Постанова

від 16.01.2024 по справі 120/9311/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9311/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

16 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,

представника позивача: Герасимчука О.О.,

представника відповідача: Дубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №1526к від 26.05.2023 "Про проведення фактичної перевірки ПРАТ "Турбівське"; визнати протиправним та скасувати рішення від 05.06.2023 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", прийняте відносно приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №1526к від 26.05.2023 "Про проведення фактичної перевірки ПРАТ "Турбівське".

Визнано протиправним та скасовано рішення від 05.06.2023 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", прийняте відносно приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське".

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 26.05.2023 в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області з метою упередження порушень вимог чинного законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, згідно наявної інформації баз даних ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності (Ліцензування)" та ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система", керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05 видано наказ № 1526к "Про проведення фактичної перевірки ПрАТ "СП "Турбівське"", відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ПрАТ "СП "Турбівське"", (ЄДРПОУ 00385632), магазин, вул. Маяковського, буд. 6, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область, з 26 травня 2023 року терміном 10 діб, за період з 26.05.2020.

26.05.2023, на підставі вищезазначеного наказу ГУ ДПС у Вінницькій області оформлено направлення на перевірку № 2461, №2462.

01.06.2023 посадовим особам контролюючого органу відмовлено в допуску до проведення фактичної перевірки без зазначення підстав відмови, про що складено відповідний акт від 01.06.2023 за №767/02-32-07-05/00385632 за підписом касира, від підписання якого посадова особа позивача відмовилась, про що відповідачем також складено відповідний акт від 01.06.2023 №769/02-32-07-05/00385632.

05.06.2023 в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, керуючись пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ "Турбівське", що перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області (Липовецькій ДПІ), вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим наказом та рішенням, вважаючи їх протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Нормами абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

Проте, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

З матеріалів справи вбачається, що як підставу для проведення фактичної перевірки позивача у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.05.2023 № 1526к зазначено підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ та доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства та доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

У доповідній записці від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ПрАТ "СП "Турбівське"" (на яку посилається відповідач у наказі) зазначено, що листом ДПС України від 15.05.2023 № 10915/7/99-00-07-04-02-07 з метою виконання функцій визначених законом та протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажу підакцизних товарів вказано ГУ в областях організувати та провести фактичні перевірки відповідно до вимог п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України господарських об`єктів, зазначених у додатку 1. Враховуючи викладене, начальником управління податкового аудиту внесено пропозицію надання дозволу на проведення фактичної перевірки, крім інших і ПрАТ "СП "Турбівське"", магазин, Вінницька область, Вінницький район, смт. Турбів, вул. Маяковського, буд. 6.

Із змісту вказаного вище листа від 15.05.2023 № 10915/7/99-00-07-04-02-07, та власне доповідної записки від 25.05.2023 №2303/02-32-07-05, наведена в останніх інформація є загальною та не вказує на жодні порушення податкового законодавства, вчинені конкретно ПрАТ "СП "Турбівське"".

Слід зазначити, що під час розгляду даної справи відповідач не надав письмових і належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. Як у доповідній записці, яку контролюючий орган визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, взагалі не конкретизовано суть порушення.

Інформація ДПС як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Відтак, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ПрАТ "СП "Турбівське"", була інформація про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства за місцем провадження господарської діяльності в магазині, який розташований за адресою, Вінницька область, Вінницький район, смт. Турбів, вул. Маяковського, буд. 6. У наказі відповідача від 26.05.2023 № 1526к відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють та доповідної записки, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.05.2023 № 1526к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно.

Таким чином, відповідачем не дотримано вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Таких підстав оскаржуваний наказ не містить.

Крім того, працівник Брунь І.В. як завідувач торгівлі, згідно з посадовою інструкцією, не може вважатись уповноваженим представником позивача, а також не здійснює розрахункові операції, а тому не є належним суб`єктом, уповноваженим на отримання наказу на проведення перевірки та направлень на проведення перевірки відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України.

З огляду на викладене, у своїй сукупності встановлені обставини та наявне правове регулювання, на думку суду, свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки, тому такі вимоги слід задовольнити.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 05.06.2023, суд зазначає наступне.

Пунктом 94.1 ст.94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Нормами п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до приписів п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Пунктом 94.11 ст.94 ПК України передбачено, що рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 94.19 ст. 94 ПК України передбачено підстави припинення арешту майна платника податків, а саме: у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; погашенням податкового боргу платника податків; усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; наданням відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об`єктів права власності цієї третьої особи; скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт; прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; пред`явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки; взяттям контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки.

За наслідками розгляду звернення та доданих до нього матеріалів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків з підстав недопуску до фактичної перевірки ПрАТ "Турбівське", в.о. керівника ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ПрАТ "Турбівське" (код ЄДРПОУ 00385632), що перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області (Липовецькій ДПІ), вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Вінницький район, Вінницька область.

Оскільки рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків було прийнято на підставі наказу, який згідно висновків суду визнано протиправним та скасовано, то суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 05.06.2023, оскільки попереднє незаконне рішення не може бути законною підставою для прийняття похідного рішення обмежувального характеру.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 січня 2024 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.