Рішення

від 24.10.2023 по справі 274/6316/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №274/6316/23 Провадження №2/0274/1549/23

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.23р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомлення (виклику) сторін за позовомОСОБА_1 доПриватного підприємства "Житлоремекс 2"простягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить стягнути на його користь з Приватного підприємства "Житлоремекс 2" (далі Підпрємство) середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 37439,85грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 11.01.2022р. було звільнено з роботи з посади муляра 4-го розряду Підприємства, у день звільнення йому не було виплачено належну заробітну плату, цю заборгованість було стягнуто на користь ОСОБА_1 рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.06.2023р. у справі №274/1791/23, та фактично її було виплачено 08.09.2023р. ОСОБА_1 має право на стягнення середньої заробітку за час затримки розрахунку, але не більше, ніж шість місяців, що становить 37439,85грн.

Підприємство своєї позиції щодо позову у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомило.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 було звільнено 11.01.2022р. з роботи з посади муляра 4-го розряду Підприємства, що підтверджується його трудовою книжкою (а.с.9).

Відповідно дочастини першоїстатті 117Кодексу законівпро працюУкраїни у разіневиплати звини роботодавцяналежних звільненомупрацівникові суму строки,визначені статтею116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З наведених норм Кодексу законів про працю України випливає, що разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, зокрема, в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Тобто ОСОБА_1 має право на отримання від Підприємства середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, за умови, якщо Підприємство за наявності вини не виплатило йому належні при звільненні 11.01.2022р. суми в день звільнення.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення наведених норм Цивільного процесуального кодексу України ОСОБА_1 не подано доказів, що в день його звільнення з вини Підприємства йому не було виплачено суми, що йому належать і що фактичний розрахунок за цими сумами з ним було проведено 08.09.2023р.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що у день звільнення йому не було виплачено належну заробітну плату, цю заборгованість було стягнуто на його користь рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.06.2023р. у справі №274/1791/23, та фактично її було виплачено 08.09.2023р., проте копії вказаного рішення до позовної заяви ним не додано.

Частинною ж сьомою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто Суд не може з власної ініціативи витребувати копію рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.06.2023р. у справі №274/1791/23.

До позовної заяви додано копію виконавчого листа Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.07.2023р. у справі №274/1791/23, з якого випливає, що було ухвалено рішення про стягнення з Підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 5500,00грн. (а.с.8).

Однак з цього виконавчого листа неможливо встановити, яку саме заборгованість з заробітної плати було стягнуто, зокрема, що це була саме заборгованість з нарахованої, але не виплаченої у день звільнення ОСОБА_1 заробітної плати, а не заборгованість з заробітної плати за інший період.

Підприємство перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5500,00грн. 08.09.2023р., що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с.6), однак, зважаючи на наведене у попередньому абзаці, відсутні підстави вважати, що це перерахування є проведенням фактичного розрахунку з заборгованості з нарахованої, але не виплаченої у день звільнення ОСОБА_1 заробітної плати.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв`язку з недоведеністю обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своєї позовної вимоги.

Керуючись статтями 12, 81, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 () АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Приватного підприємства "Житлоремекс 2" (Житомирська область, м.Бердичів, вул.Михайла Грушевського, 22, кв.69, код ЄДРПОУ 35461237) відмовити.

Суддя В.В.Корбут