Постанова

від 12.10.2023 по справі 400/3328/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3328/19

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Бітова А.І, Яковлєва О.В.,

за участі секретаря Вовненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 21.06.2019 року:

№0002114101, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 135 315 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 67 657, 50 грн.

№0002124101, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 4 190 718 грн.

№0002134101, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46 456 389 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході перевірки відповідачем зроблено висновок про безтоварність господарських операції з ТОВ «Турбо-Центр» та ТОВ «Диал-Сервіс», проте Товариством було надано повний пакет первинних документів щодо придбання у вказаних контрагентів товарів, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Також зазначено, що протягом тривалого часу Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області проводився операційний аудит ДП «НВКГ «Зоря -Машпроект», під час якого посадовими особами періодично проводився огляд товарно-матеріальних цінностей, які надійшли до позивача від постачальників, в тому числі від ТОВ «Турбо-Центр» та ТОВ «Диал-Сервіс». В результаті проведеного огляду встановлена фактична наявність придбаного товару на складі Підприємства, що підтверджується наданими копіями актів огляду.

Короткий зміст рішень судів.

Колегією суддів встановлено, що дана справа вже була предметом розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 року, позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи у своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Турбо-Центр» та ТОВ «Диал-Сервис».

Постановою Верховного Суду від 14.09.2022 року рішення судів обох інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційний суд вказав, що судами попередніх інстанцій не здійснено аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та не з`ясовано дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

Крім того судами не надано належної оцінки доводам відповідача щодо не підтвердження джерела походження придбаного товару з урахуванням того, що згідно аналізу інформаційних баз даних ДФС України ТОВ «Диал-Сервіс» та ТОВ «Турбо-Центр» не є виробниками продукції, що поставлялась за договорами, а весь товар був придбаний у посередників. Проте за результатами дослідження ланцюгів постачання не встановлено придбання останніми товару, який в подальшому був би реалізований в адресу ТОВ «Диал-Сервис» і ТОВ «Турбо-Центр».

З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо виконання договорів поставки; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 року позов задоволено. Суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи є належно складеними та у своїй сукупності підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача на неможливість проведення контрагентами постачальниками господарських операцій (відсутній транспорт, майно; відсутні дані щодо наявності основних засобів; відсутні трудові ресурси та інші), суд зазначив, що ці доводи не можуть бути підставою для зменшення суми податкового кредиту та податкового зобов`язання з ПДВ, оскільки податкове законодавство не пов`язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності тощо.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень у постачальників товару не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того суд зазначив, що чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

За висновком суду, у позивача відсутній обов`язок надавати документи на підтвердження якісних характеристик товару до контролюючого органу, оскільки це стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо дотримання умов договору.

На переконання суду першої інстанції, наведене вище та наявні у матеріалах справи первинні документи у своїй сукупності спростовують твердження контролюючого органу про удаваність господарських операцій з ТОВ «Диал-Сервис» і ТОВ «Турбо-Центр».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Південне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначив, що за результатами опрацювання наданих до перевірки документів, матеріалів податкової інформації та інформації, що міститься в інформаційних базах ДФС, вбачається нереальність здійснення операцій, тобто формування активу за рахунок надходження товарів (запасів) з джерела невідомого походження від контрагентів-постачальників, з легалізацією використання його документів по господарських відносинах з ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр».

Також апелянт вказував на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за №42016150000000310, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, в ході якого встановлено, що певні особи через юридичні особи, зокрема ТОВ «Турбо-Центр» та ТОВ «Диал-Сервис», здійснювали постачання позивачеві ТМЦ, які ввозились на територію України поза митним контролем або виготовлялись в Україні без відображення у бухгалтерській звітності, з підробленими документами щодо їх походження.

ДП «НВКГ «Зоря -Машпроект» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 29.03.2018 року №401, №402, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 28.03.2018 року №534, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки Офісом ВПП складено акт №1578/28-10-42-01/31821381 від 31.05.2019 року, яким встановлено, зокрема, порушення ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект» пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134 ПК України та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, що призвело до завищення ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 46 456 386 грн.

Крім того перевіркою встановлено порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.4, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.98.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та від`ємного значення в сумі ПДВ 7 742 731 грн.

Також встановлено порушення п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 135 315,00 грн. за серпень 2015 року, яка підлягає зменшенню, а також п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року в розмірі 4 190 718 грн.

ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» надано до ДФС України заперечення від 07.06.2019 року до акту перевірки від 31.05.2019 року №1578/28-10-42-01/31821381.

ДФС України надано відповідь на заперечення 19.06.2019 року, за результатами розгляду яких, прийнято рішення про залишення без змін висновків акту від 31.05.2019 року №1578/28-10-42-01/31821381.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.06.2019 року:

№0002114101, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 135 315, 00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 67 657, 50 грн.

№0002124101, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 4 190 718, 00 грн.

№0002134101, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46 456 389, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до ДФС України.

Рішенням ДПС України №816/6/99-00-08-15-03 від 06.09.2019 року скаргу підприємства залишено без задоволення.

Законність вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із п.134.1.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.06.2019 року №0002114101, № 0002124101, № 0002134101, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Турбо-Центр» і ТОВ «Диал-Сервис».

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Ретельно дослідивши взаємовідносини позивача з ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр», колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, між ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект» (покупець) та ТОВ «Диал-Сервис» (постачальник) укладено договір постачання від 21.12.2012 року №21-12-12, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар електродвигуни, сигналізатори тиску, клапани, крани електромагнітні, датчики, стартер-генератори, сильфони, насоси, автомати захисту мережі, підшипники.

Згідно умов укладеного договору транспортування Товару здійснюється на умовах СРТ склад «Покупця», ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», м. Миколаїв, пр. Жовтневий 42-а, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року.

Аналогічний договір за №20-12-12 від 20.12.2012 року ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект» уклало з ТОВ «Турбо-Центр».

За умовами зазначеного договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар електромеханізми, клапани, стартер-генератори, рукав високого тиску, сигналізатори тиску, автомат захисту мережі, підшипник, датчики, насос паливний, кран електромагнітний, електродвигун.

Транспортування Товару здійснюється на умовах СРТ склад «Покупця», ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», м. Миколаїв, пр. Жовтневий 42-а, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року.

Позивачем на підтвердження виконання умов договорів з ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр» були надані суду додаткові угоди, специфікації, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам 20, 23, 361, 63.1, 371, 70, 90, 79, договори поставки, видаткові накладні, картки складського обліку, платіжні доручення, рахунки-фактури, рахунки на оплату тощо.

Також позивачем надано докази оприбуткування, зберігання та подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Однак колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом не ставиться під сумнів наявність відповідних ТМЦ та їх використання у господарській діяльності позивача, а заперечується можливість постачання товару від ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр», тому у межах спірних правовідносин встановленню підлягає саме можливість відповідних контрагентів здійснити поставку товару.

Відповідно до пояснень позивача, весь товар по номенклатурі доставлявся на адресу ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» директорами ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр» на власному автомобілі, про що в видаткових накладних зроблено відмітки про дату та час виїзду на територію, вказано прізвище особи та номерний знак автомобіля. При цьому судом встановлено, що поставки від обох контрагентів здійснювались з використанням одного легкового автомобілю з номерним знаком НОМЕР_1 .

Колегія суддів ставить під сумнів можливість здійснювати контрагентами позивача самостійно поставку всіх товарів, з огляду на розміри партій та їх габаритно-масові розміри.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на поставки електродвигунів потужністю 30-45 кВТ, здійснені у період з 02.07.2015 року по 03.11.2015 року.

Згідно відкритих даних, електродвигуни потужністю від 30 до 45 кВт мають вагу від 170 до 260 кг кожен, а враховуючи їх поставки партіями від 2 до 15 одиниць, колегія суддів виключає можливість їх поставки директорами ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр» одним автомобілем.

Разом з тим, відповідно до наявної податкової інформації, відносно ТОВ «Диал-Сервис», яка зазначена в акті перевірки, трудові ресурси згідно звітів форми №1ДФ за 2015 - 2 особи (директор та бухгалтер); відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 2015 основні засоби 13 200 грн.

ТОВ «Турбо-Центр» перебуває на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській області, дані про наявні трудові ресурси згідно звітів форми №1ДФ за 2015 - 2 особи (директор та бухгалтер); відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 2015 основні засоби 0 грн.

З огляду на встановлену інформацію колегія суддів вважає, що у контрагентів позивача були відсутні власні трудові ресурси та матеріальні засоби, які б дозволяли здійснювати поставки товару на адресу ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» відповідно до умов укладених договорів.

При цьому позивачем не надано жодних доказів залучення третіх осіб для навантаження, перевезення та вивантаження товару, а наявні видаткові накладні свідчать виключно про перевезення ТМЦ директорами ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр» на одному легковому автомобілі.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, що поставка товару могла здійснюватися контрагентами ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр», колегія суддів відхиляє їх, оскільки на підтвердження вказаного не надано жодного доказу. Допускаючи можливість постачання товару за рахунок третіх осіб, відповідні суб`єкти господарювання повинні були б якимось чином оформлювати постачання ТМЦ та вести відповідну документацію для здійснення взаємного контролю.

Більш того, позивач, як покупець товару та його кінцевий отримувач, мав бути попереджений про можливе постачання товару від третіх осіб і ці обставини обов`язково мали бути обумовлені відповідними змінами договорів поставки.

В контексті зазначеного колегія суддів звертає увагу, що наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Відповідно до розділу 1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, виключно наявність ТТН дає можливість встановити обставини переміщення ТМЦ, зокрема наявність перевізника, місць навантаження/розвантаження товару, що, в свою чергу, зумовлює належний контроль за рухом товару.

Колегія суддів часткового погоджується з доводами суду першої інстанції, що ТТН не відносяться до переліку обов`язків первинних документів, складення яких передбачено чинним законодавством, однак необхідність їх складення в даному випадку обумовлено особливостями контролю руху ТМЦ та проведенням взаємозаліків між учасниками відповідних господарських операцій у разі їх реального існування.

Окремо колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем видаткових накладних вбачається наявність пропускного режиму на території ДП НВКГ «Зоря-Машпроект». В свою чергу, ці ж таки видаткові накладні містять відомості пропуску на територію позивача директорів ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр», що також спростовує доводи позивача про отримання товару по ланцюгу постачання від контрагентів ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр».

Більш того, під час перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ «Диал-Сервис» 21.05.2015 року о 09:42 поставило ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» товар датчик відцентрований у кількості 9 одиниць, проте вказаний товар був придбаний ТОВ «ДИАЛ - СЕРВИС» 21.05.2015 року, тобто в той же день, у ТОВ «ВЄКТОР-ПЛЮС» та ТОВ «БЕРТРАН-СЕРВІС», які знаходяться у м. Києві, що виключає можливість поставки товару на адресу позивача у м. Миколаєві (т.2 а.с.37).

З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає обґрунтованими доводи контролюючого органу про наявність формально оформлених господарських операцій без можливості переміщення ТМЦ.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Диал-Сервис» не є виробником поставленої продукції, а здійснював придбання у посередників: ТОВ «Торговий Дім «ЗКЕМ», ТОВ «БЕРТРАН-СЕРВІС», ТОВ «Компанія «Преміум трейд», ТОВ «ВЄКТОР-ПЛЮС», ТОВ «Лекс Про», ТОВ «ДіонісГруп», однак по ланцюгу постачання не встановлено придбання товару, який в подальшому був реалізований на адресу ТОВ «ДИАЛ - СЕРВИС».

ТОВ «Турбо-Центр» також не є виробником поставленої продукції, а здійснював придбання у посередників: ПП «Діоніс Групп», ТОВ «БЕРТРАН-СЕРВІС», ТОВ «ВЄКТОР-ПЛЮС», ТОВ «Компанія Преміум трейд», ТОВ «Альфа-Торг», ТОВ «Актив Проджект», проте в ході перевірки по ланцюгу постачання не встановлено придбання товару, який був реалізований в подальшому на адресу ТОВ «Турбо-Центр», вказаними суб`єктами господарювання.

Підпунктами 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи;

Водночас, відповідно до постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №816/2328/17, прийняття податкової інформації як належного доказу зумовлене положеннями ст.83 ПК України.

При цьому постановою Верховного суду від 30.05.2019 року у справі №804/7585/17, зокрема, встановлено, що неможливість встановлення ланцюга постачання товару є однією з підстав для визнання нереальними проведені господарські операції.

Встановлені в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції обставини свідчать про відсутність первинного постачання товару та не підтвердження факту реального одержання (купівлі) кожним суб`єктом по ланцюгу постачання певного обсягу ідентифікованого товару, а відтак, і про неможливість формування у кожного суб`єкта господарювання у ланцюгу постачання відповідного активу, тобто підтверджується документальне оформлення нереального руху.

Що стосується індивідуального характеру юридичної відповідальності, то судова колегія зазначає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

У постановах від 27.03.2018 року у справі за №826/1588/13-а, від 18.03.2020 року у справі за №826/8114/15, від 6.10.2020 року у справі за №140/1611/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» не надало до суду належних документів, які у своїй сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, можуть свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком податкового органу, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки не було підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Диал-Сервис» та ТОВ «Турбо-Центр» у 2015 році.

Аналізуючи встановлені обставини, судова колегія вважає, що висновки, які були зроблені на підставі проведеної перевірки ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. При цьому встановлені під час апеляційного розгляду обставини не спростовані представником позивача жодним чином.

За таких встановлених обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п.4 ч.1 ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, керуючись п.4 ч.1 ст.317 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП НВКГ «Зоря-Машпроект».

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року -скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.10.2023 року.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді А.І. Бітов О.В. Яковлєв