Постанова

від 11.10.2023 по справі 393/613/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 393/613/22

провадження № 22-ц/4809/1000/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Вершинокам`янське»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Вершинокам`янське» на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2023 у складі головуючого судді Добрострой О. С.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

28.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Вершинокам`янське», в якому просила скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01.07.2015 р. між Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' та ОСОБА_2 до договору оренди землі від 25.12.2008, зобов`язати усунути перешкоди в користуванні шляхом повернення їй земельної ділянкою, площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, розташованої на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.12.2008 відповідач нібито уклав договір оренди землі з матір`ю позивача ОСОБА_2 , який зареєстрований 25.12.2008 у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного земельного кадастру №040837500033 строком на 10 років. 01.07.2015 між відповідачем та ОСОБА_2 нібито укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою внесено зміни до договору, зокрема зазначено, що ''термін дії договору становить 15 років''. Договір оренди землі від 25.12.2008 та додаткову угоду від 01.07.2015 мати позивача ОСОБА_2 не підписувала, умови не погоджувала, тому вони є неукладеними, а їх державна реєстрація підлягає скасуванню.

Вказує, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.2020 стала власником земельної ділянки, площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, яка належала її померлій матері. Вона вважає,що відповідач без законних підстав користується вказаною земельною ділянкою та відмовив у її поверненні позивачу, чим порушив права останньої.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2023 позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй земельною ділянкою площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, розташованої на території Новгородківської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від Приватного підприємства ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'', право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' (місцезнаходження вул. Жовтневої революції 1, с. Вершино-Кам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 30800250) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 3106,74 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5500 грн.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2023 заяву представника відповідача ОСОБА_3 про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі та усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою залишено без розгляду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не підписувала спірну додаткову угоду до договору, що підтверджується висновком експерта, тобто не виявляла свою волю до вчинення правочину та до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, а тому така угода є неукладеною.

Оцінюючи надані відповідачем докази щодо виконання умов додаткової угоди до договору оренди, суд зазначив про відсутність підстав вважати, що відповідач сплачував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, оскільки у заяві та розписці не зазначено, за яку саме земельну ділянку позивач просила та отримала орендну плату, а позивач заперечує отримання орендної плати за земельну ділянку, що належала її матері, зазначаючи, що кошти отримувала за оренду земельної ділянки, що належала її батькові.

Суд відхилив доводи позивача про те, що її мати ОСОБА_2 не підписувала договір оренди землі від 25.12.2008, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження даної обставини.

Суд вказав, що відповідачем проводилась виплата орендної плати ОСОБА_2 за 2014 - 2018 роки, що свідчать про те, що померла ОСОБА_2 в межах строку дії договору оренди від 25.12.2008, який був укладений на 10 років, отримувала орендну плату, а відповідач відповідно сплачував її та користувався земельною ділянкою. В такому випадку кваліфікація договору як неукладеного виключається.

Суд вважав, що у даній справі ефективним способом захисту права позивача як власника земельної ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки. Оскільки поданий позов є негаторним, то позивач може заявити його впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, а тому позивач не пропустила строки на звернення до суду з цим позовом. Позовна вимога про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, шляхом повернення її позивачу, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначав, що належним способом захисту прав та інтересів позивача була б вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно чи скасуваннядержавної реєстрації прав, оскільки реєстрація права, яке закріплене у неукладеній додатковій угоді, порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427. Відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 01.07.2015, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі. Тому, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що відповідач в повному обсязі виконував свої зобов`язання за договором оренди та не допускав порушення умов договору.

26.09.2018 ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка на той час було орендодавцем за договором оренди землі прибули до ПСП «Вершинокам`янське» та написали заяви про виплату орендної плати за договором оренди за 2021- 2022 роки, тобто сторонам було відомо, що термін дії договору оренди поширюється і на 2021- 22 роки, а отже було відомо і про додаткову угоду, якою термін дії після 2018 року продовжено. Відповідну заяву для ОСОБА_2 допомагала заповнювати ОСОБА_1 , після чого їм було виплачено грошові кошти.

Відповідач стверджує, що 26.09.2018 орендодавцю достовірно було відомо про існування додаткової угоди до договору оренди землі, яка є предметом спору.

Посилається на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц від 26.10.2022, згідно п. 6.37 якої суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема сплачувалася орендна плата, а орендодавцем приймалася оренда), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (п.38).

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Заболотнього П. Л., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_4 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення в оскаржуваній частині скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

25.12.2008 між ОСОБА_2 та Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427. Пунктом 8 цього договору визначено, що договір укладено на 10 років. Договір зареєстровано 25.12.2008р. у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного Земельного Кадастру за №040837500033 (а.с.8-9).

01.07.2015 між ОСОБА_2 та Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство "Вершинокам`янське'' укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі (зареєстрованого 25.12.2008 за №040837500033), щодо оренди земельної ділянки загальною площею 6,29 га ріллі (№427 на плані, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427), відповідно до якої продовжено строк дії договору на 15 років, тобто до 25.12.2033, а також встановлено розмір орендної плати 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, з урахуванням індексації (а.с.10).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №63381704 07.07.2016 за ПП «ПСП Вершинокам`янське» зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , строк дії якої до 25.12.2033 з правом пролонгації (а.с.10-12).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину від 16.12.2020 ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 3523480800:02:000:0427 (а.с.7).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2020 №237448397 17.12.2020 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427 (а.с.13).

Згідно висновку експерта №1376/23-27 від 14.04.2023, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 в угоді про внесення змін до договору оренди землі (зареєстрованого 25 грудня 2008 року за № 040837500033) щодо оренди земельної ділянки загальною площею 6,29 га ріллі (№427 на Плані, кадастровий № 3523480800:02:000:0427), на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району, Кіровоградської області, укладеній від 01.07.2015 між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське», який міститься в графі «Орендодавець ОСОБА_2 », виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.49-51).

Відповідно до заяв ОСОБА_2 від 26.09.2018 та ОСОБА_1 від 20.02.2019, в яких вони просили ПП «ПСП Вершинокам`янське» видати авансом 30000 грн в рахунок орендної плати за 2021-2022 роки (а.с.34-35), згідно відомості №153 були виплачені кошти ОСОБА_2 - 30000 грн. у вересні 2018 (а.с. 30-31), ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 60000 на 2020-2024 роки за оренду земельного паю, про що склала розписку від 05.02.2020 (а.с.33а)

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким єЗакон України''Про оренду землі''.

Відповідно дост.1 Закону України''Про оренду землі''оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.1ст.6 Закону України''Про оренду землі''орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так,за змістомстатті 11ЦК Україницивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема , договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так,правочин можевчинятися усноабо вписьмовій (електронній)формі.Сторони маютьправо обиратиформу правочину,якщо іншене встановленозаконом. Правочин,для якогозаконом невстановлена обов`язковаписьмова форма,вважається вчиненим,якщо поведінкасторін засвідчуєїхню волюдо настаннявідповідних правовихнаслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістомстатей 76,102ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759ЦК Українипередбачено,що задоговором найму(оренди)наймодавець передаєабо зобов`язуєтьсяпередати наймачевімайно укористування заплату напевний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно дост.13 Закону України''Про оренду землі''договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 179/2192/19 (провадження № 61-3903св23) зазначено, що:

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

[…] У справі, що переглядається: […] оскільки договір оренди землі від 22 квітня 2014 року є неукладеним, обставини, які свідчили б про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), внаслідок чого кваліфікація договору як неукладеного виключалася, відсутні, тому апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов».

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є власником спірної земельної ділянки в порядку спадкування, додаткову угоду до договору оренди землі спадкодавиця не підписувала, що підтверджується висновком експерта, орендодавець не виявила свою волю на вчинення спірного правочину та до набуття обумовлених ним прав і обов`язків, тому така угода є неукладеною, земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача і має бути повернута власнику.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неукладеність додаткової угоди.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП «ПСП Вершинокам`янське», мотивувавши його тим, що ОСОБА_2 спірну додатковуугоду додоговору оренди не підписувала, що підтверджується висновком експертизи, тому вважала спірний договір неукладеним.

ПП «ПСП Вершинокам`янське» зазначало, що на виконання умов спірного договору в рахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою орендодавець ОСОБА_2 у період2014-2018років отримувала орендну плату,що підтверджуєтьсяїї особистимипідписами (а.с.28-31,71-80).Крім того, просила видати їй кошти авансом в рахунок орендної плати за 2020-2021, що підтверджується заявою від імені ОСОБА_2 від 26.09.2018 (а.с. 34).

Суд безпідставно відхилив доводи ПП «ПСП Вершинокам`янське» про те, що отримуючи орендну плату за землю авансом наперед за 2021-2022 рокки, що проводилася на підставі умов спірного договору оренди, строк якого продовжено додатковою угодою після 2018 року, орендодавець ОСОБА_2 фактично підтвердила свою згоду з умовами укладеної додаткової угоди від 01.07.2015 щодо продовження строку оренди, передбаченого договором оренди земельної ділянки від 25.12.2008.

Крім того, спадкодавиця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після 25.12.2018 - дати закінчення строку оренди, передбаченого договором оренди земельної ділянки від 25.12.2008, не заперечувала проти продовження орендних відносин з ПП «ПСП Вершинокам`янське», позов про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення був поданий її спадкоємицею ОСОБА_1 лише у грудні 2022 року, через чотири роки після закінчення строку оренди.

Не можна погодитись з оцінкою суду долучених відповідачем до відзиву доказів шодо отримання орендної плати орендодавцем ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, оскільки позивач не заявляла про недостовірність або підроблення заяви та відомості про виплату орендної плати авансом за 2021-2022 на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 30,31,34).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №1376/23-27 від 14.04.2023, що орендодавець ОСОБА_2 не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди.

Проте, договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався земельною ділянкою після 2018року, коли за умовами договору орендиземельної ділянкивід 25.12.2008строк орендизакінчився, і сплатив орендну плату наперед за 2021-2022 роки, орендодавець ОСОБА_2 фактично не заперечувала проти продовження строку оренди, прийняла платежі), тому кваліфікація договору (додаткової угоди) як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні належною їй земельною ділянкою кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ПП «ПСП «Вершинокам`янське», з ухваленням в цій частині нового рішення суду про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги за її безпідставністю.

В іншій частині рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2023 не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1488,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуПриватного сільськогосподарськогопідприємства «Вершинокам`янське» задовольнити.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2023 в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Вершинокам`янське» про усуненняперешкоди вкористуванні земельноюділянкою залишити без задоволення.

В іншій частині рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2023 залишити без змін.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарськогопідприємства «Вершинокам`янське» 1488,60 грн сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник