Ухвала

від 24.10.2023 по справі 185/12743/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 185/12743/14-ц

провадження № 22-ц/824/8170/2023

головуючий у суді І інстанції Волкова С.А.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон техніки та меблів» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ "Салон техніки та меблів", в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 47996,37 доларів США та судовий збір у сумі 3654 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що згідно укладеного договору № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року, відповідачу - ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 177000 доларів США, строком користування зі сплатою процентної ставки у розмірі 12% річних, строком до 9 квітня 2017 року. 30 липня 2009 року між позивачем та ТОВ "Салон техніки та меблів" було укладено договір поруки № 014/11-175/0067/4, згідно з умовами якого, останнє бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору. В силу того, що зобов`язання за кредитним договором та договором поруки відповідачі не виконали, станом на 11 грудня 2014 року заборгованість за кредитним договором склала - 47996,37 доларів США, з яких 44575,37 доларів США - заборгованість за кредитом, 3180,85 доларів США- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 240,15 доларів США - пеня.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ТОВ «Салон техніки та меблів» про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Салон техніки та меблів» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року у розмірі 47 996,37 доларів США, яка складається з 44 575,37 доларів США заборгованості за кредитом, 3 180,85 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 240,15 доларів США пені; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 827 грн судового збору; стягнуто з ТОВ «Салон техніки та меблів» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 827 грн судового збору.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» проведено заміну стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 , скасоване заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 , справу № 185/12743/14-ц за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ТОВ «Салон техніки та меблів» про стягнення заборгованості передано на розгляд Печерського районного суду м. Києва.

15 лютого 2022 року позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій сторона просила в рахунок часткового погашення заборгованості стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Салон техніки та меблів» заборгованість за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року у розмірі 750 999,16 грн, заява обґрунтована тим, що заборгованість за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року у розмірі 47 996,37 доларів США станом на момент переуступки права грошової вимоги за офіційним курсом Національного банку України складає 1 190 780,76 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Салон техніки та меблів» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 750 999,16 грн в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 1 827 грн сплаченого судового збору. Стягнуто з ТОВ «Салон тепхніки та меблів» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 1 827 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ще на етапі укладення договору позивачем вже було використано своє домінуюче положення та порушено норми діючого на момент укладення договору законодавства. Так, відповідно до ч. ч. 1.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зазначає, що в порушення зазначених норм законодавства позивач не ознайомив відповідача зі всіма умовами взятого ним кредиту ані до підписання договору, ані під час його укладення. Так, підп. 1.5.1. п. 1.5. договору передбачено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, проте додаток №1 до договору містить лише графік погашення кредитної заборгованості по тілу кредиту та жодним чином не прописує сум та термінів сплати процентів.

Звертав увагу, що відповідно до п. 3 договору, за користування кредитом встановлюється фіксована процента ставка у розмірі 12%, яка мала переглядатися один раз на п`ять років. Але вже у 2008 році (тобто вже за рік після укладення договору) процента ставка була збільшена позивачем в односторонньому порядку та стала складати 14% (додаткова угода до договору від 12 червня 2008-а.с. 18).

Вказував, що звернувся до позивача восени 2009 року з проханням переглянути умови договору, однак на зменшення вже піднятої процентної ставки позивач не погодився, а запропонував відповідачу продати частину приміщення, що перебуває в заставі. Восени 2011 року відповідач був змушений піти на виділення в натурі частини приміщення, що передавалося позивачу в іпотеку, та його продаж, а отримані кошти (приблизно 60 тис. дол.) відповідач спрямував на погашення своїх кредитних зобов`язань. Підтвердженням цього є лист позивача від 13 жовтня 2009 року та відповідна додаткова угода від 30 липня 2009 року до договору (а.с. 11), однак на це суд першої інстанції не звернув уваги.

Зазначав, що при погашенні кредиту фактично сплачував проценти позивачу, а тіло кредиту не зменшувалося, у зв`язку з цим відповідач декілька разів (у 2010 та 2011 році) звертався до позивача з проханням переглянути проценту ставку та повернути її до того розміру, якою вона була при укладенні договору, проте за результатами зустрічей з позивачем було домовлено лише про зменшення платежу по кредиту.

Звертав увагу, що підтвердженням сплати відповідачем більшої частини кредиту є протоколи зустрічей с позивачем, з яких видно, що, наприклад, з лютого по вересень 2011 року відповідачем було сплачено приблизно 57 тис. дол. США (тобто набагато більше тих сум, що передбачені додатком №1 до договору. Вказує, що не може надати до суду усі квитанції, що підтверджують сплату кредиту, оскільки більшість документів знаходилися у будинку, який зруйновано у 2014 році під час бойових дій.

Наголошував на тому, що є внутрішньо переміщеною особою в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» про що свідчить відповідна довідка, що додається. У грудні 2020 року відповідач звертався щодо своїх кредитних зобов`язань по договору до ПАТ «Райффазен Банк Аваль», але до цього часу жодної відповіді не отримав. Більше того, як свідчить копія розрахунку, наданого позивачем (а.с. 15), сума процентів за користування кредитом дорівнює практично розміру кредиту, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, які би підтверджували реальну суму заборгованості.

Також не погоджуючись із рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - адвокат Даніліна С.С. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила змінити мотивувальну частину, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що висновок суду першої інстанції про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження порушує норми п. 5 ч. 4 ст. 274 ЩІК України, оскільки ціна позову у даній справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначала, що позивачем у суді першої інстанції було подано клопотання про витребування доказів та надано докази, що товариство самостійно зверталось до первісних кредиторів та просило надати товариству виписку за особовим рахунком за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року, та розрахунок заборгованості, засвідчені належним чином, відносно ОСОБА_1 , за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року, однак станом на 2 лютого 2023 року, відповіді не надійшло, і у судовому засіданні 3 лютого 2023 року відповідне клопотання підтримав і позивач і представник відповідача ОСОБА_1 , однак протокольною ухвалою у задоволенні клопотання було відмовлено і тільки при повторному зверненні 9 липня 2023 року надійшла відповідь на поштову адресу товариства (трек-номер відстеження 0600030696791) від банку, що це є банківською таємницею та відповідні документи ТОФ «ФК «Довіра та Гарантія» банк не надасть, тільки за відповідним рішенням суду. А тому, просить витребувати у АТ «Райффайзен Банк Аваль» виписку по особовому рахунку за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року та розрахунок заборгованості, засвідчені належним чином, відносно ОСОБА_1 , за кредитним договором № 014/11-175/0067 від 10 квітня 2007 року, оскільки судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15, відповідно до якого, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, про що у першій інстанції зазначав позивач у судовому засідання, і підтримав представник відповідача, та просив витребувати відповідні докази, оскільки банківська виписка з рахунків позичальника є належними та допустимими.

10 жовтня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від директора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - Романенка М.Е. про відмову від позову.

В обґрунтування заяви вказує, що спір було вирішено в позасудовому порядку, а тому просить задовольнити заяву про відмову від позову, визнати нечинним рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Даніліна С.С. та представник відповідача ОСОБА_2 підтримали заяву про відмову від позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи дійшла висновку про задоволення поданої директором ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - Романенком М.Е. заяви про відмову від позову та закриття у зв`язку з цим провадження у вказаній справі, виходячи із наступного.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

За пунктом 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відмова від позову є процесуальним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд.

У судовому засіданні були перевірені повноваження директора на вчинення відповідних процесуальних дій відповідно до витягу з наказу № 597-к від 5 жовтня 2022 року про прийняття на роботу Романенка М.Е. та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у якій указано на право директора Романенка М.Е. вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Також відповідне волевиявлення директора підтверджено адвокатом Даніліною С.С.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Враховуючи, що право позивача відмовитися від позовної заяви передбачено процесуальним законодавством, із поданої заяви про відмову від позову директора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - Романенка М.Е. вбачається, йому відомі наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження у справі, про що ним зазначено в тексті заяви про відмову від позову, тому колегія суддів приймає відмову директора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» Романенка М.Е. від позову до ОСОБА_1 , ТОВ «Салон техніки та меблів» про стягнення заборгованості, визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю та закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 206, 255, 256, 373, 374, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - Романенка Михайла Едуардовича від позову до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон техніки та меблів» про стягнення заборгованості.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року визнати нечинним, провадження у вказаній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. Приходько С.О. Журба