Ухвала

від 18.10.2023 по справі 907/531/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" жовтня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/531/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши скаргу (вх. №02.3.1-02/6666/23 від 26.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород на дії державного виконавця

у справі №907/531/23

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород про стягнення заборгованості у сумі 514 263,06 грн.

За участі:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

від органу ДВС - Білинець В`ячеслав Олександрович, витяг з ЄДР

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 514 263,06 грн., заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №1980 від 13.07.2018 р., посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Рішенням від 28.11.2022 року позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Спільного Українсько-Словацького підприємства "ФЕМ- ІНВЕСТ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Гранітна, 14, код ЄДРПОУ 31682629) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 514 263,06 грн. (п`ятсот чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три гривні 06 коп.) заборгованості по орендній платі, а також суму 7 713,97 грн. (сім тисяч сімсот тринадцять гривень 97 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання зазначеного рішення суду 17.01.2023 видано наказ.

26.09.2023 р. до Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга (вх. №02.3.1-02/6666/23 від 26.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород на дії державного виконавця.

27.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ" надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання вказаної скарги та інших документів учасникам процесу.

Ухвалою суду від 28.09.2023 року скаргу (вх. №02.3.1-02/6666/23 від 26.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород на дії державного виконавця до розгляду та призначено до розгляду на 05 жовтня 2023 р.

Присутній представник органу ДВС Білинець В`ячеслав Олександрович навів пояснення з приводу поданого письмового відзиву на скаргу №5-34477747/4211 від 04.10.2023 року з відповідними додатками.

Інші учасники судового процесу в засідання суду не з`явились.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року відкладено розгляд справи на 18.10.2023 року.

Скаржник свого повноважного представника у засідання суду не направив, письмово викладену позицію по суті заперечень відділу ДВС суду не подав.

Представник відділу ДВС заперечує по суті доводів скаржника у повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні з доказами в його обгрунтування.

Стягувач також свого повноважного представника у засідання суду не направив, письмово викладеної позиції по суті доводів скаржника не подав.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує на те, що в рамках виконавчого провадження державним виконавцем Білинець В`ячеславом Олександровичем за участі ТОВ «ЮЖТРАНСІНВЕСТ» було проведено оцінку арештованого майна, що було оформлено трьома звітами з оцінки майна.

Скаржник вважає, що ціни на майно, що визначені вказаними звітами є заниженими, тому рішеннями та діями державного виконавця порушені права та інтереси скаржника. Вказує на те, що рішення та дії, що стосуються визначення ціни арештованого майна є незаконними, у зв`язку з чим просить суд, визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинець В`ячеслава Олександровича у виконавчому провадженні №34477747 щодо визначення ринкової вартості майна.

Державним виконавцем Юришинець В.М. у поданому відзиві на скаргу проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі.

Зокрема зазначає, що державним виконавцем відділу ПВР, керуючись ст. 17, 19, 20, 25. Закону України «Про виконавче провадження», (редакція-1999 року), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.09 2012 ВП №344777747.

На адресу боржника 05.06.2023 за вих№5-33659633/2158 державним виконавцем відділу ПВР надіслано лист про призначення виконання та з метою належного виконання виконавчого документу, перевірки майнового стану та опису майна боржника виконавчі дії призначено на 13.06.2023 за адресою місцезнаходження юридичної особи СП УСП ТОВ « ФЕМ-ІНВЕСТ», а саме: м. Ужгород, вул. Гранітна,14.

В ході проведення виконавчих дій 13.06.2023 державним виконавцем було описане та арештоване майно, що належить боржнику, а саме: - транспортний засіб: ЗИЛ-ММЗ, вантажний, модель 554М 1983 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_1 , колір синій, номерний знак: НОМЕР_2 , (Значні пошкодження у частково розібраному стані, двигун відсутній); кран мостовий 1980 року випуску в кількості ті:2 (дві) одиниці; - баштовий кран DESTA, (одйа ТИП: DVHM1622LX, МОТОР: Z5201/05 (в не робочому стані); - навантажувач DESTA, ТИП DVHM3522ТХК, МОТОР: Z 770/14, 1999 року випуску (в не робочому стані); - навантажувач DESTA, ТИП DVHM3522ТХК, MOTOР: Z7701/14, 2002 року випуску (в робочому стані); - транспортний засіб: КАВЗ, модель: 685, автобус, 1984 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , номер шасі: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , колір білий (в не робочому стані). Копію постанови про опис та арешт майна отримав заступник директора СП УСП ТОВ «ФЕМ-ІНВЕСТ» Страховт Сергій, про що свідчить його власноручний підпис.

Слід зазначити, що постанова про арешт майна боржника від 13.06.2023 боржником не оскаржувалась.

Державним виконавцем керуючись ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову від 14.06.2023 ВП №34477747 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Вказана постанова боржником не оскаржувалась.

17.08.2023 за- вх № 2262, №2263, №2264 на адресу відділу ПВР надійшли звіти суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання від 30.06.2023, згідно яких, ранкова вартість арештованого майна для проведення аукціону становить 708 564,00 (без ПДВ).

Державним виконавцем відділу ПВР підготовлено повідомлення про оцінку арештованого майна від 17.08.2023 №5-33659633/34000, до якого додано, копії висновків про ринкову вартість майна, яку рекомендованим листом надіслано на адресу боржника СП УСП ТОВ «ФЕМ-ІНВЕСТ» (докази надсилання додано).

23.08.23 боржником отримано вказане повідомлення, про що свідчить відмітка про отримання за трек номером (докази тримання додано).

У відповідності до частини 5 статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості оцінки майна, вони мають право оскаржити їх судовому порядку в 10-деннй строк з дня отримання відповідного повідомлення . Сторона вважається ознайомленою, якщо їй надіслано повідомлення про результати за місцем фактичного проживання або за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Оскарження щодо оцінки арештованого майна до відділу ВПР не надходило, державним виконавцем підготовлено до ДП «СЕТАМ заяву про реалізацію арештованого нерухомого майна від 08.09.2023 року. Загальна сума від реалізації становить 1 429 555,74 (з ПДВ).

Виходячи з викладеного вбачається, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», з метою задоволення втмг стягувачів, згідно виконавчого документа.

Разом з тим, державний виконавець звертає увагу на те, що скаржник не довів заявлені вимоги, не послався на будь які порушення організатором торгів норм Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом МЮУ від 29.09.20016 року №2831/5, а лише обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, а тому подана скарга не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

За ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем виконавчі дії щодо звернення стягнення на зазначене майно боржника та передачі його на реалізацію вчинені у відповідності до вимог «Про виконавче провадження» та для задоволення вимог стягувачів.

З наданих пояснень державного виконавця вбачається, що в даному випадку він не здійснював визначення вартості майна, а лише виніс постанову про призначення оцінювача для участі у виконавчому провадженні. Слід зазначити що вартість майна була визначена експертом, а не державним виконавцем.

Сама постанова про призначення оцінювача для участі у виконавчому провадженні від 14.06.2023 у строк передбачений ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», боржником не оскаржувалась, а про поновлення строків скаржник клопотання не заявляв.

За доводами скаржника вбачається, що ціни на майно, які визначені звітами є заниженими, тому вважає що рішеннями та діями державного виконавця порушені права та інтереси скаржника.

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

Разом з тим, приписи ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, зокрема, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Судом встановлено, що при виконанні рішення суду державним виконавцем, складено Акт державного виконавця, з зазначенням в ньому стану майна та здійснено інші необхідні дії на виконання рішення, вказані дії здійснені в межах законодавчо визначених повноважень державного виконавця та не можуть розцінюватись як порушення Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищенаведене, твердження скаржника щодо наявності порушень у рішеннях та діях державного виконавця, що стосуються визначення ціни арештованого майна та є незаконними, судом не беруться до уваги, оскільки такі спростовуються наведеними вище висновками суду та фактичними обставинами справи.

При цьому, з огляду на викладені висновки суду, судження скаржника щодо порушення його прав, суд вважає необґрунтованим та таким, що не відповідають обставинам справи, та не підтверджують доводи про те, що державним виконавцем вчинено дії з порушенням положень вимог Закону.

У відповідності до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приписами частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця при виконанні рішення суду у справі №907/531/22 здійснені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, без порушення прав скаржника.

Керуючись ст. 234, 342 та 343 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", Господарський суд Закарпатської області, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги (вх. №02.3.1-02/6666/23 від 26.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород на дії державного виконавця, відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/.

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 24.10.2023. Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ремецькі О.Ф.