Постанова

від 19.10.2023 по справі 686/14711/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14711/21

Провадження № 22-ц/4820/1401/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.

за участю: прокурора Скрипнюк А.В. та

представника Хмельницької міської ради Сторчай Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року (суддя Павловська А.А.) за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року керівник окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4513-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яку за договором купівлі-продажу від 10 вересня 2019 року 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 .

Прокурор указував, що згідно з актом на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі - КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі, земельні ділянки №253 по 263, з 271-277, з 530-554 віднесені до невитребуваних паїв та перейшли у комунальну власність.

Прокурор вважав, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1600 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за № 274 та №276, ця земельна ділянка не була вільною, а тому ОСОБА_2 набув право власності на неї незаконно. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просив суд:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4513-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, надавши йому у власність вказану земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади);

- витребувати у ОСОБА_1 на корить Хмельницької міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600).

Ухвалою суду від 26 квітня 2023 року провадження у даній справі в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , закрито у зв`язку зі смертю останнього.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року у позові керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради, до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер кадастровий номер (6825083300:09:008:1600) відноситься до земель колективної власності колишнього КСП «Відродження», позивачем не надано суду, матеріали справи теж не містять таких доказів, внаслідок чого ОСОБА_2 законно набув право власності на цю земельну ділянку та відчужив її ОСОБА_1 . Позивачем не доведено, а судом не встановлено в ході розгляду справи тієї обставини, що відповідачка, придбаваючи спірну земельну ділянку, діяла недобросовісно. Наявність кримінального провадження (на стадії досудового розслідування), на яке посилався прокурор, саме по собі не свідчить про наявність вини у скоєнні будь-якого правопорушення в її діях.

Задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

В апеляційній скарзі заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнути з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури 4540 грн. судового збору, сплаченого за пред`явлення позову, та 6810 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування скарги зазначає, що висновок суду про неприйняття як доказу Державного акту на право колективної власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з ненаданням його оригіналу, є неправомірним, а посилання суду на надання не в повному обсязі копії проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є припущенням суду, оскільки не зазначено яка саме частина відсутня і чи це впливає на встановлення факту перебування спірної земельної ділянки у законній власності, тому дана обставина не може бути підставою для відмови у позові. Згідно інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також старости старостинського округу з центром у с. Копистин оригінал державного акта офіційно втрачено, однак, на підтвердження його існування суду були надані всі належні докази.

Крім того, на думку апелянта, єдиним належним та допустимим доказом наявності речового права на земельну ділянку у тієї чи іншої особи є наявність правовстановлюючого документа, яким відповідно до вимог ст. ст. 3, 17 ЗК України в редакції від 22.06.1993 року, є рішення місцевої ради народних депутатів, а не Державний акт на право колективної власності на землю, який посвідчує таке право. Сам по собі Державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність після розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв).

Крім того, судом першої інстанції упереджено зроблено висновок про недоведеність накладення спірної земельної ділянки на землі колективної власності. Так, відповідно до п. 4 висновку експерта земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1600 накладається на земельні ділянки, які включені до проекту. Дослідження щодо накладення земельних ділянок проводилося згідно вказаної технічної документації із землеустрою, а не копії Державного акту на право колективної власності на землю від 18.12.1995 серії ХМ, як дійшов висновку суд першої інстанції.

Таким чином, на думку апелянта, місцевим судом не надано належної оцінки доказам як в цілому, так і кожному з них окремо, не наведено, які з них враховані, а які відхилені, мотиви такого відхилення, а лише зроблено висновок про недоведеність накладення спірної земельної ділянки на землі колективної власності.

Щодо ефективності обраного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним спірного наказу органу виконавчої влади, то такий спосіб захисту відповідає позиції, неодноразово викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду.

В судовому засіданні прокурор Скрипнюк А.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Хмельницької міської ради в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року.

Згідно з протоколом № 3 загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08 травня 1998 року постановлено прийняти кооперативну форму господарювання, тобто реформуватися з колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) у виробничий сільськогосподарський кооператив (ВСК) «Відродження».

Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Геокадастр» (далі - НВ ТОВ «Геокадастр») розроблено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності.

Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03 листопада 2008 року затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВСК «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки № 253 по 263, з 271-277, з 530-540, з 548 по 554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4513-СГ від 20 червня 2019 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600) для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу № 22-3530-СГ від 25 квітня 2019 року).

Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 26 червня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М. В., номер запису про право власності 32192376, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861850368250(рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 липня 2019 року, індексний номер 47562358).

10 вересня 2019 року ОСОБА_2 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.09.2019 року, індексний номер 48611415, номер запису про право власності 33160354.

Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825083300:09:008:1600, накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 274 та АДРЕСА_1 , що розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці.

Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.

Згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває у межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження».

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-584/116-21 встановлено, що оригінал державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано державний акт на право колективної власності КСП «Відродження».

Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1600 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24 лютого 2021 № 892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.

Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито.

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4513-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008: 1600 на користь Хмельницької міської ради.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28.09.2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В. та призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення КНДІСЕ.

Відповідно до повідомлення судового експерта експертам Хмельницького відділення КНДІСЕ від 29.12.2022 року проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 686/14711/21 є неможливим, у зв`язку із несплатою рахунків №2367 від 31.10.2022 - вартості проведення судової земельно-технічної експертизи. ( а. с. 239 т. 1).

Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1600, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_1 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.

У розпорядження експерта надано:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах;

- копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші;

- оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв);- СD-R диск.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, просив витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4513-СГ, з посиланням на те, що останній набув її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо ефективності обраного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним спірного наказу органу виконавчої влади, слід відхилити, оскільки це не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Щодо суті спору про витребування спірної земельної ділянки

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23).

Як вбачається із вищезазначених доказів, які є належними та допустимими, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1600, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань; ВСК «Відродження» с. Колибань припинив свою діяльність 05 січня 2005 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки, оскільки не надано суду оформленого у відповідності до вимог закону державного акту на право власності на землю, є помилковими.

Відповідно до статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Статтею 5 ЗК України в редакції 1990 року, передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно з пунктом 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди, що затверджена України Наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 15.04.1993 за №28, що була чинна на дату отримання КСП «Відродження» державного акту, слідує, що державні акти на право колективної власності на землю реєструються відповідно: у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю згідно з Додатком№1.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор зазначав, що оригінал Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18.12.1995 втрачено, що підтверджується інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с. 41), а наявна лише його копія, що була долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22.03.1995 та записами належним чином завіреною копією Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, надану 19.04.2021 Відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області, відповідно до якої слідує, що за записом №31 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань площею 962,3 га 18.12.95 р.

Крім того, НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році розроблено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності, який затверджено протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Зі змісту пояснювальної записки проекту землеустрою вбачається, що в процесі підготовчих робіт були вивчені проект роздержавлення та приватизації земель; проекти встановлення меж сільської ради та меж населених пунктів; технічна документація по видачі державного акту на право колективної власності на землю; матеріали ґрунтових обстежень; шкали бонітування ґрунтів орних земель; технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність. І на підставі вищезазначеного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району члени КПС «Відродження» реєстрували своє право приватної власності на земельні частки (паї).

Судова колегія вважає, що сам по собі факт відсутності оригіналу державного акту на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань, не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради №3 від 22.03.1995. І існування права колективної власності КПС «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акту та слід врахувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай), Державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 і від 06.07.2021 у справі № 903/704/20 та у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 299/1719/19.

Крім того, накладення (нашарування) земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1600, що належить ОСОБА_1 на земельні ділянки, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району, доводиться висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42021241010000003 №2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03.04.2023. Такий висновок узгоджується із письмовими доказами, що були досліджені судом: інформацією Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» №25/93 від 07.06.2021 з картографічними матеріалами та інформаціями Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №0-22-0.33-1192/116-19 від 25.04.2019, №10-22-0.33-455/116-21 від 24.03.2021.

За таких обставин наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4513-СГ від 20 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_2 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2019 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_2 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у частині витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_1 .

Про доводи добросовісності ОСОБА_1 при набутті права власності на спірне майно, то судова колегія вважає їх неспроможними, адже незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4513-СГ спірну земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв під №№ 274 та 276, надано у власність ОСОБА_2 , який трохи більше ніж через два місяці після реєстрації свого права власності відчужив її на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ця спірна ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:09:008:1600 знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв, що правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08.05.1998, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП в ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань, що припинив свою діяльність 05.01.2005, враховуючи положення пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України про те, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, встановивши, що розпорядженням Кабміну №727-р від 12.06.2020 територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради №11 від 08.12.2020 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів, в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці; розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради, апеляційний суд вважає доведеним порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.

Щодо наявності підстав для звернення прокурором із цим позовом в інтересах держави в особі саме Хмельницької міської ради.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Виходячи із контексту правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У справі, яка переглядається, прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави те, що ОСОБА_2 неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, яку в подальшому відчужив ОСОБА_1 , чим порушив інтереси держави в особі Хмельницької міської ради.

На підтвердження зазначених обставин, прокурор надав лист від 10.02.2021 №31-1898 вих-21, яким проінформовано Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1600 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24.02.2021 №892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.

Прокуратурою листом від 13.03.2021 №31-3477 вих-21 надано Хмельницькій міській раді наявні документи, що підтверджують описанні порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність зазначеної земельної ділянки .

Крім того, міською радою проінформовано листом від 13.04.2021 №1588-02-20-21 прокуратуру, що з метою отримання відповідних документів, що підтверджують порушення, міська рада звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Відповідно до інформації Хмельницької міської ради від 19.05.2021 №3053-02-24-21 заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито (т.1 а.с.71).

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді Лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4513-СГ від 20.06.2019 та витребування земельної ділянки, кадастровий номер 6825083300:09:008:1600, на користь Хмельницької міської ради.

Таким чином, враховуючи, що Хмельницька міська рада упродовж тривалого часу з надіслання відповідної інформації прокуратурою про виявлене порушення не вжила в судовому порядку заходів для оспорення наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та витребування спірної земельної ділянки, наявність неналежного здійснення міською радою своїх повноважень з цього питання, наявні підстави, що визначені частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для пред`явлення цього позову прокурором.

Розглядаючи спір, що виник між сторонами, щодо витребування земельної ділянки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду в частині відмови у витребуванні земельної ділянки слід скасувати. Витребувати у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600). В решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту права позивача.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовної заяви та апеляційної скарги, підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури в розмірі 5675 грн. (4540 грн. судового збору за позов + 6810 грн. судового збору за подання апеляційної скарги) * 50 (% задоволених вимог апеляційної скарги) / 100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року в частині відмови у витребуванні земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, змінити розподіл судових витрат.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької міської ради (ЄДРПОУ: 33332218) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1600), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 02911102) 5675 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк