Рішення

від 25.10.2023 по справі 910/12708/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2023Справа № 910/12708/23

За позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЧОЙС КОМПАНІ"

про стягнення 58 275,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЧОЙС КОМПАНІ" (далі - відповідач) про стягнення 58 275,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 589-22 (ЦЗ) на закупівлю ліжка армійського металевого розбірного 2 ярусного від 13.10.2022 в частині порушення строків поставки товару, у зв`язку чим позивачем нарахована пеня в сумі 58 275,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12708/23, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12708/23.

В матеріалах справи міститься повідомлення про доставку електронного листа відповідачу на його офіційну електронну адресу cll_bcc@ukr.net, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12708/23 від 21.08.2023 доставлена 21.08.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

13.10.2022 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЧОЙС КОМПАНІ" (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір на закупівлю ліжка армійського металевого розбірного 2 ярусного № 589-22/ЦЗ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 589-22/ЦЗ від 13.10.2022 є договором поставки.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару на підставі Договору № 589-22/ЦЗ від 13.10.2022.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони узгодили найменування (номенклатура, асортимент) товару: ліжко армійське металеве розбірне 2 ярусне, код ДК 021:2015-39150000-8 «Меблі та приспособи різні». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (Додаток №1).

Загальна сума Договору складає: 3 600 000,00 грн (три мільйони шістсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ (пункт 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами.

У відповідності до п. 4.1. Договору оплата товару проводиться у національній валюті України.

За умовами п. 4.2 Договору розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника впродовж 10 (десять) банківських днів з моменту отримання товару та після підписання сторонами накладної, що є підставою для оплати.

Пунктом 5.1 Договору узгоджено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов?язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін до 10 (десяти) календарних днів за заявкою замовника з моменту її надсилання. Поставка здійснюється партіями в кількості, що не перевищує 150 штук. При цьому, на кожну партію здійснюється окрема Заявка замовника.

Водночас, сторони погодили, що проміжок часу між Заявками не повинен бути менший, ніж 7 календарних днів

Заявка замовника подається шляхом надсилання і на електронну пошту постачальника - cll bec@ukr.net. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - okoiz@dpsu.gov.ua лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником Заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера).

Кінцева дата поставки товару повинна бути не пізніше 20.11.2022 року. У разі продовження строку дії правового режиму воєнного стану - не пізніше 12.12.2022 року.

Відповідно до п. 5.3 Договору до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки-фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника.

Згідно з п. 5.5 Договору датою прийняття та передачі у власність товару, вважати дату вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в Акті приймання-передавання товару для перевезення.

За умовами пункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2022 (п.11.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 3 600 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем за період дії Договору було оформлено три заявки:

- заявку №702/6050-22-Вих від 14.10.2022, а саме на поставку продукції - «ліжко армійське металеве розбірне 2 ярусне» у кількості 150 шт;

- заявку №702/6576-22-Вих від 29.10.2022, а саме на поставку продукції - «ліжко армійське металеве розбірне 2 ярусне» у кількості 150 шт;

- заявку №702/7376-22-Вих від 19.11.2022, а саме на поставку продукції - «ліжко армійське металеве розбірне 2 ярусне» у кількості 150 шт.

Станом на 12.12.2022 на виконання умов Договору, відповідачем поставлено позивачу товар загальною вартістю 1 350 000,00 грн (за Заявкою №702/6050-22-Вих від 14.10.2022 згідно Акта приймання-передавання товару для перевезення № б/н від 09.11.2022 на суму 675 000,00 грн та за заявкою №702/6576-22-Вих від 29.10.2022 згідно з Актом приймання-передавання товару для перевезення №22-010347 від 01.12.2022 на суму 675 000,00 грн).

26.12.2022 відповідачем поставлено позивачу товар за заявкою №702/7376-22-Вих від 19.11.2022 згідно Акта приймання-передавання товару для перевезення №22-012214 від 26.12.2022 на суму 675 000,00 грн. Отже, відповідно до заявок позивача, відповідачем було поставлено товар на суму 2 025 000,00 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що поставки відповідачем були безпосередньо здійснені з порушенням встановленого пунктом 5.1. Договору строку, оскільки відповідач мав поставити товар:

- за Заявкою №702/6050-22-Вих від 14.10.2022 до 24.10.2022 включно;

- за Заявкою №702/6576-22-Вих від 29.10.2022 до 08.11.2022 включно;

- за Заявкою №702/7376-22-Вих від 19.11.2022 до 29.11.2022 включно.

У відповідності до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

08.01.2023 позивач звернувся до ТОВ "БЕСТ ЧОЙС КОМПАНІ" із листом №702-99-23-Вих щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 61 875,00 грн, у зв`язку порушенням строку поставки товару.

У відповідь на вищезазначений лист відповідачем на адресу позивача було направлено лист №03/02-22Б від 03.02.2022.

06.02.2023 позивачем направлено лист №702/1607-23-Вих з детальним розрахунком штрафних санкцій на адресу відповідача. Крім того, позивачем також було направлено лист від 22.02.2023 №702/2524-23-Вих, у якому позивач зазначив власні реквізити для здійснення сплати штрафних санкцій за порушення умов Договору.

12.05.2023 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію №14/6896-23-Вих щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідач відповіді на претензію від 12.05.2023 не надав, штрафні санкції не сплатив.

Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати штрафних санкцій.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявленої до стягнення суми пені в загальній сумі 58 275,00 грн, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача пені в розмірі 42 525,00 грн за порушення строків поставки товару за заявками №702/6050-22-Вих від 14.10.2022, №702/6576-22-Вих від 29.10.2022, №702/7376-22-Вих від 19.11.2022.

Позивач також звернувся з позовною заявою про стягнення пені за непоставлений відповідачем товар на суму 1 575 000,00 грн за період з 13.12.2022 по 22.12.2022.

Судом встановлено, що відповідно до заявок позивача, відповідачем було поставлено товар на суму 2 025 000,00 грн. Заявки на поставку товару на решту суми 1 575 000,00 грн позивачем не подавалися.

Згідно з п. 1.3. Договору, замовник має право зменшити обсяг закупівлі товару (кількість товару) по цьому Договору в залежності від реального фінансування видатків, у такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього Договору шляхом підписання додаткової угоди. При відсутності фінансування Замовник має право на розірвання цього Договору в односторонньому порядку на умовах, передбачених п.6.2 Розділу VI Договору.

Умовами пункту 3.3. Договору сторони встановили, що загальна сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору замовник має право, зокрема, на коригування строку поставки та/або кількості товару, що постачається за цим Договором, залежно від загальної фактичної потреби у цьому товарі. Такі коригування (строку поставки та/або кількості товару, що постачається) оформлюються додатковою угодою, яка має юридичну силу та є невід`ємною частиною цього Договору. У разі такого коригування у всіх підпунктах Договору вважаються дійсними ті кількість, асортимент, ціни на товар, з урахуванням виконаного коригування відповідно до цього підпункту Договору (абзац 3 пункту 6.2.1 Договору).

Згідно з п. 6.2.3 Договору замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього Договору, залежно від реального фінансування видатків.

23.12.2022 сторонами укладено Додаткову угоду № 1-22 до Договору, за умовами якої сторони домовились п. 3.1 Договору викласти у наступній редакції: Загальна сума Договору складає 2 025 000,00 грн без ПДВ, у зв`язку з чим, також дійшли згоди викласти Додаток № 1 до Договору у новій редакції. В преамбулі додаткової угоди сторони визначили, що вона укладається, зокрема відповідно до абзацу 3 п.6.2.1. Договору.

Додатком № 1 від 23.12.2022 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 2 025 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що до укладення сторонами Додаткової угоди № 1-22 від 23.12.2022 позивачем не були направлені відповідачу заявки на поставку решти товару на суму 1 575 000,00 грн. Таким чином, зобов`язання у відповідача щодо поставки товару на суму 1 575 000,00 грн не виникло.

Враховуючи положення статті 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України у відповідача не виникло обов`язку з постачання товару позивачу до отримання відповідних заявок позивача.

За таких обставин, позивач не довів належними засобами доказування наявність підстав для стягнення з відповідача пені за непоставлений відповідачем товар на суму 1 575 000,00 грн за період з 13.12.2022 по 22.12.2022, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЧОЙС КОМПАНІ" (Україна, 02094, місто Київ, вул.Сергієнка Івана, будинок 18, офіс 704; код ЄДРПОУ 40264316) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 42 525,00 грн (сорок дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 коп.) штрафних санкцій та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.10.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА