Рішення

від 17.10.2023 по справі 922/3141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023м. ХарківСправа № 922/3141/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгопт", м.Харків (адреса: 61045, м. Харків, вул.Отакара Яроша, 18) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НББ", м.Харків (адреса: 61020, м. Харків, проспект Ново-Баварський, 118) про стягнення 2221562,35 грн за участю представників:

позивача - Костиря Г.А. (адвокат, ордер серія АХ№1139620 від 14.07.2023 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

14.07.2023 року позивач - Приватне підприємство "Торгопт" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НББ" про стягнення заборгованості за договором поставки №20/1 від 30.03.2015 року у загальному розмірі 2221562,35 грн, з яких: 1414979,00 грн - основний борг; 149819,18 грн - пеня; 141497,90 грн - штраф; 451397,87 грн - інфляційні втрати; 63868,40 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 року відкрито провадження у справі №922/3141/23 та призначено підготовче засідання на 15.08.2023 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 05.09.2023 року.

28.07.2023 року від представника позивача надійшла заява (вх.№19952) про участь у всіх судових засіданнях у справі №922/3141/23 в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2023 року задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2023 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 17.10.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61020, м. Харків, проспект Ново-Баварський, 118.

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Слід зазначити, що відповідно до п. 99Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.03.2015 року між Приватним підприємством «ТОРГОПТ» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НББ» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №20/1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Цемент (надалі іменується "Товар") в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємною частиною дійсного договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити Товар.

Пунктом. 2.1. Договору встановлено, ціна одиниці товару та/або партії товару, що поставляється за цим Договором, встановлюється Продавцем і повідомляється Покупцеві у видатковій накладній, що передається Покупцю разом з партією Товару, що постачається.

Згідно з пунктом 2.2. Договору розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі 100% від вартості поставленого товару.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання товару по накладній (п.4.2 Договору). Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим покупцем за кількістю згідно з накладною (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п.6.2. Договору Покупець зобов`язується:

-прийняти товар, згідно з накладними по кількості і якості, відповідно до умов дійсного Договору;

- оплатити отриманий товар відповідно до умов цього договору;

- організувати роботи по розвантаженню транспорту Продавця з товаром;

- у разі несвоєчасної сплати за поставлений Товар скласти акт звірки взаємних розрахунків на наступний день після закінчення терміну сплати Товару, та надати його Продавцю;

-у разі несвоєчасної сплати за поставлений Товар самостійно нарахувати та сплатити, на користь Продавця, штрафні санкції, що передбачені дійсним Договором.

Згідно з п.7.2. Договору у разі не сплати поставленого товару Покупцем в зазначений за дійсним Договором термін, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого Товару. Пеня нараховується з дня наступного за розрахунковим, за умовами цього договору, до дня погашення Покупцем існуючої заборгованості.

Строк дії Договору визначений сторонами у пунктах 10.1.,10.2 Договору, та діє моменту його підписання і до 31.12.2015 року.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, якщо сторони не ухвалили іншого рішення, то договір вважається пролонгованим ще на один рік.

Таким чином, Сторони передбачили автоматичну пролонгацію Договору на той самий строк до моменту ухвалення сторонами рішення про його зміну або припинення.

На виконання умов зазначеного Договору, Позивач здійснив поставку Товару (Цемент насипом, марки 400/500), що підтверджується:

- Видатковою накладною №РН-0000915 від 25.10.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 139204,50 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000921від 26.10.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 149285,46 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000926 від 27.10.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 80153,04 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000927 від 28.10.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 83290,02 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000931 від 29.10.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 157489,20 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000944 від 01.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 163699,14 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000945 від 02.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 143019,30 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000955 від 03.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 294625,56 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000963 від 04.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 217110,84 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000969 від 05.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 224479,38 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000977 від 08.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 142555,14 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000992 від 09.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 155297,64 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001011 від 12.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 148500,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001017 від 15.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 224160,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001019 від 16.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 74961,84 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001028 від 17.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 145978,32 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001043 від 23.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 72002,82 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001054 від 24.11.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 84084,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001075 від 01.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 84546,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001082 від 03.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 154756,02 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001093 від 03.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 228588,54 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001095 від 07.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 157267,50 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001102 від 08.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 159690,72 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001112 від 10.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 157329,84 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001115 від 11.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 84216,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001123 від 13.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 80388,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001130 від 14.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 83820,00 грн. разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001133 від 15.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 169290,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001135 від 16.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 84651,18 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001137 від 17.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 164076,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001147 від 21.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 169422,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001153 від 22.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 78936,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001159 від 23.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 82632,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001161 від 25.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 84546,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001166 від 28.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 440022,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001167 від 29.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 509322,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0001170 від 30.12.2021 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 84216,00 грн разом з ПДВ;

- Видатковою накладною №РН-0000011від 17.01.2022 року, за якою Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 88272,00 грн разом з ПДВ.

Таким чином, Позивач виконав свої зобов`язання за Договором з постачання товару Відповідачу, на загальну суму 5845884,00 грн з ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідач оплатив вартість отриманого товару частково у розмірі 4430904,00 грн.

Сторонами договору підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.04.2023 року на суму 1414979,50 грн (а.с.21-23).

20.06.2023 року позивачем на юридичну та фактичну адресу відповідача була направлена претензія №1 про сплату суми заборгованості у розмірі 1414979,50 грн за Договором, про що свідчить поштова накладна №6105249128307 від 20.06.2023року та №6105249128293 разом описами поштових вкладень до відповідних поштових відправлень, яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати товару не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 149819,18 грн, штраф у розмірі 141497,90 грн, 3% річних у розмірі 63868,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 451397,87 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.23-46).

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на накладних, актах приймання-передачі та товаро-транспортних накладних, проте оплату за отриманий товар не здійснив.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.04.2023 на суму 1414979,50 грн, який підписаний та скріплений печаткою позивача та відповідача.

Отже, про наявність вказаної заборгованості свідчить також підписаний Позивачем та Відповідачем Акт звіряння.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1414979,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення пеня у розмірі 149819,18 грн, штраф у розмірі 141497,90 грн, 3% річних у розмірі 63868,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 451397,87 грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних, інфляційних на прострочену заборгованість.

Щодо штрафу та пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.1. Договору у разі не сплати поставленого товару Покупцем в зазначений за дійсним Договором термін, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого Товару. Пеня нараховується з дня наступного за розрахунковим, за умовами цього договору, до дня погашення Покупцем існуючої заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 149819,18 грн та штрафу у розмірі 141497,90 грн підлягають задоволенню.

Щодо одночасного стягнення пені та штрафу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 був зроблений наступний правовий висновок:

"При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Гарантована ст.61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі."

Отже у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені та штрафу (п.7.1.) суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 451397,87 грн інфляційних та 63868,40 грн 3% річних.

Перевіривши періоди нарахування та розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 63868,40 грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних втрат.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.

Судом встановлено, що наданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних (а.с.15-16) є некоректним, з огляду на зазначені суми боргу, на які позивач нараховує індекс інфляції, та періоди нарахування.

Крім того, позивач в своєму розрахунку зазначає, що нараховує штрафні санкції, 3% річних та інфляційні з 18.01.2022 року, з урахуванням останньої поставки товару відповідно до накладної №РН-0000011 від 17.01.2022 року.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

При розрахунку 3% річних, позивачем вірно визначено суми основного боргу з урахуванням часткових оплат.

Отже враховуючи роз`яснення Верховного суду щодо нарахування інфляційних за неповний місяць, враховуючи розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних, з урахуванням часткових оплат та сум боргу за кожний місяць, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних, наданий позивачем, є невірним.

Здійснивши перерахунок інфляційних відповідно до норм законодавства, з урахуванням часткових оплат та вірних сум боргу, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 422301,53 грн інфляційних.

В частині стягнення 29096,34 грн інфляційних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, але, у зв`язку з невірним розрахунком інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 29096,34 грн інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з невірними розрахунками.

Щодо судових витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 26309,60 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 340734,35 грн витрат на правничу допомогу.

Як передбачено чч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: - договір про надання правової допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3712 від 22.12.2010 року, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.12.2010 №19;

- ордер серія АХ №1139620 від 14.07.2023 року;

- виписка по особовому рахунку за 07.07.2023 року;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) та розрахунок їх вартості №1 від 26.09.2023 року.

Судом встановлено, що 07.07.2023 року між позивачем та адвокатом Костиря Геннадієм Анатолійовичем було укладено Договір про надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась Костиря Геннадієм Анатолійовичем, який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3712 від 22.12.2010 року, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.12.2010 №19, а тому має право надавати правничу допомогу позивачу.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просить стягнути з відповідача 340734,35 грн витрат на правничу допомогу, на підставі вищезазначених документів.

З матеріалів справи, а саме з акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 26.09.2023 року, слідує, що адвокатом надана правнича допомога у вигляді ознайомлення з наданими документами, що підтверджують наявність заборгованості за договором поставки №20/1 від 30.03.2015 року, складання позовної заяви та подальша подача її до суду, представництво інтересів замовника в Господарському суді Харківської області.

У пункті 3.1. Договору про надання правничої допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року сторони погодили, що вартість робіт за цим договором складається з основної та додаткової винагороди.

Пунктами 3.2, 3.3 цього ж договору передбачено, що основна винагорода Виконавця за цим договором складає 15000,00 грн, та сплачуються Замовником на користь Виконавця у якості передплати, протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору. Додаткова винагорода складає 15% від суми стягнених з Боржника (ів) на користь Замовника грошових коштів або матеріальних цінностей в процесі виконання робіт за цим Договором. Така додаткова винагорода сплачується Замовником на користь Виконавця протягом 5-ти днів з моменту отримання Замовником від Боржника(ів) кожної частини грошової суми або матеріальних цінностей заборгованості, передбаченої п. 1.1 цього Договору, що є за своєю природою очікуваними витратами Позивача на професійну правничу допомогу та складає суму, у розмірі 333234,35 грн.

Як зазначає представник позивача в заяві, 07.07.2023 року Позивач здійснив оплату послуг Адвоката за Договором про надання правничої допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року, у розмірі 15000,00 грн за проведення комплексу юридичних робіт визначених у п.1.1 Договору по двом Боржникам ТОВ «НОВОБАВАРСЬКИЙ БЕТОН» код ЄДРПОУ 42727326 та ТОВ «НББ» код ЄДРПОУ 33121312 42727326). Відповідно по одному боржнику сума фактичних витрат позивача на правничу допомогу, складає 7500,00 грн.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Також розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченою адвокатом часу (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Клопотання про зменшення даних витрат відповідачем не надано.

Проаналізувавши складність справи, обсяг наданих послуг, cуд вважає, що сума у розмірі 340734,35 грн за надані адвокатом послуги при розгляді господарським судом даної справи є співмірною.

Таким чином суд визнає обґрунтованими та співмірними при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів позивача в Господарському суді Харківської області витрати в сумі 340734,35 грн, що за висновком суду є розумним, справедливим та таким, що відповідає обсягу наданих адвокатом послуг.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, взявши до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Проте, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткової відмови в позові стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 336271,67 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 3, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НББ" (адреса: 61020, м.Харків, проспект Ново-Баварський, 118; код ЄДРПОУ 33121312) на користь Приватного підприємства "Торгопт" (адреса: 61045, м.Харків, вул.Отакара Яроша, 18; код ЄДРПОУ 38772231) суму боргу за договором поставки №20/1 від 30.03.2015 року у розмірі 1414979,00 грн, пеню у розмірі 149819,18 грн, штраф у розмірі 141497,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 422301,53 грн, 3% річних у розмірі 63868,40 грн, крім того 26309,60 грн судового збору та 336271,67 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" жовтня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт