Постанова

від 12.10.2023 по справі 420/3731/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3731/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

05.05.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Яковлєва О.В.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - Уліцької А.В.

представника позивача - Купки К.П.

представника відповідача - Борисенко О.А.

представника третьої особи - Чекаловської Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту і науки Одеської міської ради щодо не нарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Київського району міста Одеси, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

зобов`язати Департамент освіти і науки Одеської міської ради нарахувати та виплатити всім випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності розташованих на території Київського району міста Одеси, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

В обґрунтування позову зазначено, що в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є випускниками різних закладів освіти комунальної форми власності Київського району м. Одеси.

За результатами цих заходів встановлено порушення в діяльності Департаменту освіти та науки Одеської міської ради вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині не нарахування та невиплати у 2021/2022 навчальних роках випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Київського району м. Одеси, Одеської територіальної громади, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з не доведеності прокурором на підставі відповідних доказів порушення інтересів держави або загрози їх порушення у спірних правовідносинах, а також тієї обставини, що Департамент є відповідальним за виплату одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та органом, уповноваженим здійснювати функції по проведенню таких виплати.

З огляду на те, що прокурором неправильно визначено позивача та відповідача у справі, не доведено наявність порушення інтересів держави внаслідок невиплати одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично заявивши позов в інтересах одного виконавчого органу Одеської міської ради до іншого виконавчого органу цієї ж ради, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення.

В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статтей 46, 52, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та законодавству про охорону дитинства і помилково не враховано, що одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а не дотримання цієї гарантії беззаперечно становить державний інтерес, оскільки у такому випадку підривається авторитет держави у сфері соціального захисту і охорони дитинства щодо захисту прав дітей вказаної категорії, яким гарантовано захист прав дитини з боку держави та вимагає судового захисту з метою дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій у сфері охорони дитинства, однозначно вимагає судового захисту, поновлення соціальних гарантій пільгової категорії дітей.

Суперечності, які виникають у зв`язку із реалізацією органами державної влади та місцевого самоврядування щодо дотримання, забезпечення соціальних гарантій дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зачіпають інтереси держави, а порушення загальнодержавних інтересів покладає на прокурора обов`язок представництва цих інтересів в суді.

При цьому, держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через службу у справах дітей, яка безпосередньо забезпечує реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на служби у справах дітей, у тому числі, відповідних виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Обов`язок щодо виплати вказаній категорії дітей грошової допомоги покладено на Департамент освіти та науки міської ради як розпорядника бюджетних коштів навчального закладу, який вони закінчили.

Отже, в контексті спірних правовідносин, служба у справах дітей міської ради та Департамент освіти міської ради є самостійними суб`єктами владних повноважень, а вирішення між ними спірних питань щодо допущеної цими суб`єктами бездіяльності належить до виключної компетенції адміністративного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент освіти та науки Одеської міської ради посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

У письмових поясненнях Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» посилається на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність обставин для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у листі від 09.01.2023 року №33 на лист Київської окружної прокуратури міста Одеси від 27.12.2022 року №7405вих-22 Служба у справах дітей Одеської міської ради повідомила, у тому числі, відомості про головного розпорядника у 2021 році коштів по КПКВКМБ 0913242 «Інші заходи у сфері соціального захисту і соціального забезпечення» для надання адресної щомісячної муніципальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою чи піклуванням; розмір сум, що перераховувались у 2021 році щомісячно на рахунки опікунів, які мешкають у Київському районі міста Одеси. Зазначила, що належним розпорядником інформації щодо кількості дітей із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які у 2021-2022 навчальних роках закінчили загальноосвітні навчальні заклади Київського району міста Одеси, є Департамент науки та освіти Одеської міської ради.

Стосовно кількості випускників загальноосвітніх навчальних закладів Київського району міста Одеси із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яким виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 6 прожиткових мінімумів та передбачена ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування», Служба повідомила, що обов`язок щодо виплати зазначеної допомоги покладено на Департамент освіти та науки Одеської міської ради.

У листі від 20.01.2023 року №01-19-4/137/245 на лист Київської окружної прокуратури від 11.01.2023 року №256вих-23 Департамент освіти та науки Одеської міської ради повідомив інформацію про кількість випускників 9-х класів з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному забезпеченні. Також, Департамент зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги випускникам зазначених закладів освіти в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування» передбачена у січні 2023 року та буде здійснена в повному обсязі після надходження коштів на розрахункові рахунки КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси».

Листом від 03.02.2023 року №01-19-4/322/376 на лист Київської окружної прокуратури міста Одеса від 24.01.2023 року №524вих-23 Департамент освіти та науки Одеської міської ради надав інформацію (перелік) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які у 2021/2022 навчальних роках закінчили навчання у закладах загальної середньої освіти Київського району міста Одеси, та випускників 9-х класів, які перебували на повному державному забезпеченні та які отримали одноразову грошову допомогу.

За результатом вивчення стану додержання вимог чинного законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності на території Київського району міста Одеси, та встановлення не проведення протягом 2021/2022 роках виплати одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування», випускникам закладів середньої освіти комунальної форми власності Київського району міста Одеси із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заступником керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси направлено Службі у справах дітей Одеської міської ради вимогу про надання інформації про те, чи вживались та чи планується Службою вжиття заходів, спрямованих на поновлення порушених прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах комунальної форми власності на території Київського району міста Одеси, в тому числі, в судовому порядку.

Листом від 20.02.2023 року №09/253 на вимогу прокурора Служба у справах дітей Одеської міської ради повідомила про звернення до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради щодо необхідності вжиття заходів для усунення порушень, що виникли у зв`язку із невиплатою коштів випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчалися чи продовжують навчання в загальноосвітніх навчальних закладах комунальної форми власності на території Київського району міста Одеси та в інших районах міста, і в подальшому здійснювати такі виплати зазначеній категорії випускників.

З огляду на встановлення порушень в діяльності Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, не проведення у 2021/2022 навчальних роках випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності одноразової грошової допомоги в розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, як це передбачено ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», не вжиття Службою у справах дітей Одеської міської ради заходів задля усунення цих порушень, прокурор звернувся до суду із цим позовом за захистом інтересів держави у сфері охорони дитинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 року у справі №815/724/15, від 28.01.2021 року у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 року у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 року у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 року у справі №0440/6596/18.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89, 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного слідує, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 року у справі №240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 року у справі №910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому слід зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 року №826/13768/16 та від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Звертаючись до суду із цим адміністративним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, яке, на його переконання, полягало у тому, що Службою у справах дітей Одеської міської ради не виконуються покладені на неї повноваження щодо виплати спірної грошової допомоги двадцяти п`яти випускникам загальноосвітніх шкіл, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а захист цих інтересів у спірних відносинах повинна здійснювати саме Служба у справах дітей Одеської міської ради, яка однак жодних дій з цією метою не вчиняла, що й зумовило подання цього позову в особі вказано органу місцевого самоврядування.

Одночасно, як вбачається зі змісту заяв по суті справи, у цьому випадку має місце різне трактування прокурором з одного боку та Службою у справах дітей і Департаментом освіти з іншого боку положень статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги дітям, які вказані прокурором у позові, як особам до 18 років, які мають статус дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, і є випускниками загальноосвітніх навчальних закладів.

Департамент освіти заперечує наявність передбачених законом підстав для виплати у спірних правовідносинах одноразової грошової допомоги, передбаченої вищезгаданим Законом, тоді як прокурор стверджує протилежне і вважає, що зазначені ним особи мали право на виплату їм такої допомоги.

Поряд із цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави є перешкодою для розгляду справи по суті спірного питання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 наведено правову позицію, за якої прокурор має право звернутися відповідно до порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», із позовом в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Зміст же поданої прокурором позовної заяви не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб - дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За приписами статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року №2342-IV органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань, у тому числі, щодо: подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Функції служби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, визначає стаття 12 вищенаведеного Закону.

Так, за нормами вказаної вище статті на служби у справах дітей покладаються безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Служба у справах дітей, зокрема, бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів.

Близькі за змістом положення містяться й у постанові Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року №866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Зокрема, пунктом 3 цього Порядку визначено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Пунктом 3-1 вищезазначеного Порядку передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. №585.

Встановленими у справі, що розглядається, обставинами підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досягли повноліття на дату подання позову у цій справі та набули адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні частини другої статті 43 КАС України, а тому в спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

Щодо інших дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, колегія суддів враховує, що вказані особи станом на момент звернення прокурора із цим позовом не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності.

Водночас, частиною 1 статті 56 КАС України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Отже інтереси вищевказаних осіб, які не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності, повинні захищати, насамперед визначені законом органи та особи. У спірних правовідносинах це Служба у справах дітей Одеської міської ради.

Колегія суддів не виключає, що представництво цих же осіб у суді може здійснюватися й прокурором в порядку частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Виходячи з вищенаведених положень статті 53 КАС України, прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

Лише за доведеності таких обставин прокурор може звернутися до суду з позовною заявою. У такому випадку прокурор набуває процесуальні права й обов`язки осіб, в інтересах яких він діє, за винятком права закінчувати справу примиренням, а справа, в силу вимог частини першої статті 56 КАС України, може розглядатись судом із залученням до участі у такій справі відповідних, зокрема, неповнолітніх осіб, або без такого залучення.

У справі ж, яка розглядається, підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства й тим, що Служба у справах дітей Одеської міської ради, в особі якого подано позов, і яка, на думку прокурора, уповноважена здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, захисту цих інтересів, у тому числі в судовому порядку, не здійснює.

Разом з цим, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на ті обставини, які вказані у частині другій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у справі, яка розглядається, прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме виражається порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави підлягають судовому захисту.

Також, за обставин і наявних у справі матеріалів не вбачається, що прокурор дотримався встановленого законом порядку звернення до суду й виконав передбачений абзацом третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це вказаних у позові, у тому числі неповнолітніх осіб, їх законних представників.

В даному випадку, прокурор обмежився лише запитуванням у Служби у справах дітей Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради інформації, що на його думку може свідчити про порушення органами у сфері охорони дитинства.

У зв`язку із чим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність прокурором порушення інтересів держави або загрози їх порушення у спірних правовідносинах та не обґрунтованість підстави звернення із цим позовом.

Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 18.11.2021 року у справі №140/4953/20, від 07.08.2023 року у справі №120/2940/23, які, з огляду на подібність спірних правовідносин, підлягають врахуванню у даній справі.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2023 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв