Постанова

від 18.10.2023 по справі 910/5357/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 р. Справа №910/5357/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Кологойда О.В.

від відповідача: Михалевич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 (повний текст складено 25.07.2023)

у справі №910/5357/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 3 811 688,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кінто" (далі - ПАТ "Кінто") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ «Укрнафта") про стягнення 3 811 688,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм законодавства, не виконав належним чином зобов`язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3 811 688,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23 позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 1 484 401,78 грн на рахунок НОМЕР_1 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб".

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 1 951 758,06 грн на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Кінто Капітал".

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 375 528,85 грн на рахунок НОМЕР_3 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7".

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на рахунок ПАТ "Кінто" НОМЕР_4 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 судовий збір в сумі 45 740,26 грн, а також 16 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укрнафта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У разі залишення апеляційної скарги без розгляду, зменшити розмір витрат на правничу допомогу присуджених з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято без повного врахування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, які зводяться до наступного.

Так, за доводами скаржника, акціонери мають право отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у формі дивідендів. Жодних інших виплат, крім дивідендів, за результатами розподілу чистого прибутку товариства чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано. Поняття дивідендів і чистого прибутку не є тотожними (посилається на норми статей 113, 116, 152, 158 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закон України "Про акціонерні товариства" як спеціальний закон, що встановлює спосіб і порядок управління акціонерним товариством, розподіл прибутку, отримання дивідендів тощо).

Апелянт зазначає, що прийняття рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів ПАТ "Укрнафта". Тоді як зі змісту рішення загальних зборів ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства на розподіл дивідендів між акціонерами.

При цьому, скаржник вказує, що загальними зборами товариства прийнято рішення про розподіл прибутку ПАТ "Укрнафта" в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто в контексті виконання своїх податкових зобов`язань, а не для здійснення виплат на користь акціонерів.

Апелянт посилається на висновок Верховного Суду в постанові від 25.01.2023 №676/47/21 про незастосування нормативно-правового акту (закон, постанова і т.д.), положення якого не узгоджуються або суперечать ЦК України, як універсальному кодифікованому акту у сфері цивільних правовідносин; пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів (стаття 4 ЦК України); невідповідність норми статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України" положенням Закону України "Про акціонерні товариства" та ЦК України.

Окрім цього, скаржник зазначив, що до предмету регулювання законів про державний бюджет не відноситься питання управління господарським товариством. Закон про Держаний бюджет України затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного року (посилається на статті 2, 40 Бюджетного кодексу України). Законом про державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, змінювати обсяг прав, передбачених законами України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами (посилається рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-п/2008 та від 27.02.2020 №3-рп/2020). Апелянт вважає, що суд не дотримався частини 6 статті 11 ГПК України, застосувавши статтю 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а не норми Конституції України як норми прямої дії, яким суперечить закон. При цьому апелянт не зазначає норму Конституції України, яка суперечить статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України".

Також апелянт, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, присуджених з відповідача на користь позивача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5357/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5357/23.

25 вересня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5357/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5357/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 12.10.2023. Справу №910/5357/23 призначено до розгляду на 18.10.2023.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

28 вересня 2023 року, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, у своєму відзиві позивач, зокрема зазначає, що на ПАТ "Укрнафта" поширюється дія статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020, який є спеціальним законом щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства", і визначає направлення частини чистого прибутку за 2020 рік в розмірі не менше 90% на виплату всім учасникам товариства в один строк та в однаковому розмірі пропорційно частці в статутному капіталі, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Також, позивач зауважує, що відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/9326/22 (пункт 5.22) доводи скаржника про те, що ні стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а ні інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

У судовому засіданні 18.10.2023 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта".

Згідно з пунктом 3.1 статуту ПАТ "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.

Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій.

Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.

Тобто, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.

Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення оформлені протоколом №31, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства".

По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з встановленими місцевим господарським судом обставинами, що позивач є компанією з управління активами та, на підставі частини 1 статті 41, частини 6 статті 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування", статті 6, 34 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", діє від власного імені в інтересах учасників пайових інвестиційних фондів, які не є юридичними особами, а саме: Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб", Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал", Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7".

Як вбачається з матеріалів справи, вказані особи є власниками простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта", а саме:

- Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" належить 20 950 акцій;

- Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал" належить 27 546 акцій;

- Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" належить 5 300 акцій.

Враховуючи викладене вище, позивачем нараховано до стягнення з відповідача частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій на загальну суму 3 811 688,69 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 4 статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина 1 статті 255 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті, виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Пунктом 6.18 статуту ПАТ "Укрнафта" визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Як зазначалось вище, 18.05.2021 загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" по питанню №13 порядку денного прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити, відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Згідно з пунктом 12 частини 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

На суму несвоєчасно сплачених коштів (частини чистого прибутку) до державного бюджету контролюючими органами нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Отже, право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.

З наведених положень чинного законодавства України слідує, що прийняття рішення про виплату дивідендів віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, які на власний розсуд мають право як здійснити таку виплату, так і відмовитись від її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення загальних зборів ПАТ "Укрнафта" про нарахування дивідендів станом на 01.05.2021 не прийнято.

При цьому, саме загальні збори ПАТ "Укрнафта", в межах наданих їм повноважень, прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

З огляду на вказане, акціонери ПАТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету, на підставі абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".

Зокрема, 26.05.2021 на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол №31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол №6/1 від 20.05.2021) позивач склав та направив поштовим повідомленням на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого задекларовано до сплати 1 921 167 072,00 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій НАК "Нафтогаз України" в статутному фонді ПАТ "Укрнафта".

Відтак, відповідач визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК "Нафтогаз України" до державного бюджету з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абзацом 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік").

Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта").

Щодо доводів апелянта, що акціонери мають право отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у форма дивідендів, тоді як інших виплат, зокрема, частини чистого прибутку за результатами розподілу чистого прибутку товариства чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано. Оскільки поняття дивідендів і чистого прибутку не є тотожними. Суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи через наступне.

Так, порядок розподілу прибутку здійснюється з урахуванням вимог, передбачених законом (пункт 12 частини 2 статті 33 Закону "Про акціонерні товариства", підпункт 16 пункту 9.1.6 статуту ПАТ "Укрнафта").

Тоді як чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків, визначених пунктом 8.1 статуту, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до статуту на власний розсуд та у своїх інтересах і інтересах акціонерів, визначає напрями його використання, як-то: розширення виробництва, виплата дивідендів (частки прибутку) та інше (пункт 8.2 статуту ПАТ "Укрнафта"). Розподіл прибутку здійснюється за рішенням загальних зборів у розмірах, порядку і на цілі у відповідності до норм чинного законодавства та статуту (пункт 8.3 статуту ПАТ "Укрнафта").

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що аналіз вищевказаних норм ЦК України, Закону України "Про акціонерні товариства" та положень статуту ПАТ "Укрнафта", свідчить, серед іншого, про право акціонера брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за звітній період (рік).

При цьому, позиція апелянта, що спеціальний закон, який регулює порядок розподілу чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" є Закон України "Про акціонерні товариства" - є помилковою, оскільки особливий порядок розподілу прибутку і збитків для таких товариств як ПАТ "Укрнафта" (господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) регулюється частиною 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Законом України про державний бюджет на відповідний рік, зокрема, статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Отже, на ПАТ "Укрнафта" поширюється дія Закону України "Про управління об`єктами державної власності", абзацу 2 статті 21 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", які є спеціальними щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства". А тому, доводи скаржника про необхідність застосування положень ЦК України та Закону України "Про акціонерні товариства" як спеціального законодавства є помилковими. В цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на правові висновки, зазначені в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21, оскільки обставини даної справи (предметом якої були вимоги про зобов`язання привести у попередній стан і повернути земельні ділянки водного фонду) не є релевантні обставинам даної справи, а тому не підлягають до застосування на підставі частини 4 статті 236 ГПК України.

Спеціальні норми передбачають імперативний обов`язок ПАТ "Укрнафта" приймати рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним періодом, а в разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня, сплачувати до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним періодом.

Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.

Позивач надав суду виписки про стан рахунків в цінних паперах акціонерів, в інтересах яких поданий даний позов, як станом на 18.05.2021 (тобто, дата прийняття рішення загальними зборами ПАТ "Укрнафта"), так і станом на 01.07.2021 (кінцева дата виконання вказаного рішення).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із наданим позивачем розрахунком частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з ПАТ "Укрнафта": на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" у розмірі 1 484 401,78 грн; на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Кінто Капітал" у розмірі 1 951 758,06 грн; на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" у розмірі 375 528,85 грн.

Доводи скаржника про те, що а ні стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а ні інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судами вимог частини 6 статті 11 ГПК України, оскільки суди не звернулися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників, у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Посилання на висновки Верховного Суду у справах №676/47/21, №334/3161/17, №490/7071/16-ц, №910/18214/19, №129/1033/13-ц та Верховного Суду України у справах №6-59цс13, №6-2023цс15, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що переглядається, не є подібними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/9326/22.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Кінто" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу присуджених з відповідача на користь позивача.

Так, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ПАТ "Кінто" 16 000,00 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в місцевому господарському суді.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з тим, частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №775/9215/15ц від 19.02.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн заявником надано суду: договір про надання правової допомоги від 29.07.2019 №153-АО/2019, укладений між ПАТ "Кінто" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Інтеракціо" (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах, в порядку і обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку; додаткову угоду від 01.09.2022 до вказаного договору, яка визначає порядок оплати правової допомоги щодо захисту прав та законних інтересів учасників пайових, корпоративних інвестиційних фондів та недержавного пенсійного фонду, які є акціонерами ПАТ "Укрнафта", і від імені та в інтересах яких діє замовник, пов`язаних із стягненням частини чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" за 2020 рік, розподіленого за рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 (протокол №31 від 18.05.2021) відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", три проценти річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1159377; розрахунок витрат на надання правової допомоги від 04.07.2023, що є актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по першій інстанції по справі №910/5357/22 до договору про надання правової допомоги №153-АО/2019 від 29.07.2019 та додаткової угоди від 01.09.2022.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

За приписами частини 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, колегія суддів зазначає, що як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач не довів неспівмірності витрат заявлених позивачем, зі складністю справи та витраченим часом адвоката на надання правової допомоги.

А тому, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет (стягнення 3 811 688,69 грн) та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів ПАТ "Кінто" у даній справі, а тому вбачає за можливе витрати у розмірі 16 000,00 грн покласти на відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Укрнафта" задоволенню не підлягає.

Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).

Щодо витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Частинами 1, 2 статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, до відзиву на апеляційну скаргу адвокат надав розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

У наданому розрахунку витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по апеляційній інстанції по справі №910/5357/23 до договору про надання правової допомоги №153-АО/2019 від 29.07.2019 та додаткової угоди від 01.09.2022, вказано наступний перелік наданих послуг: складання і одання відзиву на апеляційну скаргу - 2 000,00 грн (1 документ); участь в судовому засіданні - 2 000,00 грн (1 год).

Відповідач жодних заперечень про розмір витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції не надав.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині покладення на відповідача 4 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства "Кінто" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25-Б; ідентифікаційний код 16461855) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

5. Матеріали справи №910/5357/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 23.10.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова