Постанова

від 07.08.2024 по справі 274/6316/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/6316/23 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 80 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №274/6316/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоремекс 2» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. в м.Бердичеві,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Житлоремекс 2» (далі ПП «Житлоремекс 2» або підприємство). Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 37439,85 грн.

Позов обґрунтовував тим, що працював муляром 4-го розряду в ПП «Житлоремекс 2» із 28 січня 2020 року. Звільнився за власним бажанням 11 січня 2022 року. Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року стягнуто з ПП «Житлоремекс 2» на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 5500 грн. Вказана сума виплачена йому 08 вересня 2023 року. Із моменту звільнення 11 січня 2022 року до моменту подачі позову до суду пройшло шість місяців, а саме 181 день, а тому на підставі ст.117 КЗпП України за цей період затримки розрахунку при звільненні йому має бути стягнутий середній заробіток.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що підставою позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є те, що за період прострочення виплат на його користь має бути стягнутий середній заробіток. Він має право на отримання від підприємства середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Проте, суд першої інстанції ухвалив рішення без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Він не мав можливості долучити копію рішення суду від 08 червня 2023 року про стягнення з ПП «Житлоремекс 2» на його користь заборгованості з заробітної плати у сумі 5500 грн (справа №274/1791/23), оскільки суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Паламарчук С.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПП «Житлоремекс 2» у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належим чином. Так, на судове засідання, яке призначене на 07 серпня 2024 року, судова повістка повернута Укрпоштою із відміткою про те, що адресат відсутній за адресою (а.с.110-111). За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи. Додатково на судове засідання, яке призначено на 07 серпня 2024 року, відповідач викликаний розміщенням 10 липня 2024 року оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.116). За положеннями ст.128 ЦПК України відповідач ПП «Житлоремекс 2» із опублікуванням оголошення про виклик вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у позовній заяві позивач посилається на те, що заборгованість із заробітної плати стягнута на його користь заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року в справі №274/1791/23, але копії цього рішення до позовної заяви не додано. Суд не може з власної ініціативи витребувати копію рішення. До позовної заяви додано копію виконавчого листа, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі №274/1791/23 про стягнення з ПП «Житлоремекс 2» на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у сумі 5500 грн. Однак, із цього виконавчого листа неможливо встановити, яку саме заборгованість із заробітної плати стягнуто, зокрема, що це саме заборгованість із нарахованої, але не виплаченої у день звільнення позивача заробітної плати, а не заборгованість із заробітної плати за інший період. Підприємство перерахувало 08 вересня 2023 року позивачу грошові кошти у сумі 5500 грн, однак, відсутні підстави вважати, що це перерахування є проведенням фактичного розрахунку з заборгованості з нарахованої, але не виплаченої у день звільнення позивача заробітної плати. Пославшись на недоведеність обставин, які мають значення для справи і на які посилається позивач як на підставу свого позову, суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Положення частин першої та другої ст.2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Засада змагальності сторін покладає на суд обов`язок керувати ходом судового процесу та сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (зі змісту частини п`ятої ст.12 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої ст.82 ЦПК України, обставини,встановлені рішеннямсуду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справим, у які беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, суд приздійсненні судочинстваможе використовуватитекст судовогорішення,який опублікованоофіційно абовнесено доРеєстру (частина третя ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Хоча справи,що виникаютьіз трудовихвідносин,розглядаються упорядку спрощеногопозовного провадження,але мотивисуду першоїінстанції ізпосиланням утрудовому споріна відсутністьу матеріалахтрудової справикопії рішеннясуду простягнення заборгованостііз заробітноїплати,за наявностіу матеріалахсправи копіївиконавчого листа,виданого судомна виконанняцього рішеннясуду,та пов`язанняцієї обставиниіз недоведеністю обставин, які мають значення для справи і на які посилається позивач як на підставу свого позову, для відмови у задоволенні позову не відповідають завданням цивільного судочинства та є надуманими.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 11 січня 2022 року ОСОБА_1 звільнений з посади муляра 4-го розряду ПП «Житлоремекс 2» за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу від 11 січня 2022 року №5-к/тр (а.с.9).

У справі №274/1791/23 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Житлоремекс 2» про стягнення заборгованості з заробітної плати, заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року, яке внесено до Реєстру судових рішень, із ПП «Житлоремекс 2» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість із заробітної плати у сумі 5500 грн. Рішення набрало законної сили 11 липня 2023 року. Позов задоволений у повному обсязі.

На виконання зазначеного вище заочного рішення Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 12 липня 2023 року виданий виконавчий лист про стягнення з ПП «Житлоремекс 2» на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у сумі 5500 грн, копія якого додана позивачем до позовної заяви (а.с.8).

Кошти у сумі 5500 грн перераховані 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 на його рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6).

Копія заочного рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року про стягнення заборгованості з заробітної плати внесена до Реєстру судових рішень за посиланням на справу №274/1791/23. Заочне рішення є офіційно опублікованим, а тому при здійсненні судочинства, тобто перегляду законності та обґрунтованості рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2023 року в справі №274/6316/23 між тимиж сторонамипро стягненнясереднього заробіткуза затримкурозрахунку призвільненні текст заочного рішення від 08 червня 2023 року використаний апеляційним судом, оскільки рішення у справі №274/1791/23 про стягненнязаборгованості ззаробітної плати має преюдиційне значення для розгляду цього спору в справі №274/6316/23 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Вина відповідача у невиплаті всіх належних позивачу сум при звільненні доведена.

Так, із мотивувальної частини тексту заочного рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року прослідковується, що відповідач не надав позивачу та суду довідку про розмір невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати. Виклики до суду представник відповідача ігнорував, ухвали суду не виконував, допускаючи невиконанняпроцесуальних обов`язків. Заперечення щодо розміру невиплаченої позивачеві заробітної плати від представника відповідача до суду не надходили. Доводи керівника ПП «Житлоремекс 2» Белінської Г.М. щодо неможливості надати на виконання ухвали суду довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 із заробітної плати через відсутність доступу до документів суд відхилив, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин не надано. За таких обставин суд визнав доведеним факт, на який посилається позивач у позові, що заборгованість ПП «Житлоремекс 2» із заробітної плати ОСОБА_1 за період із 01 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року, тобто на час звільнення, становить 5500 грн.

За положеннями частини сьомої ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасником справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також у інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, встановивши винятковість випадку, витребував та оглянув у судовому засіданні цивільну справу №274/1791/23, що узгоджується з положеннями частини сьомої ст.81 і частинами першою-третьою ст.367 ЦПК України та сприяє виконанню завдання цивільного судочинства справедливого розгляду спору по суті і ефективного захисту порушеного права.

За положеннями частини першої ст.47 КЗпП України, яка діяла у такій редакції на час звільнення позивача, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до речень першого та другого ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Обов`язок обліку робочого часу працівника покладено на роботодавця. Відповідач не спростував жодними доказами тієї обставини, що позивач у день його звільнення працював та день звільнення був його останнім днем роботи у ПП «Житлоремекс 2», а за таких обставин, зазначена у заочному рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року заборгованість із заробітної плати в сумі 5500 грн мали бути йому виплачена у день його звільнення, тобто не пізніше 11 січня 2022 року. Такого здійснено роботодавцем, тобто відповідачем, не було. Невиплата належної ОСОБА_1 суми 5500 грн мала місце з вини ПП «Житлоремекс 2».

Отже, спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочався із 12 січня 2022 року, тобто з наступного дня після звільнення позивача, та умовно весь період із часу затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку варто поділяти на дві частини: до 19 липня 2022 року та після цього.

За редакцією ст.117 КЗпП України до 19 липня 2022 року в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весьчас затримкипо деньфактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування на час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За час, коли ст.117 КЗпП України діяла у редакції до 19 липня 2022 року, Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні указаної норми при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання.

Із огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), яка набрала чинності у такій редакції 19 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як наголошено вище, наведена редакція ст.117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, з 19 липня 2022 року ст.117 КЗпП України діє у новій редакції. Відповідно до ст.117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Із огляду на викладене вище можливо дійти висновку, що період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») регулюється редакцією ст.117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, можна застосовувати принцип співмірності і зменшувати таку виплату.

Проте, період із 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі №560/11489/22, від 29 січня 2024 року в справі №560/9586/22 та колегія суддів апеляційного суду вважає його застосовним до спірних правовідносин.

За таких обставин, апеляційний суд розмежовує весь період стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені умовно на два періоди: з 12 січня до 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року до 19 січня 2023 року (останнього дня шестимісячного терміну).

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Оглянувши матеріали цивільної справи №274/1791/23, апеляційний суд встановив, що вона не містить довідки, яка б була видана роботодавцем, тобто ПП «Житлоремекс 2» про суми заробітної плати позивача за два місці, які передували місяцю його звільнення, тобто за листопад та грудень 2021 року, а тому апеляційний суд приймає для розрахунку середньоденної заробітної плати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с.7). Заробітна плата позивача у листопаді 2021 року становила 6951,65 грн, а у грудні 2021 року 5666,15 грн.

Згідно з абзацом першим п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата розраховується за формулою: заробітна плата за два місяця ділиться на число робочих днів у двох місяцях. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 286,77 грн (6951,65 грн (заробітна плата за листопад місяць 2021 року) + 5666,15 грн (заробітна плата за грудень місяць 2021 року)/ 44 (кількість робочих днів у листопаді та грудні 2021 року). Сума середнього заробітку за період із 12 січня до 18 липня 2022 року становить 37566,87 грн (286,77*131), а за період із 19 липня 2022 року до 19 січня 2023 року становить 37853,64 грн (286,77*132).

При розгляді цього спору суд апеляційної інстанції до періоду, що передував 19 липню 2022 року, враховує правову позицію, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, за якою, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним із огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року в справі №331/1863/18, від 18 листопада 2020 року в справі №335/4416/18-ц.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи фактичні обставини справи, ініціювання ОСОБА_1 цього позову більше ніж через півтора роки після звільнення, неспівмірність суми заборгованості з заробітної плати з розміром середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, колегія суддів зменшує розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 37566,87 грн до 146,36 грн за період із 12 січня по 18 липня 2022 року.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , яка підлягає до стягнення з відповідача становить 38 000 грн (146,36+37853,64=38 000).

Разом із тим, звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 37439,85 грн, тобто у меншій сумі. Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як в межах заявлених вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 37439,85 грн, враховуючи, що апеляційний суд не може вийти за межі суми, що заявлена ОСОБА_1 у позові. Позов є обґрунтованим.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, апеляційний суд визначає суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат, незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Виплата проведена 08 вересня 2023 року. Позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушеного права (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) 14 вересня 2023 року, тобто у межах тримісячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП України.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до незастосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та помилкового незахисту порушеного права, що суперечить завданню цивільного судочинства.

У зв`язку з недодержанням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права апеляційний суд скасовує рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2023 року та ухвалює нове, яким позов задовольняє у повному обсязі.

Положення частини тринадцятої ст.141 ЦПК України передбачають, що якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, відповідно вирішує питання судового збору.

За положеннями ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вже зазначено вище, позов задовольняється у повному обсязі, а тому судовий збір належить покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведений до суду. З ПП «Житлоремекс 2» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1073,60 грн судового збору за подання позову та у дохід держави 1610,40 грн, оскільки ОСОБА_1 ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 січня 2024 року звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Житлоремекс 2» на користь ОСОБА_1 37439 грн 85 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Сума зазначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного підприємства «Житлоремекс 2» на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору за подання позову та у дохід держави 1610 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: