Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/10956/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа№ 910/10956/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Цвєтков В.М.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

від ДВС: Юлдашев Ю.М.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року

про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах

у справі №910/10956/15 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (далі - третя особа), про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Господарський суд міста Києва рішенням від 11.02.2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 року та постановою Верховного Суду від 21.05.2020 року, позов задовольнив: звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014 року, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1323, на нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 43 від 13.10.2014 року, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", у загальній сумі 1 224 239 240,01 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 200 000 000,00 грн, заборгованості за простроченими процентами у розмірі 24 041 095,89 грн, нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 168 144,12 грн та штрафу у розмірі 30 000,00 грн. Визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

13.02.2020 року Господарський суд міста Києва на виконання судового рішення від 11.02. 2019 року у справі № 910/10956/15 видав відповідний наказ.

28.02.2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 28.02.2020 року відкрив виконавче провадження № 61409886 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 року № 910/10956/15 (стягувач -Національний банк України, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія").

13.10.2020 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла у порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України скарга на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, у якій, зокрема, просив:

- визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича щодо виставлення на реалізацію на електронних торгах Державного підприємства «Сетам» майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», а саме: цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківська, вул. Промислова, 29 (номер лоту 445816) неправомірними;

- зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 61409886, зняти з реалізації на електронних торгах Державного підприємства «Сетам» майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», а саме: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 (номер лоту 445816);

- визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. щодо неповідомлення у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», про результати визначення вартості чи оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» неправомірними;

- зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 6149886, надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна: цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12 346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківська, вул. Промислова, 29 у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.12.2020 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07. 2021 року, відхилив скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 року скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 року у справі № 910/10956/15. Справу № 910/10956/15 (за скаргою боржника на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відправляючи справу № 910/10956/15 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оскаржувані боржником у межах цієї скарги дії державного виконавця є діями, пов`язаними з визначенням вартості чи оцінки майна боржника, та мають розглядатися лише при оскарженні результатів визначення вартості чи оцінки майна боржника. Суди безпідставно в порушення норм процесуального права та завдання господарського судочинства не здійснили розгляд скарги боржника на дії державного виконавця щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах, не дослідили доводи скаржника, наведені у скарзі на дії державного виконавця.

З огляду на те, що суди фактично не здійснили розгляд скарги боржника на дії державного виконавця, не надали оцінку оскаржуваним діям державного виконавця, Верховний Суд вважає передчасними і висновки судів про те, що боржник не довів, які його права чи свободи порушені спірними діями державного виконавця. Суди залишили поза увагою посилання боржника у скарзі на дії державного виконавця на обставини порушення його прав на ознайомлення з результатами визначення вартості чи оцінки майна, права на рецензування та на своєчасне оскарження звіту про оцінку майна. Отже, обставини щодо порушеного права боржника не були з достовірністю встановлені судами попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у постанові від 18.11.2021 року, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин скарги, перевірити надані учасниками виконавчого провадження № 61409886 докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у справі №910/10956/15 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу боржника на дії ДВС.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, не було враховано висновки Верховного Суду у справі №910/10956/15 щодо дій які потрібно вчинити суду під час нового розгляду справи.

Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції помилкового не визнано порушенням закону пропущення державним виконавцем строку направлення повідомлення про результати визначення вартості майна боржника.

Факт порушення державним виконавцем строку передбаченого ч. 5 ст. 57 Закону

України «Про виконавче провадження» є очевидним, а тому оскаржувана ухвала свідчить про порушення судом першої інстанції норм ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 343 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, за твердженням скаржника державним виконавцем було надіслано боржнику не передбачене ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» повідомленні про результати визначення вартості чи оцінки майна, а повідомлення про оцінку арештованого майна.

Відтак, скаржник взагалі не був повідомлений державним виконавцем про результати визначення вартості майна у відповідному порядку.

Водночас, скаржник наголосив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що своїми діями державний виконавець не порушив жодних прав Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

23.02.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у справі №910/10956/15 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця - без змін.

Так, за твердженням представника позивача заявник у скарзі на дії державного виконавця та апеляційній скарзі не зазначив, які його права чи свободи порушені діями державного виконавця при виконанні наказу у справі №910/10956/15.

При цьому, боржник скористався своїм правом на оскарження оцінки майна, за результатом скарги Верховним Судом прийнято постанову від 22.09.2022 року у справі №910/13550/20, що свідчить про відсутність порушеного права боржника.

Таким чином, представник позивача зазначив, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджується матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги боржника.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача наголосив, що з огляду на встановлену відсутність доказів протиправності дій державного виконавця при повідомленні про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/749/23 від 24.08.2023 року, у зв`язку з задоволенням заяви суддів Остапенка О.М., Доманської М.Л. та Копитової О.С. про самовідвід у справі №910/10956/15, відповідно до підпунктів 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10956/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3365/23 від 28.08.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10956/15.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/10956/15 прийняв до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О. своєю ухвалою від 28.08.2023 року.

07.09.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Крім того, представник Департаменту у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що державний виконавець дотримав передбачений ст. 57 Закону обов`язок повідомлення сторони виконавчого провадження (скаржника) про оцінку арештованого майна та склав відповідну заяву на реалізацію арештованого майна з дотриманням порядку реалізації арештованого майна в редакції чинній на момент складення такої заяви.

Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд, зокрема, зазначив, що така дія виконавця як виставлення майна боржника на реалізацію за своєю суттю не є складовою процесу визначення вартості чи оцінки майна боржника, не пов`язана з цим процесом, а є наступною похідною дією від визначення вартості чи оцінки майна боржника і може оскаржувати ся окремо учасником виконавчого провадження суду.

Разом з тим, скаржник вказує на те, що повідомлення про оцінку арештованого майна останній отримав лише 01.10.2020 року, проте вже 30.09.2020 року на сайті «Сетам» державний виконавець розмістив оголошення про проведення 30.10.2020 року о 9:00 аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія».

Натомість, скаржник звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію жодним чином не обґрунтовує підстав та не надає жодних доказів неправомірності дій державного виконавця.

Таким чином, за твердженням скаржника Департаменту діями виконавця не було порушено право скаржника, як сторони виконавчого провадження на оскарження результатів проведеної оцінки вартості арештованого майна, а відтак державний виконавець діяв у відповідності до приписів ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та з дотриманням Порядку реалізації арештованого майна, а отже скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

27.09.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4093/23 від 09.10.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10956/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у справі №910/10956/15 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. своєю ухвалою від 09.10.2023 року.

Представники позивача та ДВС в судовому засіданні 11.10.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача та просили відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання 11.10.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційних скарг був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією із сайту Укрпошти за трек номером 0411639140113.

Представник скаржника в судове засідання 11.10.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційних скарг був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками адресат відсутній, закінчення терміну зберігання тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Так, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст.ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі №910/8197/19, від 09.12.2021 року у справі №911/3113/20).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у скаржника були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Тобто, учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 року по справі Пономарьов проти України, рішенні від 26.04.2007 по справі Олександр Шевченко проти України, рішенні від 14.10.2003 року по справі Трух проти України.

Так, саме скаржник як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлена у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.

Схожа за змістом правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №9901/471/21.

При цьому, скаржником безпосередньо в його апеляційній скарзі зазначена така ж адреса, на яку судом апеляційної інстанції відправлялись поштові кореспонденції.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що відповідна кореспонденція була також відправлена на адресу Іванова А.О. представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", яке також не було вручено під час доставки.

Враховуючи незабезпечення скаржником отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з скаржником, колегія суддів прийшла до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання скаржником судових повісток (ухвал суду).

В силу дії ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та ДВС перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За положеннями ст. 129 Конституції України та ст. ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на усій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

Підставою для звернення до суду із скаргою на дії виконавця є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Аналогічна правова підстава викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2021 року у справі №910/15888/17

Тобто, заявник при поданні даної скарги у справі №910/10956/15, мав обґрунтувати, яке саме право заявника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту, в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Так, за твердженням заявника, предметом оскарження є дії державного виконавця щодо неповідомлення боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна боржника в порядку ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 28.02.2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 28.02.2020 року відкрив виконавче провадження № 61409886 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 року № 910/10956/15. (стягувач - Національний банк України, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія").

Крім того, 28.02.2020 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, а саме: цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406, 2 кв. м., адміністративного корпусу Б, загальною площею 103, 6 кв. м., складу В, загальною площею 1460, 1 кв. м., виробничого цеху Л, загальною площею 550, 6 кв. м., складу М, загальною площею 534, 5 кв. м., складу Т, загальною площею 109, 8 кв. м.

02.09.2020 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні

24.09.2020 року Міністерством юстиції України було отримано та зареєстровано за вхідним № 28185-33-20 вказаний звіт про оцінку майна, про що свідчить штамп на супровідному листі та ідентифікаційний штрих код Міністерства юстиції України.

24.09.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д. Є. було складено повідомлення про оцінку арештованого майна № 61409886/20.1/4 .

Вказаним повідомленням про оцінку арештованого майна державний виконавець повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про те, що відповідно до звіту про оцінку майна від 17.09.2020 року, загальна ринкова вартість майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», на яке було накладено арешт, станом на 17.09.2020 року складає 40 966 934,00 грн без врахування ПДВ.

01.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» отримала поштове відправлення з трек-номером № 0405347275840 в якому містилось повідомлення головного державного виконавця Нідченка Д.Є. від 24.09.2020 року № 61409886/20.1/4 про оцінку арештованого майна, що не заперечується скаржником.

Колегія судів у порядку obiter dictum зауважує, що скаржник в межах справи №910/10956/15, в тому числі, звертався зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 року залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року № 821/197/18/4440/16.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 року у справі №902/1159/15 висловив правову позицію, а саме, про проведення оцінки майна державний виконавець зобов`язаний повідомити сторони виконавчого провадження про результати визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку шляхом направлення простого поштового повідомлення або доставки кур`єром. Метою такого повідомлення є ознайомлення зі звітом про оцінку майна та можливість оскарження сторонами виконавчого провадження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Водночас, колегія суддів відзначає, що скаржник звертався до Господарського суду міста Києва з метою оскарження результатів оцінки майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є в межах справи №910/13550/20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 року у справі №910/13550/20, що залишена без змін постановою КГС ВС від 22.09.2022 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником реалізовано право на оскарження проведеної оцінки арештованого майна в порядку оскарження рішень та дій державного виконавця.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що державним виконавцем було надіслано боржнику не передбачене ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» повідомленні про результати визначення вартості чи оцінки майна, а повідомлення про оцінку арештованого майна.

Щодо твердження скаржника, що він не отримав повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна від державного виконавця та не вважається ознайомленим з результатом визначення вартості чи оцінки арештованого майна в розумінні ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів відзначає наступне.

Так, згідно даних про рух поштового відправлення з трек-номером № 0405347275840 в якому містилось повідомлення головного державного виконавця Нідченка Д.Є. від 24.09.2020 року № 61409886/20.1/4 про оцінку арештованого майна, останнє було надіслано лише 28.09.2020 року.

Разом з цим, згідно приписів ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент проведення оцінки арештованого майна: визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна (ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Сторона є ознайомленою з результатами визначення вартості майна, якщо достовірно встановлено, що державний виконавець надіслав їй рекомендованим листом повідомлення про результати на адресу, зазначену у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №420/8811/20.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть у випадку повідомлення державним виконавцем сторін про результати визначення вартості майна пізніше ніж наступного робочого дня після надходження таких результатів, сторона є ознайомленою з результатами визначення вартості майна з дати направлення державним виконавцем на її адресу повідомлення - 28.09.2020 року, що не заперечується сторонами. При цьому, скаржник не заперечує факт отримання повідомлення про оцінку арештованого майна саме - 01.10.2020 року.

Водночас твердження скаржника, що судом першої інстанції помилкового не визнано порушенням закону пропущення державним виконавцем строку направлення повідомлення про результати визначення вартості майна боржника, є безпідставним та таким, що спростовується висновками суду.

В подальшому, керуючись Розділом ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431 (надалі - Порядок), державним виконавцем Відділу 29.09.2020 року підготовлено заявку про реалізацію арештованого майна боржника.

Відповідно до п. 1, 3 Розділом ІІ Порядку, в редакції чинній на момент складення заявки про реалізацію арештованого майна: реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що державний виконавець дотримав передбачений ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок повідомлення сторони виконавчого провадження (скаржника) про оцінку арештованого майна та склав відповідну заяву на реалізацію арештованого майна з дотриманням Порядку реалізації арештованого майна в редакції чинній на момент складення такої заявки.

Верховний суд постановляючи відправити дану скаргу у справі №910/10956/15 на новий розгляд в своїй постанові від 18.11.2021 року зазначив, що така дія виконавця як виставлення майна боржника на реалізацію за своєю суттю не є складовою процесу визначення вартості чи оцінки майна боржника, не пов`язана з цим процесом, а є наступною похідною дією від визначення вартості чи оцінки майна боржника і може оскаржуватися окремо учасником виконавчого провадження до суду.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, скарга на дії державного виконавця в частині щодо виставлення на реалізацію на електронних торгах майна скаржника обґрунтована тим, що такими діями державного виконавця порушено право боржника на своєчасне оскарження Звіту про оцінку майна та проведення рецензування звіту.

Так, за твердженням скаржника повідомлення про оцінку арештованого майна останній отримав лише 01.10.2020 року, проте вже 30.09.2020 року на сайті "Сетам" державний виконавець розмістив оголошення про проведення 30.10.2020 року о 9:00 аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія».

Натомість, скаржник звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію жодним чином не обґрунтовує підстав та не надає жодних доказів неправомірності дій саме державного виконавця, щодо відповідних дій.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено обов`язок вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, сам факт порушення державним виконавцем строку повідомлення скаржника про результати визначення вартості (надіслання повідомлення 28.09.2020 року) та подальша реалізація арештованого майна, як правильно встановлено судом першої інстанції не вплинуло на право скаржника оскаржити результати оцінки арештованого майна, що, як встановлено судом вище, останнім було реалізовано в порядку оскарження рішень та дій державного виконавця, та, в силу ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів - є недопустимим.

Саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у від 22.04.2020 року № 641/7824/18.

Згідно приписів ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, та враховуючи, що діями державного виконавця не було порушено право скаржника, як сторони виконавчого провадження на оскарження результатів проведеної оцінки вартості арештованого майна, державний виконавець діяв у відповідності до приписів ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та з дотриманням Порядку реалізації арештованого майна, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Водночас, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були дотримані всі вимоги та вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені в постанові від 18.11.2021 року у справі №910/10956/15.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування поставленої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"фактично зводяться до мотивів викладених у скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах у справі №910/10956/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у справі №910/10956/15 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10956/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 24.10.2023 року.