Постанова

від 23.10.2023 по справі 617/833/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/833/21 Номер провадження 22-ц/814/479/23Головуючий у 1-й інстанції Сербіненко І.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Кириченко В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26 листопада 2021 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення 06 грудня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вовчанської міської ради Харківської області про визнання в порядку спадкування за законом права на майнові права засновника фермерського господарства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким:

визнати за ним право на майнові права засновника селянського СФГ «Лідер» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті засновника СФГ «Лідер» ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0 га, розташованою на території Вовчансько-Хутірської сільської ради Вовчанського району Харківської області та наданою для ведення селянського (фермерського) господарства.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що його батькові ОСОБА_2 за життя було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІІ-ХР №009025. 07.03.2002 року ОСОБА_2 зареєстрував статут СФГ «Лідер», згідно якого був його одноособовим засновником та головою.

Після смерті батька відкрилася спадщина і позивач є єдиним спадкоємцем. Після спливу строку для подачі заяви про прийняття спадщини позивач звернувся до Вовчанської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті батька, зокрема і на майнові права засновника фермерського господарства. Постановою державного нотаріуса Вовчанської державної районної нотаріальної контори Ворони Г.В. від 23.04.2021 року, вихідний номер №886/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 10,0 га, що знаходиться на території Вовчансько-Хутірської сільської ради Вовчанського району Харківської області. Згідно роз`яснень державного нотаріуса право на користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Враховуючи, що за життя батько набув право засновника фермерського господарства і право користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею, позивач вважає, що ці увійшли до складу спадщини.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 26 листопада 2021 року позов задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права та обов`язки засновника Селянського (фермерського) господарства «Лідер» ідентифікаційний код юридичної особи - 31690839 після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у відмовленій частині вимог та ухвалити нове рішення про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що на час утворення СФГ «Лідер» мав складений капітал та майно і речове право постійного користування землею, у зв`язку з чим він як спадкоємець прав та обов`язків засновника фермерського господарства набув і право постійного користування землею, що узгоджується із ст.177, ст.178, ст.1219 ЦК України, а також висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 23 червня 2020 року (справа №179/1043/16-ц).

Суд першої інстанції всупереч вимогам ч.4 ст.206 ЦПК України не взяв до уваги визнання позову відповідачем.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни «Провведення воєнногостану вУкраїні» №64/2022від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом ПрезидентаУкраїни №133/2022«Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Правом подачі відзиву відповідач не скористався.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8,9,10).

Рішенням від 02.08.2001 року XX сесії XXIII скликання Вовчанської районної ради Харківської області затверджено розпорядження голови Вовчанської районної ради №116 від 14.06.2001 року «Про надання земельної ділянки для організації та ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 » (а.с.11).

Рішенням від 16.11.2001 року XXII сесії XXIII скликання Вовчанської районної ради Харківської області затверджено проект відведення земельної ділянки із земель запасу Вовчансько-Хутірської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 на загальній площі 10,00 га, в тому числі 10,00 га ріллі та надано дозвіл Вовчанській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру виготовити Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.12).

Згідно копії державного акту на право постійного користування землею земельна ділянка, розташована на території Вовчанського району, площею 10.0 га, надана ОСОБА_2 для ведення селнського (фермерського) господарства на підставі рішення ХХІІ сесії ХХІІІ скликання Вовчанської районної ради депутатів від 16.11.2001 року (а.с.13).

Як убачається із статуту (фермерське) господарство «Лідер» є юридичною особою, має самостійний баланс; розрахунковий і валютний рахунки в банківських установах, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп фірмовий бланк. Юридична адреса селянського (фермерського) господарства: 62500, Україна, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Чкалова, 40 а. Засновником (головою) СФГ є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших членів не має (а.с.49-62).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено - Селянське (фермерське) господарство «Лідер», реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10004538274, ідентифікаційний код юридичної особи: 31690839, місцезнаходження: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Чкалова 40 а, дата державної реєстрації юридичної особи: 07.03.2002 року, керівник юридичної особи ОСОБА_2 (а.с.45).

Постановою державного нотаріуса від 23.04.2021 року № 886/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання за позивачем в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою, суд першої інстанції врахував висновки, викладені у постанові ВП ВС від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц, та виходив з того, що з дати державної реєстрації- 07.03.2002 року, право постійного користування земельною ділянкою перейшло до СФГ «Лідер», тому таке право не увійшло до спадкової маси після смерті його засновника, батька позивача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням наведених вимог закону.

У постанові ВС від 02 лютого 2022 року (справа № 402/304/19) викладений такий правовий висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Отже, з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбувається фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього переходять до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює цей висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).»

У межах розгляду цієї справи встановлено, що державний акт про право постійного користування виданий батькові позивача у листопаді 2001 року, тобто під час дії ЗК України 1990 року (втратив чинність 01.01.2002 року).

СФГ «Лідер» зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності 07 березня 2002 року, тобто коли вже діяв чиннй ЗК України. Згідно п.5.1. статуту СФГ «Лідер» йому для ведення господарства передано у приватну власність (надано у користування на умовах оренди) земельну ділянку розміром 10 га. Пунктом 5.10 статуту передбачено, що земельна ділянка може бути вилучена у СФГ лише у впадках, передбачених ЗК України, ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство». Згідно п.5.13 статуту СФГ несе обов`язки, передбачені законодавством, щодо володіння і користування землею.

З наведеного слідує, що з 07 березня 2002 року право постійного користування земельною ділянкою перейшло до СФГ «Лідер», тому слід погодитися із висновкам суду першої інстанції про те, що таке право не може бути об`єктом спадкування.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За змістом наведеної норми закону суд вправі ухвалити рішення про задоволення позову, якщо відповідач визнає пред`явлені до нього вимоги, виключно у тому разі, якщо такі вимоги є законними і обгрунтованими. Тому твердження апеляційної скарги про невиконання судом першої інстанції вимог ч.4 ст.206 ЦПК України грунтуються на помилковому тлумаченні позивачем цієї норми закону.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов