Постанова

від 03.10.2023 по справі 915/1208/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа № 915/1208/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 (повний текст рішення складено та підписано 10.05.2023) (суддя Лиськов М.О.)

у справі № 915/1208/20 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп"

до: 1. Головного управління ДПС у Миколаївській області (відповідач-1);

2. Державної казначейської служби України (відповідач-2)

про стягнення 5 052 020,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп" (далі - ТОВ "Євро Гарант Груп", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС, відповідач-2) про стягнення майнової шкоди в розмірі 5 052 020,00 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування, в рамках кримінального провадження, у вигляді вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію, позивач зазнав збитків, які заявлені до стягнення в даному спорі.

Рух справи

3. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1208/20 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

4. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 справу № 915/1208/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 915/1208/20 замінено відповідача-1 - ГУ ДФС у Миколаївській області на Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області).

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 закрито провадження у справі № 915/1208/20.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 915/1208/20 скасовано, справу № 915/1208/20 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 915/1208/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 915/1208/20 залишено без змін.

10. Місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції виходили з того, що фактично існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого присуджено повернути на користь позивача майно (товар), вартість якого, за розрахунками позивача, заявлена останнім до стягнення у даному спорі у вигляді майнової шкоди.

11. Так, суд апеляційної інстанції у постанові від 08.06.2022 вказав про те, що позивач міг сам обрати спосіб захисту порушеного права, і ним обрано звернення з позовом до комісіонера про повернення переданого товару, та вказане право було захищено судом шляхом прийняття рішення у справі № 916/1238/17, а одночасний захист порушеного права як шляхом повернення майна, так і шляхом відшкодування його вартості чинним законодавством не передбачено. З огляду на те, що позивач вже реалізував своє право на захист порушеного права шляхом звернення з позовом про повернення майна у справі № 916/1238/17, позовні вимоги про відшкодування збитків (вартості втраченого майна) у даній справі задоволенню не підлягають.

12. Також суди першої та апеляційної інстанції зазначили про те, що у випадку неможливості виконати рішення суду шляхом повернення у володіння позивача товару (кукурудзи українського походження урожаю 2016 року у кількості 1 300 тон), позивач у межах справи № 916/1238/17 не позбавлений права на встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі № 916/1238/17 у порядку, передбаченому процесуальним законом.

13. Постановою Верховного Суду від 31.08.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 по справі № 915/1208/20 скасовано та направлено дану справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

14. Направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд, серед іншого, вказав, що суди попередніх інстанцій не розглянули позовні вимоги і не встановили фактичних обставин справи щодо наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для пред`явлення позову про стягнення шкоди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

15. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 915/1208/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними і допустимими доказами не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) органу досудового розслідування та завданими позивачу збитками, а тому не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за ст.ст. 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

17. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Євро Гарант Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 915/1208/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Євро Гарант Груп" задовольнити у повному обсязі.

18. Узагальненні доводи скаржника зводяться до того, що:

- місцевий господарський суд при прийнятті рішення неповно дослідив обставини справи, не врахував відсутність фактів, що б могли спростовувати позицію позивача та доведеність наявності елементів цивільного правопорушення для притягнення до відповідальності;

- суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач вже захистив своє право шляхом звернення до суду із позовом про повернення майна, залишивши поза увагою той факт, що саме незаконні дії посадових осіб органу ДФС завдали шкоди інтересам позивача;

- наявність рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1238/17 не може бути підставою для звільнення органу державної влади від відповідальності за завданні збитки ТОВ "Євро Гарант Груп". Порушення прав позивача у даному випадку полягає у протиправних діях посадових осіб, які ініціювали реалізацію майна товариства без відшкодування вартості та перешкоджали встановленню дійсного власника майна, чим завдали майнової шкоди ТОВ "Євро Гарант Груп".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

19. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Євро Гарант Груп" у справі № 915/1208/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 915/1208/20; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21. На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/1208/20.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Євро Гарант Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 915/1208/20; розгляд скарги призначено на 26.09.2023 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.09.2023.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.10.2023 о 10:50.

Позиції учасників справи

24. Відповідач-1 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.

25. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вказує про те, що ГУ ДПС у Миколаївській області не є правонаступником ГУ ДФС у Миколаївській області в частині повноважень (компенсації) щодо реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та з питань, що не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної політики.

26. Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача-2 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходило.

27. Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

28. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач-2 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу.

Явка представників учасників справи

29. У судове засідання 03.10.2023 представники сторін не з`явились. Усі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом надсилання копії ухвали від 26.09.2023 позивачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на адресу електронної пошти, відповідачу-1 - на адресу електронної пошти та в електронний кабінет його представника, відповідачу-2 - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в електронний кабінет та на адресу електронної пошти.

30. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від учасників справи на час судового засідання до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

31. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

32. З огляду на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від учасників справи заяв/клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

33. Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун Альянс" як постачальником та ТОВ "Євро Гарант Груп" як покупцем укладено договір поставки № 18/01-17-П від 18.01.2017, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність позивача кукурудзу, українського походження, урожаю 2016 року.

34. За актами приймання-передачі від 20.01.2017 позивач отримав кукурудзу, українського походження, урожаю 2016 в кількості, зокрема, 1 300 тон (далі - Товар).

35. Між позивачем як комітентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп" (далі - ТОВ "Соліс Груп") як комісіонером укладено договір комісії № 25 від 19.01.2017, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням позивача укласти від власного імені, але за рахунок позивача договір купівлі-продажу Товару.

36. За актами приймання-передачі від 23.01.2017 позивач передав, а ТОВ "Соліс Груп" отримало Товар.

37. У подальшому, Товар був перевезений до складських приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.

38. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2017 у справі № 490/947/17 у рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012 надано дозвіл на проведення обшуку складських приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.

39. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 у справі № 490/947/17-к у рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012 накладено арешт, зокрема, на Товар.

40. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2017 у справі № 490/1093/17 у рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012 Товар передано торгівельному підприємству для реалізації.

41. 24.04.2017 на депозитний рахунок ГУ ДФС у Миколаївській області надійшли грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука" (далі - ТОВ "Базука"), отримані від реалізації арештованого майна (кукурудзи) у сумі 1 163 285,00 грн.

42. Позивач вважає, що посадовими особами відповідача-1 було порушено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, та Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, зі змінами та доповненнями.

43. Як вказує позивач, ТОВ "Базука" було проведено реалізацію арештованого майна за цінами в декілька разів нижчими від фактичної вартості майна, що, в свою чергу, призвело до заподіяння позивачу значної майнової шкоди.

44. ТОВ "Євро Гарант Груп" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Соліс Груп" про зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі № 916/1238/17 позовну заяву ТОВ "Євро Гарант Груп" задоволено та зобов`язано ТОВ "Соліс Груп" здійснити повернення у володіння позивача кукурудзи в кількості 1 300 т, переданої для реалізації відповідно до договору комісії № 25 від 19.01.2017, укладеного між ТОВ "Євро Гарант Груп" та ТОВ "Соліс Груп".

45. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі № 915/1208/20, позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування у вигляді вилучення Товару позивача та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію, ТОВ "Євро Гарант Груп" зазнало збитків, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення грошових коштів у сумі 5 052 020,00 грн у вигляді майнової шкоди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, та оцінка аргументів учасників справи

46. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 31.08.2022, задовольняючи частково касаційну скаргу ТОВ "Євро Гарант Груп", скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 по справі № 915/1208/20 і направляючи справу № 915/1208/20 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, вказав, що: з урахуванням того, що позов у справі № 915/1208/20 мотивований тим, що внаслідок неправомірних дій орану досудового розслідування в рамках кримінального провадження у вигляді вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію позивач зазнав збитків, які заявлені до стягнення в даному спорі, висновок судів попередніх інстанцій про те, що право позивача, за захистом якого він звернувся в межах даної справи, вже захищено в межах справи № 916/1238/17, є таким, що свідчить про відсутність встановлення судами попередніх інстанцій наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для пред`явлення позову про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

47. Окремо Верховний Суд вказав, що склад учасників, а саме сторін у справі № 915/1208/20 та у справі № 916/1238/17, є різний, і з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, позови у зазначених справах мають різне обґрунтування та різне нормативно-праве регулювання відносин.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

49. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

51. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

52. Частинами першою та другою статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

53. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

54. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

55. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

56. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

57. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

58. За загальними положеннями, передбаченими положеннями ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

59. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, визначені ст. 1173 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, та особливим способом заподіяння шкоди. Наявність відповідного суб`єктного складу і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 ЦК України).

60. Отже, ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

61. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди (збитків) та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

62. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

63. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

64. Доведення факту наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і шкодою покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння шкоди полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19, від 22.02.2022 у справі № 915/1372/20, від 22.0.02.2022 у справі № 915/1372/20, від 05.07.2022 у справі № 924/911/20 та інших.

65. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

66. Відповідно до ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

67. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

68. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

69. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

70. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

71. В якості обґрунтування неправомірності дій посадових осіб відповідача-1 позивач вказує, що було порушено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 та Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, зі змінами та доповненнями.

72. Водночас, за твердженням позивача, ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2017 у справі № 490/1093/17 про передання спірного майна (кукурудзи) на реалізацію торгівельному підприємству згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) оскарженню не підлягає; крім того, вищезазначена ухвала була виконаною до визнання права власності на кукурудзу; поряд з цим, правовідносини, що виникли між сторонами, безпосередньо не регулюються КПК України, а позивач не є ні стороною, ні учасником кримінального провадження № 32017150000000012 від 30.01.2017.

73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 визначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

74. Як вказує позивач, понесені ним збитки підтверджуються Висновком судового експерта з економічних питань судової економічної експертизи № 7 від 03.07.2020, в якому зазначається, що "проведеними експертними дослідженнями встановлено, що розмір збитків ТОВ "Євро Гарант Груп" від вилучення товару - кукурудзи врожаю 2016 року в кількості 1 232,2 т, поставленої за договором комісії № 25 від 19.01.2017, укладеного з ТОВ "Соліс Груп", з урахуванням собівартості придбання товару, витрат на транспортування, упущеної вигоди становить 5 052 020 (п`ять мільйонів, п`ятдесят дві тисячі двадцять) грн (1 232,2 тн х 4 100 грн/тн). Право власності на товар за договором комісії залишається за ТОВ "Євро Гарант Груп" до передачі його безпосередньому покупцеві.

75. Щодо причинно-наслідкових зв`язків між незаконними діями та збитками позивач посилається на ту обставину, що від продажу кукурудзи позивача ТОВ "Базука" на депозитний рахунок ГУ ДФС у Миколаївській області надійшли грошові кошти у сумі 1 163 285,00 грн. Таким чином, враховуючи масу товару та зазначену суму продаж був здійснений приблизно за 944 грн за 1 тонну, яка у 3 рази менша за вартість кукурудзи при покупці Позивачем та у 4 рази менша за її вартість при ймовірному очікуваному продажі (з урахуванням витрат на послуги з логістики, перевезення, розміщення, зберігання товару та отримання прибутку).

76. Окрім того, на переконання позивача, неправомірні дії посадових осіб відповідача-1 щодо вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію без достатньої правової підстави, з подальшою їх реалізацією за цінами у декілька разів нижчими за ринкові, в сукупності призвели до позбавлення позивача права власності на майно, що носить значну матеріальну цінність, що, в свою чергу, стало причиною понесення ТОВ "Євро Гарант Груп" збитків у розмірі 5 052 020,00 грн.

77. Отже, предметом позову у справі № 915/1208/20 є вимога позивача про стягнення з держави матеріальної шкоди, заподіяної неправомірним діями відповідача-1, які полягали у вилученні майна та прийнятті незаконного рішення про передачу його на реалізацію без достатньої правової підстави, з подальшою його реалізацією за цінами у декілька разів нижчими за ринкові.

78. Дії (бездіяльність) ГУ ДФС у Миколаївській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

79. Аналізуючи доводи позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, з урахуванням положень ст.ст. 1166, 1173, 1174, 1176, наведені заявником факти протиправних дій службових (посадових) осіб ГУ ДФС у Миколаївській області під час досудового розслідування у відповідній кримінальній справі не мають безпосереднім наслідком втрату позивачем відповідного майна та заподіяння через це збитків. Наявність же опосередкованого зв`язку між фактом заподіяння збитків через заниження ринкової вартості реалізованого майна не може бути підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

80. Окрім того, місцевим господарським судом встановлено, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою ГУ ДФС у Миколаївській області щодо продажу кукурудзи за заниженою ціною із завданими збитками, серед іншого, обґрунтовується неможливістю повернення такого майна та продажу за ринковою ціною.

81. Водночас, зазначені доводи спростовуються рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі № 916/1238/17, яке набрало законної сили, яким зобов`язано ТОВ "Соліс Груп" здійснити повернення у володіння позивача Товару (кукурудзи українського походження урожаю 2016 року в кількості 1 300 тон), переданого для реалізації відповідно до договору комісії від 19.01.2017 № 25, укладеного між позивачем та ТОВ "Соліс Груп ".

82. З огляду на викладене, місцевий господарський суд правильно зауважив, що фактично існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого присуджено повернути на користь позивача майно (Товар), вартість якого, за розрахунками позивача, заявлена останнім до стягнення у даному спорі у вигляді майнової шкоди.

83. Суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

84. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

85. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

86. Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем належними і допустимими доказами не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) органу досудового розслідування та завданими позивачу збитками, а тому не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України.

87. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу позову, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

88. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

89. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

90. Доводи скаржника не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову повністю.

91. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

92. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

93. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 915/1208/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

95. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Євро Гарант Груп" відсутні.

Судові витрати

96. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 915/1208/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. з 07.10.2023 по 22.10.2023 (включно) у відпустці, повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після виходу судді Владимиренко С.В. з відпустки - 23.10.2023.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська