Рішення

від 19.10.2023 по справі 908/1348/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/74/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 справа № 908/1348/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1348/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010)

до відповідача державної організації КОМБІНАТ ЗІРКА (вул. Республіканська, буд. 127, м. Запоріжжя, 69067)

про стягнення 132046,84 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з державної організації КОМБІНАТ ЗІРКА 132046,84 грн., які складаються з: 116661,86 грн. основного боргу за договором постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102282-22 від 01.12.2022, 13743,73 грн. пені, 824,62 грн. 3% річних та 816,63 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102282-22 від 01.12.2022. За твердженням позивача, в порушення умов договору відповідач вартість поставленої у грудні 2022 року електроенергії не сплатив, що призвело до утворення у нього заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 116661,86 грн., що є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 693 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 справу № 908/1348/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 28.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1348/23, присвоєно справі номер провадження 18/74/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1348/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 25.05.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 28.04.2023 отримано повноважним представником відповідача 03.05.2023.

Від відповідача 18.05.2023 до суду надійшла зава про визнання позову, в якій відповідач вказав на тяжке фінансове становище у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та повністю визнав позовні вимоги, просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору.

Відповідно до ст.ст. 46, 191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Заява відповідача судом прийнята.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1348/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-жовтня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 рішення прийнято без його проголошення 19.10.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), видано товариству з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП від 03.03.2021 № 335).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір на постачання електричної енергії споживачу.

Згідно із ч. 1 ст. 56 цього Закону, п. 3.1.1 розділу III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки слектропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (частини 6, 7, 11 ст. 56 Закону).

Відповідно до п. 1.2.7 розділу І Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього договору є однаковими для всіх споживачів (п.п. 1.1, 1.2 додатку 5 Правил).

Пунктами 3.2.1, 3.2.9 розділу ІІІ Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, Який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах. За наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на своєму веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.

Товариством з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (Постачальник, позивач у справі) та державною організацією Комбінат Зірка (Споживач, відповідач у справі) 01.12.2022 укладений договір №60АР200-102282-22 про постачання електричної енергії споживачу (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Інформація про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.

За визначенням п.п. 3.8, 3.9 Договору Споживач в перший робочий день місяця, що слідує за розрахунковим місяцем до 16.00, надає Постачальнику інформацію щодо фактичного обсягу споживання за розрахунковий місяць. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Постачальника послуг комерційного обліку (Оператора комерційного обліку) Постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою Акт приймання-передачі електричної енергії та Акт прийому-передачі наданих послуг (компенсація) і направляє їх Споживачу.

Відповідно до п. 4.1 Договору для забезпечення надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем.

Згідно із п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Розрахунки Споживача за цим Договором, крім оплати за послугу з розподілу електричної енергії, здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок) (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 5.7 Договору порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання Сторонами до 12 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

У заяві-приєднання, зокрема, у розділі Персоніфіковані дані Споживача безпосередньо відповідачем (Споживачем) вказано оператора системи, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії - ПАТ Запоріжжяобленерго, ЕІС-код як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним оператором системи - 62X6844270190804, зазначено адреси об`єктів та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживання.

Додатком №2 до Договору є комерційна пропозиція № 10Б, яка підписана сторонами.

В зазначеній комерційній пропозиції, зокрема, визначено такі умови:

- спосіб оплати: Споживач здійснює оплату на підставі рахунку та акту купівлі продажу електричної енергії/акту приймання передачі електричної енергії Постачальника;

- розмір пені та/або штрафу: у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання;

- після закінчення розрахункового місяця Постачальник надає Споживачу рахунок на оплату за фактичні обсяги, компенсації вартості послуг розподілу електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок Постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим;

- Договір про постачання електричної енергії набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору, підписанням комерційної пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору. Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається до 31.12.2022, а частині проведення розрахунків Договір діє до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивач, на підставі отриманих даних відповідно до умов договору та п. 4.3 Правил, сформував акт приймання-передачі електроенергії №ТГЗ82123501 від 31.12.2022 на суму 116661,86 грн. з ПДВ.

Акт приймання-передачі електроенергії №ТГЗ82123501 від 31.12.2022 підписанний з боку Споживача без зауважень.

Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість по оплаті за спожиту у спірний період електроенергію в сумі 116661,86 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102282-22 від 01.12.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати вартості отриманої електричної енергії визначено у Комерційній пропозиції протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманої від Постачальника у грудні 2022 року електричної енергії у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 116661,86 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у заяві від 15.05.2023.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 116661,86 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

За прострочення грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 13743,73 грн. пені, 824,62 грн. 3% річних та 816,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 13743,73 грн. пені заявлена на підставі Додатку № 2 до Договору (Комерційна пропозиція № 10Б), яким встановлено, що у разі несвоєчасної оплати Постачальник проводить нарахування пені за весь час прострочення у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.01.2023 по 11.04.2023, суд визнав його правильним, визначення позивачем 13743,73 грн. пені є обґрунтованим.

Водночас суд зазначає, що 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строк дії якого на даний час продовжено.

Введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб`єктів господарської діяльності.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд приймає до уваги, що державна організація Комбінат Зірка входить до складу системи Державного агентства резерву України, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури відноситься до об`єктів критичної інфраструктури держави і фінансується з держбюджету.

Як зазначив відповідач, територія Комбінату становить 28 га, на яких розміщено потужності та обладнання для забезпечення зберігання державного матеріального резерву. З часу введення в Україні воєнного стану, майже всі договірні відносини, що дозволяли Комбінату отримувати грошові кошти на спеціальний рахунок були розірвані, або призупинені. Сплата за постачання електроенергії була запланована на 70% за рахунок спеціального фонду. Фінансування Комбінату державою здійснюється на мінімальному рівні, що забезпечує покриття лише нагальних потреб. Забезпечення діяльності організації здійснюється силами штатних працівників, кількість яких за останні роки неодноразово скорочувалась, та на даний час становить 83 особи. Підрозділ Комбінату, що розташований у місті Бердянську Запорізької області, та який був для Комбінату бюджетоутворюючою складовою, тимчасово втрачено у зв`язку з окупацією та він не здійснює будь якої діяльності на даний час. Крім того, у зв`язку з введенням в дію воєнного стану, Кабінетом Міністрів України на Комбінат покладено додаткові завдання, не пов`язані з безпосередньою діяльністю, які потягли за собою додаткові непередбачені кошторисом витрати. Всі ці обставини, вплинули на матеріальне становище Комбінату та внаслідок чого виникла заборгованість за Договором.

Суд також приймає до уваги, що позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру пені до суми 1374,37 грн. Таке зменшення суд визнав оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1374,37 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 16.01.2023 по 11.04.2023, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 824,62 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період лютий 2023 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 816,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням висновків суду щодо зменшення розміру пені.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України Про судовий збір згідно із Законом України від 03.10.2017 N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути товариству з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 7810 від 14.04.2023, що складає 1342,00 грн., - за наявності відповідного клопотання позивача.

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1342,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 130, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державної організації Комбінат Зірка (вул. Республіканська, буд. 127, м.Запоріжжя, 69067, ідентифікаційний код 14373271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м.Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848) 116661,86 грн. (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят одну грн. 86 коп.) основного боргу, 1374,37 грн. (одну тисячу триста сімдесят чотири грн. 34 коп.) пені, 824,62 грн. (вісімсот двадцять чотири грн. 62 коп.) 3% річних, 816,63 грн. грн. (вісімсот шістнадцять грн. 63 коп.) інфляційних втрат та 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.10.2023.

Суддя В.В. Левкут