Ухвала

від 23.01.2024 по справі 420/3731/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2024 року

м. Київ

справа №420/3731/23

адміністративне провадження № К/990/40997/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 420/3731/23 за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальна установа "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

22.11.2023 до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 420/3731/23..

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала про залишення касаційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету скаржника 22.12.2023 о 18:31 год.

Згідно з частиною шостою статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, то воно вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, зазначена ухвала вважається врученою скаржнику 25.12.2023, відповідно скаржник повинен був усунути недоліки в строк до 04.01.2024.

В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 строку скаржником надіслано до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, в якій окрім підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі, які є аналогічними тим, що були зазначені в касаційній скарзі та яким Верховним Судом вже надавалась оцінка в ухвалі від 21.12.2023 наведено інші.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342 -VI "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №480/3093/20, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

У справі №480/3093/20 на постанову Верховного Суду від 20.07.2021 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосувався бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо утворення служби у справах дітей у складі виконавчих органів місцевої ради.

Натомість у цій справі, предметом оскарження є бездіяльність Департаменту освіти та науки Одеської міської ради щодо нарахування та виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

При цьому, незважаючи на те, що у справах №303/5849/16-а, №303/5848/16-а на постанови Верховного Суду в яких від 03.10.2019 та від 26.05.2020, відповідно, скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, хоча предмет спору і є схожим із спором, який виник у справі, яка розглядається, проте, позови прокурором заявлялися в інтересах неповнолітніх осіб. Натомість у цій справі керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси заявив позов в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради.

Аналіз зазначених позивачем постанов, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України за цією касаційною скаргою.

Крім того, на думку скаржника, правові висновки, викладені Верховним Судом у вказаних вище постановах суперечать висновкам суду касаційної інстанції, викладеним у постановах від 18.11.2021 у справі № 140/4953/20, від 07.08.2023 у справі №120/2940/23, які були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Наведене, на думку прокурора, свідчить про існування суперечливої судової практики при вирішенні спорів, що стосуються представництва прокурором інтересів держави у суді у правовідносинах, пов`язаних з охороною дитинства, що в свою чергу, як зазначає скаржник, свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, від 07.08.2023 у справі №120/2940/23 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи те, що скаржник не навів обґрунтованих та переконливих арґументів необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, від 07.08.2023 у справі №120/2940/23 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а подібність правовідносин у цій справі та у справах, на постанови Верховного Суду в яких прокурор посилається на підтвердження доводів про наявність суперечливої судової практики, було спростовано вище, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного суду від 21.12.2023 про залишення касаційної скарги без руху в частині зазначення належних підстав оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України та мотивів цієї ухвали).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 420/3731/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

Н.В. Коваленко

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду