Постанова

від 26.02.2024 по справі 916/2099/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2099/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 жовтня 2023 року (повний текст складено 23.10.2023)

у справі №916/2099/23

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення заборгованості у розмірі 233 912,80 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Петренко Н.Д.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 233 912,80 грн., з яких 216 837,86 грн. орендна плата, 3607,23 грн. 3 % річних, 13467,71 грн. інфляційні втрати.

Звертаючись з відповідним позовом, Одеська міська рада посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2004 року в частині повної та своєчасної оплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 80, 83, 93, 124-126, 206 ЗК України, ст.ст. 525, 526, 549, 610-611, 615, 626, 628-629, 1212 ЦК України, ст.ст. 14, 289 ПК України, ст.ст. 216, 218, 230, 232 ГК України, Закону України Про оренду землі, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі №916/2099/23 (суддя Петренко Н.Д.) позов Одеської міської ради задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича заборгованості за договором оренди земельноъ ділянки від 16.12.2004 року у розмірі 233 912,80 грн., з яких: 216 837,86 грн. - орендна плата, 3 607,23 грн. - 3% річних, 13 467,71 грн. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 3 508,69 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони, укладаючи договір оренди землі, в добровільному порядку дійшли згоди в тому, що розмір орендної плати може змінюватися лише за ініціативою Одеської міської ради, м. Одеса. Тобто ініціативи орендодавця, чи то взаємної згоди сторін на зміну розміру орендної плати, спірний договір не передбачає, як і не передбачає умов щодо повідомлення відповідача про зміну умов договору в частині оплати орендної плати, а також укладання додаткових угод в цій частині, оскільки за вимогами договору оренди розмір орендної плати може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку зміна розміру орендної плати відбувається без укладення відповідних додаткових угод до спірного договору оренди землі, про що свідчить усталена судова практика.

Місцевим господарським судом відхилено доводи відповідача щодо відсутності належного повідомлення позивачем відповідача про зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як підстави для нарахування суми орендних платежів, оскільки саме відповідач мав цікавитися таким розміром у зв`язку із наявністю у нього обов`язку щодо самостійного розрахунку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, якою він користується.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що чинним земельним законодавством передбачена можливість здійснення землекористувачем зміни цільового призначення, та внесення відомостей щодо виду використання земельної ділянки до Державного земельного кадастру шляхом подання заяви до державного кадастрового реєстратора територіального органу Держгеокадастру, що здійснено відповідачем лише у 2023. З урахуванням чого, наданий відповідачем витяг № 1589 від 01.09.2023 після внесення відомостей до Державного земельного кадастру, не може бути підставою для розрахунку орендної плати за попередні періоди, зокрема, за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023, що є предметом позову у даній справі.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Хатьянов Дмитро Ігорович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі №916/2099/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає вищезазначене рішення незаконним і необґрунтованим, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що сторони, укладаючи договір оренди землі, в добровільному порядку дійшли згоди в тому, що розмір орендної плати може змінюватися лише за ініціативою Одеської міської ради, оскільки п. 4.4 договору прямо передбачено, що умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть буди змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору.

Серед іншого, скаржник вказує, що оскаржуване судове рішення не містить посилань на те, в чому полягають порушення фізичної особи - підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича та які саме положення чинного законодавства були ним порушені, що зумовлює донарахування суми орендної плати за землю до стягнення за 2020-2023 роки.

Відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на положеннях окремих статей Податкового кодексу України та Земельного кодексу України з констатацією неіснуючого обов`язку, зробити дії, які не передбачені ані чиним законодавством України, ані положеннями укладеного між сторонами договору.

Також, апелянт посилається на необгрунтованість здійснення розрахунку заборгованості за договором оренди землі від 16.12.2004 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.11.2020р. № 1915.

Скаржник зауважує, що позивач, отримавши витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 09.11.2020 року за №1915 з приміткою, що відомості такого витягу підлягають коригуванню після внесення до ДЗК відомостей щодо коду та назви цільового призначення земельної ділянки, зобов`язаний був внести самостійно відповідні відомості до ДЗК або повідомити про наявність такого витягу відповідача.

Натомість, як зазначає апелянт, жодних дій позивачем протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років щодо повідомлення відповідача про наявність такого витягу або з метою внесення змін до Державного земельного кадастра не здійснювалось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі №916/2099/23 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

17.11.2023 матеріали справи №916/2099/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі №916/2099/23. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

08.12.2023 від Одеської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Так, позивач зазначає, що застосування нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Одеської міської ради, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

Позивач вказує, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Серед іншого, Одеська міська рада зазначає, що з норм чинного законодавства та практики Верховного Суду України не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Крім того, позивач зауважує, що чинним земельним законодавством передбачена можливість здійснення землекористувачем зміни цільового призначення, та внесення відомостей щодо виду використання земельної ділянки до Державного земельного кадастру шляхом подання заяви до державного кадастрового реєстратора територіального органу Держгеокадастру, що здійснено ФОП Хатьяновим Д.І. лише у 2023 році.

Також, позивач зазначає, що застосування певного коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру, а не Одеської міської ради, як вважає відповідач, при цьому зауважує, що правомірність застосування саме такого коефіцієнта перевіряється під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2004 між Одеською міською радою (орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Хатьяновим Дмитром Ігоровичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 6902 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 37, а саме, угіддя: забудова - 1767 кв. м; під проїздами, проходами, та площадками - 5135 кв. м.

За положеннями п. 2.2 розділу 2 договору нежилі будівлі та споруди, що розташовані на зазначених земельних ділянках, належать СПД Хатьянову Д.І. на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель і споруд, посвідченого 22 січня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Селезньовою Г.М., зареєстрованого в реєстрі за №120.

Відповідно до п. 2.3 розділу 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 960 237, 02 грн.

Договір укладено на 25 років, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд (пункт 3.1. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: - за земельну ділянку площею 6902 кв.м.: 2,84*6902=19601,68 грн. на рік; де 2,84-ставка орендної плати за 1 кв.м. земельної ділянки на рік.

Згідно з п. 4.2 розділу договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 року № 702-ХХІІІ та рішень Одеської міської ради № 1709-ХХІІІ від 31.10.2000 року і № 1061-ХХІУ від 26.03.2003 року; Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель.

Відповідно до абз. 2 п. 4.3. договору орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель.

Згідно з абз. 1 п. 4.4. розділу 4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору (абз. 2 п. 4.4 договору).

У абз. 3 п. 4.4. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Пункт 5.2. договору передбачає, що категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості.

Відповідно до п. 12.1. договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Вказаний договір від 16.12.2004 зареєстровано в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.02.2005 р. за № 040550500249.

08.02.2005 року між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

Рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 року №6761-V1 Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси вирішено провести нормативну грошову оцінку земель міста Одеси.

29.06.2016 року рішенням Одеської міської ради №756-VІІ Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст Діпромісто ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року; встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в даному рішенні, застосовується з 01.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.11.2020 року № 1915 нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 6902 кв.м. становить: 12 099 766,70 грн.

В матеріалах справи наявна Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2022 року, згідно якої власником земельної ділянки площею 0,6902 га за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, кадастровий номер 5110137300:14:004:0019 є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради вих. № 01-13/2685 від 22.12.2022 року, станом на 19.12.2022 року земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського (Промислова), 37 (кадастровий номер 5110137300:14:004:0019) площею 0,6902 га станом на 19.12.2022 року використовується для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Земельна ділянка огороджена парканом, орієнтовно відповідає визначеним договором межам, доступ до неї обмежений.

Як зазначає позивач, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради 08.09.2022 року направив відповідачу претензію у місячний строк сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 228052,89 грн., у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки відповідної ділянки.

З огляду на матеріали справи вбачається, що відповідачем у 2019 році було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) і задекларовано та сплачено суму орендної плати за землю у розмірі 48271,38 грн. За 2020 рік ФОП Хатьянов Д.І. задекларував та сплатив суму орендної плати за землю у розмірі 48273,08 грн. За 2021 рік у розмірі 48273,08 грн. За 2022 рік - 53100,38 грн.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду даної справи відповідач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області стосовно надання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером 5110137300:14:004:0019.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом від 04.08.2023 року повідомило відповідача, що відповідно до матеріалів формування даної земельної ділянки визначена категорія земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та код цільового призначення, присвоєний згідно із УКЦВЗ, а саме: 1.10.5 землі підприємств іншої промисловості.

Так, 28.08.2023 року відповідач отримав новий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700537782023 по земельній ділянці площею 0,6902 га за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37, кадастровий номер 5110137300:14:004:0019, в якому вид цільового призначення земельної ділянки визначено: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

01.09.2023 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області видало відповідачу витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1589, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:14:004:0019, загальною площею 6902 кв.м. становить: 6122481,95 грн.

Одеська міська рада, посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2004 року в частині повної та своєчасної оплати, звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича заборгованості за договором оренди від 16.12.2004 у розмірі 233912,8 грн, з яких: 216837,86 грн орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:14:004:0019, загальною площею 6902 кв.м., 3607,23 грн 3 % річних, 13467,71 грн інфляційні втрати.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення Одеської міської ради до господарського суду є неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі", плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частинами 1- 3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі").

Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відтак, із вищеописаного вбачається, що орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу- капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, зокрема п.4.4 передбачено, яким саме чином та у який спосіб мають вноситися зміни до договору, а саме сторони узгодили, що умови цього договору можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних додаткових угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19 викладено висновок про те, що з аналізу нормативно-правових норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

При цьому відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.01.2022 у справі № 907/651/18, факт зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати за згодою сторін, а у випадку не досягнення згоди - за рішенням суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути врахована під час визначення розміру орендної плати лише за згодою сторін та у разі укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що сторони, укладаючи договір оренди землі, в добровільному порядку дійшли згоди в тому, що розмір орендної плати може змінюватися лише за ініціативою Одеської міської ради, а також про те, що зміна розміру орендної плати відбувається без укладення відповідних додаткових угод до спірного договору оренди землі, є помилковим.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не надано доказів укладання додаткової угоди до договору оренди землі від 16.12.2004 з іншою нормативною грошовою оцінкою, ніж визначена умовами договору, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність врахування для визначення розміру орендної плати нової нормативної грошової оцінки землі згідно з витягом від 09.11.2020 року № 1915.

Судова колегія критично ставиться до посилань позивача на судову практику зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі №635/4233/19, оскільки предметом розгляду вказаної справи є внесення змін до договору оренди земельної ділянки, натомість, дана справа має інший предмет спору. Відтак, у даному випадку, правовідносини, що склалися, не є подібними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної у визначеному позивачем розмірі, а відтак і про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Також приймаючи до уваги те, що вимога про нарахування штрафних санкцій є похідною від вимоги про стягнення орендної плати у заявленому позивачем розмірі, в задоволенні якої слід відмовити, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини безпідставно не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Апеляційний господарський суд зауважує, що інші доводи сторін, викладені у відповідних документах, не стосується підстави і предмета позову, відтак, не впливають на вищевказані висновку суду.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду щодо задоволення позовних вимог прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі №916/2099/23 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Хатьянова Дмитра Ігоровича 5 263,03 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу за постановою, із зазначенням повних реквізитів сторін, доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.