Постанова

від 24.10.2023 по справі 520/22006/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

24 жовтня 2023 р. Справа № 520/22006/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бондарук Яни Михайлівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації, третя особа: приватне акціонерне товариство УКРГАЗВИДОБУТОК про визнання протиправним та скасування висновку, -

В с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати Висновок відповідача Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації (далі по тексту Департамент) з оцінки впливу на довкілля щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземної споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої свердловини» № 03.02-20/032 від 03.09.2021 року (далі по тексту Висновок з ОВД), який опубліковано у Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля 06.09.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі послалися на порушення відповідачем процедури оцінки впливу на довкілля (далі - ОВД), зокрема: порушення процедури громадського обговорення внаслідок безпідставного неврахування результатів участі та зауважень громадськості в процедурі оцінки ОВД, а саме, - Звіт «Про громадське обговорювання планованої діяльності щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземної споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої свердловини» від 16.08.2021 року № 03.02-21/032 не містить як невід`ємну частину зауважень позивачки ОСОБА_1 від 13.08.2021 року до Звіту ОВД; порушення законодавства в частині зменшення розміру санітарно-захисної зони (далі по тексту СЗЗ), а саме, - визначення про те, що відстань від найближчого джерела викиду забруднюючих речовин в повітряне середовище до житлової забудови с. Верхня Озеряна буде становити 300 м від межі бурового майданчика 256 м; територія СЗЗ не розпланована та неупорядкована, оскільки зі ситуаційної карти схеми розташування проектної свердловини, під`їзної дороги і проходження траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення проектної свердловини № 29 Островерхського ГКР, від місця розташування бурового майданчика свердловини № 29 до межі найближчої житлової забудови, відсутня наявність зелених насаджень (озеленення); під час підготовки висновку з ОВД не в повній мірі проаналізовано норми Водного кодексу України в частині регламентації правового режиму та статусу водоохоронних зон та зон санітарної охорони.

Позивачі вказують на неналежне врахування інших зауважень позивача ОСОБА_1 від 13.08.2021 року, а саме: - зауваження на стор 145, 147, 157, 163, 186 Звіту громадського обговорювання відхилено в порушення п.п. 3 ч. 3 ст. 3 Закону України від 23.05.2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі Закон № 2059-VIII) без врахування того, що у Звіт, а потім відповідно у Висновку з ОВД нерозкрита тема безпосереднього видобування (не самого буріння) без оцінки впливу на довкілля; - зауваження на стор 146 Звіту громадського обговорювання відхилено без урахування положень наказу МОЗ України від 19.06.1096 року № 173 про те, що СЗЗ слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, а не до житлового будинку; зауваження на стор 147, 158, 160, 183, 192, 195, 199, 203 Звіту громадського обговорювання безпідставно відхилено, без урахування зауважень до звіту щодо невірно визначеного розміру СЗЗ від джерел шкідливості до межі житлової забудови; - зауваження на стор 148 Звіту громадського обговорювання безпідставно та необґрунтовано відхилено, оскільки Генеральний план розміщення бурового майданчику розвідувальної свердловини № 29 не має інформації про відстані для детального аналізу; - зауваження на стор 149, 151 Звіту громадського обговорювання безпідставно відхилено, без урахування зауважень до звіту деталізувати місце провадження планової діяльності та розміщення об`єктів цієї діяльності на топографічній основі; - зауваження на стор 163, 196, 198, 199, 201, 223 Звіту громадського обговорювання враховані недостатньо, без урахування результатів участі громадськості, щодо земельних ділянок кадастрові №№ 6325158800:02:003:0009, 6325158800:02:003:0017, що перебувають у комунальній власності (мають площу: 14,4799 га та 14,0), які не можуть бути задіяними у плановій діяльності газовидобувної компанії, оскільки територія, на який ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» (далі Товариство) хоче запровадити діяльність підвищеної небезпеки (П клас небезпеки) для її мешканців не вивчена з точки зору цінності території. В свою чергу фахівцями Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна ця територія визнання цінними територіями, про що відповідач був повідомлений 13.05.2021 року; зауваження на стор 153, 171, 172, 199, 200, 206, 213 Звіту громадського обговорювання враховані недостатньо, без урахування результатів участі громадськості в обговорені, Відповідач не врахував, що імовірно буровий майданчик входить до складу СЗЗ ставка, що імовірно складає 500 м, але є невизначеною.

Позивачі, також, вказують, що на зауваження позивача ОСОБА_1 не надано ні одної відповіді, яка би дійсно враховувала зауваження, не надано об`єктивної інформації про стан захворювання населення населених пунктів ч. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (розташованих біля провадження планової діяльності), не вивчено та не враховано рельєф місцевості, інші особливості місцевості, Товариство дає інформацію узагальнено, в недостатній мірі. Розрахунки докладно не наводяться або викладені некоректно, за відсутністю вихідних даних розрахунків неможливо їх перевірити.

Крім того, позивачі зазначили про недотримання під час складання Висновку з ОВД вимог п.п. 9 п. 1 Переліку об`єктів, що належать суб`єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 року № 6.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві відповідач зазначає, що Департамент у межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки та території Харківської області, та є дозвільним органом до повноважень якого входить видача документів дозвільного характеру. До таких документів належить Висновок. Відповідач вказує, що інформування громадськості та процедура прийняття спірного Висновку з ОВД, який було видано ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» повністю дотримана Департаментом у відповідності до вимог Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року № 1026 «Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Департамент не має повноважень стосовно встановлення/змін розмірів санітарно-захисної зони, відтак ним була використана інформація, яка надана суб`єктом господарювання у Звіті з ОВД, за достовірність якої останній несе відповідальність. Відповідач зазначає, що буровий верстат, про який зазначають позивачі, є тимчасовим (монтується тільки на період буріння та випробування свердловини) та тривалість будівництва буде складати 250,4 доби. Як зазначено на арк. 11 Звіту з ОВД після закінчення процесу споруджування (влаштування) свердловини та демонтажу бурового обладнання, загальний стан земельної ділянки було повернутий до початкового (проведена технічна та біологічна рекультивація).

Планова діяльність ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» не суперечить вимогам ст. 86 Водного кодексу України. На теперішній час комплексний план просторового розвитку території Мерефянської територіальної громади відсутній. Межі водоохоронних зон водних об`єктів на території цієї громади містобудівною документацією не визначені. В розділі 7 Звіту з ОВД «Заходи передбачені на запобігання впливу на довкілля» передбачені спеціальні заходи, спрямовані на запобігання та зменшення негативного впливу на повітряне, водне, геологічне середовище, ґрунти та біорізноманіття, а також зменшення впливу від утворення викидів.

Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра, не потребують гірничого відводу користувачі нафтогазоносними та бурштиноносними надрами, які отримали спеціальний дозвіл на користування такими надрами. Вимоги до графічного матеріалу Законом не встановлені.

Відповідно до листа НДУ «Український НДІ екологічних проблем» від 28.09.2020 року № 495/01-07 серед зарезервованих територій для майбутнього заповідання в межах Островерхівського родовища у Харківській області заказник ландшафтний місцевого значення «Яківлівський» знаходиться в південно-східному напрямку на відстані 5.0 км, заказник ландшафтний місцевого значення «Рокитянський» - знаходиться в південно-західному напрямку напрямку на відстані 2,9 км від ділянки розміщення бурового майданчику проектної свердловини. Рішення стосовно створення регіонального ландшафтного парку «Смарагдове джерело» на даний час не прийнято, матеріали опрацьовуються ДП «Жовтневе лісове господарство».

Посилаючись на проведені дослідження поточного стану довкілля, району провадження планової діяльності, відповідач стверджує, що загальний стан здоров`я населення найближчого населеного пункту, суттєво не відрізняється від середніх показників стану здоров`я населення Харківської області.

Метеорологічні характеристики району розташування підприємства, та коефіцієнти, що визначають умови розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно листа № 36-09/530 від м01.07.2019 року Харківського регіонального центру з гідрометеорології наведені у таблиці 1.5.3.1.4 додатку до Звіту з ОВД.

У поясненнях ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» просить залишити адміністративний позов без задоволення, вказуючи на те, що позивачі не навели обґрунтованих мотивів та не надали жодних доказів щодо того, яким чином оскаржуваний Висновок з ОВД, наданий відповідачем Товариству об`єктивно порушує право та інтереси позивачів. Оскаржуваний Висновок з ОВД не може вважатися індивідуальним актом, в розумінні ст. 4 КАС України, який прийнято стосовно позивачів і безпосередньо стосується їх прав, адже останні не вступали у публічні правовідносини з відповідачем, тобто відносно нього особисто не приймались рішення.

Товариство зазначає, що у складі Звіту з ОВД є розділ 10 «Усі зауваження і пропозиції громадськості до планової діяльності», у якому містяться усі зауваження та пропозиції, які надійшли від громадських організацій і громадськості протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення (26.03.2021 року) повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації.

Позивачами, у тому числі позивачем ОСОБА_1 не наведено у позовній заяви аргументів, що у зауваженнях і пропозиціях до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, які надійшли від громадськості були такі зауваження, яких не було зазначено у таблиці 10.1 розділу 10 Звіту з ОВД, та їх не було розглянуто. Всі зауваження були розглянуті та належним чином проаналізовані. Частина зауважень була врахована або врахована частково, а частина обґрунтовано відхилена. Незгода позивачів з рішенням щодо зауважень і пропозицій, у тому числі з обґрунтуванням відхилення цих пропозицій та зауважень не свідчить про їх не розгляд та відповідно про порушення процедури оцінки. Визначення допустимості чи недопустимості провадження планованої діяльності належить виключно до дискреційних повноважень відповідача, а не суду.

Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля Звіту про громадське обговорювання планованої діяльності, який оприлюднений 06.09.2021 року, не містить, як невід`ємну частину зауваження позивача ОСОБА_1 від 13.08.2021 року до Звіту з ОВД. На думку Товариства під час підготовки Звіту про громадське обговорювання планованої діяльності для оприлюднення було допущено технічну помилку не було від скановано означені зауваження позивачки. Допущена технічна помилка не призвела до порушення процедури проведення оцінки впливу на довкілля, адже самі зауваження оприлюднені в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля як окремий документ. Означені зауваження були розглянуті, проаналізовані, частина була врахована повністю або частково, частково обґрунтовано відхилені.

Товариство зазначає, що на стор 10 Звіту з ОВД майданчик спорудження проектної свердловини планується розташувати у північно-східному напрямку від найближчого населеного пункту с. Верхня Озеряна. Відстань від найближчого джерела викиду забруднюючих речовин в повітряне середовище до житлової забудови с. Верхня Озеряна становить 300 м, від межі бурового майданчика 256 м.

Товариство вважає, що означене у Звіту з ОВД відповідає положенням п.п. 5.7 п. 5, п.п. 5.9 п. 5, п. 8. Клас Ш Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року, зареєстрованим в Мінюсті України 24.07.1996 року за № 379/1404 (далі Правила № 173), та висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 12.2-18-4/10820 від 09.06.2021 року. Згідно цього Висновку, встановлення скоригованої СЗЗ від джерел об`єкту по румбам: північ 500 м, північний схід 500 м, піде ний схід 300 м, південь 500 м., південний схід 500 м, захід 500 м, північний захід 500 м не порушуватиме вимог ДСП № 173-96, ДСН № 46319. ДБН В.1.-31:2013 «Захист територій, будинків і споруд від шуму», «Гранично допустимих концентрацій хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць», затверджених наказом МОЗ України № 52 від 14.01.2020 року, зареєстрованому у Мінюсті України 10.02.2020 року № 156/34439, про що зазначено в параграфі 1.5.3.2.3 «Пропозиції щодо визначення розміру санітарно-захисної зони» на стор 102 Звіту з ОВД.

Товариство не погоджується з твердженнями позивачів про те, що в даному випадку законодавством не передбачено можливості зміни (коригування) розміру СЗЗ, оскільки така можливість передбачена лише для нових видів виробництва, підприємств та інших виробничих об`єктів, що проектуються з провадженням нових технологій або реконструюються. Зазначає, що положення п.п. 5.7 п. 5 Правил № 173 передбачають погодження (скорочення) розміру с санітарно-захисної зони для об`єктів дослідження за певних умов, але вони не пов`язано з новими видами виробництва та виробничими об`єктами з новими технологіями. Вважає, що п.п. 5.9 п. 5 Правил № 173 викладений таким чином, що з його змісту можливо зробити однозначний висновок - розмір СЗЗ затверджується Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів. Тобто зміна СЗЗ (збільшення чи зменшення згідно з п.п. 5.7) в обов`язковому порядку затверджується Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що і було зроблено у даному випадку.

Товариство погоджується з твердженнями позивачів про те, що станом на час видання оскаржуваного Висновку відсутня інформація щодо наявності затвердженого відповідно до законодавства проекту землеустрою щодо створення (встановлення) безпосередньо водоохоронної зони ставка. На публічній кадастровій карті України відомостей щодо обмеження у використанні земель у вигляді встановлення водоохоронної зони ставка також не має. Чинне законодавство України не покладає обов`язок замовляти проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги на суб`єкта господарювання або відповідача. Відсутність такого проекту, на думку Товариства, не повинна впливати на права суб`єктів господарювання при здійсненні планової діяльності що підлягає оцінці впливу на довкілля. З посиланням на дані Публічної кадастрової карти України, параграфи 1.5.2 «Водне середовище» (стор 52 Звіту з ОВД), розділ 3.4 «Стан водного середовища» (стор 140 Звіту з ОВД) Товариство вказує, що розмір прибережної захисної смуги ставка становить 25 м. Також вказує, що найближчий водний об`єкт (ставок) знаходиться в південному напрямку на відстані 390 м від бурового майданчику спорудження проектної свердловини, відносно майданчика розміщення траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення, знаходиться в південно-західному напрямку на відстані 56 м, відносно розміщення проектної під`їзної дороги, знаходиться південно-західному напрямку на відстані 35 м. Відповідно до Водного кодексу України ширина прибережно-захисної смуги ставка (площею менше 3 га) становить 25 м. На стор 178 Звіту з ОВД мається висновок про те, що оскільки скиди будь-яких стоків за межі бурового майданчику не передбачаються, то замулення і забруднення водних об`єктів відсутнє. Збір води з поверхневих водних об`єктів або скидання до них будь-яких стоків не планується.

Також Товариство зазначає, що підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини. Безпосереднє видобування не є предметом оцінки впливу на довкілля за цим Звітом з ОВД. Зауваження на стор 148 Звіту про громадське обговорювання обґрунтовано відхилено, оскільки матеріали Звіту з ОВД відповідають вимогам Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», зокрема ст. 6, та Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року № 1026. З аналогічних підстав обґрунтовано відхилено зауваження на стор 149, 151 Звіту про громадське обговорювання. Товариство зазначає, що Генеральний план розміщення, ситуаційна карта-схема розміщення бурового майданчику розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР незведені у додатках до звіту з ОВД. Рішення про створення регіонального ландшафтного парку «Смарагдове джерело» не прийнято. Всі зазначені в позові зауваження було розглянуто та належним чином проаналізовано, частина з яких врахована або врахована частково, а частина обґрунтовано відхилена і внесені в Таблицю врахувань наданих зауважень та пропозицій громадськості, отриманих протягом строку громадських обговорювань, яка є складовою Звіту про громадське обговорювання планової діяльності Товариства та знайшли своє відображення в оскаржуваному Висновку з ОВД в розділі «Екологічні умови провадження планової діяльності».

Товариство звертає увагу на те, що відповідач під час надання оскаржуваного Звіту з ОВД дотримався балансу між державними, громадськими та приватними інтересами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що під час розгляду справи встановлено, що в ході оцінки впливу на довкілля планової діяльності відповідачем була дотримано процедури її здійснення та вимоги законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, а також враховано результати участі громадськості в процедурі такої оцінки.

Суд зазначив, що оскаржуваний позивачами Висновок дійсний на період буріння свердловини або до змін технології виробництва, що може призвести до зміни (збільшення) кількісних та якісних характеристик викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та акустичного впливу.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи оформлено на підставі державної санітарно-епідеміологічної експертизи, яка проведена комісією з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ» (протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 665 від 25.05.2021 року).

Згідно протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 665 від 25.05.2021 року, комісія рекомендувала Держпродспоживслужбі погодити матеріали «Коригування розмірів санітарно-захисних зон для майданчику розвідувальної свердловини № 29 ГКР ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» (територія Мереф`янської об`єднаної територіальної громади, Харківського району, Харківської області) та встановити для цього об`єкту СЗЗ від джерел по румбах: північ 500 м, північний схід 500 м, схід 500 м, південний схід 300 м, південь 500 м, південний захід 500 м, захід 500 м, північний захід 500 м зі здійсненням обов`язкового моніторингу протягом усього періоду буріння свердловини забруднення атмосферного повітря спеціальними для об`єкту речовинами, та шуму на межі скоригованої СЗЗ.

Звіт з ОВД містить висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 12.2-18-4/10820 від 09.06.2021 року з коригування розміру санітарно-захисної зони для майданчику розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», територія Мереф`янської ОТГ Харківського району Харківської області, затверджений головою Держпромспоживслужби ОСОБА_6 , який дійсний на період буріння свердловини або до змін технології виробництва, що меже призвести до зміни (збільшення) кількісних та якісних характеристик викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та акустичного впливу.

Аналізуючи, у тому числі положення п. 5.7 Правил № 17, суд дійшов висновку, що чинні норми права передбачають можливість зменшення санітарно-захисних смуг, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Як підтверджено відповідачем та третьою особою та не спростовано позивачами цей висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи є чинним, як на час прийняття відповідачем рішення про видання спірного Висновку з оцінки впливу на довкілля, так і на час розгляду справи. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують скасування висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 12.2-18-4/10820 від 09.06.2021 (т. 5, а.с. 155-157).

Зважаючи на викладене, суд відхилив довід позивачів про те, що зменшення санітарно-захисної зони можливо лише для підприємств та об`єктів, що проектуються з провадженням нової технології або реконструюються. Суд зазначив, що інші доводи позивачів стосовно дотримання відповідачем та третьою особою положень, закріплених в Порядку № 173, суд не прийняв до уваги, оскільки визнав, що протиправність висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 12.2-18-4/10820 від 09.06.2021 не є предметом спору у даній справі.

Суд встановив, що найближчий водний об`єкт (ставок) знаходиться в південному напрямку на відстані 390 м від бурового майданчику спорудження проектної свердловини, відносно майданчика розміщення траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення, знаходиться в південно-західному напрямку на відстані 56 м, відносно розміщення проектної під`їзної дороги, знаходиться в південно-західному напрямку на відстані 35 м, та зробив висновок, що майданчики розміщення проектної свердловини і траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення розташовані поза межами прибережно-захисних смуг найближчих водних об`єктів, оскільки відповідно до Водного кодексу України ширина прибережно-захисної смуги ставка (площею менше 3 га) становить 25 м (сторінки 52, 140, 178 Звіту з оцінки впливу на довкілля).

Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486, встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Судом зазначено, що в матеріалах справі відсутні докази, які підтверджують наявність затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) безпосередньо водоохоронної зони ставка. Проте, в наслідок проведеного аналізу норм права суд дійшов висновку, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

З посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, що сформульований у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц суд зазначив, що органам державної влади та місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки у приватну власність за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до нормативних актів.

З цих підстав, суд відхилив доводи позивачі про передчасність висновку Відповідача про допустимість провадження планової діяльності, оскільки не можна встановити прибережну захисну смугу ставка, оскільки відсутня інформація щодо наявності затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) безпосередньо водоохоронної зони ставка.

Проаналізувавши схему планування Мереф`янської міської ОТГ Харківської області, надану позивачами на підтвердження тверджень, що крутизна ставка перевищує три градуси, суд відхилив цей доказ, зазначивши, що на її підставі цієї схеми неможна визначити крутизну схилу ставка. Інших доказів, які б визначали крутизну схилу ставка матеріали справи не містять.

Щодо відсутності у висновку оцінки впливу на довкілля на видобування суд зазначив, що ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» здійснює свою діяльність на Островерхівському ГКР, у тому числі видобування вуглеводнів на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 4404 від 04.10.2007 року, виданого Державною службою геології та надр України, строк дії на 20 років. Як зазначено в Звіті з ОВД, метою планової діяльності є екологічне обґрунтування доцільності провадження планованої діяльності та методів її реалізації, визначення шляхів та засобів запобігання порушення нормативного стану навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки під час споруджування (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини. Безпосереднє видобування не є предметом оцінки впливу на довкілля за цією плановою діяльністю.

Щодо доводів позивачів стосовно ненадання належної оцінки зауваженням та пропозиціям, які надійшли від громадськості під час громадського обговорення планової діяльності ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», суд зазначив, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, в період громадського обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до Звіту з ОВД до Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації надійшли зауваження та пропозиції від: адвокатського об`єднання ЕКОБЕЗПЕКА від 21.04.2021 року № 2104/2; ГО УКРАЇНСЬКА ПРИРОДООХОРОННА ГРУПА від 21.04.2021 року № 348/2021; Берьозкіної О.В. від 21.04.2021 року; ОСОБА_7 від 18.04.2021 року та 21.04.2021 року.

У розділі 10 Усі зауваження і пропозиції громадськості до планової діяльності звіту з оцінки впливу на довкілля та таблиці 10.1 - Зауваження і пропозиції громадськості, щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля наведені усі зауваження і пропозиції до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, які надійшли від громадськості, у тому числі: від АО ЕКОБЕЗПЕКА (стор. 221-225); від ГО УКРАЇНСЬКА ПРИРОДООХОРОННА ГРУПА (стор. 225-235); від ОСОБА_1 (стор. 235-316); від ОСОБА_7 (сторінки 221-321). Зазначені зауваження і пропозиції до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля за змістом є ідентичними зауваженням і пропозиціям до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, які надійшли до відповідача протягом встановленого строку та були оприлюднені в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля.

Під час громадського обговорення планової діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля до Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації надійшли письмові зауваження та пропозиції від ОСОБА_7 від 12.08.2021 року та від ОСОБА_1 від 12.08.2021 року.

Всі надані громадськістю зауваження були включені до Таблиці врахувань наданих зауважень та пропозицій громадськості, отриманих протягом строку громадського обговорення (за наявності). Тобто, судом встановлено, що відповідачем відповідно до вказаних вище норм були розглянуті, повністю враховані, частково враховані або обґрунтовано відхилені усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадського слухання та протягом усього строку громадського обговорення, про що відповідно зазначено в Таблиці врахування зауважень та пропозицій громадськості, отриманих протягом строку громадського обговорення, яка є невід`ємною складовою Звіту про громадське обговорення. Всі зауваження та пропозиції, які були враховані знайшли своє відображення в оскаржуваному висновку з оцінки впливу на довкілля, оскільки згідно з приписами статті 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ігнорування відповідачем зауважень і пропозиції до планової діяльності, які надійшли від громадськості, тобто, що серед зауважень і пропозицій до планової діяльності, які надійшли від громадськості, є такі, яких не було розглянуто. Незгода позивачів з рішенням відповідача стосовно цих зауважень та пропозицій, зокрема з обґрунтованим відхилення цих пропозицій, не свідчить про їх не розгляд та відповідно про порушення процедури оцінки впливу на довкілля.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, Звіт про громадське обговорення планової діяльності, який оприлюднений 06.09.2021 року в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля не містив зауваження позивача ОСОБА_1 від 13.08.2021 року, надані до звіту з оцінки впливу на довкілля. В подальшому, як встановлено судом, 09.12.2021 року цей недолік було усунуто шляхом додаткового завантаження звіту про громадське обговорення вже з зауваженнями позивача ОСОБА_1 від 13.08.2021 року. Можливість внесення виправленої інформації, а саме додаткового завантаження звіту про громадське обговорення передбачена п. 6 Порядком ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року № 1026.

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність порушення вимог ч. 7 ст. 7 Закону України Про оцінку впливу на довкілля, оскільки допущена відповідачем помилка була усунута в установленому законодавством порядку та не призвела до порушення інтересів позивачів під час проведення процедури оцінки впливу на довкілля, оскільки, як встановив суд, самі зауваження позивача ОСОБА_1 від 13.08.2021 року оприлюдненні в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля, як окремий документ, ці зауваження до Звіту з ОВД не були проігноровані, їх було розглянуто та належним чином проаналізовано відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме ч. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму введення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996 року № 486, в редакції від 24.07.2021 року (далі Порядок № 486), ст. 88 Водного кодексу України в частині можливості визначення меж (розмірів) прибережно-захисних смуг водойми за відсутності відповідного проекту землеустрою та застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 469/1339/16-ц, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Судом достовірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні доказі, які підтверджують наявність затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) безпосередньо водоохоронної зони ставка. Також вказують, що Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму введення господарської діяльності в них втратив чинність з 28.07.2017 року відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.06.2017 року № 217.

На день виникнення правовідносин із отримання Висновку з ОВД (повідомлення про планову діяльність 22.03.2021 року), початок громадського обговорювання Звіту з ОВД 12.07.21 року, був чинний, крім Водного кодексу України, тільки Порядок № 486 в редакції 24.07.2021 року. Відповідно до ч. 5 цього Порядку межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Оздоровчого, рекреаційного, історійко-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним Кодексом України, Законами /України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівної документації на місцевому та регіональному рівні.

Скаржник вважає, що відсутність затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) прибережної захисної смуги ставка не дає правової можливості стверджувати. Що така межа (розмір) водоохоронної зони встановлюється автоматично згідно ст. 88 Водного Кодексу України. Тобто, для того, щоб мати можливість використовувати земельну ділянку, на якій ймовірно знаходиться прибережно-захисна смуга водойми, враховуючи крутизну схилу місцевості, в господарській діяльності, недостатньо лише посилатися на приписи ст. 88 Водного кодексу України.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин застосований висновок Верховного Суду який не є ре валентним до цих правовідносин.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, не визнавши, що відповідачем неналежно, всупереч законодавству, розглянуто зауваження ОСОБА_1 щодо недопущення будівництва дороги (проїзду) в прибережно-захисній смузі ставка, враховуючи крутизну схилу місцевості (стор 205 Звіту про громадське обговорення), та надано дозвіл на будівництво під`їзної дороги в прибережній захисній смузі водойми. Вказують, що судом безпідставно не взято до уваги схему планування Мереф`янської міської ОТГ Харківської області, оскільки за твердженням суду, на її підставі неможна визначити крутизну схилу ставка, натомість, з вказаної схеми вбачається наявність ухилу території понад з градусів.

Зазначає, що відповідач, аналізуючи зміст Звіту з ОВД та зауваження до нього, подані громадськістю, надав оцінку тільки діяльності з буріння свердловини (спорудження) та її наслідків для довкілля, проте інший вид загальної планової діяльності суб`єкта господарювання, який включає випробування свердловини та підключення свердловини (безпосереднє видобування) не отримав належної оцінки на предмет екологічної безпеки.

Форма Висновку з ОВД затверджена додатком 5 до Порядку № 1026, згідно з якою уповноважений орган у випадку, якщо з оцінки впливу на довкілля випливає така необхідність, покладає на суб`єкта господарювання обов`язок із здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля, по що зазначає в п. 7 висновку. Скаржники вважають, що відповідач безпідставно не скористався таким правом, оскільки, дослідивши питання лише спорудження свердловини, не врахував необхідності проведення додаткової ОВД на іншу частину планової діяльності, або не надав належної оцінки у Висновку з ОВД питанням, пов`язаним із впливом методів інтенсифікації, що будуть використовуватися під час випробувань та експлуатації свердловини.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що чинні норми права передбачають можливість зменшення санітарно-захисних смуг, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речових у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи. Безпідставно суд не врахував порушення відповідачем ст. 7 п. 7 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» при оприлюдненні Звіту громадського обговорення і згідно ст. 12 п. 2 таке порушення є підставами для скасування висновку ОВД та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку. Судом не надана оцінка доводам позивачів щодо того, що відповідно до п. 5.13 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою.

У відзиві на апеляційну скаргу, Департамент просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Департамент зазначає, що повністю погоджується з висновком суду, оскільки саме документи (належні та допустимі) докази які можуть свідчити наявність ухилу, визначені п. 5 Порядку № 486, до переліку яких не входить «схема планування». Вважає цілком доцільним та обґрунтованим посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відображену у постанові від 30.05.2018 року у справі № 469/1393/16-ц.

Зазначає, що затвердження СЗЗ не відноситься до компетенції Департаменту, як довільного органу у сфері оцінки впливу на довкілля.

Вважає, що скаржниками трактуються положення законодавства у вузькому розумінні без надання оцінки сукупності таких положень, оскільки говорячи про неможливість зменшення СЗЗ з огляду на відсутність посилань у п. 20 розділу XVII Правил розробки нафтових і газових родовищ на п. 5.7 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, виключається можливість її збільшення у передбачених випадках, що може спричинити вплив несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрація і інші) на населення та суперечить меті її створення. Правила розробки нафтових і газових родовищ не містить посилань і на орган уповноважений визначати такі СЗЗ, що в свою чергу, суперечить п. 5.9 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, але все одно не наділяє Департамент, як дозвільного органу у сфері оцінки впливу на довкілля, повноважень щодо визначення таких СЗЗ. Перелік документів, встановлений законодавством та процедура отримання висновку з ОВД на законодавчому рівні взагалі не визначають висновок Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживача як обов`язків документ для прийняття відповідного висновку та є окремо прийнятним рішенням окремої установи.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов законного висновку, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи є чинним та відхилив доводи позивачів, що зменшення санітарно-захисної зони можливо лише для підприємств та об`єктів, що проектуються з провадженням нової технології або реконструюються.

Відповідно до висновку з ОВД від 03.09.2021 року № 03.02-20/032, оцінка впливу на довкілля здійснювалась щодо планової діяльності Товариства спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки вуглеводної сировини. Вказані обставини спростовують твердження апелянта про відсутність оцінки впливу на довкілля «підключення сировини» З урахуванням планової діяльності Товариства, на яку наданий висновок з ОВД, Департаментом враховано можливість зміни планової діяльності та встановлення необхідності здійснення додаткової ОВД.

Процедура оцінки впливу на довкілля та повноваження Департаменту як дозвільного органу в межах такої процедури врегульовані нормами діючого законодавства. Отже для скасування висновку з ОВД від 03.09.2021 року № 03.02-20/032 в межах розгляду даної справи позивачам слід довести порушення Департаментом норми, яка приводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище, чи життя і здоров`я людини, з урахуванням чітко встановлених приписів ст. 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Також Департамент зазначає, що законодавство у сфері оцінки впливу на довкілля не встановлює як підставу у видачі відповідного висновку відсутність у суб`єкта господарювання документів на право користування земельної ділянки, де планується здійснення господарської діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Аргументи, наведені третьою особою в обґрунтування вимог відзиву, по суті, аналогічні доводам, викладеним у поясненнях на адміністративний позов.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999 року, тому її положення відповідно до ст. 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки. Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість) (п. 50 постанови Верховного Суду від 17.02.2022 року у справі № 120/2553/19-а).

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

За приписами статті 12 названого Закону висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.

Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про охорону довкілля» визначено, що уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля.

Частинами 3 - 5 цієї ж статті передбачено, що при підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами 3, 4 статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

Частиною 10 статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», встановлено, що порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та порядок фінансування оцінки впливу на довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України

Відповідний Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1026 (за текстом - Порядок №1026).

Пунктом 12 Порядку № 1026 визначено, що за результатами розгляду документів, поданих суб`єктом господарювання для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 5. Відмова у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля або його анулювання здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

У додатку 5 у формі висновку зазначено про його підписання керівником структурного підрозділу з оцінку впливу на довкілля уповноваженого органу та керівником уповноваженого територіального /заступником керівника уповноваженого центрального органу.

Судом установлено, що 26.03.2021 року на веб-сайті Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля (№ за р. 20213197555) було оприлюднене повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Планова діяльність «Спорудження розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини». Кінцева мета планованої діяльності спорудження розвідувальної свердловини для до розвідки і видобування вуглеводнів. Роботи по провадженню планової діяльності буде здійснювати ПАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» (т. 1, а.с. 21-27).

Також повідомлення ПАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля були оприлюдненні у газетах «Харківський кур`єр» від 22.03.2021 року та у газеті «ЕКОсвіт» від 22.03.2021 року № 12 та розміщувалися на дошках «Офіційні оголошення»: «Я ¦ Мерефу» та «Я ¦ Озеряну».

23.04.2021 року Департамент на адресу ПАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» надіслані зауваження та пропозиції від АО «ЕКОБЕЗПЕКА» від 21.04.2021 року, позивачки ОСОБА_1 від 21.04.2021 року та ОСОБА_7 від 18.04.2021 року та від 22.04.2021 року до планової діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, усього на 87 аркушах (т. 2, а.с. 194-234, т. 3, а.с. 244-252, т. 4, а.с. 3-7, 8-71, 75-78).

Оголошення про початок громадського обговорювання Звіту з ОВД оприлюднені у газетах «Харківський кур`єр» від 12.07.2021 року № 55 та у газеті «ЕКОсвіт» від 12.07.2021 року № 27 та розміщувалися на дошках «Офіційні оголошення»: «Я ¦ Мерефу» та «Я ¦ Озеряну».

Звіт оцінки впливу на довкілля «Спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини», вид будівництва нове будівництво, виконаний товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕКОПРОМ» (т. 1, а.с. 28-250, т. 2, а.с. 1-198).

16.08.2021 року Департаментом за № 03.02-21/032 складений Звіт про громадське обговорювання планованої діяльності щодо «Спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини» (т. 2, а.с. 235-250, т. 3, а.с. 1-212).

16.08.2021 року заступником начальника Управління раціонального використання природних ресурсів та оцінки впливу на довкілля - начальником відділу оцінки впливу на довкілля, моніторингу та зв`язків з громадськістю Департаменту та в.о. директора Департаменту за № 03.02-21/032 складений Висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності щодо «Спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини» (т. 4, а.с. 219-239).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог адміністративного позову позивачів ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486

За положеннями статті 60 Земельного Кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

З згідно зі статтею 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема: - для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; - для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, який втратив чинність відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.06.2017 року № 217, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 (з наступними змінами) затверджений Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, який встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України 08.05.1996 року № 486 встановлено, що прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов`язкового виконання вимог, передбачених статтями 88, 89 та 90 Водного кодексу України.

За правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 року у справі № 469/1393/16-ц, - «Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу».

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані, які б посвідчували спрямованість дій Товариства на встановлення технічних параметрів водного об`єкта, зокрема площу і відповідно розмір прибережної захисної смуги. Як бездоказові, колегія суддів вважає посилання Товариства (відповідно до Водного кодексу України ширина прибережно-захисної смуги ставка (площею менше 3 га) становить 25 м), на данні Публічної кадастрової карти України, а відтак і визначене Товариством про те. що найближчий водний об`єкт (ставок) знаходиться відносно майданчика розміщення траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення, в південно-західному напрямку, на відстані 56 м, відносно розміщення проектної під`їзної дороги, в південно-західному напрямку, на відстані 35 м. від ставка.

За даними Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка, кадастровий номер 6325158800:02:003:0009, площею 14.4799 га, категорія землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, має водний об`єкт. Однак інформація про вид цього водного об`єкта, його розмір, розмір прибережних захисних смуг в Публічній кадастровій карті України відсутня.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що зауваження позивача ОСОБА_1 стосовно того, що будівництво дороги (проїзду/під`їзду) до місця спорудження розвідувальної свердловини № 29 буде проводитися в прибережно-захисній смузі ставка, відповідачем розглянуто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 7 Висновку з ОВД , - на суб`єкта господарювання покладається обов`язок із здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування (якщо з оцінки впливу на довкілля випливає така необхідність).

Колегія суддів зазначає, що розвідувальна свердловина створюється з метою проведення геологорозвідувальних досліджень.

Геолого-економічна оцінка об`єкта геологорозвідувальних робіт включає комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення корисних копалин з метою оцінки їхнього промислового значення шляхом визначення із зростаючою детальністю техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції, в даному випадку газоконденсатного родовища, а також збору вхідних даних для складання проекту розробки родовища.

Постадійні (генеральні) геолого-економічні оцінки об`єктів геологорозвідувальних робіт виконуються для визначення доцільності проведення геологорозвідувальних робіт наступної стадії або залучення їх до експлуатації.

За приписами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Пункт 3 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначає, що до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, відноситься видобувну промисловість: видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням; перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення.

За наведених обставин, колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно належного врахування громадськості в частині видобутку вуглеводнів, погодившись із достатністю запропонованої відповідачем у Висновку з ОВД від 03.09.2021 року екологічною умови здійснення додаткової ОВД у разі «зміни планової діяльності», не зазначивши при цьому таку необхідність у пункті 7 Висновку з ОВД.

Колегія суддів зазначає, що у разі переведення Товариством розвідувальної свердловини до експлуатаційного фонду (до фонду видобувних свердловин), положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» зобов`язують останнього отримати оцінку впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності, в незалежності від того, чи буде така вказівка в оскаржуваному п. 7 Звіту з ОВД. В свою чергу, впровадження методів інтенсифікації при видобутку газу (конденсату) більшою мірою використовується при експлуатації свердловин.

Статтею 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення визначено, що Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: - проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; - інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; - схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; - проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини; - продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей; - документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; - діючі об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

Санітарно-захисна зона, це територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів

Основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і наявних підприємств, їх санітарного упорядкування регламентовані Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від. 19 06 1996 року № 173 (далі - Правила).

Також, відповідно до п. 5.4 Правил промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, за неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до чинних санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих на підставі:

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємства, виробництв та об`єктів що наведена у додатку № 4 Правил.

Відповідно до пункту 6 розділу «Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м» додатку № 4, - об`єкти буріння газових параметричних, пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин з використанням дизельних двигунів.

Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи (п. 5.7 Правил).

Розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів п. 5.9 Правил).

Згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.03.2017 року № 118 «Про затвердження розробки нафтових і газових родовищ, зареєстрованим в Мінюсті України 02.06.2017 року за № 692/30560, (п. 20 розділу XVII), - проектування, розміщення і влаштування параметричних, пошукових, розвідувальних та експлуатаційних газових свердловин та експлуатаційних споруд повинно здійснюватись на відстані встановленої чинним законодавством санітарно-захисної зони: з використанням дизельних двигунів - не менше 500 м, з використанням електроприводів та газових свердловин, що вводяться в експлуатацію з підключенням до газопроводу, - не менше 300 м від житлових будинків та громадських споруд населених пунктів за умов виконання усіх екологічних вимог чинного законодавства.

Як убачається із висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.06.2021 року № 12.2-18-4108-20 (т. 2, а.с. 155-157), - об`єктом експертизи є коригування розміру санітарно-захисної зони для майданчику розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР ПрАТ «Укргазвидобуток», територія Мерефянської об`єднаної територіальної громади Харківського району, Харківської області (т. 2, а.с. 155-157).

Колегія суддів зазначає, що санітарна зона і її проект, як нормативний документ, розробляються для виробничих підприємств один раз і залишається актуальним протягом усього терміну існування об`єкта за умови незмінності технологічних процесів і шкідливих впливів на навколишнє середовище. В свою чергу, аналіз смислового розгортання тексту п. 5.9 Правил дає підстави для висновку про те, що потреба у зменшенні санітарно-захисної зони виникає на вже діючих підприємствах, розташованих у населених пунктах або недалеко від них, при зменшенні потужності виробництва, заміни сировини та технологічного процесу, тощо, наслідком чого є покращення гігієнічних нормативів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що зауваження позивачки ОСОБА_1 щодо порушення законодавства в частині зменшення розміру СЗЗ в Звіті про громадське обговорювання від 16.08.2021 року № 03.02-21/032, відповідачем відхилено без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною 10 статті 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що уповноважений центральний орган веде Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля. Інформація, внесена до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, є відкритою, вільний доступ до неї забезпечується через мережу Інтернет. Порядок ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля створюється з використанням програмного забезпечення, яке забезпечує його сумісність і електронну інформаційну взаємодію у режимі реального часу з іншими електронними інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави, у тому числі містобудівним кадастром та його складовою частиною - Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва.

Пунктом 6 Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року № 1026, встановлено, що програмні засоби ведення Реєстру забезпечують неможливість виправлень вже внесеної інформації або документів. У разі необхідності внесення змін - виправлена інформація вноситься додатково.

Із матеріалів справи вбачається, що Звіт «Про громадське обговорювання планової діяльності щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, наземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої свердловини» від 16.08.2021 року № 03.02-21/032, що опублікований 06.08.2021 року відповідачем в мережі Інтернет, не містить як невід`ємну частину зауважень позивачки ОСОБА_1 від 13.08.2021 року до Звіту з ОВД. При цьому, цей звіт містить таблицю створену за результатами громадського обговорювання щодо відхилення, часткового врахування та повного врахування пропозицій та зауважень громадськості, в тому числі зауважень позивачки ОСОБА_1 від 13.08.2021 року.

09.12.2021 року відповідач вніс до Реєстру Звіт «Про громадське обговорювання планової діяльності щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, наземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої свердловини» з виправленою інформацією, додав зауваження позивачки ОСОБА_1 від 13.08.2021 року.

Оскільки доводи апеляційної скарги невмотивовані тим, що відповідачем не були розглянуті зауваження позивачки ОСОБА_1 від 13.08.2021 року, відповідачем внесена до Реєстру виправлена інформація, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності, у даному випадку порушення п. 7 ст. 7 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до п.п. 5.13 п. 5 Порядку, - територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%.

З боку сельбищної території необхідно передбачати смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.

Колегія суддів зазначає що питання можливості використання земель СЗЗ (землі сільськогосподарського призначення комунальної власності) Товариства для вирощування сільськогосподарських культур, випасу худоби, як і питання планування та упорядкування території СЗЗ при наданні оскаржуваного висновку з ОВД відповідачем не досліджувалися, що дає підстави для висновку про недотримання відповідачем положень п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує судове рішення та приймає нове про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

За фактом не оскарження в апеляційному порядку судового рішення позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в частині, якою скаржник просить прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З підстав, встановлених ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути 2.270 грн, з яких: 908 грн (т. 1, а.с. 20) + 1.362 грн (т. 9, а.с. 231), у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бондарук Яни Михайлівни задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року по справі 520/22006/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації, третя особа: приватне акціонерне товариство УКРГАЗВИДОБУТОК про визнання протиправним та скасування висновку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації № 03.02-20/032 від 03 вересня 2021 року з оцінки впливу на довкілля щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини, який опубліковано у Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля 06 вересня 2021 року, та видано приватному акціонерному товариству "УКРГАЗВИДОБУТОК" .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 38634241,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц