Рішення

від 24.10.2023 по справі 922/3426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023м. ХарківСправа № 922/3426/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Клочковського Сергія Вадимовича( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол"(61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1 ) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Хоменчук А.О.(ордер серії АВ№1090602 від 25.08.2023 року)

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Клочковський Сергій Вадимович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол",в якій просить суд:

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) виконати зобов`язання в натурі відповідно Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020 року поставити та передати у власність Фізичній особі-підприємцю Клочковському Сергію Вадимовичу ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) товар на загальну суму 376 724,16 грн. в натурі згідно:

рахунку № 216 від 12.08.2020 року та Платіжного доручення № 437 від 13.08.2020 року на суму 182 476,80 грн.;

рахунку № 261 від 14.09.2020 року та Платіжного доручення № 756 від 15.09.2020 року на суму 186 278,40 грн.;

рахунку № 56 від 18.02.2020 року та Платіжного доручення № 1228 від 24.02.2020 року на суму 124 797,60 грн.. № 31 від 27.02.2020 року на суму 124 797,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071. м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи - підприємця Клочковського Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_2 . Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) штрафні санкції витрати від інфляції - 138 717,36 грн.. а також 3 % річних від простроченої суми - 21 891,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи - підприємця Клочковського Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на судовий збір у розмірі 8059,99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи-підприємця Клочковського Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 50 000 грн.

Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т щодо поставки оплаченого відповідачу товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/3426/23. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30 серпня 2023 року о 12:00.

В судовому засіданні 30.08.2023 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 26.09.2023 о 11:30 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 30.08.2023.

В судовому засіданні 26.09.2023 постановлено протокольну ухвалу, про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті "24" жовтня 2023 р. о(б) 12:00.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання по справі не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання ухвал по справі на адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та на адресу електронної пошти останнього наявну у матеріалах справи.

Проте ухвали суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернуті без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В ході розгляду справи судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №922/3426/23 відсутні.

В ході розгляду справи судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за позовам, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

21.01.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Клочковським Сергієм Вадимовичем, який є покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ», який є постачальником, укладено Договір поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т (далі - Договір) (Додаток № 1), відповідно до п. 1.2 Договору «Постачальник бере на себе зобов`язання поставити та передати у власність Покупця Товар відповідно до замовлення на поставку (Додаток 1 до Договору) та/або товаросупроводжувальних документів, які складають невід`ємну частину цього Договору, на умовах, викладених в Договорі, п. 1.3 Договору «найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачається, строк оплати та поставки, умови транспортування зафіксовані у супроводжувальних документах на Товар, а саме: у замовленнях на поставку (Додаток 1 до Договору), рахунках на о плату'. видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору».

Відповідно до п. 2.1. Договору «поставка Товару здійснюється партіями. Постачальник надає Покупцю інформацію про перелік, ціни та асортимент Товару, що може бути поставлений будь-яким зручним для нього способом».

Пунктами 4.14.2. Договору встановлено, що «Покупець здійснює 100% попередню оплату за кожну партію Товару згідно виставленого Постачальником рахунку. Сторони можуть погодити інший порядок розрахунків, про що зазначається у рахунку на оплату, Додатку 1. Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника. зазначений у реквізитах Постачальника в цьому Договорі. Товар вважається оплаченим тільки після документального підтвердження зарахування банком на поточний рахунок Постачальника коштів від Покупця за партію Товару».

На підтвердження виконання Позивачем пунктів 4.1. та 4.2. Договору є здійснення 100% оплати за товар відповідно:

-рахунку № 216 від 12.08.2020 року виставленого Відповідачем, що підтверджується Платіжними дорученнями № 437 від 13.08.2020 року на суму 182 476,80 грн.

-рахунку № 261 від 14.09.2020 року виставленого Відповідачем (Додаток № 4), що підтверджується Платіжним дорученням № 756 від 15.09.2020 року на суму 186 278,40 грн. (Додаток № 5)

-рахунку № 56 від 18.02.2020 року виставленого Відповідачем, що підтверджується Платіжними дорученнями № 1228 від 24.02.2020 року на суму 124 797,60 грн., № 31 від 27.02.2020 року на суму 124 797,60 грн.

Згідно рахунку № 56 від 18.02.2020 року виставленого Відповідачем на загальну суму 249 595,20 грн., Відповідачем поставлено товар лише на суму 241 626,24 грн. При цьому, товар на суму 7 968,96 грн. поставлено не було, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, наданих Відповідачем, що підтверджується Платіжними дорученнями № 1228 від 24.02.2020 року на суму 124 797,60 грн., № 31 від 27.02.2020 року на суму 124 797,60 грн.

На підтвердження зарахування банком на поточний рахунок Відповідача коштів від Позивача за партію Товару сформована виписка:

-АТ «УКРСИББАНК» за період з 01.01.2020-31.12.2020 року (Додаток № 10),

-ФВІННИЦЬКЕ ОБЛАСНЕ У АТОЩАД м. Вінниця за 27.02.2020 року (Додаток № 11).

Однак, станом на день пред`явлення позову до суду Відповідач товар на загальну суму 376 724,16 грн. (182 476,80 + 186 278,40 + 7 968,96) не поставив, умови п. 1.2., п. 1.З., п. 2.1. Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020 року не виконав.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що «датою постачання Товару вважати дату, вказану у відповідній накладній, підписаній представниками Сторін. Постачальник має право на дострокове постачання Товару, попередньо узгодивши час та дату з Покупцем. Підписанням накладної представником Покупця підтверджується, що Покупець прийняв Товар з усією товаросупровідною документацією».

Однак, Відповідачем не поставлено Товар Позивачу, відтак, підписаних накладних про отримання Товару немає. Документи на підтвердження отримання Позивачем Товару відсутні.

З вищевикладеного слідує, що Відповідач свої зобов`язання за Договором поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020 року не виконав, товар на суму 376 724,16 грн. не поставив.

Пунктом 6.1. Договору визначена відповідальність сторін, зокрема, «сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України».

Пунктами 9.1., 9.2., 9.3 Договору встановлено, що «цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до «31» грудня 2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами умов за даним Договором. Якщо Сторони не виявили наміру про припинення дії чинного Договору, він вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік на тих же умовах. Кожна із сторін має право припинити дію цього Договору, письмово попередивши про це не пізніше чим за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання Договору».

Станом на день пред`явлення позову до суду Відповідачем не виконано вимоги Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020 року, не виконав свої зобов`язання перед Позивачем, не поставивши Товар, за який Позивачем було сплачено кошти на загальну суму 376 724,16 грн. Відтак, термін дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, а саме, зобов`язання Відповідача поставити Товар на загальну суму 376 724,16 грн.

18 грудня 2020 року Відповідачу направлено лист з вимогою повернути сплачені кошти у розмірі 376 724,16 грн.

Відповідач направив Позивачу гарантійний лист вих. № 589 від 02.08.2021 року, в якому гарантував повернути кошти в сумі 376 724,16 грн. в строк до 13.08.2021 року.

Однак, Відповідач у зазначений строк вказаний у гарантійному листі (до 13.08.2021 року) кошти не повернув, та станом на день пред`явлення позову до суду Відповідачем не виконано вимоги Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020 року, не виконав свої зобов`язання перед Позивачем, Товар, за який Позивачем було сплачено кошти на загальну суму 376 724,16 грн. не поставив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем доведено, що за договором поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т ним здійснено попередню оплату за товар , що підтверджується наступними документами:

Копією рахунку № 216 від 12.08.2020 року.

Копією платіжного доручення № 437 від 13.08.2020 року на суму 182 476,80 грн.

Копією рахунку № 261 від 14.09.2020 року.

Копією платіжного доручення № 756 від 15.09.2020 року на суму 186 278,40 грн.

Копією рахунку № 56 від 18.02.2020 року.

Копією платіжного доручення № 1228 від 24.02.2020 року.

Копією платіжного доручення № 31 від 27.02.2020 року

Поряд із тим, відповідач не поставив позивачу товар (устаткування) у встановлені в договорі строки та кошти за непоставлений товар у розмірі 376 724,16 грн. не повернув.

Щодо вимог про стягнення витрат від інфляції - 138 717,36 грн.. а також 3 % річних від простроченої суми - 21 891,29 грн. , суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.

Судом установлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо поставленого позивачем на виконання умов договору товару, у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат від інфляції - 138 717,36 грн. а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 21 891,29 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів поставки товару або повернення попередньо сплаченої позивачем за поставку грошової суми не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останньої на професійну правничу допомогу в даній справі становить 50 000,00 грн.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи :

1.Копію Договору про надання правової допомоги № 305/23 від 10.07.2023 із додатками.

2.Копію платіжного доручення/квитанції про оплату адвокатських послуг.

3. Копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 19 липня 2023 року.

Як вбачається із матеріалів справи в період з 10.07.2023 по 19.07.2023 Адвокат надав Клієнту наступні послуги:

вивчення матеріалів, формування позиції та консультування у правовідносинах Клієнта з ТОВ «ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ» (ЄДРПОУ 40231736) стосовно зобов`язання останніх виконати умови договору в натурі та стягнення штрафних санкцій, що утворились внаслідок невиконання Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020.

- підготовка та подання позовної заяви до ТОВ «ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ» (ЄДРПОУ 40231736) про зобов`язання виконати умови договору в натурі та стягнення штрафних санкцій, що утворились внаслідок невиконання Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020.

Фіксований розмір витрат на правову допомогу складає 50 000,00 гри. Докази на підтвердження витрат надаються суду у вигляді Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 305/23 від 10.07.2023 року та Акту здачі-приймання виконаних робіт від 19.07.2023 року та платіжного доручення/квитанції про оплату послуг .

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Оцінивши подані позивачем докази, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи встановлені обставини, з огляду на характер спірних правовідносин, а також те, що позивачем дотримано вимоги ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00грн є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом послугами та ціною позову, а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою, що є підставою для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Що стосується судових витрат зі сплати судового збору за подання позову до суду, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) виконати зобов`язання в натурі відповідно Договору поставки № ПЕІ 2020/01/21-02Т від 21.01.2020 року поставити та передати у власність Фізичній особі-підприємцю Клочковському Сергію Вадимовичу ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) товар на загальну суму 376 724,16 грн. в натурі згідно:

рахунку № 216 від 12.08.2020 року та Платіжного доручення № 437 від 13.08.2020 року на суму 182 476,80 грн.;

рахунку № 261 від 14.09.2020 року та Платіжного доручення № 756 від 15.09.2020 року на суму 186 278,40 грн.;

рахунку № 56 від 18.02.2020 року та Платіжного доручення № 1228 від 24.02.2020 року на суму 124 797,60 грн.. № 31 від 27.02.2020 року на суму 124 797,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071. м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи - підприємця Клочковського Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_2 . Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) штрафні санкції витрати від інфляції - 138 717,36 грн., а також 3 % річних від простроченої суми - 21 891,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи - підприємця Клочковського Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на судовий збір у розмірі 8059,99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи-підприємця Клочковського Сергія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 50 000 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець Клочковський Сергій Вадимович ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоізол» (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, Код ЄДРПОУ 40231736).

Повне рішення складено "25" жовтня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк