Постанова

від 28.10.2024 по справі 400/2533/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2533/20

Перша інстанція суддя Мороз А. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача:Яковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Миколаївського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» звернулась до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Миколаївського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04 червня 2020 року № 207096-50, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2020 року № 0022615004.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції помилково залучено Миколаївське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області у якості відповідача у даній справі.

Крім того, апелянт зазначає, що з 04 березня 2016 року податковий борг з ПДВ, нарахований ПВКФ «Кальтаір» на підставі податкового повідомлення-рішення № 0004152340 від 28 лютого 2012 року, набув статус узгодженого, а тому в подальшому податковим органом враховувались проведені позивачем платежі не в рахунок погашення самостійно визначених позивачем у його податкових деклараціях зобов`язань з ПДВ, а в рахунок погашення відповідної заборгованості.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2020 року МУ ГУ ДПС у Миколаївській області проведена камеральна перевірка ПВКФ «Кальтаір» щодо своєчасності сплати податкових зобов`язань з ПДВ, результати якої оформлені актом № 2115/14-29-50-04-25/19299770 (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, ПВКФ «Кальтаір» допущено прострочку сплати податкових зобов`язань з ПДВ за травень-липень і грудень 2016 року, квітень, липень-жовтень 2017 року, січень, березень, травень, серпень, вересень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року, самостійно визначених ним у відповідних податкових деклараціях. Кількість днів затримки сплати грошового зобов`язання склала від 183 до 514 днів.

Не погодившись з висновками камеральної перевірки позивач подав свої заперечення на акт перевірки, які МУ ГУ ДПС у Миколаївській області розглянуло та залишило без задоволення.

В свою чергу, 04 червня 2020 року ГУ ДПС у Миколаївській області складено податкову вимогу № 207096-50, якою ПВКФ «Кальтаір» визначено суму податкового боргу з ПДВ, розміром 54 184,92 грн.

Крім того, 09 червня 2020 року МУ ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022615004, яким ПВКФ «Кальтаір» за несплату грошового зобов`язання з ПДВ, розміром 68 121,62 грн, на позивача накладено штраф, розміром 13 624,33 грн.

Не погоджуючись отриманими рішеннями, ПВКФ «Кальтаір» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, оскільки податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкової вимоги від 04 червня 2020 року № 207096-50 та податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2020 року № 0022615004, надісланих Приватній виробничо-комерційної фірми «Кальтаір».

Як вбачається зі змісту податкової вимоги від 04 червня 2020 року № 207096-50, позивач має податковий борг зі сплати узгоджених зобов`язань з ПДВ, розміром 54 184,92 грн.

Крім того, зі змісту податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2020 року № 0022615004 вбачається, що позивачу нараховано, відповідно до положень ст. 126 ПК України, штраф, розміром 13 624,33 грн, за невчасну сплату узгоджених зобов`язань з ПДВ, розміром 68 121,62 грн.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, єдиним доводом апеляційної скарги податкового органу, яким він обґрунтовує правомірність оскаржуваних рішень, є посилання на факт наявності у товариства узгодженого податкового боргу із зобов`язань з ПДВ, розміром, 34 951,00 грн.

В даному випадку, податковий орган зазначає, що з 04 березня 2016 року зазначений податковий борг набув статус узгодженого, а тому в подальшому податковим органом враховувались проведені позивачем платежі не в рахунок погашення самостійно визначених позивачем у його податкових деклараціях зобов`язань з ПДВ, а в рахунок погашення відповідної заборгованості.

Аналогічне обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень в суді першої інстанції податковим органом викладено у відзиві на позовну заяву.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції, за результатом проведення документальної виїзної позапланової перевірки ПВКФ «Кальтаір», 28 лютого 2012 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004152340, яким ПВКФ «Кальтаір» донараховано грошові зобов`язання та штрафні санкції з ПДВ, загальним розміром 384 147,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, ухваленій у справі № 2а-3398/12/1470, частково задоволено позовні вимоги ПВКФ «Кальтаір» та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0004152340, в частині основного зобов`язання з ПДВ га суму 280 110,00 грн та штрафної санкції на суму 69 086,00 грн.

Тобто, за наслідком набрання судовим рішенням у відповідній справі законної сили, у ПВКФ «Кальтаір» виникло узгоджене зобов`язання з ПДВ, загальним розміром 34 951,00 грн.

Проте, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, у справі № 1440/2201/18, визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо зарахування сум, сплачених позивачем, зарахованих в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0004152340 від 28 лютого 2012 року, після 04 березня 2016 року; зобов`язано Головне управління ДПС у Миколаївській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку на додану вартість ПВКФ «Кальтаір» та виключити запис про наявність суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0004152340 від 28 лютого 2012 року, розміром 28 503,70 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 04 березня 2016 року податковим органом протиправно обліковувалась за ПВКФ «Кальтаір» заборгованість, нарахована за податковим повідомленням-рішенням № 0004152340 від 28 лютого 2012 року, а як наслідок протиправно враховувалась здійснені ПВКФ «Кальтаір» платежі з ПДВ в рахунок оплати відповідного боргу після 04 березня 2016 року.

При цьому, за відсутності інших доводів апелянта щодо правомірності оскаржуваних рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З іншого боку, колегія суддів не враховує доводів апелянта про те, що судом першої інстанції помилково залучено Миколаївське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області у якості неналежного співвідповідача, так як Головне управління ДПС у Миколаївській області також приймало участь у розгляді даної справи та має статус відповідача.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян