Рішення

від 18.10.2023 по справі 760/16485/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16485/22

2/760/702/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Мех В.Ю.

представника позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба в справах дітей і сім`ї Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації, Відділ «Служба у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради про визначення місця проживання дитини, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визначити місце проживання дитини, малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею.

Посилається в позові на те, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 20 листопада 2013 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 якому народився син ОСОБА_4 .

Тривалий час відповідач проживає окремо від неї та сина, а 01 лютого 2022 року звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва суду з позовом про розірвання шлюбу.

З точки зору закону місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Вона усвідомлює свою відповідальність за виховання та піклування про сина, створення для нього належних умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я та розумового розвитку.

З урахуванням цього, проживання дитини разом з нею, відповідальності за сина в зв`язку з його проживанням з нею,просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 10 листопада 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

30 січня 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач зазначає, що не погоджується з приведеними в позові обставинами та підставами позову.

З початком військових дій на території України позивачка виїхала з м. Києва до села, тим самим суттєво обмежила його права у спілкуванні з сином та участь у його вихованні.

Вважає, що приведені в позові обставини та підстави не можуть бути підставою для задоволення позову.

Проаналізувавши національне законодавство та практику ЄСПЛ в даній категорії справ, просить у позові відмовити.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися.

При цьому представник відповідача не з`являвся і в два останні судові засідання на стадії підготовчого провадження, не повідомляючи суд про причини неявки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивачки,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст.15 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. ч. 7, 8 та 9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст. 18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 20 листопада 2013 року.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач у відзиві зазначив і проти цього не заперечував представник позивачки, з жовтня 2021 року подружжя проживає окремо, син сторін проживає з матір`ю.

( а.с. 6 - 7 )

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За змістом ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Таращанської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Таращанської міської ради №494- VIII від 06 жовтня 2023 року, комісія вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з матір`ю.

( а.с. 160 - 163 )

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 9 Конвенції зазначено, що якнайкращі інтереси дитини мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.

З точки зору закону ст.1 СК України одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що мати здатна забезпечити дитині належні умови для зростання, виховання та матеріального утримання дитини, підстави для висновку про протилежне у суду відсутні.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 487/2001/19-ц, міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи викладене, вік дитини, тривале проживання дитини сторін з матір`ю окремо від батька, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки.

Що стосується заперечень відповідача на позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Заперечуючи проти визначення місця проживання дитини з матір`ю, відповідач, у той же час, зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з ним не пред`являє і свого бачення місця проживання дитини не висловлює.

Будь-яких доказів, які б давали підстави для висновку про неможливість проживання дитини з матір`ю, не надає.

З урахуванням цього приведені в відзиві пояснення судом не можуть бути прийняті до уваги.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 19, 141, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, Законом України « Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 992, 40 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2023 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва