Ухвала

від 18.10.2023 по справі 907/531/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" жовтня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/531/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород (надійшла до суду 26.09.2023) про забезпечення позову

у справі №907/531/23

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород про стягнення заборгованості у сумі 514 263,06 грн.

За участі:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

від органу ДВС - Білинець В`ячеслав Олександрович, витяг з ЄДР (в залі суду)

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 514 263,06 грн., заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №1980 від 13.07.2018 р., посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Рішенням від 28.11.2022 року позов задоволено повністю. Присуджено стягнути з Спільного Українсько-Словацького підприємства "ФЕМ- ІНВЕСТ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Гранітна, 14, код ЄДРПОУ 31682629) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 514 263,06 грн. (п`ятсот чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три гривні 06 коп.) заборгованості по орендній платі, а також суму 7 713,97 грн. (сім тисяч сімсот тринадцять гривень 97 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання зазначеного рішення суду 17.01.2023 видано наказ.

26.09.2023 року до суду надійшла заява від відповідача ТзОВ українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород (надійшла до суду 26.09.2023) про забезпечення позову, шляхом зупинення реалізації належного заявнику арештованого майна у виконавчому провадженні №34477747, а саме: - навантажувач DESTA, тип: DVHM1622LX, мотор: Z520/05 - 104 259,00 грн.;- навантажувач DESTA, тип: DVHM3522TXK, мотор: Z7701/14, 1999 року випуску - 104 259,00 грн.; - навантажувач DESTA, тип: DVHM3522TXK, мотор: Z7701/14, 2002 року випуску - 105 879,00 грн.; кран мостовий 1980 року випуску - 2 шт. - 225 112,00 грн.; - баштовий кран - 118 631,00 грн.; - транспортний засіб ЗИЛ-ММЗ 554М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 1983 року випуску, колір синій - 33152,00 грн.; - транспортний засіб КАВЗ 685,1984 року випуску, номер шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , колір: білий - 17 272,00 грн.; з використанням звітів з оцінки майна ТОВ «ЮЖТРАНСІНВЕСТ» від 17.08.2023 року №№ 2263, 2264, 2262.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

27.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ" надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання вказаних заяв та інших документів учасникам процесу.

Ухвалою суду від 28.09.2023 року прийнято заяву ТзОВ українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород (надійшла до суду 26.09.2023) про забезпечення позову по справі № 907/531/22 до розгляду та призначено до розгляду на 05 жовтня 2023 р.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року відкладено розгляд заяви на 18.10.2023 року.

Скаржник свого повноважного представника у засідання суду не направив, письмово викладену позицію по суті заперечень відділу ДВС суду не подав.

Стягувач також свого повноважного представника у засідання суду не направив, письмово викладеної позиції по суті доводів скаржника не подав.

У засіданні суду представник відділу ДВС з приводу вимог заявника заперечує у повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні від 17.10.2023 року.

Зокрема, державний виконавець вказує на те, що ним виконавчі дії щодо звернення стягнення на зазначене майно боржника та передачі його на реалізацію вчинені у відповідності до вимог «Про виконавче провадження» та для задоволення вимог стягувачів.

Зауважує на тому, що боржник ухиляється від добровільного виконання рішення суду починаючи з 27.09.2012 з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, понад дванадцять років самостійно не виконує рішення суду.

Просить суд звернути увагу, що в даному випадку він не здійснював визначення вартості майна, а лише виніс постанову про призначення оцінювача для участі у виконавчому провадженні.

Сама постанова про призначення оцінювача для участі у виконавчому провадженні від 14.06.2023 у строк передбачений ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», боржником не оскаржувалась, а про поновлення строків скаржник клопотання не заявляв.

Також просить суд взяти до уваги те, що все вищенаведене майно реалізовано 28.09.2023 згідно протоколів №596516, №5963113, № 596329, №596334, крім: транспортного засобу ЗИJІ-ММЗ модель 554М, 1983 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_2 , колір синій, номерний знак: НОМЕР_1 , (Значні пошкодження у частково розібраному стані, двигун відчутній) та транспортного засобу КАВЗ, модель: 685, автобус, 1984 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , номер шасі: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , колір білий (в не робочому стані).

Так, у поясненнях державного виконавця вбачається, що на депозитний рахунок відділу ПВР 06.10.2023 та 10.10.2023 надійшли кошти переможців торгів в розмірі 727 292,80 грн.

Державним виконавцем 10.10.2023 та 11.10.2023 складено акти про проведені електронні торги, копії яких надіслано сторонам виконавчого провадження та переможцям торгів. Загальна сума від реалізації майна становить 1 426 708,60 грн. (з ПДВ).

Разом з тим, зазначає що на рахунок а боржника який відкрито в Державній казначейській службі переможцем торгів по 4-х лотах сплачено 154 743,15 грн. ПДВ від реалізації майна.

Відтак державний виконавець просить взяти до уваги, що він не зобов`язаний на конкурсних засадах визначати суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання, вказуючи на те, що вартість майна була визначена експертом, а не державним виконавцем, у зв`язку з наведеним просить суд залишити заяву про забезпечення позову без розгляду.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що представником заявника нещодавно стало відомо про призначення електронних торгів з продажу належного йому майна, тому, вважає необхідним вжиття заходів забезпечення позову (скарги), в даному випадку, вказуючи на те, що невжиття таких неминуче призведе до неможливості виконання рішення суду за результатами розгляду скарги і неможливості відновлення прав та інтересів скаржника, так як майно буде реалізовано на торгах.

На думку заявника ціни на майно, що визначені звітами та державним виконавцем є заниженими, тому рішеннями та діями державного виконавця порушені права та інтереси скаржника. Вказані рішення та дії, що стосуються визначення ціни арештованого майна є незаконними, у зв`язку з чим заявник звернувся до суду.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України , згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога вирежена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

В даному випадку відсутні підстави для задоволення заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації належного заявнику арештованого майна у виконавчому провадженні №34477747.

Державний виконавець має здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку які встановлені виконавчим документом та ЗУ «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем, виконавчі дії щодо звернення стягнення на зазначене майно боржника та передачі його на реалізацію вчинені у відповідності до вимог «Про виконавче провадження» та для задоволення вимог стягувачів.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Одним із заходів примусового виконання рішень встановлених ЗУ «Про виконавче провадження», є звернення стягнення на майно боржника, а згідно статей 50-61 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини першої статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. У зв`язку з цим державним виконавцем вжито заходів щодо звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ".

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Як вбачається з суті поданої заяви, заходи забезпечення позову, які просить застосувати боржник, полягають у втручанні у проведення аукціону, щодо реалізації об`єкта у процедурі реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні, який проводиться відділом ДВС (органом державної влади), що суперечить приписам ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що заявником у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову у контексті заявлених позовних вимог не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведено.

Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене та керуючись статтями 136-140, 234, 235 ГПК України, господарський суд Закарпатської області, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "ФЕМ-ІНВЕСТ", м. Ужгород (надійшла до суду 26.09.2023) про забезпечення позову - відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду у встановлені ст.256 ГПК України строки.

Суддя О.Ф. Ремецькі