Ухвала

від 04.10.2023 по справі 945/2258/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївськийрайонний судМиколаївської області

Справа № 945/2258/23

Провадження № 4-с/945/5/23

УХВАЛА

04 жовтня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., перевірив скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця неправомірними та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

02 жовтня 2023 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - боржник) про визнання дій приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова Артема Дмитровича неправомірними та визнання виконавчого листа у цивільній справі № 2-05-795/2010, що був виданий 15 листопада 2010 року, таким, що не підлягає виконанню.

Суд перевірив скаргу, дослідив матеріали справи № 2-05-795/10 р. і дійшов такого.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконаче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. а) ч. 1, ч. 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що 26 липня 2023 року на її мобільний телефон надійшло повідомлення з Приватбанку про те, що на рахунок її банківської картки, який відкритий її роботодавцем для зарахування їй заробітної плати, накладено арешт.

При зверненні до Приватбанку ОСОБА_1 дізналася про те, що на рахунок її банківської картки, який відкритий її роботодавцем для зарахування їй заробітної плати, накладено арешт.

На думку боржника, приватний виконавець виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришніков Артем Дмитрович перевищив надані йому повноваження, арештовуючи рахунок, який відкритий її роботодавцем для зарахування їй заробітної плати.

ОСОБА_1 вказувала на те, що у подальшому, через деякий час, на її мобільний телефон надійшло два повідомлення від приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова Артема Дмитровича, у яких була постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 18 серпня 2021 року.

Також ОСОБА_1 посилалася на те, що 29 серпня 2023 року, за місцем її роботи, від приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова Артема Дмитровича надійшли матеріали виконавчого провадження № 66352038 з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим листом № 2-05-795/2010, що був виданий 15 листопада 2010 року.

Крім цього, у скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що 21 вересня 2023 року в канцелярії Миколаївського районного суду Миколаївської області вона наручно отримала копію рішення суду від 15 листопада 2010 року № 2-05-795/210 р., з відміткою від 05 вересня 2023 року.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 про порушення її прав та свобод дізналася 26 липня 2023 року.

При цьому, зі скаргою про визнання дій приватного виконавця неправомірними, скаржник звернувся до суду 02 жовтня 2023 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України.

У скарзі ОСОБА_1 , у тому числі, просить суд поновити їй строк на оскарження дій приватного виконавця. При цьому поважних причин пропуску строку для подання скарги у скарзі не вказує, також жодного доказу, що підтверджує поважність причин пропуску скаржником строку звернення до суду зі скаргою, скаржник у скарзі не зазначає та до скарги не додає.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Виходячи зі змісту наведених вище положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні скарги до суду є імперативним правилом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зазнаено, що «процесуальні строки можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі, й процесуальні заборони та обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, у кожному випадку скаржник при зверненні до суду зі скаргою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

В силу вимог ч. ч. 1, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у скарзі не зазначено поважних причин пропуску строку для подання скарги, також жодного доказу, що підтверджує поважність причин пропуску строку звернення скаржника до суду зі скаргою, скаржником у скарзі не зазначено та до скарги не додано, суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з цією скаргою.

За такихобставин,скаргу належить повернути ОСОБА_1 без розгляду, на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою про визнання дій приватного виконавця неправомірними та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця неправомірними та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, - залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова