Постанова

від 12.03.2024 по справі 915/1208/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/1208/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огороднік К. М., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп"

до 1) Головного управління ДПС у Миколаївській області

2) Державної казначейської служби України

про стягнення 5 052 020 грн

Учасники справи:

ТОВ "Євро Гарант Груп": не з`явився;

ГУ ДПС у Миколаївській обл.: не з`явився;

ДКС України: не з`явився;

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп" (далі - ТОВ "Євро Гарант Груп", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС, відповідач-2) про стягнення майнової шкоди в розмірі 5 052 020 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування, в рамках кримінального провадження, у вигляді вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію, позивач зазнав збитків, які заявлені до стягнення в даному спорі.

2. Розгляд справи

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що фактично існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого присуджено повернути на користь позивача майно (товар), вартість якого, за розрахунками позивача, заявлена останнім до стягнення у даному спорі у вигляді майнової шкоди.

2.3. Постановою Верховного Суду від 31.08.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 скасовано, справу №915/1208/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з наступних підстав:

- позов у справі № 915/1208/20 мотивований тим, що внаслідок неправомірних дій орану досудового розслідування, в рамках кримінального провадження, у вигляді вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію, позивач зазнав збитків, які заявлені до стягнення в даному спорі. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що право позивача, за захистом якого він звернувся в межах даної справи вже захищено в межах справи №916/1238/17 є таким, що свідчить про відсутність встановлення судами попередніх інстанцій наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для пред`явлення позову про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

- склад учасників, а саме сторін у справі №915/1208/20 та у справі №916/1238/17 є різний, і з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, позови у зазначених справах мають різне обґрунтування та різне нормативно-праве регулювання відносин;

- при постановленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог пункту 6 частини 4 статті 238 ГПК України і не розглянули позовні вимоги та не встановили фактичних обставин справи щодо наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для пред`явлення позову про стягнення шкоди.

3. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій за результатами нового розгляду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, в позові відмовлено.

3.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) органу досудового розслідування та завданими збитками, відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтями 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4.1. 18.01.2017 між ТОВ "Стоун Альянс" (постачальник) та ТОВ "Євро Гарант Груп" (покупець) укладено договір поставки № 18/01-17-П, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність позивача кукурудзу, українського походження, урожаю 2016 року.

4.2. За актами приймання-передачі від 20.01.2017 позивач отримав кукурудзу, українського походження, урожаю 2016 в кількості, зокрема, 1 300 тон (далі - Товар).

4.3. Між позивачем (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп" (далі - ТОВ "Соліс Груп", комісіонер) укладено договір комісії № 25 від 19.01.2017, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням позивача укласти від власного імені, але за рахунок позивача договір купівлі-продажу Товару.

4.5. За актами приймання-передачі від 23.01.2017 позивач передав, а ТОВ "Соліс Груп" отримало Товар. У подальшому Товар був перевезений до складських приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.

4.6. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2017 у справі №490/947/17 у рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012 надано дозвіл на проведення обшуку складських приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.

4.7. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 у справі №490/947/17-к у рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012 накладено арешт, зокрема, на Товар.

4.8. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2017 у справі №490/1093/17 у рамках кримінального провадження від 30.01.2017 №32017150000000012 Товар передано торгівельному підприємству для реалізації.

4.9. 24.04.2017 на депозитний рахунок ГУ ДФС у Миколаївській області надійшли грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука" (далі - ТОВ "Базука"), отримані від реалізації арештованого майна (кукурудзи) у сумі 1 163 285 грн.

4.10. Позивач вважає, що посадовими особами відповідача-1 було порушено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, та Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, зі змінами та доповненнями.

4.11. Позивач вважає, що ТОВ "Базука" було проведено реалізацію арештованого майна за цінами в декілька разів нижчими від фактичної вартості майна, що, в свою чергу, призвело до заподіяння позивачу значної майнової шкоди.

4.12. ТОВ "Євро Гарант Груп" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Соліс Груп" про зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі № 916/1238/17 позов ТОВ "Євро Гарант Груп" задоволено, зобов`язано ТОВ "Соліс Груп" здійснити повернення у володіння позивача кукурудзи в кількості 1 300 т, переданої для реалізації відповідно до договору комісії № 25 від 19.01.2017, укладеного між ТОВ "Євро Гарант Груп" та ТОВ "Соліс Груп".

4.13. Позовні вимоги у справі № 915/1208/20 обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування у вигляді вилучення Товару позивача та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію, ТОВ "Євро Гарант Груп" зазнало збитків у сумі 5 052 020 грн у вигляді майнової шкоди.

4.14. Позивач зазначає, що понесені ним збитки підтверджуються Висновком судового експерта з економічних питань судової економічної експертизи № 7 від 03.07.2020, в якому зазначається, що "проведеними експертними дослідженнями встановлено, що розмір збитків ТОВ "Євро Гарант Груп" від вилучення товару - кукурудзи врожаю 2016 року в кількості 1 232,2 т, поставленої за договором комісії № 25 від 19.01.2017, укладеного з ТОВ "Соліс Груп", з урахуванням собівартості придбання товару, витрат на транспортування, упущеної вигоди становить 5 052 020 (п`ять мільйонів, п`ятдесят дві тисячі двадцять) грн (1 232,2 тн х 4 100 грн/тн). Право власності на товар за договором комісії залишається за ТОВ "Євро Гарант Груп" до передачі його безпосередньому покупцеві.

4.15. Щодо причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями та збитками позивач посилається на те, що від продажу кукурудзи позивача ТОВ "Базука" на депозитний рахунок ГУ ДФС у Миколаївській області надійшли грошові кошти у сумі 1 163 285 грн. Враховуючи масу товару та зазначену суму, продаж був здійснений приблизно за 944 грн за 1 тонну, яка у 3 рази менша за вартість кукурудзи при покупці позивачем та у 4 рази менша за її вартість при ймовірному очікуваному продажі (з урахуванням витрат на послуги з логістики, перевезення, розміщення, зберігання товару та отримання прибутку).

4.16. Також, на переконання позивача, неправомірні дії посадових осіб відповідача-1 щодо вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію без достатньої правової підстави, з подальшою їх реалізацією за цінами у декілька разів нижчими за ринкові, в сукупності призвели до позбавлення позивача права власності на майно, що носить значну матеріальну цінність, що, в свою чергу, стало причиною понесення ТОВ "Євро Гарант Груп" збитків у розмірі 5 052 020 грн.

4.17. Водночас, за твердженням позивача, ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2017 у справі № 490/1093/17 про передання спірного майна (кукурудзи) на реалізацію торгівельному підприємству згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) оскарженню не підлягає. Крім того, вищезазначена ухвала була виконаною до визнання права власності на кукурудзу. При цьому правовідносини, що виникли між сторонами, безпосередньо не регулюються КПК України, а позивач не є ні стороною, ні учасником кримінального провадження №32017150000000012 від 30.01.2017.

4.18. З урахуванням положень статей 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, наведені заявником факти протиправних дій службових (посадових) осіб ГУ ДФС у Миколаївській області під час досудового розслідування у відповідній кримінальній справі не мають безпосереднім наслідком втрату позивачем відповідного майна та заподіяння через це збитків. Наявність же опосередкованого зв`язку між фактом заподіяння збитків через заниження ринкової вартості реалізованого майна не може бути підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

4.19. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою ГУ ДФС у Миколаївській області щодо продажу кукурудзи за заниженою ціною із завданими збитками, серед іншого, обґрунтовується неможливістю повернення такого майна та продажу за ринковою ціною.

4.20. Однак зазначені доводи спростовуються рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі № 916/1238/17, яке набрало законної сили, згідно з яким зобов`язано ТОВ "Соліс Груп" здійснити повернення у володіння позивача Товару (кукурудзи українського походження урожаю 2016 року в кількості 1 300 тон), переданого для реалізації відповідно до договору комісії від 19.01.2017 № 25, укладеного між позивачем та ТОВ "Соліс Груп ".

4.21. Тобто, фактично існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого присуджено повернути на користь позивача майно (Товар), вартість якого, за розрахунками позивача, заявлена останнім до стягнення у даному спорі у вигляді майнової шкоди.

5. Стислий зміст вимог касаційної скарги

5.1. ТОВ "Євро Гарант Груп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

6. Узагальнені доводи касаційної скарги

6.1. Судами попередніх інстанцій помилково застосовано статті 1173, 1176 ЦК України за відсутності відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

6.2. Позивачем доведено належними доказами наявність всіх елементів цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує відповідальність у вигляді відшкодування шкоди. При цьому суди дійшли хибного висновку про те, що позивач уже захистив своє право шляхом звернення до суду з позовом про повернення майна та не врахували, що саме незаконні дії посадових осіб органу ДФС завдали шкоди інтересам позивача.

6.3. Посилання в оскаржуваних судових рішеннях на наявність рішення у справі №916/1238/17 як на нібито можливість поновити свої права шляхом виконання, а не звернення з вимогами до держави, свідчить про незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 915/1208/20.

6.4. Порушення прав позивача полягає у протиправних діях посадових осіб, які ініціювали реалізацію його майна без відшкодування вартості та перешкоджали встановленню дійсного власника, чим завдали позивачеві майнової шкоди. Така шкода є об`єктивною та полягає у зменшенні активів товариства.

6.5. Судами проігноровано ту обставину, що за фактом неналежного виконання службових обов`язків слідчим, який координував організацію продажу належної позивачеві кукурудзи, було відкрите кримінальне провадження, яким встановлено завдання такою посадовою особою майнової шкоди у зв`язку з недоотриманням доходів від реалізації речових доказів, а саме кукурудзи, що належала позивачу.

7. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

7.1. ГУ ДПС у Миколаївській області у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи наступне:

- постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - Постанова № 1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України шляхом поділу;

- відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

- відповідно до Положення про ГУ ДПС у Миколаївській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.07.2019 № 14 із змінами, правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДФС у Миколаївській області у відповідних сферах діяльності є Головне управління ДПС у Миколаївській області;

- права і обов`язки ГУ ДПС у Миколаївській області як правонаступника ГУ ДФС у Миколаївській області не є виключними і всеохоплюючими, а жорстко обмежені його сферою діяльності;

- ГУ ДПС у Миколаївській області не є правонаступником прав та обов`язків, вчинених ГУ ДФС у Миколаївській області, та не може бути належним відповідачем у справі.

8. Касаційне провадження

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 касаційну скаргу ТОВ "Євро Гарант Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у цій справі залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

8.2. 08.01.2024 до Верховного Суду надійшла заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

8.3. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Євро Гарант Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.03.2024 - 15:30. Крім того, витребувано з Господарського суду міста Києва / Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №915/1208/20.

8.4. 07.03.2024 до Верховного Суду з Господарського суду міста Києва на запит надійшли матеріали справи № 915/1208/20.

8.5. 12.03.2024 сторони у справі явку своїх представників в судове засідання 12.03.2024 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.

8.6. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 12.03.2024.

8.7. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, представники яких не з`явилися.

9. Позиція Верховного Суду

9.1. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Євро Гарант Груп" заявлено позов про стягнення з Держави Україна шляхом безспірного списання ДКС України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача 5 052 020 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження щодо вилучення майна та прийняття незаконного рішення про передачу його на реалізацію.

9.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у позові повністю, зазначивши про недоведеність позивачем всіх складових цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

9.3. Заперечуючи вказані висновки судів попередніх інстанцій, позивач в касаційній скарзі зазначає про те, що суди не в повній мірі встановили обставини, які мають значення для справи, не виконали вказівки суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи, а також невірно застосували норми матеріального права.

9.4. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

9.5. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9.6. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

9.7. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

9.8. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

9.9. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

9.10. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

9.11. Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

9.12. Аналогічний висновок щодо питання особливостей деліктної відповідальності органів державної влади та застосування положень статті 1176 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц.

9.13. Відтак, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

9.14. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі:

- за укладеним з ТОВ "Стоун Альянс" договором купівлі-продажу від 18.01.2017 № 18/01-17-П позивач отримав товар (кукурудзу українського походження, урожаю 2016 в кількості, зокрема, 1 300 тон), про що складено акт приймання-передачі від 20.01.2017;

- 19.01.2017 між позивачем та ТОВ "Соліс Груп" укладено договір комісії № 25, за умовами якого ТОВ "Соліс Груп" зобов`язався за дорученням та за рахунок позивача укласти від власного імені договір купівлі-продажу вищезгаданого товару (кукурудзи);

- в подальшому позивач передав ТОВ "Соліс Груп" товар, який останнім було перевезено до складських приміщень, розташованих у м. Миколаєві по вул. Індустріальній, 1;

- ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2017, 07.02.2017 та 09.03.2017 в рамках кримінального провадження від 30.01.2017 №32017150000000012: надано дозвіл на проведення обшуку вищезгаданих складських приміщень; накладено арешт, серед іншого, на переданий позивачем ТОВ "Соліс Груп" товар"; передано товар торгівельному підприємству для реалізації;

- 24.04.2017 ТОВ "Базука" перерахувало на депозитний рахунок ГУ ДФС у Миколаївській області грошові кошти у сумі 1 163 285 грн, отримані від реалізації арештованого майна (кукурудзи).

9.15. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зокрема зазначили про таке:

- наведені позивачем факти протиправних дій службових (посадових) осіб ГУ ДФС у Миколаївській області під час досудового розслідування у кримінальній справі не мають безпосереднім наслідком втрату позивачем відповідного майна та заподіяння через це збитків;

- наявність опосередкованого зв`язку між фактом заподіяння збитків через заниження ринкової вартості реалізованого майна не може бути підставою для відшкодування шкоди;

- доводи позивача про неможливістю повернення товару та його продажу за ринковою ціною спростовуються рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі №916/1238/17, згідно з яким зобов`язано ТОВ "Соліс Груп" повернути у володіння позивача спірний товар, переданий відповідно до договору комісії від 19.01.2017 №25 та який в подальшому було реалізовано.

9.16. Колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

9.17. Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені при первісному розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 звернув увагу на відмінність складу сторін у справі №916/1238/17 та у справі № 915/1208/20, різне обґрунтування заявлених позовних вимог та нормативно-правове регулювання відносин сторін у названих справах, а також наголосив на необхідності встановлення наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для пред`явлення позову про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, зазначивши про те, що при постановленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог пункту 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, не розглянули позовні вимоги та не встановили фактичних обставин справи, про які зазначено вище (щодо складових цивільного правопорушення).

9.18. З ухвалених за результатами нового розгляду справи рішень у цій справі вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2022 у цій справі.

9.19. Так, обмежившись посиланням на те, що судовим рішенням у справі № 916/1238/17, яке набрало законної сили, вирішено повернути позивачеві майно (товар), вартість якого заявлена до стягнення у даній справі у вигляді майнової шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували обставин, встановлених у вказаній справі. Зокрема, стосовно того, що спірний товар (кукурудза українського походження, урожаю 2016, в кількості 1 300 тон) мав бути експортований на виконання зовнішньоекономічного контракту з компанією PakwallTransit INC.

9.20. У позові про стягнення майнової шкоди ТОВ "Євро Гарант Груп" зазначає про те, що ним здійснювалася господарська діяльність з придбання зерна кукурудзи у вітчизняних постачальників з подальшим продажом на експорт. Експорт зерна кукурудзи здійснювався комісіонером - ТОВ "Соліс Груп", який для формування товарної експортної накладної використовував склад ТОВ "Українська Стивідорна компанія" за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1. Доставку зерна кукурудзи до транзитного складу комісіонера здійснювали транспортно-експедиторські компанії ТОВ "Карго-СВ", ТОВ "Українська Стивідорна компанія". Крім того, на виконання договору комісії з позивачем, ТОВ "Соліс" уклало зовнішньоекономічний контракт з компанією Pakwall Transit INC, за яким ТОВ "Соліс" приймало на себе обов`язки з доставки та експортування кукурудзи врожаю 2016 року.

9.21. Наведені обставини не були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з подальшим їх врахуванням або відхиленням при вирішенні спору.

9.22. В оскаржуваних судових рішеннях міститься посилання на наявний в матеріалах справи висновок експерта від 03.07.2020 № 7, наданий позивачем на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми збитків. Однак при цьому поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишено складові розрахунку вказаних збитків, які включають не лише собівартість товару, а й витрати на його транспортування та упущену вигоду.

9.23. Доводи позивача про те, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування позивача протиправно позбавлено належного йому на праві власності майна та не виконано укладений ТОВ "Соліс" (за дорученням та за рахунок позивача) зовнішньоекономічний контракт з компанією Pakwall Transit INC судами попередніх інстанцій належним чином не перевірені та не досліджені надані на підтвердження вказаних обставин докази до матеріалів справи.

9.24. Згідно з положеннями частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

9.25. Натомість судами попередніх інстанцій не було в повній мірі виконано вказівки суду касаційної інстанції під час нового розгляду даної справи, про що слушно зазначив скаржник у касаційній скарзі.

9.26. Без з`ясування обставин, про які зазначалося вище та на необхідності встановлення яких наголошував суд касаційної інстанції в постанові від 31.08.2022 у цій справі неможна дійти однозначного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

9.27. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

9.28. Заявлені позовні вимоги та заперечення на них обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. При цьому чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

9.29. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

9.30. Застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України вимогам, за змістом яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

9.31. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає частково обґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.

9.32. З огляду на визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вищезгадані порушення норм процесуального права, оскільки не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.33. Оскільки під час касаційного провадження Верховним Судом встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а ухвалення остаточного рішення у цій справі за результатами касаційного перегляду не вбачається можливим з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.34. З огляду на наявність підстав для передачі цієї справи на новий розгляд, за результатами якого можуть бути встановлені інші обставини справи та змінено матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, формування Верховним Судом відповідного висновку (пункт 6.1 цієї постанови) є передчасним.

9.35. Інші аргументи касаційної скарги щодо ухвалених судами попередніх інстанцій рішень по суті спору зводяться до викладення обставин, які на переконання скаржника не були встановлені, та переоцінки наявних у справі доказів, що виходить за встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справ судом касаційної інстанції.

9.36. Оскільки доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження за результатами касаційного перегляду та враховуючи викладені в ній вимоги, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

10.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (стаття 310 ГПК України).

10.3. Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду Судом було встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

10.4. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №915/1208/20 скасувати.

3. Справу №915/1208/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк