Постанова

від 19.10.2023 по справі 371/1118/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/14378/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 371/1118/23

19 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Верланов С.М.

- Музичко С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Каневського В.О., у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договором, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури подану в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області, повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою, Прокурор, який діє в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Вказує, що суд, не вирішивши питання щодо надання прокурору строку на усунення недоліків позовної заяви, одразу її повернув, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 185 ЦПК України. Разом з тим, дана позовна заява взагалі не містить недоліків. Позовну заяву підписано належною посадовою особою - заступником керівника Київської обласної прокуратури відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з даними офіційного веб-сайту Київської обласної прокуратури, ОСОБА_3 призначений на посаду заступника керівника Київської обласної прокуратури з жовтня 2020 року. Отже, дані про призначення на посаду прокурора у відкритому доступі, а тому суд мав можливість перевірити повноваження прокурора, так як у розумінні ст. 82 ЦПК України інформація відображена у відкритому доступі є загальновідомим фактом. До аналогічних правових висновків щодо відсутності необхідності надання додаткових доказів належності посадової особи до системи органів прокуратури, за умови наявності відповідних даних на офіційних інтернет-сайтах органів прокуратури, що вказує на їх віднесення до загальнодоступних фактів дійшов Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 у справі 910/10890/19.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу прокурора відповідачі, треті особи не скористалися.

У відповідності до вимог п.13 ст.7, п. 6 ч.1 ст. 353, ч.2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на те, що до позовної заяви не додано підтвердження повноважень Заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігоря Грабець представляти в суді інтереси Київської обласної прокуратури, зокрема звертатися із вказаним позовом. Також відсутнє обґрунтування подання позову позивачем - Заступником керівника Київської обласної прокуратури, а не позивачем Київською обласною прокуратурою. Отже, позивач - Заступник керівника Київської обласної прокуратури не підтвердив та не обґрунтував свої повноваження представляти інтереси Ржищівської міської ради Київської області про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки, чим не дотримав вимоги ч.7 ст.177, ч.5 ст.175 ЦПК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, системне тлумачення положень ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України і ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави .

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 56, 185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6144/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 наведено правові висновки, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У п. 43 та 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області звернувся із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки.

В позовній заяві наведено обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстави для представництва прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави, адже Ржищівська міська рада неналежно виконує надані законом повноваження на думку прокурора.

До позовної заяви заступник керівника Київської обласної прокуратури долучив копію листа, адресованого Ржищівській міській раді від 14 червня 2023 року, яким міську раду повідомлено про виявлені прокуратурою порушення вимог чинного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки відповідачу у приватну власність за рахунок земель регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та запитано про вжиті міською радою заходи щодо захисту порушених інтересів держави, а в разі неможливості їх вжиття - повідомити про це обласну прокуратуру для вжиття останнім відповідних заходів реагування в порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». (а.с.21)

Листом від 20 червня 2023 року №02-02-09/1688 Ржищівська міська рада повідомила прокуратуру, що земельна ділянка відноситься до комунальної власності Ржищівської міської територіальної громади та перебуває в межах населеного пункту Великий Букрин та просила вжити заходів представницького характеру щодо повернення земельної ділянки в комунальну власність. (а.с. 38)

За таких обставин Київською обласною прокуратурою було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме повідомлено Ржищівську міську раду про те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що діями відповідача щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку було порушено інтереси територіальної громади м. Ржищів та необхідно їх захистити.

З долучених до позовної заяви доказів вбачається, що Ржищівська міська рада захист порушених, на думку прокурора, інтересів держави не здійснила, натомість просила прокуратуру вжити заходи цивільно-правового характеру в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради, пред`явивши відповідний позов.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор у повному обсязі виконав вимоги зазначених вище норм матеріального і процесуального права.

Крім того, висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження Заступника керівника Київської обласної прокуратури на представництво інтересів у суді, є помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно до ч.ч. 4,5 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури. Органи прокуратури оприлюднюють видані ними нормативно-правові акти з питань організації та діяльності прокуратури України в порядку, встановленому законом.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №910/10890/19 зазначено, що відповідно до частин 4 та 5 статті 6 Закону України «Про прокуратуру» інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. призначений на посаду заступника керівника Київської обласної прокуратури з жовтня 2020 року. Отже, заступник керівника Київської обласної прокуратури має повноваження діяти в інтересах держави в суді.

Таким чином, відсутня необхідність надання додаткових доказів належності посадової особи до системи органів прокуратури, за умови наявності відповідних даних на офіційних веб-сайтах органів прокуратури, що відповідно вказує на їх загальнодоступний характер.

З огляду на викладене, прокурором були зазначені обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави в суді, що є достатнім для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Суд першої інстанції вищевказаних обставин та положень закону не врахував, даних з офіційного веб-сайту Київської обласної прокуратури не перевірив та постановив необґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для повернення позовної заяв, з визначених судом першої інстанції підстав, оскільки заступником керівника Київської обласної прокуратури доведено підстави для представництва ним інтересів держави в суді.

Колегія суддів вважає, що зазначені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Прокурора, який діє в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області, задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: