Постанова

від 11.10.2023 по справі 334/603/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.10.2023 Справа № 334/603/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/603/23 Головуючий в 1-й інстанції: Турбіна Т.Ф.

Провадження № 22-ц/807/1616/23 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Крилової О.В.,

Онищенко Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради, третя особа - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, про визнання направлення звернення протиправним, зобов`язання розглянути звернення у встановленому законом порядку та зобов`язання сплатити грошову компенсацію,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 16.01.2023 року він направив звернення до Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів». 24.01.2023 року він отримав повідомлення за підписом заступника директора з навчальної роботи про надіслання його звернення до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому зазначалось, що для прийняття відповідного рішення та проведення відповідної перевірки за обставинами, викладеними у зверненні, його заява з супровідним листом направлена до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Звернення було надіслано до установи, до повноважень якої належить вирішення порушених у зверненні питань. Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, в свою чергу, не має повноважень щодо вирішення порушених у зверненні питань.

Вважає, що відповідачем були порушені права позивача, що виразилося у розгляді звернення від 16.01.2023 року не у встановленому порядку, порушенні захисту персональних даних та порушено права невизначеного кола осіб на отримання інформації.

Посилаючись на те, що його звернення було підписано із використанням електронно-цифрового підпису, він є особою з інвалідністю 1 групи, через збройну агресію Російської Федерації змушений покинути територію України, просив суд: визнати протиправним направлення відповідачем його звернення від 16.01.2023 року до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, зобов`язати відповідача розглянути його звернення від 16.01.2023 року у встановленому законом порядку, зобов`язати відповідача сплатити компенсацію у розмірі 7 000,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради, третя особа - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, про визнання направлення звернення протиправним, зобов`язання розглянути звернення у встановленому законом порядку та зобов`язання сплатити грошову компенсаціювідмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Комунальним закладом "Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів" Запорізької обласної ради були порушені права позивача, що виразилося у розгляді звернення від 16.01.2023 року не у встановленому порядку, порушенні персональних даних. Також позивач вважає, що відповідачем були порушені права невизначеного кола осіб на отримання інформації.

Позиція позивача щодо направлення звернення від 16.01.2023 року до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області полягає в тому, що в разі, якщо Комунальним закладом "Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів" Запорізької обласної ради в діях позивача вбачався склад будь-якого адміністративного або кримінального правопорушення, є певний порядок звернення до відповідних органів державної влади, який не передбачає порушення прав громадян України. На думку позивача дії відповідача є самоправством, тобто самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією. Разом з тим, на думку позивача, ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України в діях відповідача не вбачаються.

Як зазначає у скарзі ОСОБА_1 , на думку суду, направлення звернення для проведення перевірки та прийняття відповідного рішення до Головного управління національної поліції в Запорізькій області відповідало змісту обов`язків педагогічних працівників, передбачених ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту». ОСОБА_1 згоден із такою позицією. Кожен має право в порядку, передбаченому законодавством, звернутися до правоохоронного органу. Однак в даному випадку мова йде не про самостійне звернення відповідачем до органу поліції, а перенаправлення звернення позивача. Таке перенаправлення ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки Головне управління Національної поліції в Запорізькій області не має повноважень щодо розгляду зазначеного звернення. Відтак, в позовній заяві позивач просив визнати перенаправлення його звернення від 16 січня 2023 р. протиправним.

Також, зазначає, що в позовній заяві просив зобов`язати відповідача розглянути його звернення від 16 січня 2023 року у встановленому законом порядку. На думку суду першої інстанції, виконання педагогічними працівниками Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради вимог, вказаних позивачем у зверненні, буде істотно суперечити вимогам чинного законодавства України у сфері охорони дитинства та Закону України «Про освіту». ОСОБА_1 погоджується із таким висновком в частині, що відповідач мав право, якщо вбачав незаконність виконання вимог прохальної частини звернення від 16 січня 2023 року, залишити його без задоволення, надавши відповідну відповідь в порядку ст. 15 Закону України "Про звернення громадян". Однак суд дійшов помилкового висновку, що предметом позову є зобов`язання відповідача виконати вимоги прохальної частини звернення.

ОСОБА_1 зазначає, що просив зобов`язати відповідача розглянути звернення від 16 січня 2023 року у встановленому законом порядку, що включає надання відповіді в порядку ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", щодо задоволення чи відмови в задоволенні звернення. Відмова в задоволенні звернення вимагає іншого, на думку позивача, способу захисту, і не є предметом позову. Таким чином зазначена позиція суду про істотне суперечення вимогам чинного законодавства вимог звернення від 16 січня 2023 року не може бути мотивацією рішення щодо відмови в задоволенні позову, оскільки не відноситься до предмету позову.

За результатами перевірки, будь-якого кримінального правопорушення в діях позивача не виявлено. Зазначено, що факти викладені у зверненні заявника (адвоката відповідача), не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Таким чином, звернення від 16 січня 2023 року не було перенаправлено в порядку ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", а було надіслано окремим клопотанням. Бажання повідомити позивача є самостійним. В свою чергу, звернення від 16 січня 2023 р. залишено без розгляду.

В рішенні суду першої інстанції відображено, що позивач ухиляється від органу поліції. Проти зазначене не відповідає дійсності, оскільки ще 24 січня 2023 року позивачем подано заяву про порушення кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 163, ч. 1 ст. 182 КК України.

Від представника Головного управлінняНаціональної поліціїв Запорізькійобласті Трішиної А.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи з дитинства по зору безстроково, відповідно до висновку МСЕК від 08.10.2020 потребує постійної допомоги та догляду, спостереження окуліста.

На адресу Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради засобами електронного зв`язку 16.01.2023 надійшла заява ОСОБА_1 .

У своїй заяві ОСОБА_1 просив передати інформацію, що міститься у файлі, доданому до звернення з назвою «лист pdf» до кожного учня навчального закладу жіночої статі, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років); надати докази щодо передання інформації; не допускати передачу персональних даних, які зазначені у зверненні, за винятком додатку до нього.

Доданий до заяви лист, який ОСОБА_1 просив передати ученицям навчального закладу, був складений від імені місячного ельфа ОСОБА_2 , який запрошував познайомитися. В листі йшлося про те, що автор листа мріє подарувати кожній щасливий 2023 рік і далі, що він самотній, про його місце народження та місце перебування, про те, що він займається захистом тих, хто його потребує, про його захоплення музикою, його інтереси і вподобання. Серед його інтересів програмування, музика, авторське мистецтво, звукорежисура, книги, іноземні мови, право, політика, релігія, історія. Автор зазначав, що зараз живе в Лондоні, мріє показати адресатові світ, і не лише ОСОБА_3 . Через два дні у нього день народження і він може стати найкращим, якщо він знайде подружку і вона напише відповідь. Лист містить номери телефону та інші дані, за якими його можна знайти у соціальних мережах.

На підтвердження факту підписання електронного звернення позивач надав суду протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до якого останнім отримано підтвердження підпису документу з назвою звернення 16.01.2023 цим електронним підписом.

Комунальний заклад «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради листом від 23.01.2023 №01-12/22 скерував зазначене звернення для проведення перевірки та прийняття відповідного рішення до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, про що було повідомлено заявника.

Комунальний заклад «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради є юридичною особою, яка займається такими видами економічної діяльності як загальна середня освіта.

Звернення ОСОБА_1 із доданим листом було скеровано до правоохоронного органу задля проведення перевірки, встановлення особи та мети надсилання таких звернень в учбові заклади, прийняття відповідних рішень за наслідками перевірки, оскільки звернення не містило жодних скарг, пропозицій, тощо, стосовно учбового процесу, та задля недопущення вчинення ОСОБА_1 або будь-якою іншою особою будь-яких правопорушень відносно неповнолітніх і повнолітніх учениць Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради.

Листом від 28.03.2023 року ГУНП в Запорізькій області повідомлено, що проведення перевірки та прийняття рішення згідно з вимогами чинного законодавства України було доручено Запорізькому районному управлінню поліції ГУНП в Запорізькій області. Під час проведення перевірки встановити особистість ініціатора звернення, опитати його та встановити його місцезнаходження не надалось можливим. На теперішній час триває перевірка, про що відповідача буде повідомлено додатково. Разом з тим, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів учнів та педагогічних працівників із вихованцями Закладу було проведено профілактичну лекцію на тему «Правила безпечного спілкування в Інтернет мережі та з незнайомцями».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про звернення громадян»N 393/96-ВР від 02.10.1996 року громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини першоїстатті 19 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з частиною першоюстатті 20 Закону України «Про звернення громадян»звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до Закону України «Про освіту» N 2145-VIII від 05.09.2017 року, освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

За нормами частини першої-шостої статті 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку , визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.

Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення.

Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Відповідно до частин 1, 6 статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Частиною 2 статті 54 Закону України «Про освіту» визначено, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, серед іншого, сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я, захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд виходив із того, що виконання педагогічними працівниками Комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради вимог, вказаних позивачем у зверненні від 16.01.2023, буде істотно суперечити вимогам чинного законодавства України у сфері охорони дитинства та Закону України «Про освіту». В свою чергу, направлення вищезазначеного звернення для проведення перевірки та прийняття відповідного рішення до Головного управління національної поліції в Запорізькій області відповідало змісту обов`язків педагогічних працівників, передбачених ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту». З наведених підстав суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо порушення його прав у зв`язку з поширенням його персональних даних внаслідок направлення його заяви з додатком до правоохоронних органів, оскільки ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено поняття обробки персональних даних. Відповідно до ч.6 ст. 6 цього Закону, не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту таправ людини.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Стосовно посилань позивача на те, що відповідачем не було розглянуто звернення, у зв`язку з чим були порушені права невизначеного кола осіб на отримання інформації, та вимоги позову зобов`язати навчальний заклад розглянути звернення у встановленому законом порядку, суд вважав їх необґрунтованими, оскільки законодавством визначені певні вимоги до форми і змісту звернення, з яким особа звертається до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій або посадових особі. Органи, яким адресовано таке звернення, мають бути наділенні повноваженнями до вирішення порушених у зверненні питань. Як підставно зазначив суд в оскарженому рішенні, зі змісту заяви ОСОБА_1 видно, що останній просив навчальний заклад розповсюдити серед учениць школи-інтернату, у т.ч. неповнолітніх, в якому останній запрошував до знайомства, розповсюджував конфіденційну інформацію про адресата, номери телефону та інші дані, за якими його можна знайти у соціальних мережах. Зважаючи на те, що за формою і змістом зазначена заява і доданий до неї лист не є зверненням у розумінні ст. 3 Закону України «Прозвернення громадян» і не відповідають вимогам ст. 5 вказаного Закону, до компетенції освітнього закладу не належить розповсюдження серед його учениць будь-яких листів і звернень, які не відносяться до навчального процесу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не порушував права ОСОБА_1 , а тому вони не підлягають судовому захисту.

Також суд підставно зазначив, що позовна вимога про стягнення компенсації у розмірі 7 000 грн. є похідною від позовних вимогпро визнання направлення відповідачем звернення ОСОБА_1 від 16.01.2023 року до ГУНП в Запорізькій області протиправним та зобов`язання відповідача розглянути звернення у встановленому законом порядку, тому не підлягає задоволенню.

За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районногосуду м.Запоріжжя від03липня 2023року уцій справізалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 жовтня 2023 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: О.В. Крилова

Е.А. Онищенко