Рішення

від 25.10.2023 по справі 120/12571/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 жовтня 2023 р. Справа № 120/12571/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості від 30.06.2023 року UA№401000/2023/000068/2 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА401020/2023/000981.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

30.08.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, вказав, під час розгляду поданих позивачем документів для митного оформлення товару встановлено, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності. У зв`язку з чим митним органом надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

30.06.2023 року декларант надіслав лист щодо уточнюючих документів, додатково надав прайс-дист виробника, а також відмовився від надання додаткових документів.

Зважаючи на те, що для підтвердження митної вартості декларантом надано документи, що містять ознаки підробки та відмовою декларанта у наданні додаткової інформації (документів), відповідач вважає, що позивачем не дотримано вимог 4,2 ст.52 МКУ.

Враховуючи, що митницею встановлено невідповідність поданих до митного оформлення документів та відмову декларанта у наданні документів, що вимагались митницею, зважаючи на невизначеність основних умов договору метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, та приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Підсумовуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Трейд Вінд» (Україна) «Покупець» та компанією «CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD» (КНР) «Продавець» укладено Контракт №GD20230120 від 20.01.2023 року, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах та (або) специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту. Поставки здійснюються на умовах CIF, CFR, FOB (Інкотермс-2010).

07.04.2023 року підписанням специфікації № 1 до Контракту № GD20230120 від 20.01.2023 року Покупець і продавець домовилися про поставку партії товару, а саме SPC ламінованої підлоги, та IXPE підложки для підлоги на загальну суму 74 362,45 доларів США.

24.04.2023 року Продавцем був виставлений на адресу Покупця Комерційний інвойс № CZDH23610-1 на поставку товару загальною сумою 74362,45 доларів США, в тому числі на SPC ламіновану підлогу в сумі 74236,65 доларів США, та IXPE підложки для підлоги на суму 125,80 доларів США.

Позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № 23UA401020033893U3.

Відповідно до Комерційного інвойсу № CZDH23610-1 товар що поставляється це:

1.SPC Ламінована підлога - панелі прямокутної форми виготовлені з композиту CaCO3 та ПВХ. Мають закінчений вигляд. З двох торців мають паз, а з двох інших торців - фігурний виступ.

2.Підложка для підлоги під ламінат та паркетну дошку в асортименті з IXPE матеріалу, в рулонах розміром 1*10 м, товщиною 1,5 мм, ТМ KING FLOOR.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані документи передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України

Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності.

У зв`язку із викладеним, Митницею надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

На виконання вказаної вимоги відповідача позивачем надано наступні документи, які на його думку підтверджують заявлену митну вартість товару:

1.Пакувальний лист (Packing list) б/н від 24.04.2023 року;

2.Комерційний інвойс (Commercial invoice) CZDH23610-1 від 24.04.2023 року;

3.Коносамент WMSS23042189 від 26.04.2023 року;

4.Міжнародна залізнична накладна 24892 від 19.06.2023 року;

5.Автотранспортнанакладна (CMR) №000005222від28.06.2023року;

6.Автотранспортнанакладна (CMR) №000005239від28.06.2023року;

7.Автотранспортнанакладна (CMR) №000005240від28.06.2023року;

8.Автотранспортнанакладна (CMR) №000005242від28.06.2023року;

9.Декларація про походження товару CZDH23610-1 від 24.04.2023 року;

10.Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату вартості товару АТ «ОТП БАНК»№ 50 від 02.06.2023 року;

11.Рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг РФ-17277 від 22.06.2023 року;

12.Довідку що підтверджує вартість перевезення товару № 2806/21 від 28.06.2023 року;

13.Специфікація виробника товару до Контракту № GD20230120 від 20.01.2023 року № 1 від 07.04.2023 року;

14.Контракт (договір) № GD20230120 від 20.01.2023 року;

15.Висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/393 від 29.06.2023 року;

16.Договір про надання послуг митного брокера 1001/1 від 02.01.2020 року;

17.Договір про перевезення № 1708/21/01 від 17.08.2021 року.

18.Копію митної декларації країни відправлення 223120230001325714;

19.Прайс-лист виробника товару від 20.01.2023 року.

Отримавши вищезазначені документи, Вінницькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA4010000/2023/000068/2 від 30.06.2023 року.

Також, відповідачем складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000981.

Причиною відмови у вказаній картці зазначено заявлення декларантом неповних відомостей про митну вартість товару. Винесення Митницею Рішення про відмову відповідно до п. 5,6 ст. 54, ст. 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № UA401020/2023/000068/2.

Незгода позивача із такими діями відповідача та, як наслідок, із прийнятими ним рішеннями про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Сукупність всіх наведених вище норм законодавства вказує, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У разі ненадання витребуваних документів або недоведеності декларантом в ході проведення консультацій правильності визначення митної вартості, достовірності та належності митний орган уповноважений прийняти рішення про коригування митної вартості.

Відповідна позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 14.04.2021 по справі № 820/4849/16.

В даному ж випадку, як вже було встановлено судом, 20.01.2023 року між ТОВ «Трейд Вінд» (Покупець) та Компанією «CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO., LTD.» (Продавець) укладено Контракт на постачання товарів № GD20230120 від 20.01.2023 року відповідно до умов якого:

П.1.1. Продавець зобов`язується передати товар власного виробництва у власність Покупця, а покупець прийняти і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах, та (або) в специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

П. 2.2. Загальна вартість кожної конкретної партії товару, що поставляється, ціна за одиницю і за позиціями вказується в комерційних інвойсах та (або) Специфікаціях, для кожної конкретної партії товару, що поставляється.

П. 6.3. Умови оплати зазначаються Продавцем в інвойсах на кожну партію товару та (або) специфікаціях.

07.04.2023 року підписанням специфікації № 1 до Контракту № GD20230120 від 20.01.2023 року Покупець і продавець домовилися про поставку партії товару, а саме SPC ламінованої підлоги, та IXPE підложки для підлоги на загальну суму 74 362,45 доларів США.

24.04.2023 року Продавцем був виставлений на адресу Покупця Комерційний інвойс № CZDH23610-1 на поставку товару загальною сумою 74362,45 доларів США , в тому числі на SPC ламіновану підлогу в сумі 74236,65 доларів США, та IXPE підложки для підлоги на суму 125,80 доларів США.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 50 від 02.06.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Вінд» сплачено на виконання контракту CD20230120 грошові кошти в сумі 74 362,45 доларів США.

Між ТОВ «Трейд Вінд» та ТОВ «Клевер Тім» укладено Договір про транспортне експедитування № 1708/21/01 від 17 серпня 2021 року відповідно до п.1.1. якого Еспедитор (ТОВ Клевер Тім») зобов`язується за доручення і за рахунок ТОВ «Трейд Вінд» виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно- експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта.

Так відповідно до довідки ТОВ «Клевер Тім» Про транспортні витрати № 2806/21 від 28.06.2023 року, та рахунку № РФ-17277 від 22/06/2023 року вартість транспортних витрат складає 536827,50 грн., в тому числі: за морське перевезення вантажу за межами державного кордону України (Шанхай - Гданськ)- 178454,77 грн; Міжнародне залізничне перевезення за межами державного кордону України 234 039,04 грн.; додаткові послуги з обробки товарів в порту Гданськ 48 699,87 грн, Транспортно-експедиційне навантаження-розвантаження) - 48 699,87 грн; Транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 75 633,82 грн.

Відповідно до вимог Митного кодексу до складу митної вартості включаються в тому числі: витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на територію України а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи вказане загальні витрати на транспортування та обробку товару що ввозився Позивачем на митну території України в режимі імпорту (SPC ламінована підлога та IXPE підложки для підлоги) складає 461 193,68 грн.

Загальна митна вартість товарів які були ввезені Позивачем складає 3 180 524,37 грн. (74362,45 дол. США (загальна вартість товару згідно інвойсу)*36,5686 (офіційний курс долара США грн за 1 дол. США на 30.06.2023 року) + 461 193,68 грн. (вартість витрат на транспортування).

Отже, цифрове значення митної вартості SPC ламінована підлога та IXPE підложки для підлоги, які Імпортував Позивач до митного оформлення повністю підтверджуються наданими до митного оформлення документами, вказаними вище, в яких відсутні будь які розбіжності , що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

В той же час, з оскаржуваного рішення вбачається, що що митницею встановлено невідповідність поданих до митного оформлення документів та відмову декларанта у наданні документів, що вимагались митницею, зважаючи на невизначеність основних умов договору метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, та приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Відповідного висновку митний орган дійшов з огляду на таке:

у зовнішньоекономічному Договорі не встановлено основні умови, а саме: номенклатура товару (асортимент), ціна товару, умови поставки товару, валюта договору (зважаючи на п 6.3 договору), порядок розрахунків за товар (умови оплати);

частину документів до митного оформлення подано без дотримання вимог ст. 254 МКУ (китайською мовою);

за допомогою сервісу Google перекладач було проаналізовано відомості наявні в поданій колії МД країни відправлення №о223120230001325714 від 24.04.2023 та було встановлено, що відправником товару є Changzhou Gutenberg Wood Industry Co. Ltd, що не відповідає заявленим відомостям;

поставка товару проводиться в рамках договору GD20230120 від 20.01.2023 року. Разом 3 тим в відповідному договорі однозначно не встановлено основні умови договору, а саме: номенклатура товару (асортимент), ціна товару, умови поставки товару, валюта договору (зважаючи на п 6.3 договору), порядок розрахунків за товар (умови оплати), а також в наданому платіжному дорученні від 02.06.2023 року № 50 в гр. 70 «Призначення платежу» наявне посилання лише на контракт, оскільки п.2,3 контракту визначено, що загальна вартість контракту складається із вартості всіх конкретних партій товару та становить 10 млн дол. США, що не дає можливості віднести це перерахування коштів саме за даний товар.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, в якій зазначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідач також стверджує, що прийняте ним оскаржуване Рішення базується на невідповідностях в поданих до митного оформлення документах та відмові у наданні документів, що вимагалися митницею.

Суд зауважує, що в межах розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином розбіжність у найменуванні продавця (постачальника), ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару, за умови, що така інформація може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, що були надані до митного оформлення.

Крім того, позивачем на вимогу відповідача було надано ще додаткові документи, однак, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів

Факт неподання декларантом додаткових документів, без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо визначення числового значення митної вартості, став підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки виявлені і описані в колонці 33 спірного рішення розбіжності стосуються виключно порядку виконання умов контракту.

З наведеного вбачається, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. А відтак, позивачем первісно надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, а вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що ним за допомогою Google перекладача було здійснене переклад, відповідно до якого ним було встановлено, що в декларації країни походження було вказано інша назва компанії Продавця, ніж зазначено в Зовнішньо-економічному контракті найменування Продавця товару.

Так, як слідує з матеріалів справи, в Зовнішньо-економічному контракті GD20230120 від 20.01.2023 року, наданому до митного оформлення, вказується Продавець товару компанії CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD «Продавець» наявний відтиск печатки який повністю відповідає написанню найменування компанії вказаному в Митній декларації країни походження товару.

Окрім того, Позивачем було надано належним чином завірений переклад митної декларації країни походження з якої вбачається, що назва компанії CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD (ТОВ «Чанчжовська деревообробна компанія «Голденбург») в митній декларації відповідає назві компанії в інших документах поданих до митного оформлення.

Разом з тим, позивачем надано належним чином завірений переклад Ліцензії на ведення господарської діяльності, виданої Управління по нагляду за ринком району Уцзінь міста Чанчжоу стосовно компанії CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD (ТОВ «Чанчжовська деревообробна компанія «Голденбург») в якій назва на китайській мові відповідає назві компанії в митній декларації крани походження, а назва на англійській мові відповідає назві компанії в Контракті. Крім того в даній ліцензії також вказаний код компанії CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD (ТОВ «Чанчжовська деревообробна компанія «Голденбург») - 913204126763996486 який також вказаний в митній декларації країни відвантаження в колонках внутрішній вантажовідправник та виробник та реалізатор разом з назвою компанії CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD (ТОВ «Чанчжовська деревообробна компанія «Голденбург»).

Щодо посилання Відповідача на той факт, що порядок поставки та оплати товару не відповідає Договору, то варто зазначити, що порядок поставки рівно як і порядок оплати поставленого чи ні товару є комерційними умовами, і якщо останні не впливають на митну вартість товару, то митницю не стосуються.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625, в якій суд касаційної інстанції вказує, що на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що при прийнятті Відповідачем спірного Рішення про коригування митної вартості та визначення її за резервним методом не було взято до уваги звіт цінової експертизи про імпортну поставку скло сітки ДП «Держзовнішінформ» від 29.06.2023 № 113/393 відповідно до якого ціни на ламіновану підлогу в асортименті, що постачається згідно з комерційним інвойсом № CZDH23610-1 від 24.04.2023 року до контракту на постачання товару № GD20230120 від 20.01.2023 року укладеним між компанією CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD та ТОВ «Трейд Вінд» не суперечить цінам компанії-постачальника.

Отже, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 30.06.2023 року UA№401000/2023/000068/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2023/000981 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом враховано, що зміст Картки відмови містить не точності та посилання на документи які не мають відношення до даної справи, що також підтверджує не законність та не обґрунтованість даної картки.

Так на сторінці 1 Картки відмови відображений перелік документів на які були надані Позивачем до митного оформлення. Серед даного переліку відсутній Прайс-лист виробника товару від 20.01.2023 року який був наданий відповідно до вимог Відповідача та на який Відповідач посилається в оскаржуваному Рішенні про коригування.

Також на сторінці 2 Картки відмови Відповідач вказує: «Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення : Здійснити митне оформлення товарів з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару №UA010000/2023/000053/2 від 30.06.2023 року. Рішення митного органу може бути оскаржене в порядку, передбаченому гл.4 Митного кодексу України».

Однак, доказів того, що рішення №UA010000/2023/000053/2 від 30.06.2023 року стосується позивача, судом не встановлено.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір про надання правової допомоги № 12-07-23 від 12.07.2023 року, укладений між адвокатом Старим М.М. та позивачем;

- платіжна інструкція №2306 від 19.07.2023 року, на загальну суму 38850,00 гривень;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги позивачу у Вінницькому окружному адміністративному суді від 03.08.2023 року серії АВ №1087473.

Отже, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язані із юридичним супроводом справи № 120/12571/23 і підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до договору про надання правової допомоги № 12-07-23 від 12.07.2023 року, розмір винагороди за надання правової допомоги (гонорар) за Договором встановлюється відповідно до виставлених рахунків.

Згідно платіжної інструкції №2306 від 19.07.2023 року, з позивачем здійснено оплату послуг адвоката на загальну суму 38850,00 гривень.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 8000,00 грн.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 15724,71 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UА 401000/2023/000068/2 від 30.06.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401020/2023/000981.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15724,71 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири гривні сімдесят одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" (вул. Гонти, 24, м. Вінниця, Вінницька область, 21029, код ЄДРПОУ: 37358046)

Відповідач: Вінницька митниця Державної митної служби України (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ: 43997544)

СуддяЧернюк Алла Юріївна