Ухвала

від 25.10.2023 по справі 926/4592/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

25 жовтня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/4592/23

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» про забезпечення позову у справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП»

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів в сумі 6953154,00 грн

Представники сторін не викликались.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» (58002, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Університетська, будинок 7А, код ЄДРПОУ 40711225) звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Першотравневим РВ УМВС України у Чернівецькій області 12.08.1998) у змісті якого просить суд стягнути з відповідачки вартість невід`ємних поліпшень 93/100 (дев`яносто трьох сотих) ідеальних часток нежитлової будівлі, які складаються з приміщень нежитлової будівлі (бар) літера А, загальною площею 980,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що становить 6953154,00 грн (шість мільйонів дев`ятсот п`ятдесят три тисячі сто п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.10.2016 між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, згідно умов якого відповідачка передала, а позивач прийняв у тимчасове платне користування на умовах оренди, 93/100 (дев`яносто три сотих) ідеальних часток нежитлової будівлі, які складаються з приміщень нежитлової будівлі (бар) літера А. загальною площею 980,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість вказаного приміщення за договором складала 7979483,00 грн.

Однак, рішенням Господарського суд Чернівецької області від 27.12.2022 у справі № 926/5237/22, яке набрало законної сили 18.10.2023, розірвано договір оренди та зобов`язано позивача звільнити та передати відповідачці 93/100 (дев`яносто три сотих) ідеальних часток нежитлової будівлі, які складаються з приміщень нежитлової будівлі (бар) літера А, загальною площею 980,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 протягом трьох календарних днів з дня вступу в законну силу рішення суду.

Позивач стверджує, що оскільки ним здійснено поліпшення об`єкта оренди, що мало наслідком значне збільшення його ринкової вартості, останній має право на відшкодування витрат понесених на такі поліпшення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023, позовну заяву передано до розгляду судді Байталюку В. Д.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 13.11.2023.

23.10.2023 разом з позовом представник позивача подав заяву (вх. № 4593) про забезпечення позову, у змісті якої просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості нежитлові приміщення в будівлі літ. «А» 1-1 1-23, 2-1 2-19, загальною площею 969,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 351132746 від 19.10.2023, у власності відповідачки перебуває наступне нерухоме майно:

-земельна ділянка, поділена в натурі частка, кадастровий номер: 7310136300:25:003:0122, площею 0,1046 та, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-нежитлові приміщення (поділена частка нерухомого майна в натурі), загальною площею 969,3 кв, м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

-2/3 житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, загальною площею 639,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

-12/100 житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, загальною площею 128.4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (на об`єкт накладено податкову заставу);

-2/3 житлового будинку, загальною площею 750.5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер: 7320585000:01:005:0441, площею 0,3052 га;

-житловий будинок, загальною площею 18.90 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_7 ;

-житловий будинок, загальною площею 427,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_6 ;

-житловий будинок, загальною площею 492.4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_6 ;

-житловий будинок, загальною площею 69,10 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 .

При цьому, на думку позивача, єдиним джерелом доходу відповідачки є дохід від здачі в оренду приміщення. А, оскільки рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.12.2022 у справі № 926/5237/22 договір оренди розірвано, а інших договорів оренди відповідачкою не укладено, тому на переконання позивача відповідачка не матиме доходу достатнього для виконання рішення суду про стягнення коштів.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19).

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заразом можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22).

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як установлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 351132746 від 19.10.2023, у власності відповідачки перебуває ряд зазначеного вище нерухомого майна. При цьому, серед комерційної нерухомості зазначена тільки земельна ділянка, поділена в натурі частка, кадастровий номер: 7310136300:25:003:0122, площею 0,1046 та, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та нежитлові приміщення (поділена частка нерухомого майна в натурі), загальною площею 969,3 кв, м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто, фактично тільки нерухомість арешт на яку просить накласти заявник.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідачки, визначеного на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Оскільки основним джерелом доходу відповідачки є дохід від здачі в оренду приміщення, а рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.12.2022 у справі № 926/5237/22 договір оренди між сторонами розірвано, інформація стосовно інших договорів оренди укладених відповідачкою відсутня, тому на переконання суду є достатньо обґрунтованим твердження позивача про те, що відповідачка не матиме доходу достатнього для виконання рішення суду про стягнення коштів.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачки, спрямованих на відчуження, нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на таке майно.

Ураховуючи зазначене, на переконання суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачкою відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням викладеного, такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси позивача, за захистом яких заявник звернувся до суду, а відтак заява позивача підлягає задоволенню.

До того ж накладення арешту на нерухоме майно не завдасть шкоди та збитків відповідачці, не позбавить її прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить її право передавати спірне майно іншим особам.

Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачці будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідачки, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 Господарського процесуального кодексу України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до частини першої та п`ятої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини шоста статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

У силу вимог частини восьмої статті 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 73-79, 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» вх. № 4593 від 23.10.2023 про забезпечення позову задовольнити.

2.Накласти арешт на об`єкт нерухомості реєстраційний номер 2159102673101 нежитлові приміщення в будівлі літ. «А» 1-1 1-23, 2-1 2-19, загальною площею 969,30 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» (58002, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Університетська, будинок 7А, код ЄДРПОУ 40711225).

Боржник: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Першотравневим РВ УМВС України у Чернівецькій області 12.08.1998).

3.Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання 25.10.2023 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.

4.Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, яка може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з дня її постановлення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

5.Направити копії цієї ухвали сторонам.

6.Роз`яснити сторонам, що вони мають право подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

7.Дана ухвала може бути оскаржена в строк та порядок, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 25.10.2023.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК