Рішення

від 10.10.2023 по справі 753/1523/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1523/22

провадження № 2/753/1051/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „А-ТЕК ТРАНС", ОСОБА_2 , 3-тя особа: АТ „СГ „Ю.БІ.АЙ-КООП" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК ТРАНС», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП.

Позовні вимоги з урахуванням уточнень мотивовані тим, що 04 серпня 2021 року близько 00 години 24 хвилин у місті Києві на пр. М. Бажана, 19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF XF105.510», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-ТЕК ТРАНС»та автомобіля «NISSAN Х-ТRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого було пошкоджено належний позивачу автомобіль.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

Згідно висновку №02-16/08 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 16 серпня 2021 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «NISSAN Х-ТRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 287 748,73 грн.

На час пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «А-ТЕК ТРАНС»,як власника автомобіля «DAF XF105.510», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту АР/1661638, ліміт відповідальності складає 130 000 грн. та розмір франшизи складає 2 000 грн.

Таким чином, з відповідачів підлягає відшкодуванню позивачу матеріальна шкода , що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту та належним розміром страхового відшкодування у розмірі 159 748,73 грн. (287 748,73 грн. - 128 000 грн. +2 000 грн. (розмір франшизи)).

Крім того, позивач зазначає, що з відповідачів підлягає стягненню витрати за складання Звіту у розмірі 2 500 грн. та судові витрати.

В судове засідання позивач не з`явився, однак його представник надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи. Просив суд позовні вимоги з урахуванням уточнень задовольнити повністю.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. При цьому від представника відповідача ТОВ «А-ТЕК ТРАНС» надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відмову в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.Також, представником відповідача Нагули В.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому в матеріалах справи міститься відзив, у якому останній просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи і той факт, що справа перебуває у провадженні більше року, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідачів, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 04 серпня 2021 року близько 00 години 24 хвилин у місті Києві на пр. М. Бажана, 19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF XF105.510», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-ТЕК ТРАНС»та автомобіля «NISSAN Х-ТRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого було пошкоджено належний позивачу автомобіль.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «А-ТЕК ТРАНС»,як власника автомобіля «DAF XF105.510», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту АР/1661638, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, становить 130 000 грн. та розмір франшизи складає 2 000 грн.

Згідно висновку №02-16/08 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 16 серпня 2021 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «NISSAN Х-ТRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 287 748,73 грн., а вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП становить 147 438,75 грн.

Таким чином, як вказує позивач різниця між вартістю відновлювального ремонту та належним розміром страхового відшкодування складає 159 748,73 грн. (287 748,73 грн. - 128 000 грн. +2 000 грн. (розмір франшизи)).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Разом з тим, згідно з п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/ 2092, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 цієї Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Враховуючи те, що для визначення остаточної суми відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу не достатньо звіту про оцінку вартості майна, а необхідно також враховувати фактичні витрати, понесені потерпілою особою для відновлення свого майна, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Вказаний висновок узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 у справі № 911/482/17.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому - це або реальна вартість пошкодженого майна, або реальні витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).

При цьому, заявляючи вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК ТРАНС», ОСОБА_4 про солідарне стягнення з них 159 748,73 грн., як різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням, позивач не довела понесених нею витрат на відновлення автомобіля, встановленими відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, необхідної для відновлювального ремонту автомобіля, оскільки після ДТП, яке сталося 04.08.2021 року, ОСОБА_3 переоформила право власності на даний автомобіль на іншу особу 20.08.2021 року (а.с. 155) і за цей період тобто з 04.08.2021 року по 20.08.2021 року не надала доказів про здійснення та оплату відновлювального ремонту.

Враховуючи вище викладене, матеріальна шкода, яка завдана позивачу повинна розраховуватися з фактичної вартості матеріального збитку, яка відповідно до висновку №02-16/08 від 16 серпня 2021 року, що становить 147 438,75 грн.

Пунктами 12.1, 12.2 ст. 12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Враховуючи наведене та те, що вина водія ОСОБА_4 за заподіяну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки під час перебування його у трудових відносинах з ТОВ «А-ТЕК ТРАНС» доведена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2021 року,а власником автомобіля «DAF XF105.510», д.н.з. НОМЕР_1 , є зазначене товариство та його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та належним розміром страхового відшкодуванняпідлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 19 438,75 грн. (147 438,75 грн. (фактична вартість матеріального збитку) - 130 000 грн. (ліміт відповідальності) + 2 000 грн. (розмір франшизи)).

При цьому, щодо вимоги про солідарне стягнення матеріальної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК ТРАНС» та ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_4 працевлаштований у ТОВ «А-ТЕК ТРАНС» на посаді водія та в день ДТП виконував свої професійні обов`язки на автомобілі, який належить Товариству.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч.3, 4 ст. 1187 ЦК України).

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 910/20622/17.

Частина 1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником підчас виконання ним своїх трудових (службових)обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виняток із загального правила, визначеного ч. 2 ст. 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі № 426/16825/16-ц.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено в постанові від 05.09.2018 року у справі №534/872/16-ц, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 19 438,75 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат становить 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати, які підлягають відшкодуванню з відповідача ТОВ « А-ТЕК ТРАНС» становлять у розмірі 9 492,40 грн, які складаються з 2 500 грн. вартості складання звіту про оцінку КТЗ, 992 грн. 40 коп. судового збору та 6 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись стст. 22, 979, 993, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „А-ТЕК ТРАНС", (код ЄДРПОУ 40989834) на користь ОСОБА_1 19 438 грн. 75 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 2 500 грн. вартості складання звіту про оцінку КТЗ, 992 грн. 40 коп. судового збору, 6 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, а всього 28 931 грн. 15 коп., в задоволенні решти вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.10.2023 року.

Суддя :