Постанова

від 23.10.2023 по справі 914/1321/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа №914/1321/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна б/н від 10.08.2023 (вх. ЗАГС. №01-05/2630/23 від 14.08.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 (суддя Гоменюк З.П.)

у справі №914/1321/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна, с. Ставчани, Львівська область

про стягнення 104659,74 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 у справі №914/1321/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал 94212,00 грн. основного боргу, 1784,82 грн. 3% річних, 8662,92 грн. інфляційних втрат та 2684,00 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду від 21.07.2023 у справі №914/1321/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна б/н від 10.08.2023 (вх. ЗАГС. №01-05/2630/23 від 14.08.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 у справі №914/1321/23, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 21.09.2023, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.08.2023 на адресу суду надійшла заява ТзОВ «Рітейл Україна», у якій апелянт повідомляє, що у прохальній частині апеляційної скарги було допущено технічну помилку, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 у справі №914/1321/23 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

11.09.2023 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Ріал» на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, а також заява про розподіл судових витрат, у якій позивач просить стягнути з апелянта 94 212,00 грн та 2800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріал звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна про стягнення 104659,74 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, на виконання договору поставки №372-КП/21 від 20.12.2021 позивач поставив відповідачу товар в період з лютого 2022 року по липень 2023 року, однак відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар. Враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з ТзОВ Рітейл Україна суму основного боргу у розмірі 94212,00 грн, а також 1784,82 грн 3% річних та 8662,92 грн інфляційних втрат.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 94212,00 грн основного боргу за договором поставки №372-КП/21 від 20.12.2021, 1784,82 грн 3% річних та 8662,92 грн інфляційних витрат.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Також відповідно до ч.2 ст.218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Покликаючись на норми ст.617 ЦК України і ч.2 ст.218 ГК України, апелянт зазначає, що обов`язок належного виконання взятих на себе зобов`язань зберігається, боржник звільняється лише від штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Таким чином, апелянт вказує, що оскільки заборгованість у відповідача виникла під час дії воєнного стану, то у вказаний період штрафні санкції не застосовуються.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність цих обставин, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме по собі існування надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Позивач звертає увагу на те, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, на який покликається апелянт, може засвідчити існування форс-мажорних обставин лише в сукупності з іншими доказами, зокрема, важливим доказом є повідомлення контрагента у встановленій договором формі про настання обставин непереборної сили. Проте, у цій справі відповідач жодним чином не довів існування саме для нього форс-мажору, що спричинило неможливість виконання зобов`язання за договором саме у спірних правовідносинах, і навіть не посилався на цю обставину раніше, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не повідомляв позивача про існування такої обставини, що повинен був зробити відповідно до умов п.9.1 договору поставки, а також не скористався правом розірвання договору відповідно до п.9.5. договору, який передбачає, що у разі якщо дія обставин непереборної сили триває більше одного місяця, кожна зі сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання.

На переконання позивача, відповідач, посилаючись на форс-мажор, який може бути при його обґрунтованості механізмом захисту, використовує його як механізм зловживання, через що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ріал (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №372-КП/21 (далі за текстом договір), відповідно до п.1.1 та п.1.2 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі товар, на умовах цього договору. Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 Специфікація, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору поставки №372-КП/21 від 20.12.2021 року, зазначено, що поставляється товар: ОСОБА_1 , напій безалкогольний енергетичний; Апельсин Сільвер без цукру, напій безалкогольний енергетичний; ОСОБА_2 , напій безалгокольнний та Апельсин Оранж Лимонад, апельсин безалкогольний у кількості одиниць в упаковці 24 шт.

Відповідно до п.1.3. договору, вартість договору складається з вартості товарів, придбаних постачальником за даним договором.

Згідно до п.2.1. договору, товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатку №7 Графік поставок, терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку №7.

Відповідно до погодженого та підписаного сторонами додатку №7 до договору, час поставки товару в РЦ становить з 08.00 до 10.00 год. У графі Дані розміщення замовлень покупця сторонами позначено, що покупець розміщує замовлення по четвергах, а відповідно до погодженого графіку, із зазначенням у графі Дані поставок постачальник поставляє за адресою покупця товар по понеділках відповідно.

Умовами пункту 2.2 договору передбачено, що замовлення передаються покупцем по електронному зв`язку, а в разі відсутності таких - телефонограмою. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDІ-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують додаток №2. Замовлення мас містити наступну інформацію: номер і дату замовлення; номер і дату договору; найменування постачальника; найменування покупця; асортимент товару; кількість товару, дату поставки товару постачальником на склад або магазин, зазначений покупцем; адреса складу або магазину, зазначеного покупцем.

Відповідно до додатку №2 до договору поставки №372-Кп/21 від 20.12.2021 року, погоджено порядок направлення і прийняття замовлень на поставку за допомогою ЕDІ.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору, замовлення на поставку передаються покупцем постачальнику у вигляді електронного повідомлення (ЕDІ-документа) через платформу електронної комерції

Згідно із п.п.3-5 додатку №2 до договору, замовлення вважається прийнятим до виконання, і постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент отримання покупцем повідомлення про доставку замовлення на платформу постачальника. Повідомлення про доставку замовлення формується і направляється платформою автоматично. Замовлення на поставку повніше містити всю інформацію, визначену п. 2.2 договору. Постачальник після отримання замовлення направляє покупцю відповідь на замовлення. Відповідь на замовлення є інформаційним повідомленням і містять інформацію про поставки позицій товару.

Відповідно до п.2.3. договору, графік поставок товару вказано в додатку №7 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Даний графік може переглядатися за згодою сторін.

Відповідно до п.2.8. договору, зобов`язання по поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким,що виконав свої зобов`язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час, в асортименті і кількості, згідно замовленню; за цінами, затвердженими сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації, в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.

Згідно із п.3.2. договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець має право прийняти товар без спеціальної перевірки за якістю, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.

Якщо при передачі товару покупцеві буде виявлено невідповідність товару вимогам цього договору, покупець має право відмовитися від отримання даною товару, зробивши відповідну позначку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов`язань з поставки товару у встановлений строк (п.3.3. договору).

Відповідно до умов, визначених у пунктах 3.4.-3.6. договору, у разі виявлення невідповідності тари і упаковки вимогам стандартів та технічним умовам п.п.2.14 і 2.15. договору, відсутності тари і упаковки на товар, який підлягає поставці в тарі та упаковці, покупець має право відмовитися від його прийняття. Даний випадок розцінюється як невиконання обов`язків по постачанню товару. Якщо при прийомі товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару умовам договору або вимогам законодавства (якість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від прийому товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору. Якщо піт час приймання була виявлена невідповідність (помилки) в супровідних документах або невідповідність прийнятого товару супровідним документам, в момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника покупця і особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються видалені при прийманні невідповідності. Особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) має право відобразити свої заперечення при складанні акта розбіжностей. Акт розбіжностей підписується представником покупця і особою, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізних і т.п.), із зазначенням посади і розшифровки підпису. На видатковій накладній проставляється відмітка про складання акта розбіжностей. Якщо особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), відмовляється ставити свій підпис, покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснила безпосередню передачу товару. В даному випадку акт розбіжностей з підписом і печаткою представника покупця вважається прийнятим сторонами. Другий примірник видаткової накладної зі складеним актом розбіжностей передається постачальнику через особу, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.). На підставі акта розбіжностей постачальник надає покупцеві коригування до податкової накладної згідно з чинним законодавством.

Згідно із п..п.3.7.-3.7.6. договору, разом з товаром постачальник зобов`язаний пред`явити наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; рішення про реєстрацію потужності або експлуатаційний дозвіл; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України; довіреність на представника постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавства, отримання листів і документів від покупця. На кожний транспортний засіб постачальника оформляється окремий комплект товаросупровідних документів (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та інше) з обов`язковим зазначенням номера замовлення.

Відповідно до п.3.9. договору, якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів.

У разі, якщо якість поставленого товару не відповідає умовам цього договору, або постачальником не надано документів, що підвереджують якість, покупець має право за своїм вибором: повернути товар і вимагати повернення сплаченої за товар суми оплати (якщо товар оплачений) або перевести залік на вартість повернутого товару (якщо у покупця є заборгованість перед постачальником); у даному випадку постачальник зобов`язується власними силами здійснити повернення товару протягом 5 робочих днів з дати скерування повідомлення постачальнику. При цьому заборгованість покупця перед постачальником зменшується на вартість не повернутого товару (п.п. 4.12.-4.12.1. договору).

Згідно із п. 6.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 (сто двадцять) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважаться дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 (сто двадцять) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.

Відповідно до п.п.6.5.1.-6.5.3. договору, у випадку, якщо строк оплати за товар припадає на вихідний чи не робочий день, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати робочий розрахунковий день. При цьому така оплата не вважається порушенням покупцем строків оплати. Оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця. Сторони домовилися, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші витрати, пов`язані з виконанням зобов`язання цього договору.

Умовами пункту 6.6. договору, сторони погодили, що вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншими договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.

Відповідно до п.6.8. договору, сторони проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект акта звірка і направляє його постачальнику. У разі не надходження від постачальника узгодженого акта звірки протягом 10 календарних днів з дати направлення або мотивованих заперечень в той же термін, акт звірки вважається узгодженим постачальником, а суми розрахунків підтвердженими. Постачальник зобов`язаний щомісяця проводити звірку по товару і щоквартально по штрафам. Акти звірки по товару і штрафах передаються по електронній пошті, вказаній в додатку №4/1 до договору або за допомогою системи EDI. У разі безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності постачальника від підписання акту протягом 10-и календарних днів з моменту надання документів спрямовані покупцем на електронну постачальника акти вважаються підписаними з обох сторін.

У п.п. 7.1.-7.1.9. договору сторони дійшли згоди про те, що покупець має право повернути постачальнику товари, які були поставлені покупцю, а постачальник зобов`язаний прийняти такі товари в наступних випадках: якщо термін придатності (зберігання) товарів закінчився; якщо товар був повернутий покупцеві споживачами як неякісний в період терміну придатності, гарантійного строку; виявлено невідповідність якості поставлених товарів при отриманні, підготовці до реалізації або в період реалізації; нереалізований товар, який був поставлений для проведення акції; товар, який виключено покупцем з асортименту; закінчення сезону для сезонних товарів; закінчення терміну дії договору, в т.ч. його дострокове розірвання; не реалізації товару протягом 30 календарних дні з дати його поставки; в інших випадках, передбачених цим договором чи Законом.

Відповідно до п.7.2. договору, повернення товарів здійснюється за рахунок і транспортом постачальника протягом 5 календарних днів з моменту отримання останнім письмового повідомлення від покупця про таке повернення. Повідомлення може бути направлено постачальнику факсом, листом, телеграмою або по e-mail (встановлюється в додатку № 4 до договору). Повернення здійснюється за наявності у представника постачальника довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.7.3. договору).

Згідно із п.7.4. договору, при поверненні вже оплаченого товару постачальник зобов`язаний протягом 15 календарних днів з дати повернення товарів компенсувати вартість оплачених йому товарів шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок покупця. У разі, якщо покупець має заборгованість перед постачальником за поставлений товар, сторони проводять залік зустрічних вимог в рахунок такої заборгованості.

Після фактичної передачі постачальникові товару, що підлягає поверненню, сторони підписують накладну на повернення (п.7.5. договору).

Відповідно до п.10.1. договору, усі суперечки, які будуть виникати між сторонами при викопаній цього договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів. При неможливості врегулювати суперечку шляхом переговорів, сторони передають його на розгляд суду згідно з чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 03 грудня 2022. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що мало місце в період дії договору (п.п. 11.1.-11.2. договору).

Відповідно до п.п. 13.1.-13.2. договору, усі підписані додатки, є невід`ємною частиною цього договору. Підписані додатки можуть бути з встановленим періодом дії. Якщо в додатку не зазначено термін його дії, цей додаток діє протягом терміну дії договору.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 99324, 00 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна від 10.02.2022 №РН0019 на загальну суму 2592,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000008 від 10.02.2022 на загальну суму 2592,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0024 від 10.02.2022 на загальну суму 2592,00 грн.;

- видаткова накладна від 17.02.202 № РН-0023 на загальну суму 1728,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000011 від 17.02.2022 на загальну суму 1728,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0027 від 17.02.2022 на загальну суму 1728,00 грн.;

- видаткова накладна від 04.03.2022 №РН-0027 на загальну суму 3456,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000012 від 04.03.2022 на загальну суму 3456,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0030 від 04.03.2022 на загальну суму 3456,00 грн.

- видаткова накладна від 11.03.2022 № РН-0029 на загальну суму 10368,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000013 від 11.03.2022 на загальну суму 10368,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0032 від 11.03.2022 на загальну суму 10368,00 грн.;

- видаткова накладна від 18.03.2022 №РН-0030 на загальну суму 4320,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000014 від 18.03.2022 на загальну суму 4320,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0033 від 18.03.2022 на загальну суму 4320,00 грн.;

- видаткова накладна від 25.03.2022 №РН-0032 на загальну суму 6048,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000015 від 25.03.2022 на загальну суму 6048,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0035 від 25.03.2022 на загальну суму 6048,00 грн.;

- видаткова накладна від 01.04.2022 № РН-0037 на загальну суму 10368,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000019 від 01.04.2022 на загальну суму 10368,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0039 від 01.04.2022 на загальну суму 10368,00 грн.;

- видаткова накладна від 08.04.2022 №РН-0038 на загальну суму 1728,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000020 від 08.04.2022 на загальну суму 1728,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0040 від 08.04.2022 на загальну суму 1728,00 грн.;

- видаткова накладна від 15.04.2022 №РН-0040 на загальну суму 6048,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000021 від 15.04.2022 на загальну суму 6048,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0042 від 15.04.2022 на загальну суму 6048,00 грн.;

- видаткова накладна від 22.04.202 №РН-0043 на загальну суму 5184,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000024 від 22.04.2022 на загальну суму 5184,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0045 від 22.04.2022 на загальну суму 5184,00 грн.;

- видаткова накладна від 29.04.2022 №РН-0046 на загальну суму 7776,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000025 від 29.04.2022 на загальну суму 7776,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0047 від 29.04.2022 на загальну суму 7776,00 грн.;

- видаткова накладна від 06.05.2022 №РН-0047 на загальну суму 2556,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000026 від 06.05.2022 на загальну суму 2592,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0048 від 06.05.2022 на загальну суму 2592,00 грн, акт про розбіжності у постачанні товарів 1Р-00003545 від 09.05.2023 на суму 36,00 грн.;

- видаткова накладна від 13.05.2022 №РН-0048 на загальну суму 7776,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000027 від 13.05.2022 на загальну суму 7776,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0050 від 13.05.2022 на загальну суму 7776,00 грн.

- видаткова накладна від 20.05.2022 №РН-0051 на загальну суму 5184,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000028 від 20.05.2022 на загальну суму 5184,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0053 від 20.05.2022 на загальну суму 5184,00 грн.;

- видаткова накладна від 27.05.2022 №РН-0052 на загальну суму 4320,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000029 від 27.05.2022 на загальну суму 4320,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0054 від 27.05.2022 на загальну суму 4320,00 грн.;

- видаткова накладна від 03.06.2022 №РН-0056 на загальну суму 2592,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000032 від 03.06.2022 на загальну суму 2592,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0057 від 03.06.2022 на загальну суму 2592,00 грн.;

- видаткова накладна від 10.06.2022 №РН-0058 на загальну суму 6048,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000034 від 10.06.2022 на загальну суму 6048,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0062 від 10.06.2022 на загальну суму 6048,00 грн.;

- видаткова накладна від 17.06.2022 №РН-0063 на загальну суму 864,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000036 від 17.06.2022 на загальну суму 864,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0069 від 17.06.2022 на загальну суму 864,00 грн.;

- видаткова накладна від 21.06.2022 №РН-0065 на загальну суму 864,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000037 від 21.06.2022 на загальну суму 864,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0072 від 21.06.2022 на загальну суму 864,00 грн.;

- видаткова накладна від 23.06.2022 №РН-0068 на загальну суму 1728,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000039 від 23.06.2022 на загальну суму 1728,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0074 від 23.06.2022 на загальну суму 1728,00 грн.;

- видаткова накладна від 27.06.2022 №РН-0069 на загальну суму 1728,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000040 від 27.06.2022 на загальну суму 1728,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0075 від 27.06.2022 на загальну суму 1728,00 грн.;

- видаткова накладна від 08.07.2022 №РН-0075 на загальну суму 2592,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000041 від 08.07.2022 на загальну суму 2592,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0081 від 08.07.2022 на загальну суму 2592,00 грн.;

- видаткова накладна від 15.07.2022 №РН-0080 на загальну суму 3456,00 грн; товарно-транспортна накладна №00000000043 від 15.07.2022 на загальну суму 1728,00 грн та рахунок на оплату №СФ-0088 від 15.07.2022 на загальну суму 3456,00 грн.

Згідно із зазначеними видатковими накладними, товар прийнято представником відповідача без зауважень щодо якості, упаковки та комплектності.

Разом з цим, до видаткової накладної №РН-0047 від 06.05.2022 на загальну суму 2592,00 грн. сторони уклали та підписали у двосторонньому порядку акт про розбіжності у постачанні товарів 1Р-00003546 від 09.05.2022 у кількості відхилення від поставленого товару на 1 одиницю у суму 36,00 грн, що у свою чергу призвело до зменшення суми фактично прийнятого товару на загальну суму 2556,00 грн, замість виставленого рахунку №СФ-0048 від 06.09.2022 у розмірі 2592,00 грн.

У матеріалах справи міститься видаткова накладна на повернення постачальнику товару №1Р-14717 від 06.12.2022 на загальну суму 5112,00 грн, підписана та скріплена печатками сторін.

З урахуванням повернення відповідачем товару позивачу згідно з накладною №1Р-14717 від 06.12.2022 на суму 5112,00 грн, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 10.04.2023 склала 94212,00 грн.

Відтак станом на момент подання позову до суду, постачальник здійснив поставку товару, однак відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором поставки №372-КП/21 від 20.12.2021 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару у спірний період, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 94212,00 грн.

У матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 08.09.2022, підписаний та скріплений електронним підписом, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 99324,00 грн.

05.01.2023 позивач рекомендованим повідомленням направив на адресу відповідача претензію №1, у якій просив ТзОВ Рітейл Україна сплатити на користь ТзОВ Ріал заборгованість за договором поставки №372-КП/21 від 20.12.2021 у розмірі 94212,00 грн основної заборгованості, 1010,75 грн 3 річних та 4250,66 грн інфляційних витрат. Відповідач зазначену претензію отримав, однак залишив її без розгляду та задоволення.

Крім того, позивач, враховуючи порушення відповідачем умов договору, у позовній заяві просив стягнути з ТзОВ Рітейл Україна 1784,82 грн 3% річних та 8662,92 грн інфляційних втрат.

Наведені вище обставини спору правильно встановлено судом першої інстанції в оскарженому рішенні та не заперечуються відповідачем в апеляційній скарзі, натомість, апелянт покликається на дію обставин непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У розділі 9 договору поставки №372-КП/21 від 20.12.2021 сторони узгодили між собою врегулювання правовідносин у разі форс-мажору (дії обставин непереборної сили).

Так, відповідно до п.9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору мимо волі і бажання сторін, і які не можна було передбачити і запобігти. До обставин непереборної сили відносяться оголошена або фактична війна, громадянські заворушення, стихійні лиха, мораторії і заборони на здійснення банківських операцій, епідемії, блокади, ембарго, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха і інші випадкові події.

Відповідно до п.9.2. договору про настання обставин непереборної сили сторона, для якої виникли такі обставини, негайно зобов`язана повідомити іншу сторону та надати документи, що підтверджують дію зазначених обставин.

Відповідно до п.9.3. договору термін виконання зобов`язань за договором припиняється на термін дії обставин непереборної сили.

Відповідно до п.9.4. договору у разі відсутності об`єктивних причин неможливості виконання договору, сторона не звільняється від належного виконання своїх обов`язків, взятих за цим договором, і не звільняється від відповідальності за невиконання.

Відповідно до п.9.5. договору у разі, якщо дія обставин непереборної сили триває більше 1 (одного) місяця, кожна зі сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке рішення.

Доказів виконання умов п.9.2. договору матеріали справи не містять.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору поставки №372-КП/21 від 20.12.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача товару, не оплативши такий. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 94212,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 94212,00 грн основного боргу за договором поставки №372-КП/21 від 20.12.2021, 1784,82 грн 3% річних та 8662,92 грн інфляційних витрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Торгово-промислова палата України оприлюднила лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), тобто військову агресію рф проти України, підтвердивши, що дані обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.

Проте, ці обставини не звільняють від відповідальності за порушення договору чи інших норм законодавства. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні. Така правова позиція є усталеною в судовій практиці.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У спірному ж випадку, апелянт не надав відповідного сертифікату торгово-промислової палати, не надав доказів повідомлення постачальника про настання для нього обставин непереборної сили в порядку, передбаченому в п.9.2. договору, не зазначив періоду, протягом якого діяли обставини непереборної сили, що могли б мати вплив на виконання зобов`язання за договором поставки, не вказав як саме такі обставини унеможливили своєчасну оплату поставленої за договором продукції.

Слід також звернути увагу на те, що місцезнаходженням відповідача є місто Львів, що є територіально віддаленим від безпосередніх бойових дій, натомість саме позивач знаходиться у місті Запоріжжі, що є територіально наближеним до лінії фронту, шо є загальновідомими обставинами.

Отже, відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів об`єктивної неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором №372-КП/21 від 20.12.2021.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Окрім того, апеляційний суд, розглянувши заяву позивача про стягнення з апелянта на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі розгляду справи в письмовому провадженні, така заява подається разом з першою письмовою заявою по суті спору.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу позивач подав суду заяву про стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази понесення витрат та докази надсилання заяви з додатками апелянту.

Відповідно до інформації, отриманої з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за результатами відстеження поштового відправлення, копію заяви про стягнення судових витрат з додатками апелянт отримав 12.09.2023 (результати відстеження долучено до матеріалів справи), однак правом подання заперечення на вказану заяву не скористався.

Відповідно до поданих позивачем доказів, 20.03.2023 адвокат Тульчевська Наталя Володимирівна, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №307 від 05.04.2000 з однієї сторони та ТзОВ «Ріал» з другої сторони уклали договір про надання правової допомоги, предметом якого є складення позовної заяви, процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у судах.

01.09.2023 сторони уклали додаткову угоду до вказаного договору, згідно з п.1, п.2 якої адвокат зобов`язалась скласти відзив на апеляційну скаргу у справі №914/1321/23, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар в розмірі 2800 грн. Також сторони домовилися внести доповнення до п.3.9. договору, згідно з якими сума в розмірі 2800 грн. сплачується адвокату клієнтом, що є витратами клієнта на професійну правничу допомогу, до подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №914/1321/23.

Відповідно до акта наданих послуг від 06.09.2023 адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: складення адвокатом відзиву на апеляційну скаргу у справі №914/1321/23, загальна сума 2800 грн. Підписанням цього акту клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до договору від 20.03.2023 та відсутність претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг.

Відповідно до платіжної інструкції №1160 від 06.09.2023 ТзОВ «Ріал» оплатило ОСОБА_3 2800,00 грн.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні у справі №914/1321/23 в розмірі 2800,00 грн.

З огляду на зміст заяви про розподіл судових витрат та подані докази, колегія суддів констатує, що у прохальній частині заяви позивачем допущено технічну описку в частині стягнення з відповідача « 94 212,00 грн. 2800 грн.» витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Із наведених вище положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу становить менше 3% ціни позову, відповідач не скористався правом подання заперечень щодо заяви позивача, зважаючи на те, що позивач довів понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача відповідає встановленим у Господарському процесуальному кодексі України критеріям реальності та розумності.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки колегія суддів за результатами розгляду скарги дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апелянта (відповідача) та залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 у справі №914/1321/23 про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати позивача на професійну правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2800,00 грн. слід покласти на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Україна б/н від 10.08.2023 (вх. ЗАГС. №01-05/2630/23 від 14.08.2023) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 у справі №914/1321/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал (вх. №01-05/6101/23 від 11.09.2023) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А; ідентифікаційний код 36808029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал» (69041, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Трегубова, будинок 33, квартира 5; ідентифікаційний код 23851195) 2800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.