Рішення

від 26.05.2023 по справі 160/3574/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року Справа № 160/3574/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Вантажна Компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

23.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Вантажна Компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 346426 від 14.12.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на розгляд справи на підставі акту №346103 від 28.10.2022 року представники ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» не прибули через несвоєчасне повідомлення з боку Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Таким чином, Відділом Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки не дотримано вимог пункту 26 Порядку № 1567, постанова була винесена всупереч вимогам Закону № 2344-ІІІ, а ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» було позбавлено права взяти безпосередню участь у адміністративному розгляді справи, надати свої заперечення та подати відповідні документи. ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» - є юридичною особою, згідно статутних повноважень та за видами діяльності, зареєстрованими у ЄДРЮО та ФО-П, яка надає транспортно-експедиційні послуги, тобто послуги, які забезпечують організацію перевезень вантажу та безпосередньо пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажів за договором транспортного експедирування, де ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» виступає як транспортний агент під час організації перевезень (основний КВЕД - 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту). Транспортні засоби, що зазначені у Акті № 346103 від 28.10.2022 року, марки INTERNATIONAL 94001 / BROSHUIS 4AOU58-3-15K номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 не є власністю та відповідно відсутні на балансі ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ». Окрім того, жодних правочинів оренди, купівлі-продажу, найму автомобільного чи будь-якого іншого транспорту з боку ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» не укладалось. Власниками транспортних засобів є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Щодо особи та поданої щодо неї інформації, зазначеної у Акті № 346103 від 28.10.2022 року, водія - ОСОБА_3 , повідомляємо, що ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» не має жодних трудових, договірних та будь яких інших відносин, які можуть слугувати у взаємовідносинах між суб`єктами. ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» помилково зазначена у ТТН № 0165 від 26 жовтня 2022 року. Оскільки ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» є Експедитором, а обов`язок заповнення ТТН покладається на Замовника («Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» п. 11.3. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках), Експедитор не впливає на правильність заповнення ТТН.

Позивачем наголошено, що в жодному з цих актів ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» не вказано, а суб`єкт, що перевіряється - ОСОБА_1 . ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» наголошує, що копія довідки № 040147 від 28.10.2022 року, яка була також отримана на прохання ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» від ФО-П ОСОБА_1 , не підписана оператором вагового комплексу та не скріплена печаткою вагового комплексу, а містить лише підпис посадової особи Укртрансбезпеки. Таким чином, така довідка оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком № 1007/1207, а отже не може бути доказом вчинення позивачем порушення частини 1 абзацу 16 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20 % до 30 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: копії адміністративного для направлення відповідачеві у справі.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 07.03.2023 надіслано одержувачу товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Вантажна Компанія», що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк для усунення недоліків з урахуванням положень ч.6 ст.120 КАС України до 13.03.2023.

21.03.2023 засобами поштового зв`язку від позивача на виконання ухвали до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (направлена 16.03.2023), до якої було додано копію адміністративного для направлення відповідачеві у справі.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі; встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов; витребувано від відповідача додаткові докази у справі та встановлено строк для їх подання.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 27.03.2023 надіслано одержувачам ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» та Державній службі України з безпеки на транспорті за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети, а копію адміністративного позову одержувачу Державна служби України з безпеки на транспорті 24.02.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 14.04.2022.

13.04.2023 від Державної служби з безпеки на транспорті через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що винесення оскаржуваної постанови передувала проведена рейдова перевірка транспортного засобу, за результатами якої було складено акт відповідної форми. У акті № 346103 від 28.10.2022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зокрема визначено: направлення на рейдову перевірку: 20.10.2021 № 000378; транспортний засіб номерний знак: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . що належить ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення: п. 25 ПКМУ № 30 від 18.01.2001 перевезення вантажів згідно ТТН №0165 від 26.10.2022, з перевищенням допустимих вагових норм, визначених пунктом 22.5 ПДР, а саме: довжина транспортного засобу склала 23,5 м при допустимих 18,75 м, перевищення склало 25,3 відсотка, ширина транспортного засобу склала 3,15 м при допустимих 2,6 м, перевищення склало 21,1 відсотка, тому числі порушення, відповідальність за які передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 16 част. 1 перевищення встановлене законодавством габаритних норм від 20 до 30 відсотків без відповідного дозволу. Пояснення водія про причини порушень: відсутні. Водій з актом ознайомився та підписав. 14 грудня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровські області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346426 до ТОВ «Перша українська вантажна компанія», відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача лист-повідомлення від 29.11.2022 № 43847/827.2/24-22 рекомендованим листом, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення 0600022219550. Враховуючи зазначене, Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було додержано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до Позивача. Позивач не скористатися правом оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу шляхом подачі скарги на постанову до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, згідно вимог 32-35 Порядку № 1567, оскільки дана похідна дія не відображена у позові. Наголошено, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, відповідач вважає, що доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання.

Відповідачем наголошено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити, зокрема: вантажовідправник, автомобільний перевізник вантажоодержувач транспортний засіб. Отже, законодавство зобов`язує перевізників та водіїв мати при собі документи, на підставі яких здійснюються відповідні перевезення. Відповідно до наявної у справі ТТН від 26.10.2022 № 0165 автомобільний перевізник ТОВ «Перша українська вантажна компанія», водій ОСОБА_3 , замовник Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго». Отже, з товарно-транспортної накладної чітко вбачається, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «Перша українська вантажна компанія». Будь-яких інших документів, які б підтверджували, що на момент рейдової перевірки транспортний засіб був у користуванні інших осіб матеріали справи не містять.

24.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» вказано, що транспортні засоби, що зазначені у Акті №346103 від 28.10.2022 року, марки INTERNATIONAL 94001 / BROSHUIS 4AOU58-3-15K номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 не є власністю та відповідно відсутні на балансі ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ». Окрім того, жодних правочинів оренди, купівлі-продажу, найму автомобільного чи будь-якого іншого транспорту з боку ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» не укладалось. Власниками транспортних засобів є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Щодо особи та поданої щодо неї інформації, зазначеної у Акті № 346103 від 28.10.2022 року, водія - ОСОБА_3 , повідомляємо, що ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» не має жодних трудових, договірних та будь яких інших відносин, які можуть слугувати у взаємовідносинах між суб`єктами. Експедитор не впливає на правильність заповнення ТТН. ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» помилково зазначена у ТТН № 0165 від 26 жовтня 2022 року. Оскільки ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» є Експедитором, а обов`язок заповнення ТТН покладається на Замовника. Неправомірністю винесеної постанови є підтвердження статусу Позивача як Експедитора, а не Перевізника.

12.05.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення, у яких Державною службою України з безпеки на транспорті наголошено, що 05 грудня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача лист-повідомлення про розгляд справи від 29.11.2022 №43847/827.2/24-22 рекомендованим листом, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення 0600022219550. У листі повідомлялося, що розгляд справи відбудеться 14 грудня 2022 року. Відповідно до трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти, даний лист з рекомендованим повідомленням № 0600022219550 був прийнятий 05.12.2022 року, а був отриманий позивачем лише 20.12.2023 року. Відповідно нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 28 січня 2014 за № 173/24950, пересилання рекомендованих поштових відправлень у межах міста не може перевищувати 3 календарні календарні дні. Отже, позивач, мав можливість бути присутнім на розгляді справи, але не отримав повідомлення в момент доставки, що може свідчити про навмисні дії стосовно не отримання вищевказаного повідомлення. Отже, повідомлення про розгляд справи було направлено на адресу позивача в межах розумних строків. А саме, за дев`ять днів до дати розгляду справи.

Відповідачем також звернута увага, що відповідно до наявної у справі ТТН від 26.10.2022 № 0165 автомобільний перевізник - ТОВ «Перша українська вантажна компанія», замовник Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго», вантажоодержувач ТЕС ПАТ «Центроенерго». Отже, з товарно-транспортної накладної чітко вбачається, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «Перша українська вантажна компанія». Будь-яких інших документів, які б підтверджували, що на момент рейдової перевірки транспортний засіб був у користуванні інших осіб матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Вантажна Компанія» (код ЄДРПОУ 38955754) зареєстроване в якості юридичної особи 29.10.2013, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис № 12241020000058689.

За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

15.09.2020 між ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» (Експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) укладено Договір №Д38/150920-1 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (далі Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення в міжнародному або внутрішньому сполученні за Заявками Експедитора і видати його вантажоодержувачу у встановлений термін передбачений Договором або Заявкою, а Експедитор зобов`язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату в розмірі та в строки, передбачені даним Договором і Заявкою.

24.10.2022 між ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» та ФОП ОСОБА_2 підписано заявку на перевезення №П-000000090299 до Договору на перевезення вантажу «спецтехніка» массою 41,5 т; адреса завантаження: Україна, Харківська область, Слобожанське, Зміївська ТЕС; адреса розвантаження: Україна, Київська область, Українка, вул. Промислова 1Г, Трипільська ТЕС; дата, час прибуття на завантаження: 25.10.2022 8:00; дата, час прибуття розвант.: 26.10.222 9:00; сума фрахту: 120 000 грн.; марка і держ. номера а/м International НОМЕР_5 , Vin-код: НОМЕР_6 , ПІБ водія: ОСОБА_3 .

ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» та ФОП ОСОБА_2 підписано Акт надання послуг від 28.10.2022 №167 про надання Виконавцем транспортних послуг з перевезення негабаритного вантажу згідно Договору №Д38/150920-1 від 15.09.2022 за маршрутом: Харківська область, Слобожанське, Зміївська ТЕС Київська область, Українка, вул. Промислова 1Г, Трипільська ТЕС (Спецтехніка 41,5 т.) на загальну суму 120 000,00 грн.

28.10.2022 посадовою особою Укртрансбезпеки складено Довідку №040147 про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля (тягач): INTERNATIONAL 94001 реєстр. номер НОМЕР_3 ; (причіп): BROSHUIS 4AOU58-3-15K реєстр. номер: НОМЕР_4 , тип транспортного засобу «16» (замальовано схематично зображення автомобіля), згідно з яким довжина 23,5 м; ширина 3,15 м; висота в габариті. На вказаній Довідці міститься підпис та ініціали ОСОБА_1 .

Крім того, посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Київській області складено Акт від 28.10.2022 №005202 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів автомобіля (тягач): INTERNATIONAL 94001 реєстр. номер НОМЕР_3 ; (причіп): BROSHUIS 4AOU58-3-15K реєстр. номер: НОМЕР_4 ; суб`єкт, що перевіряється: ОСОБА_1 , Вінницька обл., Калинівський р-н, Калинівка; водій ОСОБА_3 ; найменування вантажу: бульдозер ТD-25M, маршрут руху: Харківська обл., смт. Слобожанське Київська обл., м. Українка; габаритні параметри:

-довжина: допустима 18,75; фактична 23,5;

-ширина: допустима 2,6; фактична 3,15;

-висота: допустима 4; фактична 4.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області складено Акт від 28.10.2022 №346103 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено, що перевірку проведено транспортного засобу: INTERNATIONAL 94001 реєстр. номер НОМЕР_3 ; (причіп): BROSHUIS 4AOU58-3-15K реєстр. номер: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; водій ОСОБА_3 , під час якої виявлено порушення п.22.5 ПКМУ 1306-2002 перевозив бульдозер ТD-25M ЕХТВА згідно ТТН №0165 від 26.10.2022 при цьому, довжина транспортного засобу склала 23,5 м., при допустимій 18,75 м., перевищення склало 25,3 %; ширина транспортного засобу склала 3,15 м., при допустимій 2,6 м., перевищення склало 21,1%, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 16 ч. 1 ст. 60 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час перевезення неподільного вантажу від 20 до 30 % без відповідного дозволу. Акт відписаний О.М. Поперека «ознайомлений».

Згідно з наданою відповідачем до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної від 26.10.2022 №0165 автомобільний перевізник: ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія»; водієм: ОСОБА_3 ; Замовник: Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго»; Вантажоодержувач: Трипільска ТЕС ПАТ «Перша Українська Вантажна Компанія».

Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 29.11.2022 №43847/827.2/24-22, згідно з яким 14.12.2022 у відділі державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб.209 (часи прийому з 10:00 до 15:00, перерва з 12:00 до 12:45) відбудеться розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту від 28.10.2022 №346103.

Вказане повідомлення отримано ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» засобами поштового зв`язку 14.12.2022, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас, за інформацією трекінгу Укрпошти вказане повідомлення вручене позивачу 20.12.2022.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 14.12.2022 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» (код ЄДРПОУ 38955754) винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №346426, якою накладено на ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» штраф у сумі 34000 грн. за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №346103 від 28.10.2022.

Позивачем до Державної служби України з безпеки на транспорті подано скаргу від 12.01.2023 вих.№12/01-1 на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346426 від 14.12.2022 року. До скарги, зокрема, було надано: копію Договору транспортного експедирування від 15.09.2022 №Д38/150920-1, заявки на перевезення №90299 від 24.10.2022 та ТТН №0165 від 26.10.2022.

Листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.01.2023 №716/3.1/15-23 «Щодо розгляду скарги» постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346426 від 14.12.2022 року залишено без змін, а скаргу ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» - без задоволення.

Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

- здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

- проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

- здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закону №2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини десятої статті 6 Закону № 2344-III на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідноз договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; .

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху,документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

За частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; .

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-IIIдоговір про перевезення вантажу автомобільним транспортомукладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцему письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За текстом частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (чинного у період виникнення спірних відносин) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Згідно з пунктами 3.1-3.5. пункту 3 Правил перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил перевезення вантажів перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

За підпунктом 10.10 пункту 10 Правил перевезення вантажів за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

В обсязі з`ясованих в цій справі обставин можна виснувати, що виникнення спірних правовідносин пов`язане з тим, що спірну постанову відповідач виніс щодо особи, яка не є автомобільним перевізником вантажу, щодо якого була оформлена товарно-транспортну накладну від 26.10.2022 №0165, відповідно не може нести відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Судом встановлено, що у Актах від 28.10.2022 №005202 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та від 28.10.2022 №346103 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідачем зазначено, що суб`єкт, що перевіряється ОСОБА_1 , та що транспортний засіб належить ОСОБА_1 відповідно.

При цьому, з наданих відповідачем до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що перевірялися вбачається, що марки сідловий тягач-Е марки INTERNATIONAL моделі 94001 з державним номерним знаком НОМЕР_7 належить ОСОБА_1 , а загальний напівпричіп марки BROSHUIS моделі 4AOU58-3-15K з держаним номерним знаком НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .

Водночас, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач під час прийняття оспорюваної постанови визначив ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» як автомобільного перевізника вантажу за даними товарно-транспортної накладної від 26.10.2022 №0165.

Суд наголошує, що відповідач є суб`єктом владних повноважень й суд в рамках розгляду справи в порядку адміністративного судочинства оцінює правомірність його рішень/дій через призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Аналізуючи вищенаведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд виходить передовсім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

При цьому, суд враховує, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

На місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Суд не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З матеріалів судом встановлено, що позивач не брав участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому, судом не встановлено порушення відповідачем процедури направлення ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» засобами поштового зв`язку повідомлення про розгляд справи.

Поряд із цим, що згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 01.03.2018 по справі №820/4810/17, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу обов`язку спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, з матеріалів справи судом з`ясовано, що листом Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 10.11.2022 №197147/21/18-22 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на підставі п. 25 «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, надіслано за належністю «Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2022 р за № 346103 за місцем знаходження суб`єкта господарювання.

У листі зазначено, що про час та місце розгляду справи суб`єкт господарювання не повідомлявся. Додатково повідомлено, на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшов Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2022 року № 346103, складений посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області стосовно ОСОБА_1 (Вінницька обл., м. Калинівка). Під час підготовки матеріалів до розгляду справи встановлено, що перевезення вантажу транспортним засобом INTERNATIONAL номерний знак НОМЕР_3 здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної від 26.10.2022 року № 0165, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Перша українська вантажна компанія» (код ЄДРПОУ: 38955754). Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Перша українська вантажна компанія» зареєстровано, як товариство з обмеженою відповідальністю за адресою (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Мечникова, будинок 11, кабінет №212).

Отже, на думку суду, наведені норми та посадові особи, які розглядали цю справу, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави засумніватися у тому, що саме позивач ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» є автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Так, згідно з вищевказаними Актами посадових осіб відділу державного нагляду (контролю) у Київській області суб`єктом, що перевіряється та власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , тоді як у товарно-транспортній накладній від 26.10.2022 №0165, і ця обставина має значення для з`ясування особи, яка має відповідати за перевищення встановлених габаритно-вагових норм вантажу. При цьому, автомобільного перевізника можна визначити на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була лише товарно-транспортна накладна, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія».

При цьому, суд наголошує, що згідно з пунктами 3.1-3.5 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів) договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил перевезення вантажів перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Підпунктом 10.10 пункту 10 Правил перевезення вантажів визначено, що за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

За положеннями підпунктів 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Тобто, ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» згідно з наданими первинними документами є Експедитором, а не автомобільним перевізником, як і власником транспортного засобу (загальний напівпричіп марки BROSHUIS моделі 4AOU58-3-15K з держаним номерним знаком НОМЕР_2 ), яким у розумінні чинного законодавства є саме ОСОБА_2 .

При цьому, суд приймає доводи позивача про те, що ТТН заповнюється саме вантажовідправником та помилкове зазначення ним ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» в якості автомобільного перевізника не може слугувати достатньою підставою для беззаперечного притягнення позивача до відповідальності

Більш того, суд враховує, що копію договору транспортного експедирування від 15.09.2022 №ДЛ38/150920-1 та заявки на перевезення від 26.10.2022 №90299, на основі яких можна встановити особу автомобільного перевізника було надано позивачем до Державної служби з безпеки на транспорті разом із скаргою від 12.01.2023 №12/01-1, проте у листі від 27.01.2023 №716/3.1/15-23 «Щодо розгляду скарги» відповідачем не було надано належної оцінки вказаним документам.

Суд наголошує, що принцип обґрунтованості наведеного рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не в ході судового розгляду не було доведено правомірності оскаржуваної постанови від 14.12.2022 №346426, у зв`язку з чим у суду наявні правові підстави для визнання її протиправною та скасування.

Суд також враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно доприписів статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 2684,.00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 21.02.2023 №7476, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Вантажна Компанія» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд.11, каб. 212; код ЄДРПОУ 38955754) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд.14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.12.2022 № 346426, прийняту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком, якою на ТОВ «Перша Українська Вантажна Компанія» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Вантажна Компанія» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно