Постанова

від 13.02.2024 по справі 440/12041/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 р. Справа № 440/12041/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2023, по справі № 440/12041/23

за позовом Фермерського господарства "Кольвах С.Л."

до Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Кольвах С.Л." звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 08.08.2023 № 022124.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 задоволено позов.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 08.08.2023 № 022124 про застосування до ФГ " ОСОБА_1 " штрафу в розмірі 17000 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ФГ "Кольвах С.Л." витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугувало перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на відсутність на момент перевірки особової карти водія, чим порушено приписи наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, оскільки водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повного масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати діючий та повірений тахограф, а у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 03.07.2023 на ділянці автодороги а/д М03 Київ-Харків-Довжанський км 329 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті згідно направлення від 03.07.2023 № 008207 проведено рейдову перевірку, під час якої зупинено транспортний засіб марки SCANIA KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 019124 від 03.07.2023, яким зафіксовано, що під час здійснення вантажних перевезень згідно ттн-000071 від 03.07.2023 у водія транспортного засобу ОСОБА_2 відсутня роздруківка даних роботи водія за 03.07.2023, водій не використовує особисту картку водія, чим порушено вимоги наказу № 385 від 24.06.2010.

08.08.2023 начальником відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області Ткаченком Д.В. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022124, якою до ФГ "Кольвах С.Л." на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, не погодившись із постановою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача не поширюється дія Інструкції № 385 під час здійснення перевезення 03.07.2023.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Відповідно до п. п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із матеріалів справи встановлено, до позивача застосовано штрафні санкції саме за здійснення вантажних перевезень вантажу без оформленої особистої картки водія.

Так, вантажне перевезення здійснювалось відповідно до товарно-транспортної накладної № 000071 від 03.07.2023, за змістом якої автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем є ФГ «Кольваха С.Л.», водієм ОСОБА_2 , автомобіль марки SCANIA, напівпричеп KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , пункт навантаження: Полтавська область, Решетилівський район, с. Шкурупіївка, пр. Заводський, 1, пункт розвантаження: Полтавська область, с. Огуївка.

Встановлена у ході проведення перевірки відсутність у водія транспортного засобу ОСОБА_2 роздруківки даних роботи водія за 03.07.2023, особистої картки водія позивачем не заперечувалась.

Натомість в обґрунтування безпідставності притягнення ФГ «Кольваха С.Л.» до відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач зазначив, що водій не мав обов`язку мати при собі картку водія, оскільки перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб та взагалі на момент проведення перевірки підприємством послуги з перевезення вантажів чи пасажирів не надавались.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначив, що водія ОСОБА_2 за наслідками проведеного у ФГ «Кольваха С.Л.» службового розслідування притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які мали місце 03.07.2023, та вчинення яких стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наказу ТФГ " ОСОБА_1 " № 002 від 07.05.2018 ОСОБА_2 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 08.05.2018 місячним окладом.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Згідно з пунктами 1.3, 7.1. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17.

Згідно з ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Із матеріалів справи встановлено, що під час рейдової перевірки водієм транспортного засобу позивача було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого маса ТЗ без навантаження становить 7800 кг, повна маса 35000 кг.

Отже, враховуючи, що повна маса транспортного засобу позивача становить більше 3,5 т, такий вантажний автомобіль має бути обладнаний тахографом. У разі технічної неможливості встановлення тахографу обов`язковим є використання індивідуальної контрольної книжки водія для ведення обліку робочого часу та часу відпочинку.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 19.04.2023 № UA123-003840Р транспортний засіб марки SCANIA KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , обладнано цифровим тахометром марки «SE 500 e50002».

З акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 019124 від 03.07.2023 вбачається, що під час перевірки транспортного засобу марки SCANIA KOGEL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , виявлено порушення, а саме відсутність на момент перевірки особистої картки водія.

За таких обставин, колегія суддів зазначає про відсутність у водія перевірки особистої картки водія під час перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено, що така картка надавалась для перевірки, і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки на момент проведення рейдової перевірки 03.07.2023 у водія транспортного засобу позивача була відсутня особиста картка водія, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у виді адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено здійснення транспортним засобом позивача внутрішнього перевезення вантажу без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, постанова відповідача від 08.08.2023 № 022124 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє твердження позивача про непоширення у даному випадку вимоги щодо обов`язку мати при собі картку водія, оскільки транспортним засобом здійснювалося перевезення вантажу для власних потреб. Так, положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Тобто приписи вищевказаного закону не обмежують набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно випадками надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб.

Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції, тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 по справі № 440/12041/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Фермерського господарства "Кольвах С.Л." - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий