Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/12879/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2023Справа № 910/12879/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНДА"

про стягнення 21 250,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна організація Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (далі - позивач, Комбінат) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНДА" (далі - відповідач, Товариство) заборгованості за укладеним між сторонами 01.01.2023 року договором про надання платних послуг № 6/4 у розмірі 21 250,00 грн.

Ухвалою від 17.08.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12879/23 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 17.08.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/12879/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 56-Б /ЛІТЕРА А, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105494895079.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105494895079 вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.08.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2023 між Товариством (поклажодавець) та Комбінатом (зберігач) укладено договір про надання платних послуг № 6/4 (далі - Договір), за умовами якого зберігач відповідно до оформленої у встановленому порядку та поданої поклажодавцем заяви на заключення Договору зобов`язується надати, а поклажодавець - прийняти та оплатити вартість платних послуг, які надаються організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву, та затверджені постановою КМУ від 23.04.2023 року № 586, зокрема:

- зберігання товарно-матеріальних цінностей;

- перевезення вантажів і проведення вантажних робіт;

- маневрові та буксирувальні роботи;

- первинна обробка деревини, виготовлення, ремонт столярних і теслярських виробів;

- заправка вогнегасників;

- будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні та сантехнічні роботи;

- проведення випробувань, вимірювань, експертизи та лабораторного аналізу товарно-матеріальних цінностей;

- упакування, розфасування та заморожування продукції;

- подача холодної води від промислових артезіанських свердловин і гарячої води від котелень, які належать організаціям, що входять до єдиної системи державного резерву, фізичним та юридичним особам для задоволення побутових потреб;

- зарядження акумуляторних батарей;

- надання кімнат, що перебувають на балансі організацій, належних до єдиної системи державного резерву, для тимчасового проживання окремих громадян.

Означений Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток означених юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору факт надання послу, що є предметом цього Договору, підтверджується та фіксується у акті про надані послуги, що підписується сторонами протягом 5 робочих днів з дня його складання, за місяць, в якому фактично надавалися послуги. Акт щомісяця складається зберігачем та надається поклажодавцю, який зобов`язаний не пізніше 5 днів з дня отримання його розглянути, підписати та повернути зберігачу або надати письмові мотивовані заперечення щодо підписання такого акта.

Якщо протягом зазначеного строку зберігач не отримає підписаний поклажодавцем акт або обґрунтовані письмові заперечення від його підписання, цей акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані зберігачем належним чином, прийняті поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуг здійснюється поклажодавцем в наступному порядку: плата за послуги, надані та розраховані згідно з калькуляцією вартості платних послуг за пунктом 2 Додатку № 01 до цього Договору, сплачується щомісячно у розмірі 100 % попередньої оплати не пізніше 15 числа місяця оплати, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача, на підставі виставленого зберігачем рахунку-фактури. Оплата послуг з перевезення вантажів, проведення вантажних робіт, маневрових та буксирувальних послуг, зарядження акумуляторних батарей та відшкодування витрат за спожиту електроенергію та інших платежів сплачується поклажодавцем в безготівковій формі щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги та споживалась електроенергія, шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача на підставі виставленого рахунку-фактури.

Для отримання рахунків-фактур на оплату відповідних послуг поклажодавець зобов`язаний звернутися до бухгалтерії зберігача. Неотримання поклажодавцем відповідного рахунку-фактури не є підставою не оплачувати вартість послуг за Договором (пункт 4.2 цієї угоди).

Згідно з пунктом 4.7 Договору поклажодавець протягом 5 банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання сплачує зберігачу страховий платіж у розмірі 50 % вартості послуг зберігання, розрахованої згідно з калькуляцією вартості платних послуг за пунктом 2 Додатку № 01 до цього Договору.

Страховий платіж залишається у зберігача та не підлягає поверненню у разі дострокового припинення Договору на вимогу поклажодавця (не виключаючи його розірвання за згодою сторін).

По закінченню строку дії Договору, у разі якщо сторони не дійдуть згоди щодо укладення Договору на новий строк, страховий платіж не підлягає поверненню поклажодавцю, а зараховується в рахунок оплати вартості послуг зберігання за останній місяць строку дії Договору.

За умовами пункту 11.1 Договору останній набирає чинності з 01.01.2023 року та діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків та договірної відповідальності - до повного виконання незалежно від того, чи закінчився строк дії цього Договору, чи його розірвано, припинено достроково.

У Додатку № 01 до Договору сторони погодили, що з 01.01.2023 року зберігач зобов`язується надати послуги по зберіганню товару поклажодавця та надання опалювальних і неопалювальних кімнат для тимчасового проживання окремих громадян поклажодавця і повернути товар до закінчення терміну дії Договору, а саме: в складі на цокольному поверсі на площі 600 м2, в кімнаті опалювальній на площі 26 м2.

Сторони дійшли згоди про те, що договірна ціна щомісячної передоплати за надані зберігачем послуги по зберіганню товару поклажодавця та надання опалювальних і неопалювальних кімнат для тимчасового проживання окремих громадян, з урахуванням страхового платежу (пункт 4.7 Договору), складає: склад на цокольному поверсі - 60 грн./в т.ч. ПДВ 20%/за 1 м2 на місяць; кімната опалювальна - 250 грн./в т.ч. ПДВ 20%/за 1 м2 на місяць.

Загальна сума Договору - 510 000,00 грн. (з ПДВ).

Згідно з Додатком № 02 до Договору зберігач за попередньою домовленістю з поклажодавцем та заявкою останнього зобов`язується надати послуги з перевезення вантажів, проведення вантажних робіт, маневрові та буксирувальні послуги, зарядження акумуляторних батарей, а поклажодавець зобов`язується сплатити за надані послуги.

Сторони дійшли згоди про те, що вартість наданих послуг встановлюється не нижче відповідно до розрахунку кошторисної вартості послуг.

Оплата послуг з перевезення вантажів, проведення вантажних робіт, маневрових та буксирувальних послуг, зарядження акумуляторних батарей сплачується поклажодавцем в безготівковій формі щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача на підставі виставленого рахунку-фактури.

Пунктом 6.1.2 Договору на поклажодавця покладено обов`язок здійснювати оплату за послуги, додаткові послуги та інші платежі в строки та розмірах, зазначених (указаних) цим Договором.

У матеріалах справи наявний виставлений позивачем відповідачу на виконання умов Договору рахунок-фактура від 02.01.2023 року № 68 на оплату передбаченого пунктом 4.7 цієї угоди страхового платежу за січень 2023 року в розмірі 21 250,00 грн. (510 000,00 грн./12 місяців/2).

Проте судом встановлено, що поклажодавець - Товариство покладений на нього обов`язок з оплати вищенаведеного страхового платежу за січень 2023 року не виконав, заборгувавши таким чином Комбінату 21 250,00 грн.

За умовами пункту 5.2.4 Договору зберігач має право на відмову від цього Договору та його розірвання в односторонньому порядку до закінчення строку його дії у випадку, зокрема, несвоєчасного, неналежного виконання поклажодавцем взятих на себе зобов`язань згідно умов цього Договору, а також не перерахування поклажодавцем в установлений Договором строк платежів.

З огляду на викладене, у позовній заяві Комбінат посилався на те, що Додатковою угодою від 01.07.2023 року № 3 до Договору означений правочин було розірвано зберігачем з 01.07.2023 року на підставі частин 1, 3 статті 651 та статей 653, 654 Цивільного кодексу України, пункту 5.2.4 Договору.

Пунктом 3 цієї Додаткової угоди № 3 встановлено, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою припиняються зобов`язання сторін, що виникли з Договору, і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли з Договору, крім невиконаних станом на момент укладення цієї Додаткової угоди зобов`язань поклажодавця, які припиняються з їх повним виконанням зі сплатою всіх нарахованих за неналежне виконання фінансових санкцій.

Оскільки поклажодавцем у добровільному порядку не було виконано покладених на нього грошових зобов`язань з оплати передбаченого пунктом 4.7 Договору страхового платежу за січень 2023 року в розмірі 21 250,00 грн., що виникли під час дії Договору, Комбінат звернувся до суду з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (частина 1 статті 946 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті страхового платежу за Договором за січень 2023 року в сумі 21 250,00 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комбінату до Товариства про стягнення вказаної суми боргу.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНДА" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 56-Б /ЛІТЕРА А; код ЄДРПОУ 39279836) на користь Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 24; код ЄДРПОУ 14373207) 21 250 (двадцять одну тисячу двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.10.2023 року.

Суддя В.С. Ломака