаємозаліку, постановивши до стягнення із позивача на користь відповідача 1610,40 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374,376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2023 року змінити в частині розміру стягнення безпідставно набутих грошових коштів, зменшивши його з 69 851,40 грн. до 25 208 (двадцяти п`яти тисяч двісті восьми) грн. 61 коп.

Стягнути із Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 32253350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1610,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.10.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак