Рішення

від 24.10.2023 по справі 400/2533/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 жовтня 2023 р.справа № 400/2533/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомприватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір", вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001,

до відповідачіввідповідач 1: Миколаївське управління ГУ ДПС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, відповідач 2: Головне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправними та скасування податкової вимоги від 04.06.20 р. № 207096-50 та податкового повідомлення-рішення від 09.06.20 р. № 0022615004

В С Т А Н О В И В:

Приватна виробничо-комерційна фірма "Кальтаір" (далі позивач або ПВКФ "Кальтаір") звернулась з позовом до Миколаївського управління Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач 1 або МУ ГУ ДПС у Миколаївській області) та Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 4 червня 2020 р. № 207096-50 та податкове повідомлення-рішення від 9 червня 2020 р. № 0022615004.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття відповідачами спірних рішень став облік в інтегрованій картці ПВКФ "Кальтаір" податкового боргу з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 34 951 грн. Позивач вважає, що визначений ст. 102 Податкового кодексу України (далі ПК України) строк на стягнення цього боргу сплив, а тому відповідач 2 не мав підстав для відображення його в інтегрованій картці ПВКФ "Кальтаір". На теперішній час правомірність дій ГУ ДПС у Миколаївській області щодо обліку в інтегрованій картці позивача податкового боргу в сумі 34 951 грн. розглядається в рамках адміністративної справи № 1440/2201/18.

Відповідач 1 відзиву не подав, будь-яких клопотань до суду від нього не надходило.

Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем 1 відзиву в даній справі, як визнання ним позову.

Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача 1.

Відповідач 2 подав відзив, в якому позов не визнав. Свої заперечення відповідач 2 аргументував тим, що камеральною перевіркою ПВКФ "Кальтаір" встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання за деклараціями з ПДВ, у зв`язку з чим йому було визначено суму податкового боргу з ПДВ та нарахований штраф за несвоєчасну сплату цього податку.

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України.

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Під час розгляду справи, суд замінив відповідача 2 на його правонаступника.

Провадження в даній адміністративній справі за клопотанням позивача було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 1440/2201/18.

Після поновлення провадження у справі, суд призначив судове засідання.

Позивач клопотав про розгляд справи за відсутності свого представника, в порядку письмового провадження.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання не прибули.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, справу розглянуто в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

15 травня 2020 р. МУ ГУ ДПС у Миколаївській області була проведена камеральна перевірка щодо своєчасності сплати податкових зобов`язань з ПДВ ПВКФ "Кальтаір", результати якої оформлені актом № 2115/14-29-50-04-25/19299770 (далі акт перевірки).

Як слідує з акту перевірки, в порушення вимог ст. 57 п. 57.1., ст. 203 п. 203.2. ПК України, ПВКФ "Кальтаір" допустив прострочку сплати податкових зобов`язань з ПДВ за травень-липень і грудень 2016 р., квітень, липень-жовтень 2017 р., січень, березень, травень, серпень, вересень, листопад, грудень 2018 р. та січень 2019 р., самостійно визначених ним у відповідних податкових деклараціях. Кількість днів затримки сплати грошового зобов`язання склала від 183 до 514 днів.

Не погодившись з висновками камеральної перевірки позивач подав свої заперечення на акт перевірки, які МУ ГУ ДПС у Миколаївській області розглянуло та залишило без задоволення.

4 червня 2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло податкову вимогу № 207096-50, якою ПВКФ "Кальтаір" визначено суму податкового боргу з ПДВ в розмірі 54 184,92 грн.

9 червня 2020 р. МУ ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0022615004, яким ПВКФ "Кальтаір" за несплату грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 68 121,62 грн., на позивача накладено штраф в сумі 13 624,33 грн.

Як встановлено судом, 28 лютого 2012 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004152340, яким ПВКФ "Кальтаір" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 384 147 грн., в тому числі ПДВ 315 060 грн. і штрафні санкції в розмірі 69 087 грн.

Не погодившись з цим рішенням, ПВКФ "Кальтаір" оскаржило його до суду і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 р. у справі № 2а-3398/12/1470 позов було повністю задоволено (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/25514874).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 р. було частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, а саме визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 280 110 грн. та штрафу в розмірі 69 086 грн.

Як зазначено в мотивувальній частині постанови: Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0004152340 не підлягає скасуванню в частині визначення ПВКФ «Кальтаїр» грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 34 950 грн. (31 950 + 3 000 = 34 950) та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. (з наданого до суду розрахунку штрафних санкцій за результатами перевірки ПВКФ «Кальтаїр»), та підлягає скасуванню в частині визначення ПВКФ «Кальтаїр» грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 280 110 грн. (315 060-34 950=280 110) та застосування штрафних санкцій у розмірі 69086 грн. (69 087-1=69068). (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/29677781).

В наступному, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2015 р. та ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2015 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС було відмовлено у відкритті касаційного провадження (рішення судів доступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/50094346 та https://reyestr.court.gov.ua/Review/54300883 відповідно).

Вважаючи податкове зобов`язання ПВКФ "Кальтаір" з ПДВ в розмірі 34 951 грн. узгодженим, 28 грудня 2016 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС України у Миколаївській подало до Миколаївського окружного адміністративного суду позовну заяву про стягнення з ПВКФ "Кальтаір" податкового боргу в розмірі 43 717,81 грн., який складається з боргу визначеного контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340, пені, а також поточних платежів з вересня 2015 р. до жовтня 2016 р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 р. у справі № 814/2878/16 у задоволенні позову було відмовлено (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/66397112).

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив: Відповідно до п. 102.4. ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Оскільки постанова ОААС по адміністративній справі № 2а-3398/12/1470 набула чинності від 20.02.13, саме це є датою узгодження та виникнення податкового боргу у ПВКФ «Кальтаїр» на сумму 34951 гривен.

1095 днів, визначених ст.102 ПК України, у такому разі спливають 20.03.16.

Натомість, з зазначеною позовною заявою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулось лише 28.12.16, тобто з пропущенням строків, передбачених ст.102 ПК України.

Враховуючи, що позивачем пропущені строки звернення до суду про стягнення податкового боргу на суму 34951 гривень, в цій частині належить відмовити у задоволенні позову..

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 р. апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області повернуто апелянту (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/68536369).

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 1440/2201/18 за позовом ПВКФ "Кальтаір" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області та Головного управління ДФС у Миколаївській області про:

- визнання протиправними дій відповідачів щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу ПВКФ "Кальтаір" з ПДВ в сумі 34 951 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340;

- зобов`язання відповідачів внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) ПВКФ "Кальтаір" шляхом списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340;

- зобов`язання відповідачів внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) ПВКФ "Кальтаір" з урахуванням списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 та платежів з ПДВ здійснених за період з 15 жовтня 2015 р.

29 травня 2019 р. Миколаївський окружний адміністративний суд своїм рішенням повністю задовольнив вищенаведені позовні вимоги (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/82104198).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 р. рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. було скасовано та прийнята нова постанова, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ПВКФ "Кальтаір" в повному обсязі (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/85204250).

21 травня 2020 р. постановою Верховного Суду касаційну скаргу ПВКФ "Кальтаір" задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 р. та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395951).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 р. позов ПВКФ "Кальтаір" задоволений частково:

- визнана протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Миколаївській області щодо не визнання безнадійним та не списання з 4 березня 2016 р. податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 в сумі 28 503,70 грн.;

- визнані протиправними дії ГУ ДПС у Миколаївській області щодо зарахування сум, сплачених ПВКФ "Кальтаір", зарахованих в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, визначених податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 після 4 березня 2016 р.;

- ГУ ДПС у Миколаївській області зобов`язано внести зміни до інтегрованої картки платника податку ПДВ ПВКФ "Кальтаір" та виключити запис про наявність суми податкового боргу зі сплати ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 в сумі 28 503,70 грн.

В решті позовних вимог відмовлено (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/91438324).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 р. апеляційна скарга ГУ ДПС у Миколаївській області залишена без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 р. залишено без змін (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94523822).

В наступному, ухвалами Верховного Суду від 29 березня і 29 квітня 2021 р. касаційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області повернути особі, яка її подала (рішення судів доступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95917833 і https://reyestr.court.gov.ua/Review/96655306 відповідно).

Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2021 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495114).

Як визначено ст. 78 ч. 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді справи № 1440/2201/18, до вирішення якої зупинялось провадження в даній адміністративній справі, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що за результатами розгляду справи № 2а-3398/12/1470, предметом якої була правомірність податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340, у ПВКФ "Кальтаір" виникло узгоджене грошове зобов`язання з ПДВ на суму 34 951 грн.

12 жовтня 2015 р. ГУ ДПС у Миколаївській області в інтегрованій картці ПВКФ "Кальтаір" була відображена наявність податкового боргу на суму 34 950,70 грн.

На підставі ст. 102 п. 102.4. ПК України, податковий борг в сумі 34 951 грн. міг бути стягнутий контролюючим органом до 4 березня 2016 р.

У період 2015-2017 р.р. ПВКФ "Кальтаір" здійснювалась сплата грошових зобов`язань з ПДВ за відповідні податкові (звітні) періоди. При цьому, з відомостей інтегрованої картки ПВКФ "Кальтаір" було встановлено, що сплачені позивачем у період з 15 жовтня 2015 р. до 24 листопада 2016 р. кошти, які надходили в оплату поточних зобов`язань, ГУ ДПС у Миколаївській області автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 р. № 0004152340.

Як зазначено в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з тим, що контролюючий орган продовжував здійснювати списання коштів в рахунок погашення боргу за податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 після спливу 1095 днів з дня виникнення цього боргу, а саме після 4 березня 2016 р., в такому випадку зарахування грошових коштів після спливу встановленого ПК України строку стягнення податкового боргу, є безпідставним.

В ході розгляду адміністративної справи № 1440/2201/18 була підтверджена правомірність дій контролюючого органу по зарахування сплачених ПВКФ "Кальтаір" коштів в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 лише в межах строку стягнення, встановленого ст. 102 ПК України, а саме в період з 15 жовтня 2015 р. до 4 березня 2016 р. Після цієї дати податковий борг набув статусу безнадійного та підлягав списанню.

Як слідує з матеріалів справи, податковою вимогою від 4 червня 2020 р. № 207096-50 та податковим повідомленням-рішенням від 9 червня 2020 р. № 0022615004. податковий борг та штраф позивачу були нараховані за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ з граничними термінами сплати в травні-липні і грудні 2016 р., квітні, липні-жовтні 2017 р., січні, березні, травні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2018 р. та січні 2019 р., а поточні платежі позивача були спрямовані на їх сплату, тобто вже після спливу строку на стягнення податкового боргу. З урахуванням висновків судів у справі № 1440/2201/18, відповідачі не мали права після 4 березня 2016 р. обліковувати за позивачем податковий борг, визначений податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 р. № 0004152340 та за рахунок поточних платежів позивача здійснювати його погашення, що має місце в даній справі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 102 грн. Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали. З урахуванням повного задоволення позовних вимог судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" (вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 19299770) до Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 43189120) Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Податкову вимогу від 4 червня 2020 р. № 207096-50 визнати протиправною та скасувати.

3. Податкове повідомлення-рішення від 9 червня 2020 р. № 0022615004 визнати протиправним та скасувати.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 43189120) на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" (вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 19299770) судові витрати у виді судового збору в сумі 1 051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" (вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 19299770) судові витрати у виді судового збору в сумі 1 051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз