Рішення

від 18.10.2023 по справі 916/2099/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2099/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/2099/23 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_departmenr@omr.gov.ua/

до відповідача: фізичної особи підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 /

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради /ЄДРПОУ 44162529, адреса 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, e-mail: zem@omr.gov.ua/

про стягнення заборгованості у розмірі 233 912,8 грн

за участі представників учасників справи:

від позивача: Садардінова І.В. в порядку самопредставництва;

від відповідача: адвокат Конев К.С. за ордером ВН №1259739 від 22.06.2023 року;

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю. в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2174/23/ до фізичної особи підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича про стягнення заборгованості за договором оренди земельних ділянок від 16.12.2004 року у розмірі 233 912,8 грн, з яких: 216 837,86 грн орендна плата, 3 607,23 грн 3 % річних, 13 467,71 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельних ділянок від 16.12.2004 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 80, 83, 93, 124-126, 206 ЗК України, ст.ст. 525, 526, 549, 610-611, 615, 626, 628-629, 1212 ЦК України, ст.ст. 14, 289 ПК України, ст.ст. 216, 218, 230, 232 ГК України, Закону України Про оренду землі, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

У позовній заяві позивач вказує третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 22.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2099/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 22.06.2023 року о 11:15 год; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

08.06.2023 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 18986/23/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що умовами договору та чинним законодавством не передбачено можливості в односторонньому порядку здійснювати зміну розміру оплати за договором. Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів, що у період 2020 року по 2023 рік самостійно повідомляв відповідача про зміну розміру орендної плати із наданням відповідних витягів нормативної грошової оцінки землі та алгоритмів розрахунків. Відповідач зауважує, що він належним чином сплачував орендну плату із врахуванням індексації.

Відповідач наголошує, що рішення ОМР від 29.06.2016 року стосується виключно розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок і жодним чином не зобов`язує негайно зробити перерахунок розміру орендної плати.

Відповідач підкреслює, що позивач не мав повноважень для здійснення одностороннього перерахунку розміру орендної плати.

Відповідач також зауважує, що наданий позивачем витяг ГУ Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативно-грошову оцінку від 09.11.2021 року № 1915 є таким, що складений не у відповідності до рішення ОМР від 29.06.2016 року.

Також відповідач наголошує, що сума орендної плати за квітень 2020 року не нараховується на підставі п. 524 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. У зв`язку із чим, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

14.06.2023 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи /вх. № 19516/23/, в яких Департамент просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Департамент вказує, що згідно витягу ГУ Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативно-грошову оцінку від 09.11.2021 року № 1915, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 6902 кв.м. становить 12 099 766,70 грн. Орендна плата за 2020 рік розрахована у розмірі 1 % від нормативно-грошової оцінки та складає 120 997,67 грн. З урахуванням індексації орендна плата за 2021 рік складає 120 997,67 грн, за 2022 рік 133м 097,44 грн, за 2023 рік 153 062,05 грн.

Третя особа вказує, що оскільки у земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, відсутній актуальний код класифікації цільового призначення землі, а саме: цільове призначення: J.11, то нормативно-грошова оцінка для цілей оподаткування розраховується виходячи з максимального коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Кф 3,0.

Заборгованість відповідача за період з 01.02.2020 року по 31.03.2023 року з урахуванням індексації становить 230 305,57 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором Департаментом нараховано 3 % річних 3 607,23 грн.

У судовому засіданні 22.06.2023 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 29.06.2023 року о 12:00 год.

27.06.2023 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення до матеріалів справи доказів /вх. № 21111/23/, а саме: рішення Одеської міської ради від 29.02.2000 року, від 31.10.2000 року та від 26.03.2003 року.

27.06.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 21109/23/, в якій позивач наголошує на задоволенні позовних вимог. Позивач вказує, що відповідно до чинного законодавства та судової практики не вбачається можливості визначення даних про нормативно-грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації нормативно-грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Позивач зазначає, що договором оренди землі від 16.12.2004 року визначено обчислення розміру орендної плати на підставі рішень Одеської міської ради, якими безпосередньо закріплено застосування 1 % від нормативно-грошової оцінки для визначення розміру орендної плати.

Міська рада зауважує, що доводи відповідача про невірне застосування тих, чи інших коефіцієнтів, та заперечення щодо відомостей, наданих у витязі не відносяться до предмету розгляду даної справи.

29.06.2023 року об 11:00 год судове засідання по справі № 916/2099/23 не відбулося, у зв`язку із технічними причинами, а саме нестабільним з`єднанням з медіа-сервером. У зв`язку із чим, ухвалою суду від 29.06.2023 року призначено судове засідання для розгляду справи № 916/2099/23 по суті з повідомленням сторін на 11.09.2023 року о 11:00 год.

11.09.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів /вх. № 31250/23/.

У судовому засіданні 11.09.2023 року судом за участі представників учасників справи оголошено перерву на 20.09.2023 року о 14:00 год.

20.09.2023 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача /вх. № 32719/23/, в яких позивач вказує, що надані відповідачем докази не входять до предмету доказування. Позивач зауважує, що жоден інший доказ, крім відомостей з Державного земельного кадастру щодо сформованої земельної ділянки не може бути підставою для нарахування коштів як орендної плати.

Позивач зазначає, що чинним земельним законодавством передбачена можливість здійснення землекористувачем зміни цільового призначення, та внесення відомостей щодо виду використання земельної ділянки до Державного земельного кадастру шляхом подання заяви до державного кадастрового реєстратора територіального органу Держгеокадастру, що здійснено відповідачем лише у 2023 році. У зв`язку із чим, наданий відповідачем витяг № 1589 від 01.09.2023 року після внесення відомостей до Державного земельного кадастру, не може бути підставою для розрахунку орендної плати за попередні періоди, зокрема, за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року, що є предметом позову у даній справі.

20.09.2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача /вх. № 32811/23/, в яких відповідач просить залучити докази до справи. Відповідач вказує, що коректний розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2020 рік становить 4 839 906,68 грн.

У судовому засіданні 20.09.2023 року судом за участі представників учасників справи оголошено перерву на 18.10.2023 року о 15:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 16.12.2004 року між Одеською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельних ділянок, загальною площею 6902 кв.м., розташованих за адресою: вул. Промислова, 37, а саме, угіддя: забудова - 1767 кв. м; під проїздами, проходами, та площадками - 5135 кв. м.

Вказаний договір від 16.12.2004 р. зареєстровано в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.02.2005 р. за № 040550500249.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору нежилі будівлі та споруди, що розташовані на зазначених земельних ділянках, належать СПД Хатьянову Д.І. на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель і споруд, посвідченого 22 січня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Селезньовою Г.М., зареєстрованого в реєстрі за №120.

Відповідно до п. 2.3 розділу 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору складала 1 960 237, 02 грн.

Договір укладено на 25 років, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: - за земельну ділянку площею 6902 кв.м.: 2,84*6902=19601,68 грн. на рік; де 2,84-ставка орендної плати за 1 кв.м. земельної ділянки на рік.

Згідно з п. 4.2 розділу 4 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 року № 702-ХХІІІ та рішень Одеської міської ради № 1709-ХХІІІ від 31.10.2000 року і № 1061-ХХІУ від 26.03.2003 року; Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Положеннями пункту 4.3. договору було встановлено, що орендна плата, враховуючи

невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Згідно з абз. 1 п. 4.4. розділу 4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з положеннями абзацу другого пункту 4.4. договору, умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору.

У абзаці третьому пункту 4.4. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Пункт 5.2. договору передбачає, що категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості.

Згідно з пунктом 9.1. Договору, Орендодавець має право:

9.1.1.вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з пунктом 5.1. цього Договору, додержання Орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів;

9.1.2.вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати;

9.1.3.вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання Орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими Законами України.

Відповідно до пункту 9.4. Договору, Орендар зобов`язаний:

9.4.1. виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог,

встановлених Законом України «Про оренду землі», виконувати обов`язки відповідно до умов Договору і Земельного кодексу України.

9.4.2.використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного в п. 5.1 Договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній;

9.4.3.сплачувати додаткові витрати на прибирання та очищення прилеглої території, забрудненої внаслідок його виробничої діяльності, або здійснювати прибирання власними силами і за рахунок власних коштів;

9.4.4.забезпечувати у разі необхідності проведення ремонтно-відбудовних або будівельних робіт, вільний доступ на земельну ділянку, у будинки і споруди, до інженерних комунікацій спеціалістів експлуатаційних служб та організацій, а також представників Одеського міського управління земельних ресурсів і інших служб для здійснення контролю за використанням земельної ділянки;

9.4.5.повідомити в тижневий термін Орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.

До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 Договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем за всю земельну ділянку у повному обсязі;

9.4.6.відшкодувати Орендодавцеві шкоду, заподіяну земельній ділянці діями або бездіяльністю Орендаря, що спричинили деградацію, виснаження, забруднення земельної ділянки.

9.4.7.у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

08.02.2005 року між сторонами підписано акт прийома-передачі земельної ділянки.

Судом досліджено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101357152014 від 22.08.2014 року по земельній ділянці площею 0,6902 га за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, кадастровий номер 5110137300:14:004:0019.

Судом досліджено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2022 року, згідно якої власником земельної ділянки площею 0,6902 га за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, кадастровий номер 5110137300:14:004:0019 є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.

З довідки Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради вих. № 01-13/2685 від 22.12.2022 року, станом на 19.12.2022 року земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського (Промислова), 37 (кадастровий номер 5110137300:14:004:0019) площею 0,6902 га станом на 19.12.2022 року використовується для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Земельна ділянка огороджена парканом, орієнтовно відповідає визначеним договором межам, доступ до неї обмежений.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради 08.09.2022 року направив відповідачу претензію у місячний строк сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 228 052,89 грн.

Судом встановлено, що відповідачем у 2019 році було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) і задекларовано та сплачено суму орендної плати за землю у розмірі 48271,38 грн. За 2020 рік ФОП Хатьянов Д.І. задекларував та сплатив суму орендної плати за землю у розмірі 48273,08 грн. За 2021 рік у розмірі 48273,08 грн. За 2022 рік - 53100,38 грн.

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.11.2020 року № 1915 нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 6902 кв.м. становить: 12 099 766,70 грн.

Судом встановлено, що у ході розгляду справи відповідач звертався до ГУ Держгеокадастру в Одеській області стосовно надання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером 5110137300:14:004:0019.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом від 04.08.2023 року повідомило відповідача, що відповідно до матеріалів формування даної земельної ділянки визначена категорія земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та код цільового призначення, присвоєний згідно із УКЦВЗ, а саме: 1.10.5 землі підприємств іншої промисловості.

Так, 28.08.2023 року відповідач отримав новий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700537782023 по земельній ділянці площею 0,6902 га за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, кадастровий номер 5110137300:14:004:0019, в якому вид цільового призначення земельної ділянки визначено: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

01.09.2023 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області видало відповідачу витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1589, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:14:004:0019, загальною площею 6902 кв.м. становить: 6 122 481,95 грн.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди від 16.12.2004 року у розмірі 233 912,8 грн, з яких: 216 837,86 грн орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:14:004:0019, загальною площею 6902 кв.м., 3 607,23 грн 3 % річних, 13 467,71 грн інфляційні втрати.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, серед інших, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 та п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Частиною 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В свою чергу згідно з п. а та в ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За вимогами ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі).

При цьому, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

В даному випадку з матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що між позивачем та відповідачем існують тривалі правовідносини у сфері оренди землі.

Так, 16.12.2004 року між Одеською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хатьяновим Дмитром Ігоровичем укладено договір оренди земельних ділянок, загальною площею 6902 кв.м., розташованих за адресою: вул. Промислова, 37, а саме, угіддя: забудова - 1767 кв. м; під проїздами, проходами, та площадками - 5135 кв. м.

Сторони домовилися, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: - за земельну ділянку площею 6902 кв.м.: 2,84*6902=19601,68 грн. на рік; де 2,84-ставка орендної плати за 1 кв.м. земельної ділянки на рік. Згідно з п. 4.2 розділу 4 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 року № 702-ХХІІІ та рішень Одеської міської ради № 1709-ХХІІІ від 31.10.2000 року і № 1061-ХХІV від 26.03.2003 року; Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Рішенням Одеської міської ради від 31.10.2000 року № 1709- XXIII затверджено розмір ставок орендної плати за користування земельними ділянками у м. Одесі, пунктом 1 вказаного рішення є землі з цільовим використанням «Промышленность» з визначенням ставки « 1,0 %» від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1061-ХХІV затверджено розмір ставок орендної плати за користування земельними ділянками у м. Одесі, пунктом 1 зазначеного рішення є землі з цільовим використанням «Промышленность» зі ставкою « 1,0 %» від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, у абзаці третьому пункту 4.4. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Тобто, у даному випадку, у договорі оренди сторони домовились, що саме Одеська міська рада, м. Одеса, як орендодавець, може збільшувати орендну плату за спірним договором.

Також, як вбачається зі змісту п. 4.4 договору оренди, умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору.

Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з пп. 14.1.125 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений ст. 23 Закону № 1378-IV. Згідно із ч. 1 цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до ч. 3 цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 4 вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України.

Рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 року №6761-V1 Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси вирішено провести нормативну грошову оцінку земель міста Одеси.

29.06.2016 року рішенням Одеської міської ради №756-VІІ Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст Діпромісто ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року; встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в даному рішенні, застосовується з 01.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.11.2020 року № 1915 нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 6902 кв.м. становить: 12 099 766,70 грн. У примітках до цього Витягу зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки підлягає коригуванню після внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо коду та назви цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України від 23.07.2020 року № 548, зареєстрованого Мінюстом України 01.11.2020 року за № 1011/18306.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 року № 162 Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у примітках до додатку 1 до Порядку № 489, цифри 2,0 коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) замінено цифрами 3,0.

Господарський суд зазначає, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднює відповідний орган місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період) (п. 271.2 Податкового кодексу України). В іншому разі норми відповідних рішень застосовують не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас ч. 5 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону).

Отже, рішення органу місцевого самоврядування щодо нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке є оприлюдненим, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території з урахуванням строків, визначених цим рішенням.

Таким чином, зважаючи на вказане, господарський суд зазначає, що сторони, укладаючи договір оренди землі, в добровільному порядку дійшли згоди в тому, що розмір орендної плати може змінюватися лише за ініціативою Одеської міської ради, м. Одеса. Тобто ініціативи орендодавця, чи то взаємної згоди сторін на зміну розміру орендної плати, спірний договір не передбачає, як і не передбачає умов щодо повідомлення відповідача про зміну умов договору в частині оплати орендної плати, а також укладання додаткових угод в цій частині, оскільки за вимогами договору оренди розмір орендної плати може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством.

Тобто, у даному випадку, зміна розміру орендної плати відбувається без укладення відповідних додаткових угод до спірного договору оренди землі, про що свідчить усталена судова практика, зокрема правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 року у справі № 916/1738/21, від 16.11.2021 року у справі №916/3312/20 тощо.

З огляду на вказане, господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належного повідомлення позивачем відповідача про зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як підстави для нарахування суми орендних платежів, оскільки саме відповідач мав цікавитися таким розміром у зв`язку із наявністю у нього обов`язку щодо самостійного розрахунку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, якою він користується.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що, відповідач був обізнаним про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста та внаслідок внесення змін на підставі вимог діючого законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України нормативно-грошова оцінка землі підлягає щорічній індексації на індекс інфляції, що публікується Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

За приписами п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до листа Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2018 рік-1,0; 2019 рік-1,0; 2020 рік-1,0. 2021 рік.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель земельних ділянок за 2021 рік становить: - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1.

Судом перевірено розрахунок орендної плати, здійснений позивачем та встановлено його вірність. Так, орендна плата розрахована у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 120 997,67 грн відповідно до умов договору. В 2021 році орендна плата становить 120 997,67 грн, в 2022 році 133 097,44 грн, в 2023 році 153 062,05 грн.

Господарський суд погоджується із доводами позивача, що чинним земельним законодавством передбачена можливість здійснення землекористувачем зміни цільового призначення, та внесення відомостей щодо виду використання земельної ділянки до Державного земельного кадастру шляхом подання заяви до державного кадастрового реєстратора територіального органу Держгеокадастру, що здійснено відповідачем лише у 2023 році. Внаслідок чого відповідач отримав витяг № 1589 від 01.09.2023 року. З урахуванням вказаного наданий відповідачем витяг № 1589 від 01.09.2023 року після внесення відомостей до Державного земельного кадастру, не може бути підставою для розрахунку орендної плати за попередні періоди, зокрема, за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року, що є предметом позову у даній справі.

Разом із тим, господарський суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Зазначеною постановою, зокрема, була передбачена заборона до 11 травня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення (з урахуванням винятків).

У зв`язку з наведеним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до відповідних законодавчих актів України, зокрема викладено пункт 524 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в новій редакції, згідно з якою не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Також установлено, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають не лише звільнення від нарахування та сплати за період з 1 березня по 31 березня 2020 року орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а й визначають механізм врегулювання правовідносин, пов`язаних з таким звільненням шляхом подання уточнень до податкової декларації. При цьому закріплений у наведеній нормі порядок врегулювання відповідних правовідносин не передбачає внесення певних змін до договорів оренди землі стосовно сплати орендної плати в зазначений період.

Господарський суд зазначає, що пункт 524 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не несе жодних зобов`язань щодо внесення змін до Договору оренди в частині доповнення пунктом: "не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем орендна плата за Земельну ділянку за період з 01 березня по 31 березня 2020 року", адже орендар звільняється від орендної плати за вказаний період на підставі прямої норми Закону.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 вересня 2021 року у справі № 911/3394/20.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що заборгованість з орендної плати за березень 2020 року відповідачу не підлягає нарахуванню на підставі прямої норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку за виключенням березня 2020 року.

При цьому судом встановлено, що з наданого позивачем розрахунку слідує, що саме за березень 2020 року позивачем не нараховувалася орендна плата, що відповідає зазначеним вище положенням законодавства.

У зв`язку із чим, господарський суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянклою, кадастровий номер 5110137300:14:004:00019 за період з 01.02.2020 року по 31.03.2023 року з урахуванням індексації у розмірі 216 837,83 грн. Інфляційні втрати за цей період становлять 13 467,71 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати орендної плати, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано 3 % річних у розмірі 3 607,26 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, та встановлено його вірність, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 3 607,26 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені. При цьому суд зазначає, що заперечення відповідача спростовуються встановленими обставинами справи та дослідженими доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 3 508,69 грн, що вбачається із платіжного доручення № 316 від 29.03.2023 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 / на користь Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_departmenr@omr.gov.ua/ заборгованості за договором оренди земельних ділянок від 16.12.2004 року у розмірі 233 912,8 грн /двісті тридцять три тисячі дев`ятсот дванадцять гривень 80 копійок/, з яких: 216 837,86 грн орендна плата, 3 607,23 грн 3 % річних, 13 467,71 грн інфляційні втрати; та судовий збір у розмірі 3 508,69 грн /три тисячі п`ятсот вісім гривень 69 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 23 жовтня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко