Постанова

від 23.10.2023 по справі 910/10853/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа№ 910/10853/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бондаренко Ю.С.

від відповідача: Перевозник П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022, повний текст якого складений 23.12.2022

у справі №910/10853/22 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008"

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про стягнення 1 767 062,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" (далі позивач - ТОВ "Транссервіс 2008") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі відповідач - АТ "ДПЗКУ") про стягнення збитків у сумі 1 767 062,68 грн, які становлять вартість послуг зі зберігання кукурудзи на терміналі понад 60-ти денний термін.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання по укладеному між сторонами договір про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21 від 19.04.2021, а саме не надав розпорядження та/або інших номінацій щодо подальшого навантаження зерна на судно, що зумовило виникнення у позивача збитків у вигляді витрат із належного його зберігання після терміну безоплатного зберігання на Терміналі згідно п. 4.5 Договору.

Короткий зміст заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21 від 19.04.2021 не передбачає оплати за зберігання зерна (як за надання окремої послуги), а також не містить визначення ціни (тарифу) за зберігання зерна. Встановлена позивачем в односторонньому порядку ціна (тариф) за зберігання кукурудзи майже втричі перевищує середньо ринкову ціну (тариф) за зберігання кукурудзи, які діяла у цей період. Згідно умов спірного договору у відповідача не виникає зобов`язання щодо оплати послуг за зберігання зерна понад 60 діб, що свідчить про відсутність порушення умов вказаного договору з боку відповідача. Також позивачем не надано докази, які підтверджують фактичну кількість, залишку кукурудзи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/10853/22 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 1767 062,68 грн та судовий збір у розмірі 26 505,94 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що:

- зі змісту пункту 4.5 Договору та пункту 1.14 додатку №1 до вказаного Договору вбачається, що оплата за зберігання вантажу протягом перших 60-ти календарних днів входить до складу комплексної ставки перевалки, а відтак позивач за умовами вказаного договору не був зобов`язаний здійснювати подальше зберігання зерна (після спливу 60-ти днів) на безоплатній основі;

- за період з 04.09.2021 по 31.10.2021 позивачем здійснювалося зберігання вантажу відповідача - кукурудзи на терміналі згідно умов Договору на небезоплатній основі, з огляду на що були понесені відповідні додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням зерна (витрати на електроенергію, паливно-мастильні матеріали, заробітну плату, амортизацію, прямі виробничі витрати на придбання робіт, послуг, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства, інші витрати та позивачем недоотримано дохід за перевалку зернових у зв`язку з блокуванням силосу зерном замовника понад термін зберігання, що входить у комплексний договірний тариф);

- відповідач погодив умови Договору щодо включення у комплексну ставку перевалки лише 60-ти діб пільгового зберігання зерна на терміналі, знав дати надходження вантажу на термінал, а тому мав усвідомлювати, що після шістдесяти діб пільгового зберігання зерна на терміналі буде нарахована плата за його зберігання;

- матеріали справи містять обґрунтований розрахунок послуг зберігання з 01.09.2021 по 30.09.2021 та з 01.10.2021 по 31.10.2021, який не спростований відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами. Позивачем надано належний розрахунок тарифу на послугу зберігання зерна, що підтверджується відповідними звітами з проводок (електрична енергія, ПММ, заробітна плата, амортизація, прямі виробничі витрати, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, інші витрати). При цьому матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача щодо наданих позивачем розрахунків згідно звітів з проводок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/10853/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи, не надав належної оцінки поданим доказам, а рішення прийнято з порушенням норма матеріального та процесуального права.

А саме позивач посилається на те, що:

- укладений між сторонами договір про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21 від 19.04.2021 не передбачає оплати за зберігання зерна (як за надання окремої послуги), а також не містить визначення ціни (тарифу) за зберігання зерна. Згідно умов спірного договору у відповідача не виникає зобов`язання щодо оплати послуг за зберігання зерна понад 60 діб, що свідчить про відсутність порушення умов вказаного договору з боку відповідача;

- позивачем не доведено наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, які є підставою для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, а саме не доведено протиправності поведінки (порушення зобов`язання) та вину відповідача;

- позивачем не надано докази, які підтверджують фактичну кількість, залишку кукурудзи, стягнення плати за зберігання якого є предметом цього позову;

- встановлена позивачем в односторонньому порядку ціна (тариф) за зберігання кукурудзи (6,38 грн. за 1 т/добу у вересні та 6,32 грн. за 1 т/добу в жовтні 2021 року ) майже втричі перевищує середньо ринкову ціну (тариф) за зберігання кукурудзи, які діяла у цей період;

- запровадження позивачем в односторонньому порядку плати за зберігання зерна понад 60 діб та одноосібне визначення її розміру (тарифу) свідчить про протиправність дій позивача та є порушенням ним приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 188 та ч. 1 ст. 190 ГК України, згідно з якими зміна договору та визначення ціни допускається лише за згодою сторін.

Рух справи

Справа розглядалась судами неодноразово.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/10853/22 скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача витрати за зберігання кукурудзи в сумі 699 510,87 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 492,66 грн. У решті позовних вимог відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- виходячи зі змісту Договору послуги щодо зберігання вантажу у перші 60 діб є пільговими, а їх вартість входить у погоджену сторонами вартість комплексної ставки перевалки, водночас послуги з зберігання вантажу після закінчення вказаного терміну не є пільговими та мають бути оплачені;

- оскільки сторонами у Договорі не було погоджено вартість послуги зі зберігання вантажу, яка надається після закінчення 60-ти діб пільгового зберігання, виходячи з положень Договору, сторонами у Договорі фактично передбачено безоплатне зберігання зерна після закінчення 60-ти діб пільгового зберігання;

- положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" установлено, що при безоплатному зберіганні власник зерна зобов`язаний відшкодувати зерновому складу здійснені ним витрати на зберігання зерна, якщо інше не встановлено договором, з огляду на що обов`язок відповідача оплатити здійснені позивачем витрати на зберігання зерна виникли у відповідача не на підставі Договору, а виходячи з положень ЦК та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні";

- стягнення збитків за порушення умов Договору можливо лише за умови встановлення факту порушення стороною договору його умов, проте у спірному випадку відповідачем не було допущено жодних порушень умов Договору, що виключає можливість стягнення збитків;

- незважаючи на те, що вимоги в про стягнення з відповідача 1 767 062,68 грн, які становлять вартість послуг зі зберігання зерна на терміналі понад 60-ти денний термін, позивачем заявлені до стягнення як збитки, враховуючи, однак, що в цьому випадку відповідач має обов`язок оплатити здійснені позивачем витрати на зберігання зерна понад 60 діб, який виник виходячи з положень ЦК та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", колегія суддів при вирішення спору сторін по суті застосовує ті норми матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини;

- обґрунтована вартість тарифу за зберігання вантажу після закінчення пільгового періоду зберігання становить 2,09 грн без ПДВ за 1 тонно день. ПДВ 20% - 0,42 грн. Тариф всього з ПДВ 2,51 грн. Водночас включення до вартості витрат на зберігання зерна понад 60 діб такої складової як недоотриманий дохід позивача, є безпідставним.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №910/10853/22 скасовано та передано справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду у частині стягнення витрат за зберігання кукурудзи в сумі 699 510,87 грн.

Постанова касаційного суду обґрунтована тим, що:

- суд апеляційної інстанції не дослідив зміст переписки сторін щодо повернення зерна з терміналу відповідачу та не встановив правові підстави та доцільність проведення фумігації зерна, з огляду на що, доречні доводи сторони залишились не спростовані, а обставини щодо обґрунтованості періоду нарахування плати за зберігання кукурудзи після закінчення пільгового періоду - не перевірені;

- апеляційний суд не спростував викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що аспираційні втрати, про які йде мова у пункті 3.5 Договору, пов`язані з прийманням, накопиченням, зберіганням і відвантаженням кукурудзи на судно, однак щодо спірного обсягу кукурудзи не вчинялись дії щодо її відвантаження на судно, у зв`язку з чим, застосування до нього такого відсотку втрат є безпідставним;

- вирішуючи спір у справі, апеляційний суд зосередився на кваліфікації правових підстав для стягнення оспорюваної суми, однак поза його увагою залишились обставини щодо належного визначення строку зберігання кукурудзи понад пільговий період та її кількості, у зв`язку з чим належним чином не було визначено й розміру витрат на зберігання кукурудзи;

- що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставини щодо кількості зерна, з якої мав бути здійснений розрахунок спірної суми.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

12.07.2023 матеріали справи №910/10853/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 постановлено: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/10853/22 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І. Закінчити проведення підготовчих дій. Повідомити учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 30.08.2023 о 14:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань №9 (другий поверх). Роз`яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2023, в письмовій формі до 23.08.2023. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, заперечень в письмовій формі до 23.08.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльов С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10853/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Розгляд справи згідно ухвали суду від 30.08.2023 відкладався, в судовому засіданні 02.10.2023 оголошувалась перерва до 23.10.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2023, в яких сторона зазначає таке:

- відповідач мав усвідомлювати, що згідно з п. 4.5 Договору та п. 1.14 Додатку № 1 до Договору після шістдесяти діб пільгового зберігання зерна кукурудзи на Терміналі буде нарахована плата за його зберігання, проте до 04.09.2021 відповідачем не було направлено жодного звернення позивачу щодо вивезення залишку зерна;

- позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про сплив строку безоплатного зберігання вантажу, направляв на підписання Додаток № 2 від 27.09.2021 до Договору щодо погодження сторонами вартості за зберігання вантажу понад 60 діб, проте відповідач листами від 05.10.2021 № 130-2-19/3747 та від 18.11.2021 № 130-2-4807/2-19/4453 повідомляв про свою відмову від оплати послуг зі зберігання на терміналі;

- відповідач погодив умови договору щодо включення у комплексну ставку перевалки лише 60 діб пільгового збереження майна на терміналі, знав дати надходження вантажу на термінал, тому мав усвідомлювати, що після зазначеного строку пільгового зберігання буде нарахована плата за зберігання;

- враховуючи, що першочергово саме через недобросовісну поведінку відповідача зерно кукурудзи залишилось на зберіганні в терміналі позивача, суд першої інстанції, на думку позивача, дійшов цілком обґрунтованого висновку, що у діях позивача щодо відсутності узгодження графіку відвантаження залишку кукурудзи з терміналу та проведення фумігації зерна відсутня протиправна поведінка;

- позивач саме задля збереження якісних характеристик вантажу та знешкодження шкідників, незважаючи на наявну дебіторську заборгованість відповідача, 07.10.2021 була проведена фумігація вантажу, що відповідає умовам Договору. Проведення фумігації підтверджено сертифікатом від 07.10.2021 № 001/07/10-2021;

- з розрахунку послуг зберігання з 01.09.2021 по 30.09.2021 та з 01.10.2021 по 31.10.2021, що міститься в матеріалах справи, вбачається нарахування в розрізі ваги та дати надходження зерна. При цьому, зазначений розрахунок не спростований відповідачем жодними належними, достовірними та допустимими доказами.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №910/10853/22.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.04.2021 позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали договір про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21 (далі - Договір), в пункті 1.1 якого погодили, що виконавець в порядку та на умовах, визначених Договором, приймає на себе зобов`язання надати послуги з перевалки і зберігання зернових, олійних і бобових культур через ТОВ "Транссервіс 2008" (термінал виконавця) експортованих з території України через Морський торговельний порт "Чорноморськ" в кількості відповідно до наданих заявок замовника, в терміни і за цінами, обумовленими даним Договором і додатками до нього, які є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

У відповідності до п. 2.2.2 Договору виконавець зобов`язується організувати відповідальне зберігання (і накопичення) судової партії на терміналі, вивантаження з терміналу та навантаження на судно. Вивантаження з терміналу і навантаження на судно може здійснюватися тільки відповідно до письмових інструкцій замовника. Термін технологічного накопичення вантажу на терміналі становить період 60 календарних днів.

Датою початку обчислення строку технічного накопичення вважається дата вивантаження вантажу на терміналі.

Датою закінчення зберігання є дата коносамента або дата фактичного закінчення навантаження вантажу на судно при наявності послідового навантаження декількох вантажовідправників, згідно документа терміналу або дата що передує даті переоформлення вантажу (передача права власності третій особі) на терміналі.

В п. 4.5 Договору сторонами узгоджено, що оплата за зберігання вантажу протягом перших 60-ти календарних днів входить в комплексну ставку перевалки.

Між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, в кому визначено комплексну ставку за перевалку вантажу.

Згідно з п. 1.4 Додатку до означеної ставки, зокрема, включено 60 діб пільгового зберігання.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги з перевалки і зберігання кукурудзи та ячменю згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №57 від 17.05.2021 на суму 17 744 580, 00 грн (перевалка кукурудзи 63 000,00 т навантаження судна Elly);

- №58 від 26.05.2021 на суму 8 640 791,02 грн (перевалка кукурудзи 30 855, 56 т навантаження судна True brother);

- №68 від 10.06.2021 на суму 8 446 621,60 грн (перевалка кукурудзи 30 568,26 т навантаження судна Kestrel S);

- №69 від 22.06.2021 на суму 7 488 990, 00 грн (перевалка кукурудзи 27 000,00 т навантаження судна Gozo);

- №80 від 12.07.2021 на суму 14 213 700, 00 грн (перевалка кукурудзи 51 000,00 т навантаження судна Eider S);

- №81 від 19.07.2021 на суму 7 720 772, 29 грн (перевалка кукурудзи 27 797, 56 т навантаження судна Islander S);

- №87 від 23.07.2021 на суму 7 502 123, 36 грн (перевалка кукурудзи 27 049, 3т навантаження судна Scrooge);

- №92 від 16.08.2021 на суму 1 397 469,34 грн (перевалка кукурудзи 5132, 66 т, навантаження судна "АК DENISA");

- №93 від 16.08.2021 на суму 6 380 587, 55 грн. (перевалка ячменю 23 434,78 т навантаження судна "POCHARD S");

- №110 від 27.10.2021 на суму 14 820 850, 00 грн. (перевалка ячменю 55 000, 00 т навантаження судна Orange Harmony).

Правовідносини сторін щодо надання послуг за вказаними вище актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та їх оплати не є предметом цього спору.

28.10.2021 позивач та відповідач уклали договір поставки №159, згідно з яким позивач викупив у відповідача залишок зерна кукурудзи в кількості 6170,752 МТ, що належало відповідачу та зберігалося на терміналі позивача за Договором.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо надання заявок на перевалку всього обсягу переданої виконавцю кукурудзи протягом пільгового періоду зберігання, у замовника утворилась непогашена заборгованість у загальному розмірі 1 767 062,68 грн., яка є збитками та становить вартість послуг зі зберігання кукурудзи на терміналі понад 60-ти денний термін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною другою статті 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків (стаття 20 ГК України).

Частиною другою статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема в постановах від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20), збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

При цьому вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, закріпленим у статтях 12, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тобто, передусім на позивача покладений обов`язок доведення факту наявності збитків, їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, тоді як відповідач має такі обставини спростувати.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.

Так, обґрунтовуючи протиправну поведінку заподіювача, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач ігноруючи положення п. 4.5 Договору та п. 1.4 Додатку № 1 до Договору протиправно відмовився від сплати послуг зі зберігання зерна на терміналі понад 60-тиденний термін, незважаючи на неодноразові звернення виконавця.

В контексті наведеного Судом на підставі представлених до матеріалів справи документів встановлено, що позивач з листом № 152 від 22.09.2021 звернувся до відповідача, в якому повідомив, що з огляду на відсутність розпорядження Корпорації щодо подальшого навантаження судна Orange Harmony та нових номінацій, з 01.10.2021 спливає термін безоплатного зберігання вантажу на терміналі, передбачений п. 4.5 Договору.

На підставі викладеного, з метою мінімізації фінансових втрат та раціонального використання виробничої діяльності терміналу, позивачем в означеному листі зазначено, що починаючи з 01.10.2021 буде нараховуватися плата за зберігання вантажу в розмірі середньо ринкового тарифу на подібні послуги (а.с. 133 том 1).

В листі № 153 від 21.09.2021 позивачем повідомлено відповідача про те, що термінал несе фінансові збитки, пов`язані із відмовами у зберіганні вантажів іншим контрагентам підприємства з огляду на відсутність вільного місця та на підставі пункту прийнятих терміналом перед Корпорацією зобов`язань із забезпечення мінімального обсягу одноразового зберігання (п. 2.2.4 Договору), в т.ч. але не обмежуючись, збитками у вигляді упущеної вигоди (а.с. 135 том 1).

В листі № 156 від 27.09.2021 стороною позивача наведено, що починаючи з 27.10.2021 спливає термін безоплатного зберігання на терміналі вантажу - ячмінь, а термін безоплатного зберігання кукурудзи вже сплив 03.09.2021. У зв`язку з цим було запропоновано відповідачу укласти додаток № 2 до договору щодо погодження сторонами вартості на зберігання вантажу понад 60 днів, який був приєднаний до цього листа (а.с. 137-138 том 1).

В листі № 162 від 05.10.2021 позивач, серед іншого, зазначив, що оскільки від відповідача не надходило будь-яких зауважень та/або протоколів розбіжностей до додатку № 2 до договору, то позивачем на було складено та надіслано електронною поштою рахунок на оплату від 30.09.2021 № 26 та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 113 від 30.09.2021 на оплату вартості зберігання кукурудзи на терміналі в сумі 461 477,71 грн.

Так, зі змісту вищенаведеного рахунку слідує, що відповідачу виставлено рахунок на оплату послуг із зберігання кукурудзи за вересень 2021 у вищенаведеній сумі при таких вихідних даних: 72 331,93 т/діб; ціна з ПДВ 6,38 грн.

В свою чергу, відповідач в листі № 130-2-19/3747 від 05.10.2021 щодо пропозиції укласти додаток № 2 до договору повідомив, що запропонована в ній ціна за подальше зберігання зерна є значно завищеною і не відповідає ринковій, з огляду на що Корпорацією прийнято рішення відмовитися від укладення зазначеного додатку та вивезти залишок зерна кукурудзи 3 класу в кількості 6 171,803т з терміналу виконавця (а.с. 33 том 2).

Також в листі № 130-2-19/3795 від 08.10.2021 повідомило, що за період з 27.04.2021 по 25.09.2021 всього на термінал було завезено кукурудзи 3 класу в кількості 269 099,950 т, з якої відвантажено на судна 262 928,147 т. Тобто на зберіганні залишилось 6 171,803 т. кукурудзи 3 класу, що належить відповідачу. Розглянувши листи № 153 від 21.09.2021 та № 156 від 27.09.2021 відповідач повідомив, що має намір забрати залишок зерна кукурудзи, а тому просив надати графік відвантаження (повернення) зерна автомобільним транспортом у найкоротший строк з терміналу виконавця (а.с. 159 том 1).

В листі № 130-2-19/3796 від 08.10.2021 відповідач, керуючись п. 3.9 Договору, висловив своє бажання направити своїх представників на термінал для проведення перевірки кількості та якості зерна, яке знаходиться на зберіганні (а.с. 35 том 2).

У відповідь на вищенаведений лист позивач листом № 168 від 08.10.2021 повідомив, що з метою збереження якісних характеристик вантажу та знешкодження шкідників, незважаючи на наявну дебіторську заборгованість, терміналом 07.10.2021 була проведена фумігація вантажу - кукурудзи. Доступ представників до обробленого фумігатором вантажу буде можливим після завершення етапів експозиції та дегазації, орієнтовно після 27.10.2021 (а.с. 36 том 2).

У відповідь на лист відповідача № 130-2-19/3795 від 08.10.2021 (щодо відвантаження залишків зерна) позивач в листі № 169 від 11.10.2021 повідомив, що з огляду на необхідність опрацювання значного обсягу інформації, пов`язаної із з`ясуванням намірів інших контрагентів - квото держателів щодо накопичення та/або відвантаження за допомогою термінальних потужностей, зможе повернутись з відповіддю на запит протягом двох робочих днів (а.с. 146 том 1).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 28 від 31.10.2021 та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 133 від 31.10.2021 (а.с.125-126 том 1). Зі змісту рахунку слідує, що його виставлено за надання послуг із зберігання кукурудзи в жовтні 2021 на суму 1 305 584,97 грн при таких вихідних даних: 206 579,9 т/діб за ціною 6,32 грн.

В листі № 130-2-4807/2-19/4453 від 18.11.2021 відповідач повідомив про те, що надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 113 від 30.09.2021 та № 133 від 31.10.2021 не відповідають умовам договору, тому у замовника відсутні правові підстави для їх підписання та оплати рахунків. Крім того, відповідач у зазначеному листу наголосив на тому, що після 08.10.2021 зберігання залишку зерна кукурудзи на терміналі позивача здійснювалось проти волі замовника внаслідок дій виконавця, які перешкоджали відвантажити (повернути) зерно (а.с. 30 том 2).

Оцінивши вищенаведену ділову переписку, що мала місце між сторонами даного спору, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку відсутня неправомірна поведінка відповідача із заподіяння позивачу збитків у вигляді зберігання спірного зерна в жовтні 2021 з мотивів ухилення виконався з повернення вантажу на вимогу змовника.

При цьому суд не може прийняти до уваги посилання сторони на вчинення ним дій із збереження вантажу шляхом проведення фумігації, що зумовило неможливість доступу до вантажу, як стверджував позивач у своїх листах, позаяк в матеріалах справи відсутні докази необхідності проведення зазначених дій станом на час вирішення між сторонами питання про повернення вантажу та поданого відповідачем листа № 130-2-19/3747 від 05.10.2021 про намір вивезення вантажу.

У цьому аспекті апеляційна інстанція додатково вважає за необхідне звернути увагу на те, що умовами договору не передбачено проведення виконавцем фумігації вантажу та включення відповідних витрат у комплексну ставку за перевалку вантажу. Отже, дії позивача з прийняття самостійного рішення про проведення фумігації в період вирішення питання про повернення вантажу замовнику, не можуть зумовлювати покладення на відповідача додаткових витрат зі зберігання.

Відтак доводи позивача про те, що саме недобросовісна поведінка відповідача зумовила залишення зерна кукурудзи на зберіганні в терміналі позивача визнаються колегією суддів непереконливими, позаяк спростовуються встановленими вище обставинами.

Відносно заявлених до стягнення збитків у вигляді зберігання зерна кукурудзи у вересні 2021 колегія визнає слушними аргументи позивача про те, що відповідач, уклавши договір на визначених в ньому умовах, мав усвідомлювати, що після завершення строку пільгового зберігання підлягає нарахуванню плата, однак дані вимоги також не можуть бути задоволені судом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору датою початку обчислення строку технічного накопичення вважається дата вивантаження вантажу на терміналі.

За змістом п. 2.1.3 Договору замовник зобов`язаний доставити вантаж на термінал з доданням супровідних документів або за допомогою кур`єрської служби. На кожен залізничний вагон/автомобільний транспорт повинні бути виписані і своєчасно передані виконавцю оригінали наступних документів: залізничні/товарні транспортні накладні; посвідчення якості; ветеринарні сертифікати на вантаж.

Згідно з п. 2.2.3 Договору виконавець зобов`язаний на підставі ТТН та/або залізничних накладних формувати добовий Реєстр надходження вантажу із зазначенням: найменування вантажовідправника; найменування вантажоодержувача; станції відправлення; експортера; найменування культури; вага вантажу; найменування судна (для відвантажених партій); кількість природного убутку/втрат при зберіганні, перевалці; якісні показники по кожній транспортній одиниці.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи розмір заявлених до стягнення збитків позивачем до позову було, зокрема, надано розрахунок послуг зберігання (у вигляді таблиці), в якій відображено дату надходження вантажу, кількість тонноднів надійшло/залишилось, ціна за зберігання на 1 день та сума.

Однак до даного розрахунку не було надано жодних первинних бухгалтерських документів зі змісту яких можливо було б встановити як дату надходження вантажу на термінал, так і кількість кукурудзи, що залишилась на зберіганні у позивача в спірний період.

При цьому подані до справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з перевалки кукурудзи та коносаменти з урахуванням вищенаведених положень договору не є належними доказами в підтвердження обставин закінчення шістдесятиденного строку технічного накопичення та визначення дати початку виникнення у позивача збитків із зберігання поза строками, що визначені в п. 4.5 Договору.

Отже, позивачем належними, допустимими та достовірними доказами в порядку ст. 74 ГПК України не було доведено ані кількість зерна кукурудзи, що залишилась у нього на зберіганні у спірний період, ані дати початку виникнення у позивача збитків із його зберігання поза завершенням строку пільгового зберігання.

У цьому аспекті суд приймає до уваги обґрунтовані доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування на зберіганні у позивача в жовтні 2021 зерна кукурудзи в кількості 6663,868 т (з якої позивачем здійснено розрахунок збитків), оскільки у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №159 від 28.10.2021 кількість залишків зерна становила 6170,752 т.

При цьому посилання сторони позивача на аспираційні втрати, про які йде мова у пункті 3.5 Договору, не заслуговують на увагу, адже вони пов`язані з прийманням, накопиченням, зберіганням і відвантаженням кукурудзи на судно, тоді як щодо спірного обсягу кукурудзи не вчинялись дії щодо її відвантаження на судно. Отже застосування до нього такого відсотку втрат є безпідставним.

Колегія суддів також критично оцінює доводи позивач про те, що відповідачем не було спростовано проведеного позивачем розрахунку позовних вимог, позаяк згідно приписів вимог чинного законодавства саме на позивача покладається обов`язок із доведення наявності та розміру заявлених до стягнення збитків, що останнім у даній справі здійснено не було. Відтак позовні вимоги за сукупністю наявних у справі доказів не можуть бути визнані обґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Наведене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог та необґрунтовано задовольнив позов.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга задовольняється судом апеляційної інстанції.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/10853/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення витрат на зберігання кукурудзи в сумі 699 510,87 грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" (67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3; ідентифікаційний код: 0487350435) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код: 37243279) 39 759 (тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано, - 25.10.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков