Постанова

від 18.10.2023 по справі 638/2856/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/2856/23 Головуючий суддя І інстанції Щепіхіна В. В.

Провадження № 33/818/900/23 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., за участі секретаря Ковпик О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

УСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування строком на один рік.

Як встановив суд відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №455158 29.03.2023 року о 23 год. 22 хв. в м. Харкові біля будинку 72В по пр-т. Перемоги, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO LANOS, держаний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло.

У встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД у відповідного лікаря.

В присутності двох свідків водій відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить проводити апеляційний розгляд за його відсутності.

Справу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що не керував автомобілем DAEWOO LANOS, держаний номерний знак НОМЕР_1 , не знаходився в стані сп`яніння.

Його спілкування з працівниками поліції відбулось через те, що їх викликала його сусідка із якою у нього був напередодні конфлікт.

Зазначає, що на відеозапису відсутні докази, що він керував транспортним засобом.

Вважає, що його відмова проходити огляд на стан сп`яніння обґрунтована, оскільки він не був водієм транспортного засобу, а відтак не мав обов`язку проходити таке освідування.

Крім того, ні якого направлення про проходження медичного огляду йому не надавалось, ніяких пояснень я не писав.

В той же час, автор апеляційної скарги зазначає, що не відмовлявся пройти освідування на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», проте йому у цьому було відмовленою.

Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду, не з`явився, надіслав заяву у якій просив розглядати справу за його відсутності, а тому апеляційний розгляд відбувся за їх відсутності.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам.

Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 455158 від 29.03.2023 року, рапортом співробітника поліції, записом з боді відеокамери та пісьмовими поясненнями свідків.

Зокрема, з сукупного аналізу пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається , що 29.03.2023 року близько 22-05 ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль у дворі будинку 72 В по проспекту Перемоги в м. Харкові, маючи ознаки наркотичного сп`яніння, що виразилось у поведінці, яка не відповідала обставинам.

Крім того, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД у відповідного лікаря.

В присутності двох свідків водій відмовився.

При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що хотів пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу «Драггер», про що ним також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Натомість перевірка на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише в медичних закладах, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу.

Тому, якщо є підстави уважати, що водій знаходиться у стані наркотичного спяніння, поліцейський повинен направити його до найближчого закладу охорони здоров`я.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджував, що оскільки він не керував транспортним засобом, то підстави проходження ним освідування на стан сп`яніння були відсутні.

В той же час, він погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу «Драггер», що суперечить його ж твердженню щодо відсутності підстав для проходження освідування.

Тобто, фактично виражаючи як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього так і в апеляційній скарзі незгоду з діями працівників патрульної поліції ОСОБА_1 їх дії у встановленому законом порядку не оскаржувались.

Отже, апеляційний суд констатує, що протокол ААД № 455158 від 29.03.2023 року щодо ОСОБА_1 складено з дотриманням вимог закону, а відтак порушень ст.268 КУпАП не вбачається.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Отже, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, в результаті чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25)

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 , п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

Покарання призначено судом першої інстанції ОСОБА_1 в межах санкції передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП.

Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задовлення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Грошева