Постанова

від 17.10.2023 по справі 916/1577/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1577/19м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Турук Д.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від АТ «Укртрансгаз»: Пахомова О.А., за довіреністю;

від АТ Одеський припортовий завод: не з`явився;

від АТ «Одесагаз»: не з`явився;

від ТОВ ГК «Укргаз»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Акціонерного товариства Укртрансгаз та Акціонерного товариства Одеський припортовий завод

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 січня 2023 року (повний текст складено 19.01.2023)

у справі №916/1577/19

за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз

до відповідача: Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства Одесагаз

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Укргаз

про: стягнення зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення, -

суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.

місце винесення рішення: м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року Акціонерне товариство Укртрансгаз (далі позивач, АТ Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (далі відповідач, АТ «Одеський припортовий завод», АТ «ОПЗ»), в якому просило суд:

- зобов`язати Акціонерне товариство Одеський припортовий завод повернути в натурі Акціонерному товариству Укртрансгаз безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.;

- стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 437 879 530,57 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерним товариством Одеський припортовий завод у червні 2016 року було безпідставно відібрано з газотранспортної системи природний газ в обсязі 53 253,949 тис.куб.м., що є більше, ніж було погоджено поданою відповідачем номінацією від 19.05.2016 №7, та який належить позивачу за договором купівлі-продажу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, укладеному між ПАТ НАК Нафтогаз України та АТ «Укртрансгаз».

Крім цього, позивач зазначав, що укладений між АТ Одеський припортовий завод та АТ «Укртрансгаз» договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142, який визначав порядок врегулювання такого відбору природного газу шляхом надання позивачем послуг балансування, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки був визнаний судом неукладеним в межах розгляду господарської справи №916/2090/16.

Вказане, на думку АТ „Укртрансгаз, свідчить про наявність правових підстав для застосування до відповідача наслідків, передбачених положеннями статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 позовні вимоги АТ Укртрансгаз було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 266 392 761,62 грн. вартості природного газу та 204 528,87 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевим господарським судом зазначено, що відповідачем не спростований факт відібрання у червні 2016 природного газу в обсязі 53 253,949 тис.куб.м., та не спростований факт відсутності у нього правових підстав для відібрання з ГТС цього обсягу природного газу. Суд дійшов висновку, що вартість спірного обсягу природного газу, безпідставно набутого відповідачем у червні 2016 з ГТС, визначена висновком експерта та відповідачем в загальному порядку не спростована. Водночас судом було вказано, що при розгляді іншої справи - №916/2090/16 судами встановлено, що договір транспортування (потужностей та обсягу транспортування газу) №1512001142 від 17.12.2015 є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено предмету цього договору, а тому, такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги АТ „Укртрансгаз щодо стягнення в якості послуг балансування вартості спірного обсягу газу на підставі договору від 17.12.2015.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним, а відбір відповідачем у червні 2016 з газотранспортної системи 53 253,949 тис.куб.м. газу відбувся при виконанні господарського договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1412000312 від 24.12.2014, що встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського сулу від 20.03.2019 у справі №916/2090/16.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №916/1577/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважив, що судом апеляційної інстанції не враховано визнання у справі №916/2090/16 неукладеним договору №1512001142 від 17.12.2015, який визначав порядок врегулювання відбору природного газу шляхом надання позивачем послуг балансування. В свою чергу, суд першої інстанції не з?ясував питання обізнаності позивача щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 газу понад узгоджені номінації та відсутність згоди позивача на такий відбір, враховуючи наявні в матеріалах справи акт приймання передачі наданих послуг з транспортування у червні 2016 природного газу в загальному обсязі 53 253,949 тис.куб.м. №06-16-1412000312 від 30.06.2016, підписаний між сторонами на виконання договору №1412000312 від 24.12.2014, акт наданих послуг з розподілу у червні 2016 природного газу в загальному обсязі 53 253,949 тис.куб.м., платіжні доручення, які свідчать, що оплата послуг транспортування природного газу в обсягах, які значно перевищують наявну у відповідача місячну номінацію, здійснювалась відповідачем протягом усього червня 2016. Верховний Суд наголосив, що місцевим господарським судом не з?ясовано як такі дії позивача узгоджуються з пунктом 8.1. договору №1412000312 від 24.12.2014, за яким АТ Укртрансгаз надане право обмежити або припинити транспортування газу ПАТ Одеський припортовий завод або його споживачам, згідно з договором та визначеним законодавством порядком пооб`єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення у випадках, зокрема, недотримання ПАТ Одеський припортовий завод та/або його споживачами, у тому числі, перевищення обсягу споживання природного газу понад закуплений обсяг за відповідний період: припинення або розірвання договору. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що місцевим господарським судом не зазначено як співвідносяться заявлені позивачем вимоги щодо одночасного повернення безпідставно набутого майна та здійснення компенсації його вартості та не наведено мотивів, з яких дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача повернути АТ Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.

При повторному розгляді справи рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2021 у даній справі, позов задоволено частково, стягнуто з АТ Одеський припортовий завод на користь АТ Укртрансгаз 266 392 761,62 грн. вартості безпідставно збереженого майна та 204 528,87 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у червні 2016 відповідач відібрав з газотранспортної системи 53 253,949 тис.куб.м. природного газу без наявності для цього правових підстав, що не спростовано АТ «ОПЗ». При цьому, доводи відповідача про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України через те, що позивач не є власником спірного майна, судом першої інстанції були відхилені з огляду на існуючий договір від 30.05.2016 про закупівлю природного газу, укладений між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз та акти приймання-передачі природного газу, які були підписані в рамках цього договору. Водночас суд зазначив, що, оскільки з пояснень відповідача не вбачається можливості повернути позивачу безпідставно набуте майно в натурі, в даному випадку права позивача мають бути захищені за рахунок відшкодування відповідачем вартості цього майна, визначеної на момент розгляду судом цієї справи (станом на 30.08.2019), згідно з висновком судового експерта 266 392 761,62 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №916/1577/19 рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2021 у даній справі скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2021 у справі №916/1577/19; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Передаючи справу №916/1577/19 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись лише встановленням дати підписання актів приймання-передачі природного газу відповідно до договору від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, не встановили обставин переходу та набуття права власності АТ Укртрансгаз на спірний обсяг природного газу, що свідчить про те, що місцевий та апеляційний господарські суди не в повному обсязі врахували вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2020 у цій справі.

Водночас суд касаційної інстанції наголосив на тому, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що права позивача мають бути захищені за рахунок відшкодування відповідачем вартості цього майна визначеної на момент розгляду судом справи, взяв за основу висновок експерта, який визначає вартість спірного майна природного газу в обсязі 53 253,949 тис.куб.м. станом на 30.08.2019 в розмірі 266 392 761,62 грн., не надавши належної правової оцінки доводам позивача стосовно того, що рішення місцевим судом ухвалено 10.03.2021 і висновки, до яких прийшов експерт станом на 30.08.2019 є неактуальними.

Верховний Суд зауважив, що встановлюючи вартість спірного природного газу, суди виходили лише з одного доказу висновку судового експерта станом на 30.08.2019, проте вони не надали належної правової оцінки письмовим поясненням АТ Укртрансгаз, в яких у відповідності до положень ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України зазначались актуальні ціни за природний газ, з метою визначення вартості спірних обсягів природного газу саме на момент вирішення спору по суті, Інформації щодо ціни придбання природного газу станом на 11.01.2021, оприлюдненої на сайті ТОВ "Оператор ГТС України", відхиливши їх без наведення мотивів їх відхилення, без обґрунтування їх неналежності та недопустимості, що свідчить про вибіркову оцінку доказів, та не відповідає приписам процесуального законодавства щодо дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування "вірогідності доказів".

В процесі нового розгляду справи №916/1577/19 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, які він виклав у наступній редакції:

- зобов`язати Акціонерне товариство Одеський припортовий завод повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.;

- стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 3 723 140 673,73 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна, а саме природного газу в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.;

- стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз судовий збір у розмірі 868 350,00 грн.

За результатами нового розгляду даної справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі №916/1577/19 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволені частково; стягнуто з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод на користь позивача грошові кошти у сумі 358 122 156,24 грн. та судовий збір у сумі 274 942,55 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

У своєму рішенні місцевий господарський суд встановив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами надавались на підставі договору від 24.12.2014 №1412000312, положення якого визначають лише порядок самостійного врегулювання замовником негативного балансу, а саме: шляхом додаткової закупівлі природного газу. Проте, цього не було зроблено відповідачем, що свідчить про допущення АТ «ОПЗ» господарського правопорушення, тобто про наявність протиправної поведінки останнього, и протилежне відповідачем суду не доведено.

Суд першої інстанції, опираючись на обставини, встановлені при розгляді справи №916/2090/16 за позовом ПАТ Укртрансгаз до ПАТ Одеський припортовий завод, на факт обізнаності позивача щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 газу понад узгоджених номінацій та на порушення відповідачем умов договору від 24.12.2014 №1412000312 (зокрема, п. 6.3.9 цього договору), дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України, а тому, з огляду на принцип jura novit curia («суд знає закони»), суд надав самостійну кваліфікацію спірним правовідносинам як деліктним, а не кондиційним, що в свою чергу, виключає наявність підстав для задоволення вимог в частині зобов`язання повернути майно в натурі.

Місцевий господарський суд зазначив, що оскільки положення договору №1412000312 від 24.12.2014, згідно з яким надавались послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами і який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, визначають лише порядок самостійного врегулювання замовником негативного балансу шляхом додаткової закупівлі природного газу, що не було зроблено відповідачем, означене свідчить про допущення останнім господарського правопорушення, тобто про наявність протиправної поведінки.

Збитки АТ «Укртрансгаз», що зумовлені цією поведінкою АТ «ОПЗ», складають вартість природного газу, сплачену за придбання спірного обсягу газу для проведення балансування системи на підставі договору від 30.05.2016 про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ, який був укладений між позивачем та ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у розмірі 358 122 156,24 грн. (вартість газу згідно з актами приймання-передачі від 31.05.2016 до вказаного договору у сумі 6 724,8 грн. з ПДВ*53 253,949 тис.куб.м.).

Водночас суд першої інстанції вказав, що вартість відбору природного газу та коефіцієнт компенсації 1,2, що були визначені у розрахунку витрат на балансування, не можуть бути враховані судом при визначенні розміру збитків, оскільки законодавчий акт у сфері відносин з функціонування газотранспортної системи України імперативно визначає можливість здійснення послуг балансування, як складової послуги транспортування природного газу, виключно на підставі договору.

При цьому, місцевий господарський суд визнав, що у даному випадку застосування вартості газу станом на момент розгляду справи, а не на момент понесення збитків червень 2016, є неправомірним.

Також судом були відхилені доводи АТ Одеський припортовий завод стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі №916/1577/19 в частині незадоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення у цій частині та задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у повному обсязі. Також, апелянт просить стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, АТ «Укртрансгаз» вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновків щодо зміни правової кваліфікації спірних правовідносин та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.12.2021, згідно з якою дану справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, на переконання скаржника, обізнаність позивача щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 газу понад узгоджені номінації жодним чином не вказує на те, що в такому випадку до спірних правовідносин не може бути застосовано ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Апелянт зауважує, що всупереч висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 08.12.2021 у даній справі, судом першої інстанції не було встановлено обставин переходу та набуття права власності позивача на спірний обсяг природного газу та не досліджено докази позивача, згідно з якими єдиним джерелом для отримання природного газу відповідачем у червні 2016 був лише природний газ АТ «Укртрансгаз», який останній придбав у ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ.

Крім того, АТ «Укртрансгаз» наполягає на тому, що судом першої інстанції проігноровано вказівку Верховного Суду стосовно визначення ціни природного газу, виходячи з якої необхідно розраховувати суму позовних вимог.

Так, апелянт, посилаючись на відповідні висновки постанови суду касаційної інстанції стосовно неактуальності висновку експерта станом на 30.08.2019, звертає увагу на те, що ціна на природний газ є динамічною, що зумовлює необхідність її подальшого перегляду з метою повернення майнового стану суб`єктів зобов`язання у попередній стан, який існував до порушення прав потерпілої особи.

У зв`язку з цим, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій, зокрема вказано вартість 1 000 м куб. природного газу станом на 19.01.2022, яка складала 69 912,95 грн., що вбачається з інформації про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі, оприлюдненої на публічному сайті Української енергетичної біржі.

Отже, вартість безпідставно набутого майна, а саме природного газу в загальному обсязі 53 253,949 тис.куб.м, складає 3 723 140 673,73 грн. (загальний обсяг безпідставно набутого майна 53 253,949 тис. куб. м. природного газу * 69 912,95 грн., що є вартістю природного газу станом на 19.01.2022).

Більш детально доводи Акціонерного товариства «Укртрансгаз» викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі №916/1577/19 та призначено її розгляд на 16 березня 2023 року о 10:30 год.

Разом з тим, також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі №916/1577/19 в частині стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» грошових коштів у сумі 358 122 156,24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод», посилаючись на судову практику Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постанова Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19) цілком погоджується із судом першої інстанції, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватись норми гл. 83 Цивільного кодексу України, з огляду на субсидіарність застосування цього інституту. За твердженням апелянта, спірні правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Договір чи інший правочин, діючий акт законодавства є достатньою і належною правовою підставою набуття майна.

Разом з цим, на переконання апелянта, суд першої інстанції покладаючи відповідальність на АТ «Одеський припортовий завод» за завдані збитки, допустив порушення норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, що виникли між сторонами, зокрема, суд неправильно застосував положення п.п. 1, 6 розділу 1 та п.п. 1, 10 глави 3 розділу 12 Кодексу ГТС, п. 1 глави 1 та п.п. 4, 5 глави 4 розділу 14 Кодексу ГТС, п. 4 глави 5 розділу 5 Кодексу Газорозподільних Мереж. Водночас судом не було враховано обставин, що виникли у зв`язку з ухваленням рішення у справі №916/2090/16, в якій фактично був розглянутий спір між сторонами про стягнення грошових коштів за відібраний з системи газ понад затверджені номінації, оскільки суд першої інстанції, застосувавши цей самий принцип, що і у даній справі - jura novit curia, надав спірним відносинами правову кваліфікацію як правовідносинам сторін у сфері балансування та остаточно вирішив між сторонами спір, відмовивши у задоволенні позову з підстав його недоведеності.

Однак, всупереч обставинам, встановленим у справі №916/2090/16, позивач в даному позові намагається штучно змінити правову природу спірних грошових коштів.

З огляду на наведене, АТ «ОПЗ» наполягає на тому, що розгляд спірної заборгованості як вартості безпідставно набутого майна у даній справі №916/1577/19, суперечить принципу правової визначеності, оскільки правова природа цієї заборгованості розглянута у справі №916/2090/16 і у справі ухвалено рішення.

При цьому, одна і та ж сама сума заборгованості не може розглядатись і як вартість послуг з балансування і як вартість безпідставно збереженого майна (на чому наполягає позивач). В даному позову, позивач пропонує застосувати до спірних правовідносин інші норми матеріального права (главу 83 Цивільного кодексу України), що, однак не є ані новими підставами, ані окремим способом захисту, а є лише спробою надати правовідносинам сторін (спір за якими фактично був вирішений судом у справі №916/2090/16) іншої правової кваліфікації.

Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив доводи відповідача щодо відсутності у позивача права власності на газ, станом на момент виникнення спірних правовідносин. Так, обґрунтовуючи своє право власності на спірний обсяг газу, позивач вказує на Договір про закупівлю природного газу, укладений між АТ «Укртрансгаз» і ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 30.05.2016 №1605001357, відповідно до умов якого позивач придбав спірний обсяг газу у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у червні 2016 року. Натомість, з огляду на умови п. 3.1. розділу 3 цього Договору та Актам приймання-передачі природного газу, ПАТ «Укратрансгаз» отримав у власність природний газ від НАК «Нафтогаз України» лише 30.06.2016 у підземних сховищах, що свідчить про те, що позивач не набув право власності на природний газ 30.05.2016, вимоги щодо повернення якого є предметом розгляду даної господарської справи, в той час коли відповідач здійснював відбір спірного газу з газотранспортної системи протягом червня 2016 року (тобто до 30.06.2016).

Водночас, за твердженням апелянта, до спірних правовідносин починаючи з 02.06.2016 слід застосувати позовну давність у 6 місяців, відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, якою визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк позовної давності. При цьому, АТ «ОПЗ» звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, згідно з якою перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана, зокрема, з транспортуванням продукції трубопроводами. Отже, оскільки цей позов випливає з перевезення (до якого відносяться також транспортування трубопровадами), до нього має застосовуватись скорочений строк позовної давності у 6 місяців, що є підставою для відмови у позові.

Детальніше аргументи АТ «Одеський припортовий завод» викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі № 916/1577/19; апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» об`єднано до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз; розгляд апеляційної скарги відповідача призначено на 16 березня 2023 року о 10:30 год.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.02.2023 у справі №916/1577/19 задоволено заяву представника АТ Укртрансгаз щодо надання йому можливості брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon; визначено здійснювати розгляд справи №916/1577/19 в режимі відео конференції.

06.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод". У відзиві АТ Укртрансгаз заперечує проти доводів вказаної апеляційної скарги, наполягає на залишенні її без задоволення.

16.03.2023 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023 (включно), у зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 було повідомлено учасників справи №916/1577/19 про те, що розгляд даної справи відбудеться 11.05.2023 року об 11:30 год.

Розгляд справи №916/1577/19 за клопотаннями сторін неодноразово відкладався, відповідно до ухвал суду апеляційної інстанції від 11.05.2023, від 15.06.2023, від 28.08.2023, від 20.09.2023.

04.10.2023 від АТ Укртрансгаз до суду надійшли письмові пояснення по суті справи, які судова колегія залишає без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалою від 27.02.2023 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «ОПЗ» сторонами було встановлено строк на подання будь-яких заяв, клопотань, пояснень та інших процесуальних документів у строк протягом 10 днів з дати отримання вказаної ухвали відповідною стороною.

Ухвалою Південно-західного апеляційного суду від 04.10.2023 у справі №916/1577/19 розгляд останньої відкладено на 17 жовтня 2023 року о 12:00 год.

В судове засідання 17.10.2023 з`явився представник АТ Укртрансгаз адвокат Пахомова О.А., яка, виклавши правову позицію позивача, просила задовольнити апеляційну скаргу позивача та скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. При цьому, АТ Укртрансгаз погодився з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на існування договірних відносин між сторонами по Договору від 24.12.2014 №1412000312 щодо питання з балансування природного газу.

Представник відповідача та представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що строк апеляційного перегляду вже скінчився, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством Одеський припортовий завод (замовник) було укладено договір №1412000312 (т.1 а.с.164-172).

Згідно з п.1.1. вказаного Договору газотранспортне підприємство зобов`язалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає до 1 281 000 тис.куб.м. на суму 380 918 160,00 грн. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1. договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі підтверджені обсяги).

Згідно з п.п. 2.3., 2.4. договору при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ. Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Пунктом 2.8 договору визначено, що обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.

За умовами пп.6.3.9. п.6.3. договору замовник, який замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, зобов`язується, зокрема, здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу. У разі відбору споживачами замовника в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу замовника до магістральних трубопроводів, останній до дванадцятого числа місяця, наступного за звітним, зобов`язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам.

Згідно з п.8.1. договору газотранспортне підприємство має право обмежити або припинити транспортування газу замовнику або його споживачам згідно з договором та визначеним законодавством порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, у випадках, зокрема, недотримання замовником та/або його споживачами договору, у тому числі перевищення обсягу споживання природного газу понад закуплений обсяг за відповідний період.

Відповідно до пункту 11.1 договору останній набрав чинності з 01.01.2015 та укладений на строк до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

19.03.2015 між ПАТ Укртрансгаз (газотранспортне підприємство) та ПАТ Одеський припортовий завод (замовник) укладено додаткову угоду №1 до договору №1412000312 від 24.12.2014, відповідно до якої сторони домовились про наступне: з 01.04.2015 тариф на послуги на транспортування природного газу по магістральних трубопроводах для споживачів України, визначений постановою НКРЕ від 03.03.2015 №503 і складає 516,84 грн., в т.ч. ПДВ 86,14 грн., за 1000 куб.м.; дана додаткова угода набирає чинності з 01.04.2015.

В подальшому, 17.12.2015 між ПАТ Укртрансгаз (оператор) та ПАТ Одеський припортовий завод (замовник) укладено договір №1512001142 транспортування природного газу, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (т.1 а.с.25-35).

За умовами розділу 2 вказаного договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги, які можуть бути надані змовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Пунктами 9.1. - 9.5. договору встановлено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за визначеною в договорі формулою. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4. цього договору, визначається за даними оператора.

У відповідності до п.п.17.1, 17.2. договору він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

19.05.2016 ПАТ Одеський припортовий завод супровідним листом за вих. №2026 подав позивачу місячну номінацію від 19.05.2016 №7 на здійснення транспортування природного газу у обсязі 100,000 тис.куб.м. (а.с.36-38, т.1). Згідно з цією номінацією обсяг природного газу у червні 2016 року відповідач придбав у віртуальній точці газотранспортної системи від постачальника - ТОВ Еско-Північ. Вказана номінація не містить інформації про спірний об`єм природного газу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту ПАТ Одесагаз про фактичні обсяги розподілу газу по постачальниках за червень 2016 року, який є додатком до алокації за звітний місяць, у червні 2016 року відповідачем було фактично відібрано природний газ у обсязі 53 353,949 тис.куб.м. при підтвердженому обсязі номінацій 100,000 тис.куб.м., в тому числі з мереж ПАТ Укртрансгаз в особі філії УМГ Прикарпаттрансгаз в обсязі 53 353,949 тис.куб.м.

Згідно з актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубами від 30.06.2016 №06-16-1412000312 (а.с.187, т.1), відповідно до договору від 24.12.2014 №1412000312 ПАТ Укртрансгаз в особі філії УМГ Прикарпаттрансгаз надало, а ПАТ Одеський припортовий завод отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у червні 2016 року в обсязі 53 353,949 тис.куб.м.

На підтвердження здійснення оплати наданих позивачем послуг транспортування природного газу в червні 2016 року відповідачем долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення про здійснення оплати на загальну суму 25 238 552,04 грн. (т.1 а.с.176-180).

Також з наявного у справі акту наданих послуг з розподілу природного газу від 30.06.2016 до договору №009136 вбачається (т.1 а.с.188), що відповідачем було прийнято у ПАТ Одесагаз послуги з розподілу природного газу у червні 2016 року в обсязі 53 353,949 тис.куб.м., що також підтверджується актом від 30.06.2016, складеним між відповідачем та ПАТ Одесагаз (т.1 а.с.185).

Відповідачем обставина щодо здійснення відбору природного газу у червні 2016 року в обсязі 53 353,949 тис.куб.м. не заперечується, водночас, при первісному розгляді справи відповідач наполягав на тому, що природний газ в обсязі 52 353,949 тис.куб.м., який не був підтверджений номінацією, був набутий відповідачем на підставі укладеного договору з ТОВ ГК Укргаз, на підтвердження чого відповідачем було долучено до матеріалів справи:

- договори купівлі-продажу природного газу від 30.06.2016 №20/СН-248 та від 30.06.2016 №20/СН-249, укладені між ТОВ ГК Укргаз (продавець) та ПАТ Одеський припортовий завод (покупець), п.1.1. яких передбачає, що продавець зобов`язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі (а.с.141-148, т.1); додаткові угоди до цих договорів (а.с.173-174, т.1);

- договір доручення про надання брокерських послуг від 24.06.2016 №20/СН-242, укладений між ПП Укрбізнесконсалтінг (брокер) та ПАТ Одеський припортовий завод (клієнт) з додатками (а.с.153-159, т.1); довіреність від 04.05.2016 (а.с.160, т.1); договір оренди біржового місця від 27.01.2016 №601271 (а.с.162-163, т.1); протоколи проведення біржових торгів у формі електронного аукціону на Українській універсальній біржі від 30.06.2016 (а.с.189-190, т.1); біржові свідоцтва (а.с.191-192, т.1).

У матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 №163 та №173, підписані між ТОВ ГК Укргаз та ПАТ Одеський припортовий завод (а.с.181-182, т.1), в яких значиться, що ТОВ ГК Укргаз передало, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22 000,000 тис.куб.м. та 31 253,949 тис.куб.м. на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу природного газу.

Крім цього відповідачем було долучено до матеріалів справи копії тристоронніх актів прийому-передачі природного газу від 30.06.2016 №1 (т.1 а.с.183-184), які містять підписи і печатки від ТОВ ГК Укргаз та ПАТ Одеський припортовий завод і в яких зазначено, що ТОВ ГК Укргаз передало, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22 000,000 тис.куб.м. та 31253,949 тис.куб.м.; прийом-передача природного газу в газотранспортній системі здійснювалось у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу. Водночас вказані акти не були підписані ПАТ «Укртрансгаз», що визнається сторонами.

В матеріалах справи наявний звіт замовника послуг транспортування ТОВ ГК Укргаз про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування від 30.06.2016 №1 (а.с.7, т.2), з якого вбачається, що у період з 01.06.2016 по 30.06.2016 обсяг природного газу, який був переданий ТОВ ГК Укргаз» згідно підтверджених номінацій для відповідача у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу, становить 0,000 тис.куб.м.

В свою чергу, на підтвердження обставини щодо набуття права власності на спірний природний газ позивач надав суду договір про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, укладений між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та ПАТ Укртрансгаз (покупець) (т.10 а.с.89-93).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у травні-грудні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.

Додатковою угодою №1 до договору (т.10 а.с.94) було узгоджено ціну газу, починаючи з 01.06.2016 у розмірі 6 724,80 грн. з ПДВ. та об`єми газу, що передаються покупцю.

Так, за п. 2.1 договору від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ (в редакції Додаткової угоди №1) продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у травні-грудні 2016 року газ в загальному обсязі 1 779 057,815 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах: квітень 2016 року - 0, травень 2016 року 170 000 тис.куб.м., червень 2016 року 166 000 тис.куб.м., липень 2016 року 166 000 тис.куб.м., серпень 2016 року 186 020 тис.куб.м., вересень 2016 року 217 009 тис.куб.м., жовтень 2016 року 277 000,350 тис.куб.м., листопад 2016 року 287 194,312 тис.куб.м., грудень 2016 року - 309 834,153 тис.куб.м.

У відповідності до п.3.1. Договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відповідно до його зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.3. Договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу (т.10 а.с.96-99) від 31.05.2016 та 30.06.2016, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця, підписи яких скріплено печатками, відповідно до договору від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передало, а АТ «Укртрансгаз» прийняло імпортований природний газ за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат: у травні 2016 року на загальну суму 595 295 240,63 грн. (89 674,506 тис.куб.м.), а в червні на 485 576 281,92 грн. (72 206,799 тис.куб.м.).

Крім того, у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі до вищевказаного договору відповідно до яких НАК Нафтогаз України передав, а ПАТ Укртрансгаз прийняв імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України для забезпечення балансування:

- у травні - від 31.05.2016 на обсяг газу 20 155,304 тис. куб. м. на суму 133 798 970,08 грн.,

- червні - від 30.06.2016 на обсяг газу 75 266,749 тис. куб. м. на суму 506 153 833,68 грн.

У всіх актах зазначено, що передача-приймання природного газу здійснюється в підземних сховищах газу ПАТ Укртрансгаз.

Згідно до вказаних актів ціну визначено, з урахуванням додаткової угоди, у травні - у сумі 5 532,00 грн. та у червні - 5 604,00 грн. - за куб.м без ПДВ, тобто з ПДВ: 6 638,4 грн. та 6 724,8 грн., відповідно.

З матеріалів справи вбачається (а.с.83-86, т.2), що позивач на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 здійснив розрахунок вартості послуг балансування природного газу, наданих відповідачу в червні 2016 року на підставі даних про негативний місячний небаланс 53253,949 тис.куб.м., згідно з яким вартість послуг балансування за червень 2016 року позивачем була визначена у розмірі 434040985,93 грн. (за базовою ціною 5604 грн. за куб.м без ПДВ, 6724,8 грн. з ПДВ, враховуючи вартість відбору природного газу та коефіцієнт компенсації 1,2).

Вказаний розрахунок разом з одностороннім актом надання послуг балансування обсягів природного газу від 30.06.2016 №06-16-1512001142-Баланс та рахунком позивачем було направлено на адресу відповідача супровідним листом від 15.07.2016 №10085/12.

Відповідач, визначену позивачем вартість наданих у червні 2016 року послуг балансування обсягів природного газу за Договором від 17.12.2015 №1512001142 в розмірі 434040985,93 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, який розглядався в межах справи №916/2090/16.

Водночас, в межах справи №916/2090/16 відповідачем було заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142.

За результатом розгляду справи №916/2090/16 рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2018 позов ПАТ Укртрансгаз було задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ПАТ Одеський припортовий завод було відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №916/2090/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25.06.2019, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ПАТ Укртрансгаз було скасовано та відмовлено у задоволенні первісного позову.

При цьому, при розгляді справи №916/2090/16 за позовом ПАТ Укртрансгаз до Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод, судами було встановлено наступні обставини:

Обсяг природного газу, який був відібраний ПАТ Одеський припортовий завод у червні 2016 року, складає 53 353,949 тис.куб.м., з яких 100 тис.куб.м. були поставлені ПАТ Одеський припортовий завод на наявних у нього правових підставах;

Договір №1512001142 від 17.12.2015 є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено предмету договору транспортування (потужностей та обсягу транспортування газу), і тому, такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін;

Договір №1412000312 від 24.12.2014 на час виникнення спірних правовідносин не припиняв свою дію та виконувався сторонами, що підтверджується:

- укладеними між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, в тому числі, але не виключно актом №06-16-1414000312 від 30.06.2016, якій підписаний без заперечень та зауважень як АТ Укртрансгаз так і ПАТ Одеський припортовий завод;

- платіжними дорученнями, які підтверджують оплату таких послуг, в тому числі платіжні доручення №4500 від 08.06.2016, №4697 від 14.06.2016, №4906 від 21.06.2016, №5097 від 29.06.2016, у реквізитах призначення платежу яких зазначено оплата за послуги з транспортування природного газу в червні 2016, згідно з договором №1412000312 від 24.12.2014.

Оскільки в межах справи №916/2090/16 договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 визнано неукладеним позивач вважає, що правові підстави для врегулювання небалансу, внаслідок відбору відповідачем з газотранспортної системи спірного газу у червні 2016 року, відсутні, а тому відібраний відповідачем природний газ у більшому обсязі, ніж було підтверджено номінацією, є таким, що безпідставно отриманий відповідачем з обсягів природного газу позивача та підлягає поверненню.

Неповернення відповідачем позивачу спірного обсягу газу у розмірі 53 253,949 тис.куб.м., відібраного відповідачем з газотранспортної системи у червні 2016 року, та некомпенсація відповідачем позивачу вартості відібраного газу у спірному обсязі, при наявності обставини неукладення сторонами договору від 17.12.2015 №1512001142 та відсутності у позивача обов`язку надати відповідачу послуги з балансування за договором від 24.12.2014 №1412000312, стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

Частиною другою ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/1997/18).

При цьому, перелік способів захисту, зазначений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним, отже, суду надано право захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №5013/458/11).

Враховуючи обґрунтування заявлених АТ „Укртрансгаз позовних вимог приписами ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, апеляційна колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов`язаннях, передбачають одночасну сукупність таких елементів: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 623/3146/18).

Тобто, конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна, при цьому, не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Майно не можна вважати набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбулося хоча і не в прямо передбачений, але в усякому випадку - в не заборонений цивільним законодавством спосіб, із метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правового результату в майбутньому, якщо в подальшому цей результат настав.

Встановлення сукупності вищезазначених умов (елементів) є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду за результатами дослідження поданих сторонами, в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, до суду документів.

Отже, у межах розгляду даної справи підлягає встановленню наявність або відсутність підстав для отримання газу відповідачем, а також факт належності такого газу саме позивачу, на що і було звернено увагу Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у даній справі - №916/1577/19.

Таким чином, у даній справі необхідно встановити факт власності позивача на спірний газ, який, на його переконання і несанкціоновано відібраний відповідачем із газотранспортної системи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем було придбано у власність наступні обсяги газу: для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат у травні 2016 отримано 89 674,506 тис.куб.м., згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2016, а у червні 2016 отримано 72 206,799 тис.куб.м., згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2016, оформленими з НАК «Нафтогаз України» за договором про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ; для забезпечення балансування: у травні 2016 отримано обсяг газу у розмірі 20 155,304 тис. куб. м., відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2016, а у червні 2016 - 75 266,749 тис. куб. м., відповідно до акту приймання-передачі від 30.06.2016, оформленими з НАК «Нафтогаз України» за договором про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ.

Надаючи правову оцінку вказаним вище правочинам на підтвердження права власності позивача на природний газ, судова колегія встановила, що газ був придбаний Акціонерним товариством «Укртрансгаз» задля забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб позивача та для забезпечення балансування.

Однак, з огляду на положення п. 3.1. Договору від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, придбаний за таким призначенням газ, не розмежований самим заявником позовних вимог, загальний обсяг якого він отримує у загальному потоці у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Водночас, також з урахуванням положень п. 3.1 Договору від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, відповідно до якого право власності на газ переходить від продавця до покупця після підписання актів приймання-передачі, та з огляду на те, що позивач заявляє вимоги стосовно газу, призначеного для балансування у червні 2016, судова колегія вважає, що АТ «Укртрансгаз» підтверджено право власності на отриманий ним природний газ, який міг бути використаний у червні 2016, у загальному обсязі 109 829,81 тис. куб.м. (89 674,506 тис.куб.м. + 20 155,304 тис. куб. м.), до складу якого може входить 53 253,949 тис.куб.м., заявлених АТ Укртрансгаз» як несанкціоновано відібраний відповідачем.

Відтак, судова колегія вважає помилковими доводи АТ «ОПЗ» щодо відсутності права власності у АТ «Укртрансгаз» на спірний обсяг газу до 30.06.2016, тобто у той час, коли відповідач здійснював відбір спірного газу з газотранспортної системи, оскільки на початок періоду відбору (з 01.06.2016) та і протягом усього періоду відбору (червень 2016) у позивача був наявний ресурс природного газу, придбаного за договором та актами, наведеними вище, що підтверджує право власності позивача на обсяги природного газу, які були набуті відповідачем з ресурсу АТ «Укртрансгаз».

При цьому, в актах приймання-передачі природного газу вказано, що приймання-передача природного газу здійснюється у підземних сховищах природного газу ПАТ «Укртрансгаз», що, за твердженням позивача, означає лише документальний перехід права власності на природний газ, так як до такого переходу газ фактично знаходиться (зберігається) у підземних сховищах зберігання газу, які належать АТ «Укртрансгаз» як оператору газосховищ (у тому числі і станом на момент виникнення спірних правовідносин у 2016) та є частиною Єдиної газотранспортної системи України.

Права та обов`язки оператора газосховищ та замовників послуг; умови доступу до газосховищ; умови та порядок надання послуг із зберігання (закачування, відбору) природного газу; механізми взаємодії оператора газосховищ з оператором газотранспортної системи, іншими суб`єктами ринку природного газу; основні правила технічної експлуатації газосховищ визначені Кодексом газосховищ, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2495.

Оформлення приймання-передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, визначено розділом VII Кодексу газосховищ, зокрема: « 7. Замовники мають право укладати угоди, на підставі яких відбувається перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах. ...Після передачі права власності обсяг природного газу на особовому рахунку замовника, який набуває право власності на природний газ, збільшується на обсяг природного газу, який був придбаний. Після передачі права власності обсяг природного газу на особовому рахунку замовника, який передає право власності на природний газ, зменшується на обсяг природного газу, який був відчужений. Оператор газосховищ обліковує перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах».

Разом з цим, як зазначалось вище, в межах розгляду іншої господарської справи - №916/2090/16, в якій предметом розгляду за первісним позовом ПАТ Укртрансгаз до Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод було стягнення заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору транспортування природного газу, апеляційною інстанцією було встановлено обставину неукладення сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142, оскільки сторони цього договору не погодили предмет останнього.

Згідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У наведеній правовій нормі мова йде про преюдиційні факти. Преюдиційність у процесуальному праві - обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Отже, договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 не може вважатись правовою підставою для відбору спірного природного газу, як і правочини, що були укладені між АТ «ОПЗ» та ТОВ ГК Укргаз, на які посилається відповідач, з огляду на відомості, викладені ТОВ ГК Укргаз у звіті про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за червень 2016, а також неузгодження ПАТ Укртрансгаз актів приймання-передачі природного газу, що також було встановлено судом при розгляді справи №916/2090/16.

Водночас, преюдиційним також є встановлений у справі №916/2090/16 факт про те, що Договір №1412000312 від 24.12.2014 транспортування магістральними трубопроводами природного газу на час виникнення спірних правовідносин не припиняв свою дію та виконувався сторонами, що у судовому засіданні 17.10.2023 було визначено представником АТ «Укртрансгаз» як підставу, яка унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, існування договірних відносин щодо послуги з балансування обсягів природного газу за червень 2016 року також підтверджується листом ПАТ Укртрансгаз №10085/12 від 15.07.2016 та Актом №206-16-1512001142 від 30.06.2016 надання послуг балансування обсягів природного газу (Том 2, а.с.83-86).

Таким чином, місцевим господарським судом було правильно встановлено, що враховуючи наявні у матеріалах справи докази та факт обізнаності позивача щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 року газу понад узгоджених номінацій, положення глави 83 Цивільного кодексу України до даних спірних правовідносин не застосовуються, з чим погодились як відповідач, так і позивач в процесі апеляційного перегляду справи №916/1577/19 як і з висновком суду про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є за своїм змістом деліктними, а не кондикційними.

Вказане також підтверджується змістом пункту 6.3.9. Договору №1412000312 від 24.12.2014, за яким обов??язок з врегулювання небалансу (позитивного та негативного) покладено на ПАТ Одеський припортовий завод, а не на позивача. Проте, недотримання з боку відповідача обов`язку, покладеного на нього умовами договору, зумовило необхідність вчинення позивачем дій, направлених на балансування газотранспортної системи, та відповідно факт понесення ним відповідних збитків.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є за своїм змістом деліктними, а не кондикційними, то підстави для задоволення вимог в частині зобов`язання повернути майно в натурі відсутні.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність факту понесення АТ Укртрансгаз відповідних збитків, то застосування судом положень ст.ст. 22, 611 та 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є законним та обґрунтованим.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність протиправної поведінки відповідача з огляду на те, що положеннями Договору №1412000312 від 24.12.2014 встановлено порядок самостійного врегулювання замовником негативного балансу шляхом додаткової закупівлі природного газу, що не було зроблено АТ «ОПЗ».

Відтак, збитки позивача, що зумовлені цією поведінкою, складають вартість природного газу, сплачену позивачем, за придбання спірного обсягу газу для проведення балансування системи на підставі договору від 30.05.2016 про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ, який укладений між ним та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що вартість відбору природного газу та коефіцієнт компенсації 1,2, що були визначені у розрахунку витрат на балансування, не можуть бути враховані судом при визначенні розміру збитків, оскільки законодавчий акт у сфері відносин з функціонування газотранспортної системи України імперативно визначає можливість здійснення послуг балансування, як складової послуги транспортування природного газу, виключно на підставі договору.

Враховуючи, що у даному випадку до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відносяться додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, застосування вартості газу станом на момент розгляду справи, а не на момент понесення збитків червень 2016 є неправомірним.

Щодо доводів АТ «ОПЗ» про застосування спеціальних строків позовної давності.

Як зазначалось вище, на переконання відповідача, до спірних правовідносин починаючи з 02.06.2016 слід застосувати позовну давність у 6 місяців, відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, якою визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк позовної давності.

При цьому, АТ «ОПЗ» звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, згідно з якою перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Однак, судова колегія зазначає, що зобов`язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов`язанням перевезення, так як договір транспортування природного газу є самостійним видом договору, який передбачає надання послуг, а його поняття та істотні умови визначені статтею 901 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС. При цьому, сторони такого договору не виступають по відношенню один до одного перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, а на правовідносини, що виникають з Договору поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг.

Так, відповідно до ст. 32 Закону «Про ринок природного газу» за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування), а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.

Відповідна правова позиція щодо правової природи договору транспортування природного газу викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.22 у справі №921/184/21.

При цьому, в зазначені постанові Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи №920/206/19, від 23.07.2020 зі справи №920/180/19, від 08.12.2021 зі справи №904/949/21 про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 Господарського кодексу України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №913/64/17, від 24.05.2023 у справі №909/847/21.

З огляду на викладене, судова колегія вказує, що правова природа договору транспортування природного газу визначена, як договору про надання послуг, а не договору перевезення вантажу, тому спеціальні строки позовної давності жодним чином не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи АТ «ОПЗ» щодо наявності підстав для застосування шестимісячного строку позовної давності встановленого ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України до даних правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010, у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), відповідно до яких, незважаючи на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судова колегія вважає, що апелянтам було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах АТ «Укртрансгаз» та АТ «ОПЗ», не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги Акціонерного товариства Укртрансгаз та Акціонерного товариства Одеський припортовий завод задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі №916/1577/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційних скарг у даному випадку апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 у справі №916/1577/19 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.10.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Колоколова С.І.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.