Рішення

від 11.10.2023 по справі 120/9311/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2023 р. Справа № 120/9311/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни

представника позивача: Герасимчука О.О.,

представника відповідача: Дубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (далі - ПАТ "СП "Турбівське"", підприємство, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем наказу №1526к від 26.05.2023 "Про проведення фактичної перевірки ПРАТ "Турбівське" та рішення від 05.06.2023 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".

Ухвалою від 30.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

20.07.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення вимог та вказав як на правомірність прийнятого ГУ ДПС у Вінницькій області наказу №1526к від 26.05.2023 "Про проведення фактичної перевірки ПРАТ "Турбівське" так і на правомірність рішення від 05.06.2023 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", оскільки фактичною підставою для проведення перевірки відповідно до пп.80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України стало отримання інформації про ймовірне порушення позивачем вимог законодавства, що регулює обіг підакцизних товарів. Джерелом цієї інформації став лист ДПС України від 15.05.2023 № 10915/7/99-00-07-04-02-07. На переконання податкового органу ПК України не передбачено розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Натомість наказ про проведення фактичної перевірки позивача від 26.05.2023 № 1523к відповідає п.81.1 статті 81 ПК України, адже в такому достатньо зазначити підставу для проведення перевірки визначену ПК України (пп.80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України). Окрім того наказ чітко й вичерпно визначає мету проведення перевірки.

Також, у відзиві звернуто увагу, що з метою проведення фактичної перевірки, посадовій особі позивача, яка представилась перевіряючим як завідувачем торгівлею, було пред`явлено для ознайомлення та вручено наказ на проведення фактичної перевірки, направлення на проведення фактичної перевірки, службові посвідчення осіб, що мали проводити перевірку та направлення на проведення фактичної перевірки ПрАТ "СП "Турбівське"". Однак, посадова особа позивача відмовила у допуску працівників ГУ ДПС у Вінницькій області до проведення фактичної перевірки, про що останніми було складено Акт від 01.06.2023 за №767/02-32-07-05/00385632.

За наведених обставин відповідач вважає, що на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Вінницькій області правомірно прийняло рішення від 05.06.2023 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ "СП "Турбівське"" у зв`язку з відмовою від проведення фактичної перевірки, від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

15.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав на необґрунтованість доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 11.10.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.05.2023 в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області з метою упередження порушень вимог чинного законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, згідно наявної інформації баз даних ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності (Ліцензування)" та ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система", керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05 видано наказ № 1526к "Про проведення фактичної перевірки ПрАТ "СП "Турбівське"", відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ПрАТ "СП "Турбівське"", (ЄДРПОУ 00385632), магазин, вул. Маяковського, буд. 6, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область, з 26 травня 2023 року терміном 10 діб, за період з 26.05.2020.

26.05.2023, на підставі вищезазначеного наказу ГУ ДПС у Вінницькій області оформлено направлення на перевірку № 2461, №2462.

01.06.2023 посадовим особам контролюючого органу відмовлено в допуску до проведення фактичної перевірки без зазначення підстав відмови, про що складено відповідний акт від 01.06.2023 за №767/02-32-07-05/00385632 за підписом касира, від підписання якого посадова особа позивача відмовилась, про що відповідачем також складено відповідний акт від 01.06.2023 №769/02-32-07-05/00385632.

05.06.2023 в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, керуючись пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ "Турбівське", що перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області (Липовецькій ДПІ), вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область.

Не погоджуючись із прийнятим наказом та рішенням, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог суд керується та виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, який визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Аналізуючи наведені вище приписи ПК України суд робить висновок, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Як свідчать матеріали справи, як підставу для проведення фактичної перевірки ПрАТ "СП "Турбівське"" у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.05.2023 № 1526к зазначено підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ та доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства та доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Крім того, у доповідній записці від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ПрАТ "СП "Турбівське"" (на яку посилається відповідач у наказі) зазначено, що листом ДПС України від 15.05.2023 № 10915/7/99-00-07-04-02-07 з метою виконання функцій визначених законом та протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажу підакцизних товарів вказано ГУ в областях організувати та провести фактичні перевірки відповідно до вимог п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України господарських об`єктів, зазначених у додатку 1. Враховуючи викладене, начальником управління податкового аудиту Т. Андреяшкіною, внесено пропозицію надання дозволу на проведення фактичної перевірки, крім інших і ПрАТ "СП "Турбівське"", магазин, Вінницька область, Вінницький район, смт. Турбів, вул. Маяковського, буд. 6.

Однак, як з`ясовано зі змісту вказаного вище листа від 15.05.2023 № 10915/7/99-00-07-04-02-07, та власне доповідної записки від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05, наведена в останніх інформація є загальною та не вказує на жодні порушення податкового законодавства, вчинені конкретно ПрАТ "СП "Турбівське"".

Крім того, під час розгляду цієї справи відповідач не надав письмових і належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення ПрАТ "СП "Турбівське"" вимог законодавства. Як у доповідній записці, яку контролюючий орган визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, взагалі не конкретизовано суть порушення.

Водночас, суд зауважує, що інформація ДПС як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі № 820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4891/18, від 18 квітня 2022 у справі №440/6887/20, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі 120/4608/20-а.

Суд наголошує, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Поряд з цим суд враховує висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) відносно того, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі N 160/7669/18).

З огляду на встановлені обставин, суд вказує, що ГУ ДПС у Вінницькій області, як суб`єкт владних повноважень, не надало письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ПрАТ "СП "Турбівське"", була інформація про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства за місцем провадження господарської діяльності в магазині, який розташований за адресою, Вінницька область, Вінницький район, смт. Турбів, вул. Маяковського, буд. 6. У наказі відповідача від 26.05.2023 № 1526к відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють та доповідної записки, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.05.2023 № 1526к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно.

Отже, Головне управління ДПС у Вінницькій області не дотрималося вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Таких підстав оскаржуваний наказ не містить.

Також, суд погоджується із доводами представника позивача, що працівник Брунь І.В. як завідувач торгівлі, згідно з посадовою інструкцією, не може вважатись уповноваженим представником позивача, а також не здійснює розрахункові операції, а тому не є належним суб`єктом, уповноваженим на отримання наказу на проведення перевірки та направлень на проведення перевірки відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України.

З огляду на викладене, у своїй сукупності встановлені обставини та наявне правове регулювання, на думку суду, свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки, тому такі вимоги слід задовольнити.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 05.06.2023, суд зазначає наступне.

Пунктом 94.1 ст.94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Положеннями п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно приписів п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Пунктом 94.11 ст.94 ПК України передбачено, що рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 94.19 ст. 94 ПК України передбачено підстави припинення арешту майна платника податків, а саме: у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; погашенням податкового боргу платника податків; усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; наданням відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об`єктів права власності цієї третьої особи; скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт; прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; пред`явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки; взяттям контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за наслідками розгляду звернення та доданих до нього матеріалів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків з підстав недопуску до фактичної перевірки ПрАТ "Турбівське", в.о. керівника ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ПрАТ "Турбівське" (код ЄДРПОУ 00385632), що перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області (Липовецькій ДПІ), вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область.

Оскільки рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків було прийнято на підставі наказу, який згідно висновків суду визнано протиправним та скасовано, то суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 05.06.2023, оскільки попереднє незаконне рішення не може бути законною підставою для прийняття похідного рішення обмежувального характеру.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних наказу та рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №1526к від 26.05.2023 "Про проведення фактичної перевірки ПРАТ "Турбівське".

Визнати протиправним та скасувати рішення від 05.06.2023 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", прийняте відносно приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" судовий збір в розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (вул. Миру, буд. 147, смт. Трбів, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна