Рішення

від 12.10.2023 по справі 918/569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/569/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Рівненської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест"

до відповідача-2 ОСОБА_1

про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення нерухомого майна

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного побудованого об`єкту нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Рівненського міського суду від 17.06.2021 у справі № 569/19915/19 визнано дії щодо внесення запису державного реєстру речових прав незаконними та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни від 23.04.2019 р. індексний № 46606655, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв., розташованого за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Також, позивач зазначає, що вказаним рішенням встановлено ряд фактів, якими підтверджено, що ОСОБА_1 , будучи притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП, отримавши припис згідно якого на неї було покладено обов`язок щодо знесення торгового павільйону розташованого за адресою: м. Рівне, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101, у термін до 18.04.2018, припис не виконала.

Відтак, враховуючи відсутність документів, які давали б право невиконання підготовчих та будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а також беручи до уваги те, що державна реєстрація права власності на торговий павільйон була здійcнена на підставі технічного паспорту, який визнаний таким, що не є документом, на підставі якого може бути здійснена державна реєстрація права власності, а відтак державна реєстрація проведена з порушенням, позивач вважає, що наявні усі підстави для припинення права власності на торговий павільйон загальною площею 28 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:011:0084, який належить на праві власності ТОВ "траст Ін Інвест", звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 99 кв.м. та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення самочинно побудованого об`єкту нерухомого майна.

16.06.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, в якій просить припинити право ТОВ "Траст Ін Інвест" на об`єкт нерухомого майна: "Торговий павільйон" площею 28 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101), який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5610100000:01:011:084; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" (код ЄДРПОУ 44677906) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 99 кв.м., з кадастровим номером 5610100000:01:011:084 та привести її у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок об`єкту нерухомого майна: "Торговий павільйон" площею 28 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101).

Ухвалою суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2023.

Ухвалою суду від 06.07.2023 підготовче засідання відкладено на 08.08.2023.

12.06.2023 на офіційну пошту суду від відповідача-1 надійшла заява про продовження строків для подання відзиву.

Ухвалою суду від 13.07.2023 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" процесуальний строк для подання відзиву до 17.07.2023.

19.07.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/19915/19 право власності ОСОБА_1 на торговий павільйон припинено не було, відтак 29.12.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ "Траст Ін Інвест" укладено нотаріально посвідчений Акт приймання - передачі та оцінки майнових внесків до статутного капіталу ТОВ "Траст Ін Інвест". Як наслідок, ТОВ "Траст Ін Інвест" набуло право власності на спірний торговий павільйон.

Крім того, відповідач вказує, що відсутні будь - які ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, який правомірно, у передбачений законом спосіб набув право власності на нерухоме майно, розташоване на такій земельній ділянці.

Також, відповідач зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Поряд з тим, позивачем не надано жодних документів на підставі яких можна було б встановити особу яка здійснювала будівництво торгового павільйону.

02.08.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, якою змінено п. 2 прохальної частини змінено з "зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" (код ЄДРПОУ 44677906) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 99 кв.м., з кадастровим номером 5610100000:01:011:084 та привести її у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок об`єкту нерухомого майна: "Торговий павільйон" площею 28 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101)" на "зобов`язати Фізичну особу - підприємця Табачук Тетяну Дмитрівну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 99 кв.м., з кадастровим номером 5610100000:01:011:084 та привести її у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок об`єкту нерухомого майна: "Торговий павільйон" площею 28 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101)".

Крім того, 02.08.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача - фізичної особи - підприємця Табачук Тетяну Дмитрівну.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що будівництво об`єкта нерухомого майна, а саме торгового павільйону, загальною площею 28 кв.м., розташованого на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5610100000:01:011:0084, здійснювалося Табачук Тетяною Дмитрівною без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів з незначним наслідком, за якою всупереч вимогам п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127, було зареєстровано право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості без усього необхідного переліку документів, а виключно на підставі технічного паспорту без номеру.

Також, позивач зазначає, що здійснення ФОП Табачук Т.Д. самочинного будівництва на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності Рівненської територіальної громади, не породжує права власності на таке майно й свідчить про відсутність підстав державної реєстрації об`єкта нерухомого майна, а подальше відчуження нерухомого майна та передача його для ТОВ "Траст Ін Інвест" не звільняє її від обов`язку привести самовільно зайняту земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.

Ухвалою суду від 08.08.2023 підготовче засідання відкладено на 15.08.2023.

Ухвалою суду від 15.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 31.08.2023.

Ухвалою суду від 31.08.2023 задоволено заяву позивача про зміну предмету позову та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з її врахуванням. Окрім того, залучено Фізичну особу - підприємця Табачук Тетяну Дмитрівну в якості співвідповідача та запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Також, ухвалою суду від 31.08.2023 відкладено підготовче засідання на 19.09.2023.

Ухвалою суду від 19.09.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2023.

09.10.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відпусткою.

12.10.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи по суті без його участі.

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України" суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

При цьому, за приписами частин 1-3 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, в якому висвітлено його правову позицію, та зважаючи, що подане клопотання про відкладення не містить обґрунтованих підстав, які унеможливили б розгляд справи по суті в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача-1.

Щодо повідомлення відповідача-2 ФОП Табачук Т.Д., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача-2 ОСОБА_1 повернулися конверти з ухвалами суду від 19.06.2023, 06.07.2023, 08.08.2023, 15.08.2023, 31.08.2023, 19.09.2023 з відміткою відділу зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, всі процесуальні документи направлялись відповідачу-2 за адресою, що вказана в уточненні до позовної заяви, відповіді № 117977 від 19.06.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.08.2023.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач-2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду справи, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

В судовому засіданні 12.10.2023 судом прийнято рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У позовній заяві та відзиві на позовну заяву зазначено, що з 2000 року між Рівненською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Табачук Тетяною Дмитрівною неодноразово укладалися договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування торгового павільйону, з правом дострокового вилучення цієї ділянки для потреб міста), з кадастровим номером 5610100000:01:011:0084, яка розташована в м. Рівне на перехресті вулиць Євгена Коновальця та Богоявленської.

31.01.2017 між Рівненською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Табачук Тетяною Дмитрівною укладено Додатковий договір про поновлення договору оренди землі, яким сторони поновити Договір на три роки.

Також, сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішенням Рівненської міської ради № 7105 від 06.02.2020 відмовлено громадянці Табачук Тетяні Дмитрівні в поновленні на п`ять років договору оренди земельної ділянки площею 99 кв.м. на перехресті вулиць Євгена Коновальця та Богоявленської з кадастровим номером 5610100000:01:011:0084 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування торгового павільйону) у зв`язку з наявністю суперечності законодавству.

Відтак, суд враховує, що вказаний вище Договір припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який він укладався та відмови у його продовженні.

На вказаній земельній ділянці площею 99 кв.м. на перехресті вулиць Євгена Коновальця та Богоявленської з кадастровим номером 5610100000:01:011:0084 розташоване нежитлове приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46606655 від 23.04.2019, прийнятим державним реєстратором Насанович Наталією Анатоліївною Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв., розташоване за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

В подальшому рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року у справі № 569/19915/19 задоволено позовні вимоги Рівненської міської ради до ОСОБА_1 та визнано дії щодо внесення запису державного реєстру речових прав незаконними та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни від 23.04.2019 індексний № 46606655, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Зазначене рішення залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 08.02.2022.

При прийнятті вказаного рішення, Рівненський міський суд Рівненської області вказав, що відповідно до листа управління державного архітектурно-будівельного контролю від 10.10.2019 року №01-17/752 станом на 10.10.2019 року в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація як щодо реєстрації документа, який би надавав право виконувати будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована на перехресті Євгена Коновальця та Богоявленської, кадастровий номер 5610100000:01:011:0084, так і щодо реєстрації документа про готовність до експлуатації об`єкта, збудованого на цій земельній ділянці.

Також, зазначено, що за наведених обставин, суд приходить до висновку, що технічний паспорт, виданий 14.01.2019 року без номеру не є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, а відтак реєстрація об`єкту була проведена з порушенням. Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП, отримавши припис згідно якого на неї було покладено обов`язок щодо знесення торгівельного павільйону розташованого за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101, у термін до 18.04.2019 р., припис не виконала, а натомість 19.04.2019 р. звернулася до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації на нерухоме майно. Наведені факти підтверджують про обізнаність відповідачки ОСОБА_1 щодо неправомірності її дій, пов`язаних з реєстрацією права власності на об`єкт нерухомості.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, не потребує доказуванню встановлена у вищезазначеному рішенні суду обставина, що ОСОБА_1 отримала право власності на спірний торговельний павільйон на підставі таких документів, які не могли бути подані для державного реєстратора, а, відтак, така реєстрація відбулась з порушенням чинного законодавства.

В подальшому, ОСОБА_1 передала право власності на вказаний Торговий павільйон до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест", що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 335499256 від 13.06.2023.

Так, зазначено, що для реєстрації права власності на Торговий павільйон загальною площею 28 кв.м., що розташований у м. Рівне на земельній ділянці з кадастровим номером 561010000:01:011:0084, реєстраційний номер 1161744456101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа 0,0099 га, подано: рішення учасника ТОВ "Траст Ін Інвест" посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Камінською Я.М., серія та номер: 05/2022, виданий 29.12.2022, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест"; акт приймання - передачі та оцінки майнових внесків до статутного капіталу ТОВ "Траст Ін Інвест" посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Камінською Я.М., серія та номер: 01/2022, виданий 29.12.2022 видавник: ТОВ "Траст Ін Інвест" / Табачук Т.Д.

Відповідачем-1 долучено до матеріалів справи копію зазначеного Акту №01/2022 приймання - передачі та оцінки майнових внесків до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" від 29.12.2022, згідно якого громадянка України ОСОБА_1 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" приймає в якості внесків до статутного капіталу наступне нерухоме майно: Торговий павільйон, загальною площею 28,0 кв. м.; кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна - 5610100000:01:011:0084, що розташований за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вартістю 140 000,00 грн., право приватної власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1817385756101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач зазначає, що ФОП Табачук Тетяна Дмитрівна передала спірний об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Траст Ін Інвест" з порушенням чинного законодавства та не звільнила орендовану земельну ділянку після закінчення строку дії Договору, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності виникає на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Отже, законом встановлено, що розпоряджатись майном може тільки власник.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

У частині четвертій статті 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав є обов`язковою в Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За вимогами ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.

В силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Згідно з ст.ст. 375 ЦК України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

В той же час, згідно статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки як вбачається із встановлених обставин справи та наведених норм права, у разі здійснення самочинного будівництва особа, яка вважає, що її права цим порушено, має вирішувати питання про їх захист шляхом вчинення дій, що передбачені положеннями статті 376 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю, згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.

Частиною першою статті 27 вказаного Закону України встановлено перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно із п. 12 Порядку, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як зазначалось вище, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 569/19915/19 скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Н.А. від 23.04.2019, яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності Табачук Т.Д. на об`єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м , розташованого за адресою: м. Рівне, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Вказане свідчить про те, що торговий павільйон загальною площею 28 кв.м, розташований за адресою: м. Рівне перехрестя Євгена Коновальця та Богоявленської, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101 збудований без дозвільних документів та в експлуатацію не приймався.

А, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, така будівля вважається самочинним будівництвом. Дана обставина встановлена та не спростована відповідачами у справі.

Неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника (на той час ОСОБА_1 ) щодо розпорядження майном, зокрема, продажу (в дану випадку передачі до статного капіталу) третім особам (ТОВ "Траст Ін Інвест").

Отже, відновлення становища, яке існувало до державної реєстрації неіснуючого права власності за відповідачем-2, а в подальшому за відповідачем-1 має відбуватися шляхом усунення відповідних наслідків такого порушення, яке можливе шляхом припинення права власності на нежитлове приміщення Торговий павільйон28 кв.м. за адресою м. Рівне перехрестя Євгена Коновальця та Богоявленської, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

За змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Разом з тим, при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно установленої практики Верховного суду, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб. При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі таких відомостей.

Як зазначалось вище ОСОБА_1 так чи інакше має відношення до ТОВ "Траст Ін Інвест", оскільки є одним із учасників даного товариства та внесла спірне майно до статутного капіталу.

Тобто, оскільки у ОСОБА_1 на момент переходу права власності на спірне майно до ТОВ "Траст Ін Інвест" не існувало законного права власності на об`єкт нерухомості та не існувало речового права (ні права користування, ні оренди, ні права власності, ні іншого встановленого законом права) на земельну ділянку, на якій знаходився об`єкт нерухомості, таке право власності (за його відсутності) не могло бути передано ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест", і як наслідок внесення такого майна до статутного капіталу ТОВ "Траст Ін Інвест" суперечить нормам чинного законодавства.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача-1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" є особою, яка здійснила самочинне будівництво Торгового павільйону. Відтак, вважає, що ТОВ "Траст Ін Інвест" є неналежним відповідачем за вимогою про знесення за власний рахунок об`єкта нерухомого майна, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Проте, вказане не заслуговує уваги, оскільки позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій заявлено вимогу про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок не до ТОВ "Траст Ін Інвест", а до ФОП Табачук Т.Д.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не надано суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та припинення права власності відповідача-1 на спірний об`єкт нерухомості та зобов`язання відповідача-2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Судові витрати у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 26, код ЄДРПОУ 44677906) на об`єкт нерухомого майна: "Торговий павільйон" площею 28 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101), який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5610100000:01:011:084.

3. Фізичній особі - підприємцю Табачук Тетяні Дмитрівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 99 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:011:084 та привести її у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок об`єкту нерухомого майна "Торговий павільйон" площею 28 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 26, код ЄДРПОУ 44677906) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334) 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) грн - судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємцю Табачук Тетяни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334) 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) грн - судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2023.

Суддя А.М. Горплюк