Рішення

від 10.10.2023 по справі 336/2771/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/2771/21

Пр. № 2/336/55/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представника позивачів - адвоката Таргонія В.М.,

представника відповідача - адвоката Уткіна О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування майнової і моральної шкоди, що спричинено джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 1 грудня 2020 року звернувся до суду з позовом про стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 43244 грн. майнової шкоди, спричиненої загибеллю сина ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначив, що його син ОСОБА_3 26 жовтня 2018 року загинув внаслідок наїзду потягу № 70 сполученням Львів-Маріуполь на 1100 кілометрі перегону в м. Запоріжжі. Вказані обставини встановлені під час досудового розслідування кримінального провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12018080080003478, яке закрито на підставі постанови слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Смерть заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, тому відповідальність за шкоду, що спричинена нею, має наставати незалежно від вини володільця цього джерела. Потяг перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо «Дніпро» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» та належить відповідачу. Позивач поніс витрати на поховання сина та спорудження надгробного пам`ятника, вартість яких обчислюється сумою в 43244 грн. (24490 грн. витрат з організації поховання + 16754 грн. витрат зі спорудження пам`ятника), які він просить стягнути з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки на свою користь.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13 квітня 2021 року до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В позові зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 сталася смерть їх сина ОСОБА_3 внаслідок наїзду потягу № 70 сполученням Львів-Маріуполь на 1100 кілометрі перегону в м. Запоріжжі.

Після смерті сина позивачі залишилися без спадкоємця, з почуттям глибокого болю від завчасної втрати найближчої людини, гіркоти від усвідомлення непоправності цієї втрати та несправедливості поховання сина за життя батьків, неприродності цієї ситуації, зруйнованих сподівань на майнову та моральну підтримку сина в старості.

Постійне відчуття непоправності втрати викликає їх пригніченість, погіршує відносини з оточенням, негативно відбивається на стані здоров`я, яке в силу віку погіршується майже щодня, перешкоджає можливості виконувати свої обов`язки по господарству, організовувати свою повноцінну життєдіяльність, а ці обставини також тягнуть за собою моральні страждання. Глибину страждань посилюють ті обставини, що батьків і сина пов`язували не лише відносини кровної спорідненості, а й притаманні сім`ї стосунки, оскільки ОСОБА_3 постійно проживав під одним дахом з батьками, які є особами похилого віку, а позивач ОСОБА_1 - ще й особою з інвалідністю, був їх опорою, помічником та розрадою в душевних стражданнях та хвилюваннях. Вік особи, яка передчасно пішла з життя, досягши лише 31 року та не виконавши усіх своїх життєвих призначень, навіть не одружившись та не ставши батьком, що позбавило і позивачів можливості зазнати щастя від набуття статусу бабусі і дідуся, також свідчить на користь глибоких страждань.

Смерть заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, тому відповідальність за шкоду, що спричинена нею, має наставати незалежно від вини володільця цього джерела.

Посилаючись на положення статті 1167 ЦК України, яка встановлює загальні підстави для настання відповідальності за спричинену моральну шкоду, статті 1187 ЦК України, яка внормовує відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також статті 1172 ЦК України, за змістом якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків, просять стягнути з відповідача у відшкодування моральних страждань по 300000 грн. на користь кожного з позивачів.

Ухвалою судді від 14.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 19 січня 2022 року означені позови об`єднані в одне провадження.

Заходи забезпечення позову, доказів судом не застосовувались.

За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 14.04.2021 року у відділі поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області витребувано матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12018080080003478, за ознаками ч. 3 ст. 276 КК України.

На підставі ухвали суду від 14.04.2021 року задоволено клопотання представника позивачів та у акціонерного товариства «Укрзалізниця» витребувано матеріали службового розслідування нещасного випадку на залізниці № 756.

17 серпня 2023 року ухвалою суду постановлено про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав вимоги позову, просить про його задоволення.

Позивач ОСОБА_2 просить про ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнав. Зауважив на відсутності матеріально-правових передумов, таких як: винуватість, протиправність дій відповідача з спричинення шкоди позивачеві, а також причинного зв`язку між настанням цієї шкоди і діями відповідача. Окрім того, пояснив, що стан сп`яніння, в якому перебував напередодні смерті ОСОБА_3 , про що свідчить високий рівень концентрації алкоголю в його організмі, сприяв настанню трагічної події, так як вочевидь загиблий не віддавав собі звіту у своїх діях, які призвели до наїзду, хоча машиніст, констатуючи наявність фізичної особи на залізничному полотні, заздалегідь подавав гучні звукові сигнали, які особа за умови її перебування у ясній свідомості не могла б не почути. Окрім того, вказані дії, що не охоплюються логікою дій особи, що здатна керувати ними, можуть свідчити про наявність суїцидальних мотивів та свідоме бажання настання смерті. Наведені обставини в силу ст. 1193 ЦК України необхідно враховувати при розв`язанні питання про покладення відповідальності за спричинену шкоду.

У зв`язку з викладеним просить про залишення позову без задоволення.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню в частині вимог про відшкодування майнової шкоди, та вважає за необхідне частково задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачі є батьками ОСОБА_3 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 від множинних переломів кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів внаслідок наїзду потягу № 70 сполученням Львів-Маріуполь на 1100 кілометрі перегону в м. Запоріжжі (а. с. 14 т. 2).

Главою 82 ЦК України внормовано деліктні правовідносини, тобто правовідносини, що витікають з спричинення шкоди.

Загальні правила відшкодування шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, яку спричинено неправомірними діями майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що спричинила її, тобто для настання відповідальності необхідна констатація кількох передумов, таких, як наявність шкоди, протиправність та винність дій її заподіювача, а також причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) та настанням шкоди.

Виключення з цього правила становлять випадки заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особливості відшкодування якої встановлені статтею 1187 ЦК України, за змістом якої шкода, спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З наведеного правила цивільного законодавства випливає, що для настання відповідальності за спричинену джерелом підвищеної небезпеки шкоду не треба констатації вини як однієї з передумов для покладення відповідальності за спричинену шкоду, якщо тільки завдавач шкоди не доведе, що шкода була заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Наведені положення цивільного законодавства узгоджуються з роз`ясненнями пункту 4 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», за змістом яких, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Поняття джерела підвищеної небезпеки наведене в статті 1187 ЦК України, в силу якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

В розумінні положень вказаної статті потяг є джерелом підвищеної небезпеки.

Матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12018080080003478 за ознаками ч. 3 ст. 276 КК України встановлено, що смерть ОСОБА_3 сталася 26 жовтня 2018 року від множинних переломів кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів внаслідок наїзду потягу № 70 сполученням Львів-Маріуполь на 1100 кілометрі перегону в м. Запоріжжі.

Таким чином, у суду є підстави для констатації прямого причинного зв`язку між смертю особи та діяльністю, пов`язаною з використанням джерела підвищеної небезпеки.

Означене кримінальне провадження закрито на підставі постанови слідчого від 12.02.2020 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 276 КК України.

Разом з тим, згідно акту службового розслідування № 756 від 30.10.2018 року, затвердженого начальником структурного підрозділу «Запорізька дистанція колії» смертельне травмування ОСОБА_3 сталося через необережність самого потерплого внаслідок порушення ним «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України».

У зв`язку з викладеним суд, який констатує відсутність вини в діях осіб, що використовують діяльність джерела підвищеної небезпеки, наявність якої, як зазначено, не є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди, ще й констатує відсутність в діях потерпілого, який знехтував правилами безпечного перетинання залізничних переїздів, умислу на настання тих наслідків, що мали місто.

Таким чином, суд доходить висновку, що представник відповідача не довів ані прямого, ані непрямого умислу, спрямованого на настання смерті, яким керувався загиблий, а лише доведеність цієї обставини могла б зумовити звільнення відповідача від відповідальності за спричинену шкоду.

Вирішуючи вимоги про відшкодування майнової шкоди, які є обґрунтованими, як зазначив суд, суд не вбачає підстав для залишення їх без задоволення, так як позивач довів ту обставину, що він фактично поніс витрати з поховання потерпілого та спорудження надгробного пам`ятника, що підтверджують надані ним фактичні дані про ці видатки та їх розмір (а. с. 16-26).

Вказані витрати є розумними, співрозмірними зі змістом підстав, що обумовили їх, тому вказана вимога позову як така, що ґрунтується на таких засадах цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги позову про покладення на відповідача відповідальності за спричинену моральну шкоду, суд враховує таке.

Право особи на відшкодування моральної шкоди встановлено статтею 23 ЦК України.

Підстави для настання відповідальності за спричинену моральну шкоду внормовані частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З наведеного випливає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є сукупність таких передумов, як: наявність шкоди, винна, протиправна поведінка її завдавача та причинний зв`язок між означеними діями та настанням шкоди.

Виключення з наведеного загального правила про відшкодування моральної шкоди містить частина друга вказаної статті, згідно із якою моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо, зокрема, шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, моральна шкода, що заподіяна при застосуванні джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особи, що її спричинила.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Наведене означає, що у випадку смерті фізичної особи право отримати моральну шкоду мають перелічені в частині другій статті 1168 ЦК України особи, в тому числі її батьки.

У зв`язку з викладеним суд знаходить ґрунтовними і вказані вимоги позову.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з такого.

Відповідно до роз`яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд враховує вік людини, що передчасно пішла з життя, лише досягнувши 31 року, не вичерпавши повною мірою свого життєвого призначення; наявність у нього непрацездатних за віком батьків, потребу яких у спілкуванні з сином неможливо переоцінити; тісний емоційний зв`язок членів родини, теплоту та міцність стосунків між батьками та сином; біль батьків від несподіваності та непоправності втрати; неприродність життєвої ситуації, коли батьки змушені проводжати в останній шлях свого єдиного сина.

Сильні психологічні переживання у зв`язку із втратою близької людини, з якою мати біологічно пов`язана ще до появи дитини на світ, посилюються усвідомленням завчасності кончини сина.

Похилий вік осіб, що зазнали психологічних страждань, а також неможливість за вказаних обставин отримати будь-яку душевну компенсацію цих страждань ускладнюють відновлення емоційного здоров`я та звичного способу життя, прирікають позивачів на безстрокове оплакування передчасної кончини сина.

Враховує суд і пояснення позивача ОСОБА_2 в суді про погіршення стану фізичного здоров`я, якого він та дружина, яка має статус особи з інвалідністю, зазнали після смерті сина.

Разом з цим суд бере до уваги і відсутність вини відповідача в настанні тяжких наслідків через експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, а також стан алкогольного сп`яніння, ступінь якого з огляду на концентрацію алкоголю в крові (1,7 проміле) є середнім, що ближче до тяжкого, ніж до легкого, який (стан) характеризується: порушенням координації рухів; зниженням уваги; ослабленням почуття небезпеки; загальмованістю сприйняття навколишньої обстановки за допомогою органів почуттів, за якої потерпілий не відреагував на звукові сигнали про небезпеку, який подавав йому машиніст; переоцінкою власних можливостей, що сприяли виникненню шкоди.

Окрім того, суд приймає до уваги висновки службового розслідування про те, що вказана пригода сталося через необережність самого потерплого внаслідок порушення ним «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України»

На користь вказаного висновку свідчить і такий діагноз, що поставлений ОСОБА_3 внаслідок судово-медичного дослідження, як хронічна екзогенна (алкогольна та наркотична) інтоксикація, тобто хронічна хвороблива залежність, що деформує поведінкові прояви та впливає на стан свідомості особи.

Наведені обставини дають суду підстави для застосування положень ст. 1193 ЦК України, яка внормовує таку підставу для зменшення судом розміру відшкодування шкоди, як груба необережність потерпілого.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що сума у 70000 грн. у відшкодування моральних страждань потерпілих, які належить стягнути на користь кожного з них з цивільного відповідача, є такою що ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості, є домірною як обставинам заподіяння шкоди, так і глибині душевних переживань позивачів.

Судовий збір, пільги щодо сплати якого має позивач, у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства, а також законодавства про судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.

Суд не вирішує питання про витрати на отримання позивачами професійної правничої допомоги, оскільки вони не надали доказів того, що понесли відповідні видатки, що не позбавляє їх права звернутися у встановлений законом строк з заявою про ухвалення додаткового рішення в справі, оскільки заяву про покладення на відповідача цих видатків було зроблено ними в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», 03680, м. Київ, Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 70000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», 03680, м. Київ, Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, на користь ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 70000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Решту вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», 03680, м. Київ, Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, на користь ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 43244 грн. у відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» у дохід держави 3143 грн. 60 коп. (2070 грн. + 1073 грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через суд, який ухвалив рішення.

Повне рішення суду складено 25 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Щаслива