Рішення

від 23.10.2023 по справі 922/2952/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023м. ХарківСправа № 922/2952/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Будника Б.А., адвокат, довіреність № 14-128 від 08.05.2023 р.,

третьої особи: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», місто Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», місто Київ,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім-41», місто Харків,

про стягнення вартості безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім-41», про стягнення вартості безпідставно набутого майна природного газу у загальному розмірі 109 903,59 грн. (з урахуванням заяви позивача (вх. № 22974 від 28 серпня 2023 року) про зміну предмета позову, в порядку ст. 46 ГПК України, яка прийнята ухвалою суду від 30 серпня 2023 р.).

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11 липня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: - документів (опис вкладеного до цінного листа з поштовою відміткою про прийняття), які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви № 14/4-438-23 від 16 червня 2023 року; - обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються за спірний період (березень - квітень 2021 року). 26 липня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2952/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2952/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі № 922/2952/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. 30 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 22974 від 28 серпня 2023 року), Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про зміну предмета позову, подану в порядку ст. 46 ГПК України. Встановлено відповідачу та третій особі п`ятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, для подання до суду відзиву/пояснень на заяву позивача, подану в порядку ст. 46 ГПК України. 25 вересня 2023 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Щодо реалізації учасниками справи права на подання заяв по суті справи: третьою особою надані пояснення (вх. № 21660 від 15 серпня 2023 року), що прийняті до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського сулу Харківської області від 21 серпня 2023 року. Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 6102272521912, ухвала суду від 26 липня 2023 року є повернутою за датою 02.08.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 26 липня 2023 року, а саме до 17 серпня 2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації учасниками справи своїх прав, що передбачені ГПК України, справу розглянуто з дотриманням строків.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ ПОЗИВАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Як зазначено у позові, Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (надалі «Положення № 867») на АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було покладено спеціальні обов`язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та у порядку, визначених у Положенні № 867. 26 жовтня 2020 року на підставі Положення № 867 між НАК «Нафтогаз України» та Житлово-будівельним кооперативом «Кварт-Сервіс» (надалі змінено назву на ОСББ «Наш Дім-41») укладено Договір постачання природного газу № 20/21-7148-ТЕ-32 (надалі «Договір»). Відповідно до п. 2.1. Договору сторони погодили, що природний газ передається за березень 2021 року в обсягу 2,0 тис. куб. м. та за квітень 2021 року в обсязі 1,0 тис. куб. м. Відповідно до п. 6.2. Договору відповідач зобов`язався самостійно контролювати використання газу, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за Договором, в також у інших випадках передбачених договором та законодавством. Позивач зазначає, що у Договорі сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання відповідачем вимог пункту 11 Положення № 867. При цьому, відповідач самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє його використання у випадку порушення вимог щодо розрахунків. У позові вказано, що відповідач порушив вимоги п. 11 Положення № 867, у зв`язку з чим у позивача не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у березні та квітні 2021 року, а у відповідача виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді. Відтак, з 01.03.2021 року позивач перестав бути постачальником для відповідача на підставі Договору, виключивши споживача з Реєстру. Суть порушення відповідача, на думку позивача, полягає в наступному. Пунктом 11 Положення № 867 передбачено, що виробник теплової енергії має право з 01.11.2018 по 01.05.2021 року придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України» у разі укладення договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» та виконання однієї із умов, що перелічені в цьому пункті. Відтак, згідно цього пункту, відповідач мав право придбавати газ у НАК «Нафтогаз України» у разі виконання хоча б однієї із зазначених вище умов, проте відповідачем жодної з таких умов не виконано. Згідно із відомостями інформаційної платформи відповідач спожив природний газ у березні 2021 обсягом 3322,220 куб. м. та у квітні 2021 року обсягом 0,17 куб. м., а разом усього 3322,39 куб. м. Оскільки позивач не подавав обсяги природного газу для відбору відповідачу, проте у зазначений період відповідач відібрав 3322,39 куб. м. природного газу, то наслідком є виникнення негативного небалансу позивача в розмірі різниці між поданими позивачем в газотранспортну систему та відібраними відповідачем обсягами природного газу, що підтверджується алокацією оператора газотранспортної системи. Позивач, з урахуванням заяви (вх. № 22974 від 28 серпня 2023 року), просить про стягнення із відповідача вартості безпідставно набутого природного газу у розмірі 109 903,59 грн.

15 серпня 2023 року до суду третьою особою надані пояснення (вх. № 21660) в порядку ст. 168 ГПК України, в яких зазначено, що відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Отже, можливість стверджувати, що небаланс ЗПТ створився та був врегульовано по якомусь окремому споживачу, а також відокремити подачі на точках входу для такого споживача у Оператора ГТС відсутня. Третя особа також повідомила, що замовником послуг транспортування - НАК «Нафтогаз України» (ЕІС код 56X9300000003502) врегульовано обсяги добових небалансів за березень 2021 року, квітень 2021 року. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ00011LA3900D за періоди з 01.03.2021 по 31.03.2021 та з 01.04.2021 по 30.04.2021 внесені в алокації постачальника НАК «Нафтогаз України» (ЕІС код 56X9300000003502) та становлять: - з 01.03.2021 по 31.03.2021 3322,22 куб.м.; - з 01.04.2021 по 30.04.2021 0,17 куб.м.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Законом України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними. Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було покладено спеціальні обов`язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та у порядку визначених у Положенні № 867. Пунктом 11 Положення № 867 було визначено, що постачання природного газу здійснюється за спеціальними цінами, визначеними у такому Положенні та на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, 26 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник за Договором) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім-41» укладено Договір постачання природного газу № 20/21-7148-ТЕ-32.

Згідно із п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Постачання природного газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання всіх умов, зокрема, виконання споживачем вимог пункту 11 Положення № 867 (пп. 1 п. 3.2. Договору). Якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання газу за цим Договором та не передає споживачу замовлений згідно пункту 2.1. цього Договору обсяг (об`єм) природного газу (п. 3.3. Договору). Відповідно до п. 3.5. Договору відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення, покладаються виключно на споживача. Споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу в разі: порушення строків оплати за договором про постачання природного газу (пп. 5 п. 6.2. Договору). Цей Договір разом з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння Сторонами предмета та умов Договору (п. 10.6. Договору).

Таким чином, у Договорі сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання відповідачем вимог пункту 11 Положення № 867. При цьому, відповідач самостійно контролює використання газу, та у випадку порушення вимог пункту 11 Положення № 867 самостійно припиняє використання природного газу.

Пунктом 11 Положення № 867 передбачено, що виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018 р. по 1 травня 2021 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК Нафтогаз України у разі виконання однієї з таких умов: - досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. та у період з 1 жовтня 2019 р. до 1 травня 2021 р. - не нижче 60 відсотків); або укладення з НАК Нафтогаз України договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або подання виробником теплової енергії до НАК Нафтогаз України погодженого НАК Нафтогаз України та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з НАК Нафтогаз України), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК Нафтогаз України, та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.

Відтак, згідно пункту 11 Положення № 867 відповідач мав право придбавати газ у НАК «Нафтогаз України» у разі виконання хоча б однієї із зазначених вище умов.

На підставі наданих позивачем відомостей, а відповідачем не було їх спростовано, було встановлено, що 1) станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив 82%; станом на 23.03.2021 року рівень розрахунків становив 79%; 2) між позивачем та відповідачем договір про реструктуризацію заборгованості на спожитий природний газ не укладався; 3) відповідачем не було подано до позивача графіки погашення заборгованості.

Тобто, відповідачем не виконано жодної із умов, встановлених п. 11 Положення № 867, що свідчить про відсутність правових підстав для постачання природного газу. Таким чином, у березні 2021 та квітні 2021 року у зв`язку із невиконанням відповідачем умов пункту 11 Положення № 867, споживання природного газу на підставі Договору повинно не здійснюватися.

Згідно пункту 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, що затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКІІ) від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС). якщо для споживача відповідно до рішення Кабінету Міністрів України визначений постачальник із спеціальними обов`язками, на якого в установленому порядку покладені обов`язки постачати природний газ такому споживачу (який не має права відмовити такому споживачу в укладанні договору постачання природного газу), оператор газотранспортної системи реєструє такого постачальника за споживачем па інформаційній платформі (на випадок відсутності у такого споживача постачальника). Оператор газотранспортної системи надсилає через інформаційну платформу всім постачальникам із спеціальними обов`язками Реєстр закріплених за ними споживачів.

Означена норма наділила оператора газотранспортної системи правом самостійно реєструвати на інформаційній платформі постачальника із спеціальним обов`язками за споживачем у визначених випадках.

У березні та квітні 2021 року оператор газотранспортної системи самостійно зареєстрував постачальника НАК «Нафтогаз України» за споживачем ОСББ «Наш Дім-41» на інформаційній платформі, що підтверджується відомостями з такої платформи.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником на інформаційній платформі постачальник стає відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Загальний зміст положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС свідчить, що подача замовником послуг транспортування обсягів природного газу в газотранспортну систему протягом кожної газової доби повинна дорівнювати сукупності відборів таким замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи протягом цієї газової доби. Коли сукупна добова подача замовником природного газу в газотранспортну систему менша за сукупний відбір цим замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи виникає негативний небаланс. Відповідно до пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника.

Згідно із відомостями інформаційної платформи у спірний період відповідач спожив природний газ у березні 2021 обсягом 3322,220 куб. м. та у квітні 2021 року обсягом 0,17 куб. м., а разом усього 3322,39 куб.м.

Крім того, третя особа у поясненнях (вх. № 21660 від 15 серпня 2023 року) зазначила, що НАК «Нафтогаз України» (ЕІС код 56X9300000003502) врегульовано обсяги добових небалансів за березень 2021 року, квітень 2021 року. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ00011LA3900D за періоди з 01.03.2021 по 31.03.2021 та з 01.04.2021 по 30.04.2021 внесені в алокації постачальника НАК «Нафтогаз України» (ЕІС код 56X9300000003502) та становлять: - з 01.03.2021 по 31.03.2021 3322,22 куб.м.; - з 01.04.2021 по 30.04.2021 0,17 куб.м.

Тобто, відповідно до даних третьої особи, обсяги споживання природного газу відповідачем за спірний період віднесено до позивача, а їх обсяг повністю збігаються із відомостями, що представлені позивачем.

Таким чином, оскільки НАК «Нафтогаз України» не подавало обсягів природного газу для відбору відповідачу, проте у зазначений період останній відібрав 3322,39 куб. м. природного газу, то наслідком є виникнення негативного небалансу НАК «Нафтогаз України» в розмірі різниці між поданими НАК «Нафтогаз України» в газотранспортну систему та відібраними відповідачем обсягами природного газу, що підтверджується алокацією оператора газотранспортної системи. Вказане, в свою чергу, призвело до виникнення у НАК «Нафтогаз України» обов`язку здійснити плату за такий небаланс.

23.12.2019 між НАК «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГTC») укладено договір на транспортування природного газу № 1907000468 (далі - Договір № 1907000468). Відповідно до положень пунктів 8.4., 9.3., 9.6. Договору № 1907000468 НАК «Нафтогаз України» має сплати ТОВ «Оператор TTC» вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку, навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку. Відповідно до положень пунктів 9 1., 9.2. Договору № 1907000468 у разі виникнення у НАК «Нафтогаз України» добового небалансу ТОВ «Оператор ГTC» здійснює купівлю/продаж природного газу НАК «Нафтогаз України» в обсягах добового небалансу. Відповідно до положень пункту 6 глави 6 розділу XIV Кодексу TTC якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022, що викладені у справі № 910/11273/20, добовий небаланс замовника може бути позитивним (замовник надав оператору більше газу ніж отримав) або негативним (навпаки). У випадку позитивного небалансу вважається, що замовник продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і має право на отримання грошових коштів від оператора. У випадку негативного небалансу вважається, що замовник придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункти 6, 11 глави 6 розділу XIV Кодексу ITC). В момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу, такий газ подається вже як придбаний замовником в ТОВ «Оператор ГТС», а тому НАК «Нафтогаз України», як власник придбаного таким чином газу, має за нього розрахуватися з ТОВ «Оператор ГТС» навіть за наявності заперечень.

31 березня 2021 року ТОВ «Оператор ГТС» було складено односторонній Акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року № 03-2021-1907000468. 30 квітня 2021 року ТОВ «Оператор ГТС» було складено односторонній Акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року № 04-2021-1907000468. У відповідності до змісту цього Акта ТОВ «Оператор ГТС» на підставі Договору № 1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів НАК «Нафтогаз України», в тому числі, відносно відповідача. Згідно із наданими виписками по рахунку позивача, означені акти були оплачені.

Таким чином, у березні та квітні 2021 року природний газ був відібраний відповідачем саме з ресурсу НАК «Нафтогаз України», однак без згоди останнього та не на підставі Договору.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Відповідно до положень ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В той же час оскільки природний газ не може бути повернений в натурі, а тому правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Згідно із розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 29.09.2021 № 1187, від 11.10.2021 № 1234 здійснено відповідні корпоративні погодження щодо укладення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» примірної додаткової угоди до договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії на 2021-2024 роки. Таким чином, під час розрахунку цін природного газу виробникам теплової енергії Група Нафтогаз керується відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.

Відповідно до умов цього договору ціна природного газу для виробників теплової енергії з 01.06.2021 по 31.05.2022 становила 6 183,33 грн. за тис. куб. м (без урахування ПДВ і тарифу на послуги з транспортування природного газу) для фіксованого Обсягу І, який розраховувався як середньоарифметичне значення обсягу фактичного використання природного газу споживачем за останні три роки у відповідному місяці для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Керуючись рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 28.05.2021, протокол № 243 ціна на природний газ для Обсягу 1 (фіксований) у період з 01.06.2022 по 31.05.2023 (включно), що визначено у порядку, передбаченому підпунктом 4.1 1 Договорів ПСО постачання природного газу між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та виробниками теплової та електричної енергії, укладення яких погоджено рішенням ДК «Газ України» про вчинення цих правочинів, становить 24 356,38 грн. за тис. куб. м без ПДВ. Постачання додаткових обсягів природного газу (Обсягу ІІ) підприємствам теплокомуненерго здійснюється за ринковою ціною на основі форвардних індикаторів, яка визначається щомісяця. Рівень ціни на природний газ для Обсягу II на грудень 2022 року, що визначена у порядку, передбаченому підпунктом 4.1.2 Договору ПСО постачання природного газу між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та виробниками теплової та електричної енергії, укладення яких погоджено рішенням ДК «Газ України» про вчинення цих правочинів, становить 26 341,69 грн. за тис. куб м (без ПДВ і тарифу на послуги транспортування природного газу). Ціна на природній газ в Україні відповідно до публікацій інформаційних видань з 01.11.2022 по 29.11.2022 становить: - ціна для періоду постачання в грудні 2022 року в джерелі котирувань звіт «Argus European Natural Gas» (середньоарифметичне значення між цінами «Bid» та «Ask» November advance payment), опублікованими під заголовком «Ukraine market information and prices») - 26 623,02 без ПДВ. у грн за тис. куб. м; - ціна для періоду постачання в грудні 2022 року в звіті ICTS European Spot Gas Market (середньоарифметичне значення між цінами «Bid» та «Ask», опублікованими під заголовком «UAVTP Gas Price Assessment») - 25 838,1 без ПДВ, у грн за тис куб. м; - ціна у звіті ExPro GasOil під заголовком «Ринок газу» (середньоарифметичне значення між цінами «Пропозиції продавців» та «Пропозиції покупців». Ціни на природний газ в Україні) для періоду постачання у листопаді 2022 року - 26 804,31 без ПДВ, у грн за тис. куб. м, для періоду постачання у грудні 2022 року - 26 852,08 без ПДВ, у грн за тис куб. м; - ціна, що опублікована на веб сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа» за посиланням: https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/ як середньозважена ціна (за всіма умовами оплати) на ресурс листопада 2022 року 28 926,27 без ПДВ, у грн за тис. куб. м , на ресурс грудня 30 937,67 без ПДВ, у грн за тис. куб. м; - ціна придбання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» природного газу на торгівельній платформі ТОВ «СааС платформа ЮАйСіі» для періоду постачання у листопаді 2022 року 26 983,33 без ПДВ, у грн за тис. куб. м.

Середній рівень цін на природний газ відповідно до публікацій інформаційних видань з 01.11.2022 по 29.11.2022 та за результатами торгів природним газом становить 27 566,4 грн. за тис. куб. м без ПДВ.

Таким чином, вартість безпідставно відібраного відповідачем природного газу становить 109 903,59 грн. (27,5664 ціна газу без ПДВ х 3322,39 обсяг газу = 91 586,33 грн. без ПДВ + 20% ПДВ = 109 903,59 грн.).

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини справи, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) та стягує з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого майна природного газу в розмірі 109 903,59 грн.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім-41» (61007, місто Харків, вулиця Бібліка, будинок 41; код ЄДРПОУ: 37766117) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ: 20077720) вартість безпідставно набутого майна природного газу у розмірі 109903,59 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" жовтня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко