Рішення

від 24.10.2023 по справі 120/10514/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 жовтня 2023 р. Справа № 120/10514/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0102780406 від 06.07.2023 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

18.08.2023 року судом отримано відзив Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними. Відповідач зазначає, що платником ТОВ "Одемо" несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по єдиному податку 4 групи за 4 квартал 2022 року, а тому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0102780406 від 06.07.2023 року є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одемо" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області як платник податків та зборів та основними видами його економічної діяльності між іншим є 01.11 вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

09.06.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов`язання по єдиному податку четвертої групи за 4 квартал 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо".

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ "Одемо" вимог, встановлених п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: платником ТОВ "Одемо" несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по єдиному податку 4 групи за 4 квартал 2022 року.

За результатами проведеної перевірки 09.06.2023 року був складений Акт №100087/02-32-04-06/37261790. У даному Акту відповідач посилається на те, що обізнаність платника податків щодо термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, систематичні та триваючі порушення діючих норм Кодексу або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання порушення обов`язків закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 Кодексу.

На підставі вказаного акту перевірки, 06.07.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0102780406 стосовно застосування штрафу у розмірі 25% у сумі 24 109,65 гривень (двадцять чотири тисячі сто дев`ять гривень 65 копійок) за затримку на 1 календарний день сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування коштів/ за несплату (неперахування) фізичною особою грошового зобов`язання єдиного податку 4 групи у сумі 96 438,57 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі - Податковий кодекс України в редакції на час спірних відносин).

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

У статті 76 ПК України зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України.

Із зазначеного слідує те, що законодавчо закріплено правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань під час проведення камеральних перевірок.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 124.1. статті 124 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункту 124.2. статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 295.9.1. пункту 295.9. статті 295 ПК України, платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно підпункту 295.9.2. пункту 295.9. статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Як встановлено судом, 06.07.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0102780406 стосовно застосування до позивача штрафу у розмірі 25% у сумі 24 109,65 гривень (двадцять чотири тисячі сто дев`ять гривень 65 копійок) за затримку на 1 календарний день сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування коштів/ за несплату (неперахування) фізичною особою грошового зобов`язання єдиного податку 4 групи у сумі 96 438,57 гривень.

Згідно акту камеральної перевірки №100087/02-32-04-06/37261790 від 09.06.2023 року, граничний термін сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання припадав на 30.01.2023 року, тоді як суму відповідного грошового зобов`язанням товариством сплачено 31.01.2023 року, тобто з одним днем прострочення.

Даний факт не заперечується позивачем, який зазначає, що 31.01.2023 року ТОВ "Одемо" на підставі платіжної інструкції №5553 перерахувало на рахунок, на який здійснюється сплата податкових зобов`язань єдиний податок у сумі 96 438,51 гривень, однак вважає, що прострочення граничного строку по сплаті даного податкового зобов`язання на 1 календарний день сталося не з вини платника податку.

В той же час, ТОВ "Одемо" не мало можливості сплатити в граничні терміни податкові зобов`язання через те, що з 13 год. 00 хв. 30 січня до 10 год. 00 хв. 31 січня 2023 року в с.Демидівка Вінницького району Вінницької області було припинено електропостачання.

Даний факт підтверджується довідкою Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 12.07.2023 року №181.

Як зазначалося судом, платником податків не заперечується, що ним самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, а також несвоєчасність сплати позивачем таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності умислу при вчиненні податкового правопорушення.

Суд звертає увагу, що Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) внесено зміни до ПК України, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

З аналізу наведених норм слідує, що в разі невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 ПКУ настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно.

Водночас, суд наголошує, що в акті про результати камеральної перевірки не міститься мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України. Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу.

В той же час, довідкою Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 12.07.2023 року №181 підтверджено факт відсутності з 13 год. 00 хв. 30 січня до 10 год. 00 хв. 31 січня 2023 року в с.Демидівка Вінницького району Вінницької області електроенергії, що позбавило можливості позивача вчасно здійснити оплату узгодженого грошового зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 вказує, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Крім того, суд не вбачає можливим встановлення у межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків. Адже згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Зважаючи на наявність обставин, які свідчать про неможливість виконання позивачем зобов`язання сплатити єдиний податок у необхідний строк, відповідачем необґрунтовано застосовано відносно останнього штраф у розмірі 25% у сумі 24 109,65 гривень (двадцять чотири тисячі сто дев`ять гривень 65 копійок) за затримку на 1 календарний день сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування коштів/ за несплату (неперахування) фізичною особою грошового зобов`язання єдиного податку 4 групи у сумі 96 438,57 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф, передбачений пунктом 124.2 статті 124 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 0102780406 від 06.07.2023 року не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0102780406 від 06.07.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Вінницькій області судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одемо" (вул. Зарічна, 1Б, с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23140, код ЄДРПОУ 37261790)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)

СуддяЧернюк Алла Юріївна