Постанова

від 18.10.2023 по справі 385/339/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 385/339/23

провадження № 22-ц/4809/1078/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Олена»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерськогогосподарства «Олена»на рішенняГайворонського районногосуду Кіровоградськоїобласті від06червня 2023року у складі судді Венгрина М. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Олена» (далі ФГ «Олена») та просила зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0067 площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 24.11.2022 до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30.11.2012, зареєстрованої 28.11.2022, номер запису про інше речове право: 48570645.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0067 площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області.

30.11.2012 між позивачем та ФГ «Олена» було укладено договір оренди щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 30.11.2022.

Починаючи з осені 2022 року ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з повідомленням про небажання подальшої співпраці та просила повернути належну їй земельну ділянку одразу після закінчення строку договору оренди.

Однак, отримавши інформаційну довідку № 317158360 від 08.12.2022, позивачу стало відомо, що 28.11.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. було зареєстровано додаткову угоду б/н від 24.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032.

Позивач зазначала, що вона не підписувала жодних додаткових угод з відповідачем по справі, не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним, а всі ці обставини грубо порушують її права як власниці земельної ділянки, як наслідок, звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі задоволено.

Зобов`язано ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0067, площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 24.11.2022 до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30.11.2012, зареєстрованої 28.11.2022, номер запису про інше речове право: 48570645.

Стягнуто з ФГ «Олена» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - 1073 грн 60 коп сплаченого судового збору та 11 000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 12 073 грн 60 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу не підписання останньою додаткової угоди №б/н від 24.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012.

Суд першої інстанції вважав, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ФГ «Олена» просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Олена» витрати на правничу допомогу в розмірі 100000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально визначив як встановлену обставину щодо непідписання позивачем додаткової угоди, та не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не надано доказів неукладення спірного правочину.

Відповідач зазначає, що додактову угоду ним не надано з поважних причин, оскільки її втрачено, з приводу чого в господарстві проводилося внутрішнє розслідування, складено акт про втрату даної додактової угоди та подано відповідне оголошення у газету «Урядовий кур`єр».

Звертаючись до суду з позовом, позивач не ставила питання перед судом про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для дослідження додаткової угоди, зокрема, наявності/відсутності її підпису на зазначеному правочині.

Суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову, в тому числі, у зв`язку з неефективним способом захисту, проте, зобов`язав відповідача скасувати державну реєстрацію додаткової угоди, що вочевидь не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, ФГ «Олена» вважає, що сума судових витрат, визначена позивачем у розмірі 11000 грн, не обґрунтована належним чином, адже позивач не ознайомив відповідача з актом виконаних робіт та не надав належного підтвердження про сплату зазначеної суми.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Від адвоката Любченка В. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року залишити без змін та стягнути з ФГ «Олена» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції представник ФГ «Олена» адвокат Дяченко М. І. підтримала доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 адвокат Любченко В. М. заперечував протии доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянки площею 3,171га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується даними Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 053084 від 21.10.2005.

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.12.2022, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,171га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067. Номер запису про інше речове право: 48570645; дата та час державної реєстрації 28.11.2022; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 24.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 .. Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65625642 від 30.11.2022, ОСОБА_2 , Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки.

17.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до відповідача ФГ «Олена» з листом-повідомленням, в якому повідомила останнього, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, який укладений між нею та ФГ «Олена», та має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку, загальною площею 3,171га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, за змістом ч. 5 ст. ЗУ «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом пункту 1 частини 1статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно достатті 11 зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьоюстатті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)(постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Матеріалами справи підвтерджується, що згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку cерії КР № 053084 від 21.10.2005 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,17 га. Земельна ділянка № НОМЕР_1 розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3521110100:02:000:0067 (а. с. 6-7).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.12.2022, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,171га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067. Номер запису про інше речове право: 48570645; дата та час державної реєстрації 28.11.2022; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 24.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 .. Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65625642 від 30.11.2022, ОСОБА_2 , Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки (а. с. 8-9).

17.12.2022 позивач звернулась до ФГ «Олена» з листом-повідомленням, в якому повідомила останнього, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, який укладений між нею та ФГ «Олена», та має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку, загальною площею 3,171га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067 (а. с. 12-13).

Сторонами не заперечується той факт, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуваннні ФГ «Олена».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0067 площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 24.11.2022 до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30.11.2012, зареєстрованої 28.11.2022, номер запису про інше речове право: 48570645, посилаючись на те, що вказана угода нею не підписувалась.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2023 року витребувано у ФГ «Олена» оригінал додатковоїугоди укладеноїміж ОСОБА_1 та ФГ«Олена» від30.11.2012,зареєстрованої 28.11.2022номер записупро іншеречове право№ 48570645 (а. с. 27).

Проте, ухвала суду про витребування документів, що безпосередньо стосуються предмету спору, не виконана, а представником відповідача повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналів додаткової угоди від 24.11.2022, укладеної із позивачем, через втрату, у зв`язку з чим проводилось службове розслідування, складено акт про втрату та подано відповідне оголошення в газету «Урядовий кур`єр» (а. с. 60-61).

Враховуючи, що суду не надано відповідачем оригіналу додаткової угоди від 24.11.2022, суд першої інстанції був позбавлений можливості призначити у справі відповідну експертизу.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Встановивши, що ОСОБА_1 заперечувала факт підписання додаткової угоди № б/н від 24.11.2022 щодо оренди земельної ділянки, належної їй на праві приватної власності, врахувавши ненадання відповідачем оригіналу спірного договору, а також відсутність оригіналу цього договору в матеріалах справи, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не спростував доводи позивача про відсутність її волевиявлення на укладання спірного договору земельної ділянки.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17 (провадження № 61-37522св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 500/1559/15-ц (провадження № 61-2411св19) та від 17 лютого 2021 року у справі № 390/761/18 (провадження № 61-16368св19).

Разом з тим, на час укладення додаткової угоди, що є предметом позову, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору, оскільки державній реєстрації підлагала не сама угода, а речове право, яке виникло на її підставі, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Зважаючи на те, що з на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, зазначений в позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації додаткової угоди.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верхового Суду від 03 березня 2021 року у справі № 913/175/20.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновки у подібних правовідносинах щодо ефективного способу захисту у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тожу цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок».

Не зважаючи на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не ставила питання про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі необхідно було відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову через обрання не ефективного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки з подальшим скасуванням державної реєстрації речового права оренди.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши відсутність волевиявлення сторони на укладання правочину, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1ст. 376ЦПК Україниє підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга ФГ «Олена» підлягає задоволенню, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову з задоволенні позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат, сплачений ФГ «Олена» за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1610,4 грн підлягає стягнення на його користь з ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерськогогосподарства «Олена»задовольнити.

РішенняГайворонського районногосуду Кіровоградськоїобласті від06червня 2023року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фермерського господарства «Олена» (код ЄДРПОУ 20657357) 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.10.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко