Рішення

від 24.10.2023 по справі 440/12041/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/12041/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Кольвах С.Л." до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Кольвах С.Л." звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області , Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 08 серпня 2023 року № 022124,

- стягнути витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 08 серпня 2023 року № 022124 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки згідно ТТН №41 від 27.03.2023, про яку зазначено в акті перевірки, замовником, вантажоодержувачем, перевізником є одна особа - ТОВ "Скантрейд-Україна". Вважає, що у даному випадку відсутні відносини перевезення між замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем (укладення договору перевезення) та відповідно можливість застосування до цих відносин приписів наказу МТЗУ №385.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 28 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачі копію ухвали разом із позовною заявою з додатками отримали 01 вересня 2023 року та 05 вересня 2023 року, що підтверджується розпискою про отримання та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач ФГ "Кольваха С.Л." (код ЄДРПОУ 34087723) зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності позивача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), брбових культур і насіння олійних культур (а.с. 17-18).

03 липня 2023 року на ділянці автодороги а/д М03 Київ-Харків-Довжанський км 329 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті згідно направлення від 03 липня 2023 року № 008207 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки SCANIA KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 .

За змістом товарно-транспортної накладної № 000071 від 03 липня 2023 року, яка була надана до перевірки, про що зазначено у акті перевірки, як автомобільний перевізник, замовник та вантажоодержувач зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ "Кольваха С.Л.", автомобіль марки SCANIA, напівпричеп KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , пункт навантаження:Полтавська область, Решетилівський район, с. Шкурупіївка, пр. Заводський, 1, пункт розвантаження: Полтавська область, с. Огуївка (а.с. 54).

Згідно наданого до суду позивачем наказу ТФГ "Кольваха С.Л." №002 від 07 травня 2018 року ОСОБА_2 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 08 травня 2018 року з місячним окладом (а.с. 55).

За результатами перевірки складено акт №019124 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 липня 2023 року, у якому зазначено, що під час здійснення вантажних перевезень згідно ттн-000071 від 03 липня 2023 року у водія транспортного засобу ОСОБА_2 відсутня роздруківка даних роботи водія за 03 липня 2023 рік, водій не використовує особисту картку водія, чим порушено вимоги наказу № 385 від 24 червня 2010 року (а.с. 43).

Акт перевірки №019124 від 03 липня 2023 року підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_2 .

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті 08 серпня 2023 року начальником відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області Ткаченком Д.В. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022124 у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту проведення перевірки від 03 липня 2023 року № 019124) (а.с. 44).

Позивач не погодився з постановою відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03 липня 2023 року № 019124 та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03 липня 2023 року № 019124, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 /надалі - Порядок №1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19 Порядку №1567).

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 липня 2023 року на ділянці автодороги а/д М03 Київ-Харків-Довжанський км 329 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті згідно направлення від 03 липня 2023 року № 008207 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки SCANIA KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт №019124 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 липня 2023 року, у якому зазначено, що під час здійснення вантажних перевезень згідно ттн-000071 від 03 липня 2023 року у водія транспортного засобу ОСОБА_2 відсутня роздруківка даних роботи водія за 03 липня 2023 рік, водій не використовує особисту картку водія, чим порушено вимоги наказу № 385 від 24 червня 2010 року.

За приписами статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів - автомобіль марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 зареєстровані за ОСОБА_1 (а.с. 84-85).

За змістом товарно-транспортної накладної № 000071 від 03 липня 2023 року, яка була надана до перевірки, про що зазначено у акті перевірки, як автомобільний перевізник, замовник та вантажоодержувач зазначене ФГ " ОСОБА_1 ", автомобіль марки SCANIA, напівпричеп KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , пункт навантаження:Полтавська область, Решетилівський район, с. Шкурупіївка, пр. Заводський, 1, пункт розвантаження: Полтавська область, с. Огуївка.

Згідно наданого до суду позивачем наказу ТФГ "Кольваха С.Л." №002 від 07 травня 2018 року ОСОБА_2 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 08 травня 2018 року з місячним окладом.

Таким чином, ФГ " ОСОБА_1 " є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III.

Абзацом 3 частини першої статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно з приписами частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Разом з тим, пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Отже, вимоги цієї Інструкції не поширюються на позивача під час здійснення перевезення 03 липня 2023 року за товарно-транспортною накладною №000071 від 03 липня 2023 року, оскільки здійснюючи це перевезення він не проводив діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), що підтверджується змістом самої товарно-транспортної накладної №000071 від 03 липня 2023 року, а отже водій транспортного засобу не мав обов`язку мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, за відсутність якого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн. оскаржуваною постановою № від 08 серпня 2023 року № 022124.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № від 08 серпня 2023 року № 022124, якою з ФГ " ОСОБА_1 " стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн., прийнята відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню в силу пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, адміністративний позов ФГ "Кольваха С.Л." обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оцінюючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті понесені позивачем витрати на сплату судового збору у повному обсязі.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 6000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною другою 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до підпунктів 1, 2, 6 частини першої та частини другої статті Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа № 820/4263/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

На підтвердження отриманих послуг адвокатського бюро "Будігая Олександра" позивачем надано суду копії наступних документів: ордеру серії ВН № 1275202, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору № 10 від 31 жовтня 2022 року "Про надання правової (правничої) допомоги", додаткового договору № 09 до договору № 10 від 31 жовтня 2022 року "Про надання правової (правничої) допомоги", акту № 25 наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 04 вересня 2023 року, рахунку № 25 від 04 вересня 2023 року, платіжної інструкції № 1458 від 13 вересня 2023 року на суму 6000 грн (а.с. 14-16, 99-112).

Отже, враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі підтверджена належними і допустимими доказами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ФГ "Кольвах С.Л." підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства "Кольвах С.Л." Код ЄДРПОУ 34087723, вул. Шевченка, 41, с. Новий Тагамлик, Полтавський район, Полтавська область) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Європейська, 155, м. Полтава), Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Антоновича, 51, м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 08 серпня 2023 року № 022124 про застосування до Фермерського господарства "Кольвах С.Л." штрафу в розмірі 17000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фермерського господарства "Кольвах С.Л." витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко