Рішення

від 24.10.2023 по справі 904/1423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023м. ДніпроСправа № 904/1423/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Красота О.І.

за участю секретаря судового засідання Куц І.І.

Представники:

від Позивача: Колінько Н.О., ордер серія АЕ № 1195107 від 24.04.2023;

від Відповідача: Кочура С.В., дов. № 09-4016 від 10.01.2023;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" і просило суд стягнути пеню у розмірі 880 027,21 грн., 3% річних у розмірі 84 359,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 323 117,54 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач, у порушення умов Договору поставки № 2101687 від 07.04.2021, своєчасно не розрахувався з Позивачем за поставлений товар, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 6 809 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 853 553,96 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Однак вказана заборгованість не була погашена, у зв`язку з чим Позивач донарахував пеню у розмірі 880 027,21 грн., 3% річних у розмірі 84 359,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 323 117,54 грн. за період прострочення оплати.

Крім того, Позивачем подано заяву про забезпечення виконання рішення, в якій він просив суд накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках Відповідача, в межах 1 306 816,81 грн., які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні ухвали.

Ухвалою суду від 24.03.2023 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" заяву про забезпечення виконання рішення за № 016/01 від 16.03.2023 на 14 арк.

Ухвалою суду від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.04.2023 о 12:00 год.

27.03.2023 від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках Відповідача, в межах 1 306 816,81 грн., які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні ухвали.

28.03.2023 від Позивача надійшла заява про повернення заяви про забезпечення позову для доопрацювання.

Ухвалою суду від 29.03.2023 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" заяву про забезпечення позову за № 27/03 від 27.03.2023 на 17 арк.

18.04.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 880 027,21 грн., 3% річних у розмірі 84 359,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 323 117,54 грн. та 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

18.04.2023 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому він просив суд зменшити розмір пені на 90%.

Представники сторін у підготовчому засіданні 25.04.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкладено підготовче засідання на 23.05.2023 о 12:00 год.

22.05.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.05.2023 від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 880 027,21 грн., 3% річних у розмірі 101 480,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 420 762,06 грн. та судові витрати.

Представники сторін у підготовчому засіданні 23.05.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.05.2023 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 27.06.2023 о 10:00 год.

05.06.2023 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він, зокрема зазначив, що справа, з огляду на предмет і обставини позову, не є складною, а вартість послуг адвоката Позивача є завищеною, не відповідає принципу співмірності і розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

26.06.2023 від представника Позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 27.06.2023 о 10:00 год., за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Представники сторін у підготовчому засіданні 27.06.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено підготовче засідання на 25.07.2023 о 12:00 год.; до підготовчого засідання: Позивачу, Відповідачу - надати рахунок СФ-0000059 від 20.06.2022 та пояснення, з приводу якої видаткової накладної здійснена оплата у розмірі 100 000,00 грн.

11.07.2023 від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 884 153,55 грн., 3% річних у розмірі 101 480,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 472 975,46 грн.

14.07.2023 від Відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2023, згідно з якими станом на 21.02.2023 основний борг за рахунком-фактурою № СФ-0000059 від 20.06.2022 складає 963 574,40 грн., що не було враховано Позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за цим рахунком-фактурою.

Представник Позивача у підготовче засідання 25.07.2023 не з`явився, 24.07.2023 від нього надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2023, в яких він, зокрема просив суд закінчити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті; судове засідання, призначене на 25.07.2023 о 12:00 год., провести за його відсутності.

Представник Відповідача у підготовчому засіданні 25.07.2023 надав пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.07.2023 закрито підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023 о 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 12.09.2023 о 12:00 год., не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Красоти О.І. на лікарняному, про що сторін було повідомлено листом від 11.09.2023.

Ухвалою суду від 09.10.2023 призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2023 о 14:00 год.

Представник Позивача у судовому засіданні 24.10.2023 позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.07.2023, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні 24.10.2023 проти позовних вимог заперечував та в позові просив відмовити.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 (т. 1 а.с. 11-31) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 6 809 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 853 553,96 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат встановлено, що 07.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 2101687, в редакції протоколу розбіжностей від 09.04.2021 та протоколу узгодження розбіжностей від 15.04.2021, (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими договором.

Відповідно до п. 2.1 договору детальна інформація про кількість та якісні характеристики товару міститься у Специфікаціях (додатка) до договору.

Номенклатура товару, яку сторони погодили до поставки у специфікації № 1/2101688 від 07.04.2021 - брикети металовмісні БМС-55 ТУ У 37.1-32351313-001:2006 зі зм. №№1,2,3, 4.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до договору.

У період січень - червень 2022 року між сторонами узгоджено поставку товару на загальну суму 35 303 413,17 грн. на умовах, визначених у Специфікаціях:

- 12.01.2022 підписана Специфікація № 6/2107072 до договору поставки № 2101687 (далі - Специфікація № 6). Відповідно до умов вказаної Специфікації № 6 сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 2000 т та вартістю 6 948 000 грн.;

- 03.02.2022 підписана Специфікація № 7/2200330 до договору поставки № 2101687 (далі - Специфікація № 7). Відповідно до умов вказаної Специфікації № 7 сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 3000 т та вартістю 10 260 000 грн.;

- 08.04.2022 підписана Специфікація № 8/2201114 до договору поставки № 2101687 (далі - Специфікація № 8). Відповідно до умов вказаної Специфікації № 8 сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 1500 т та вартістю 4 518 000 грн.;

- 18.05.2022 підписана Специфікація № 9/2201560 до договору поставки № 2101687 (далі - Специфікація № 9). Відповідно до умов вказаної Специфікації № 9 сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 3500 т та вартістю 11 172 000 грн.

Згідно з п. 3.4 договору поставка здійснюється постачальником відповідно до п. 3.1 договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) покупця. Постачальник у відповідь на заявку покупця зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів до призначеної дати завантаження, направити на електрону адресу покупця, що вказана у розділі "Реквізити Сторін" цього договору, письмове підтвердження про отримання ним заявки на поставку товару з призначенням дати для можливого завантаження товару на складі.

Відповідно до п. 4.6 договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до договору.

Строк та порядок розрахунків між сторонами встановлений п. 2 в кожній з укладених Специфікацій: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 10 календарних днів з дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно п.3.5 договору.

Відповідно до п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та Специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 договору; у випадках, передбачених п. 9.2 договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до договору (п. 12.1 договору).

Рішенням також встановлено, що на виконання умов договору у період з грудня 2021 року по червень 2022 року постачальником було отримано письмові заявки покупця та направлено відповідні письмові підтвердження. Таким чином, у період січень - червень 2022 року між постачальником та покупцем було узгоджено поставку товару на загальну суму 35 303 413,17 грн.

Постачальник у повному обсязі виконав свої обов`язки по договору, здійснив поставку товару покупцеві на суму 35 303 413,17 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та залізничними накладними.

Товар поставлений на загальну суму 35 303 413, 17 грн. за видатковими накладними:

- №РН-0000004 від 14.01.2022 на суму 314 119,08 грн.;

- №РН-0000005 від 16.01.2022 на суму 230 604,12 грн.;

- №РН-0000006 від 17.01.2022 на суму 388 115,28 грн.;

- №РН-0000007 від 18.01.2022 на суму 863 150,04 грн.;

- №РН-0000008 від 19.01.2022 на суму 680 834,52 грн.;

- №РН-0000009 від 20.01.2022 на суму 1 136 553,84 грн.;

- №РН-0000012 від 21.01.2022 на суму 228 380,76 грн.;

- №РН-0000013 від 24.01.2022 на суму 700 184,70 грн.;

- №РН-0000014 від 24.01.2022 на суму 697 440,24 грн.;

- №РН-0000018 від 25.01.2022 на суму 856 202,04 грн.;

- №РН-0000019 від 26.01.2022 на суму 547 224,48 грн.;

- №РН-0000020 від 27.01.2022 на суму 398 328,84 грн.;

- №РН-0000021 від 28.01.2022 на суму 472 394,52 грн.;

- №РН-0000022 від 29.01.2022 на суму 1 002 318,48 грн.;

- №РН-0000026 від 07.02.2022 на суму 677 912,40 грн.;

- №РН-0000029 від 08.02.2022 на суму 758 077,20 грн.;

- №РН-0000030 від 09.02.2022 на суму 1 076 410,80 грн.;

- №РН-0000031 від 10.02.2022 на суму 685 983,60 грн.;

- №РН-0000032 від 11.02.2022 на суму 776 271,60 грн.;

- №РН-0000033 від 12.02.2022 на суму 983 455,20 грн.;

- №РН-0000034 від 14.02.2022 на суму 618 541,20 грн.;

- №РН-0000035 від 15.02.2022 на суму 605 203,20 грн.;

- №РН-0000036 від 16.02.2022 на суму 679 280,40 грн.;

- №РН-0000037 від 17.02.2022 на суму 757 188,00 грн.;

- №РН-0000038 від 18.02.2022 на суму 389 469,60 грн.;

- №РН-0000039 від 21.02.2022 на суму 477 226,80 грн.;

- №РН-0000040 від 22.02.2022 на суму 471 070,80 грн.;

- №РН-0000041 від 23.02.2022 на суму 780 922,80 грн.;

- №РН-0000043 від 18.04.2022 на суму 804 057,00 грн.;

- №РН-0000044 від 18.04.2022 на суму 827 998,80 грн.;

- №РН-0000045 від 26.04.2022 на суму 1 019 562,00 грн.;

- №РН-0000046 від 27.04.2022 на суму 589 749,60 грн.;

- №РН-0000047 від 29.04.2022 на суму 592 159,20 грн.;

- №РН-0000048 від 30.04.2022 на суму 972 267,58 грн.;

- №РН-0000049 від 30.05.2022 на суму 1 087 833,60 грн.;

- №РН-0000050 від 31.05.2022 на суму 1 088 791,20 грн.;

- №РН-0000051 від 31.05.2022 на суму 651 646,80 грн.;

- №РН-0000052 від 02.06.2022 на суму 861 840,00 грн.;

- №РН-0000053 від 03.06.2022 на суму 661 701,60 грн.;

- №РН-0000054 від 04.06.2022 на суму 1 082 407,20 грн.;

- №РН-0000055 від 15.06.2022 на суму 656 913,60 грн.;

- №РН-0000056 від 15.06.2022 на суму 421 982,40 грн.;

- №РН-0000057 від 17.06.2022 на суму 655 317,60 грн.;

- №РН-0000058 від 17.06.2022 на суму 1 080 332,40 грн.;

- №РН-0000059 від 20.06.2022 на суму 1 063 574,40 грн.;

- №РН-0000061 від 21.06.2022 на суму 654 391,92 грн.;

- №РН-0000062 від 22.06.2022 на суму 621 801,60 грн.;

- №РН-0000063 від 22.06.2022 на суму 629 462,40 грн.;

- №РН-0000064 від 22.06.2022 на суму 1 025 857,73 грн.

Покупець прийняв товар без зауважень, що підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття товару, довіреностями, у яких зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. З боку покупця Акти здачі-прийняття товару підписані без зауважень щодо якості та кількості. Пакет супроводжуючих документів був надісланий постачальником на адресу покупця, що підтверджується відповідними накладними Нової пошти.

Однак покупець розрахувався за отриманий товар частково, основна заборгованість по договору становить 6 809 634,05 грн. за товар поставлений в період з 15.06.2022 по 22.06.2022.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на суму 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 264467 від 23.12.2022 про сплату 100 000,00 грн. та № 267714 від 05.01.2023 про сплату 100 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22:

- закрито провадження у справі № 904/3455/22 в частині стягнення 200 000,00 грн. заборгованості;

- у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочку виконання рішення відмовлено;

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 6 809 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 853 553,96 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат задоволено частково;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 набрало законної сили 10.02.2023.

10.02.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 видано наказ.

При цьому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/3455/22 заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 до 11.04.2023 (т. 5 а.с. 140, 141).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі № 904/3455/22 (т. 5 а.с. 142, 143) заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 таким, що не підлягає виконанню у справі № 904/3455/22 задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3455/22 від 10.02.2023 про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

В обґрунтування цієї ухвали суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 267715 від 21.02.2023 на суму 100 000,00 грн., платіжними інструкціями № 264482 від 10.04.2023 на суму 2 814 546,00 грн., № 264669 від 10.04.2023 на суму 1 271 705,57 грн., № 269380 від 10.04.2023 на суму 2 423 382,48 грн., № 269381 від 10.04.2023 на суму 1 519 594,90 грн. відповідачем (боржником) на користь позивача (стягувача) сплачено 8 129 228,95 грн. з призначенням платежу - добровільна сплата відповідно до ухвали суду від 26.01.2023 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3455/22.

Також матеріали справи містять постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича від 17.04.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № 71028040 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3455/22 від 10.02.2023 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі сплатою боржником в повному обсязі коштів за виконавчим документом.

Отже, суд дійшов висновку, що обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з добровільним виконанням боржником.

Як вказує Позивач, станом на дату здійснення розрахунку розміру позовних вимог у справі № 904/3455/22 (06.10.2022) розмір боргу Відповідача становив 6 809 634,05 грн.

23.12.2022 Відповідач сплатив 100 000,00 грн., у платіжній інструкції № 264467 від 23.12.2022 призначення платежу визначене як «часткова оплата брикети БМС-55 рах. СФ-0000064 від 22.06.2022р. дог. 2101687 від 07.04.21р.» (т. 5 а.с. 117).

05.01.2023 Відповідач сплатив 100 000,00 грн., у платіжній інструкції № 267714 від 05.01.2023 призначення платежу визначене як «часткова оплата брикети БМС-55 рах. СФ-0000064 від 22.06.2022р. дог. 2101687 від 07.04.21р.» (т. 5 а.с. 118).

21.02.2023 Відповідач сплатив 100 000,00 грн., у платіжній інструкції № 267715 від 21.02.2023 призначення платежу визначене як «часткова оплата брикети БМС-55 рах. СФ-0000059 від 20.06.2022р. дог. 2101687 від 07.04.21р.» (т. 5 а.с. 114).

Тому, як зазначає Позивач, в уточненому розрахунку суми позовних вимог від 11.07.2023, сплачені Відповідачем 100 000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 267715 від 21.02.2023 враховані під час розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною № РН-0000059 від 20.06.2022; сплачені Відповідачем 100 000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 264467 від 23.12.2022 та 100 000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 267714 від 05.01.2023 враховані під час розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною № РН-0000064 від 22.06.2022.

Позивач зазначає, що 10.04.2023 Відповідач сплатив 6 509 634,05 грн. та остаточно погасив борг за Договором поставки № 2101687 від 07.04.2021.

У зв`язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 884 153,55 грн. на підставі п. 10.3.1 Договору, 3% річних у розмірі 101 480,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 472 975,46 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказувалось вище, відповідно до п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та Специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 договору; у випадках, передбачених п. 9.2 договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України Постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. У подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.07.2023, просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 07.10.2022 по 12.01.2023 (у рішенні суду від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 загальний період нарахування пені складав з 09.05.2022 по 06.10.2022) у розмірі 884 153,55 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з усталеної практики Верховного Суду, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України за спірний період.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.07.2023, просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 07.10.2022 по 09.04.2023 (у рішенні суду від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 загальний період нарахування 3% річних складав з 25.01.2022 по 06.10.2022) у розмірі 101 480,73 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 07.10.2022 по 09.04.2023 (у рішенні суду від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22 загальний період нарахування інфляційних втрат складав з лютого по вересень 2022 року) у розмірі 472 975,46 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно.

18.04.2023 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому він просив суд зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування Відповідач зазначає, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, в редакції його наказу від 27.07.2022 № 169, Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. Також наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Нікопольська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій. Починаючи з серпня 2022 року, господарська діяльність Відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням його майна, яке використовується Відповідачем у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів. Так, 18.07.2022 та 15.08.2022 частина адміністративних будівель і виробничих потужностей Відповідача зруйнована пожежами, які виникли внаслідок влучання російських реактивних артилерійьких снарядів. Збитки Відповідача від цих руйнувань сягають 377 582 431,60 грн. та 187 703 872,73 грн. відповідно. 20.07.2022 була виведена з ладу залізнична колія, що підтверджується інформацією голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентина Резніченка. 19.12.2022 внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ повністю знищені належні Відповідачу електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється. 16.02.2023 при ворожому обстрілі було пошкоджено провід повітряної лінії, який живить плавильні печі Відповідача, що призвело до тимчасової зупинки виробництва. 09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкодження зазнала підстанція 330 кВ "Нікопольська". Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення у електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється. В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований Відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем, адже в залежності від розвитку бойових дій у м. Нікополь та в районі Запорізької атомної електростанції (відстань 7 км по Каховському водосховищу до атомних енергоблоків) може статися й так, що Відповідач не тільки не зможе сплачувати штрафні санкції, а й виконувати основні зобов`язання перед усіма своїми кредиторами. Відтак, проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади для Відповідача в аспекті його обов`язку сплатити саме зараз штрафні санкції за неналежне виконання господарського обов`язку є надзвичайною і невідворотною обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти будь-якими доступними для нього засобами. Причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку Відповідача за цим Договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої Відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, за якими здійснювалась поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції Відповідача. Затримка, а в деяких випадках і неможливість поставки сировини для виробництва феросплавної продукції за рахунок знищення російськими військами українських національних залізничних колій та блокування морських портів України призвели до значного зменшення обсягу виробництва феросплавної продукції, що в свою чергу викликало часткову зупинку діяльності Відповідача. Внаслідок бойових дій на території м. Маріуполь Донецької області та його подальшої окупації ворогом Відповідачем повністю втрачені господарські зв`язки із основними покупцями його продукції, такими як ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". Крім того, Відповідач звертає увагу суду, що він є фактично містоутворюючим підприємством у м. Нікополі зі штатною чисельність майже 6 тис. працівників, з яких на теперішній час працює лише 3703 людини. Відповідач своєчасно сплачує заробітну плату працівникам, хоча має збитки від господарської діяльності у зв`язку з відсутністю попиту на готову продукцію на внутрішньому ринку та значними ускладненнями з логістикою її збуту за кордон. За таких обставин, які значно впливають на фінансові можливості Відповідача, останній намагається вести господарську діяльність в таких умовах, сплачувати податки до Державного та місцевого бюджетів, заробітну плату його працівникам. При цьому, навіть зі сторони Державного бюджету перед Відповідачем існує заборгованість щодо бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1 376 млн. грн. Також щодобово в період робочого часу робітники заводу знаходяться у бомбосховищах (до декількох годин) доки не припиняє лунати сирена під час обстрілів. Отже, Відповідач опинився у складній фінансовій та економічній ситуації, а тому позовні вимоги є надмірним тягарем, який може значно ускладнити ведення ним господарської діяльності або навіть призвести до зупинки.

Вирішуючи заявлене Відповідачем клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

На підтвердження своїх доводів Відповідач надав копії: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.07.2022 про відкриття кримінального провадження за фактом скоєння військами російської федерації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України (кримінальне провадження № 12022041340000774 від 19.07.2022); акту про пожежу від 18.07.2022, складеного співробітниками Нікопольського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, листа ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 19.07.2022 № 1614; повідомлення начальника 7ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 19.07.2022 за № 2006; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.08.2022 про відкриття кримінального провадження за фактом скоєння військами російської федерації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України (кримінальне провадження № 12022041340000909 від 15.08.2022); повідомлення начальника 7ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 15.08.2022 за № 2395; повідомлення ДСНС № 2873 від 15.09.2022; повідомлення ДСНС № 3204 від 07.10.2022; повідомлення ДСНС № 4554 від 20.12.2022; повідомлення ДСНС № 83 від 05.01.2023; акта про пожежу від 16.12.2022; витягу з ЄРДР від 16.02.2023; повідомлення ДСНС № 750 від 16.02.2022; витягу з ЄРДР від 10.03.2023; листа ПрАТ "ММК ім. Ілліча" № 47/2 від 10.06.2022; листа ПрАТ "МК "Азовсталь"; довідки про чисельність персоналу від 09.02.2023; наказу № 279 від 29.07.2022; наказу № 312 від 31.08.2022; наказу № 341 від 30.09.2022; наказу № 379 від 31.10.2022; наказу № 412 від 30.11.2022; наказу № 453 від 30.12.2022; наказу № 30 від 31.01.2023; наказу № 58 від 28.02.2023; наказу № 87 від 31.03.2023; довідки Нікопольської РВА № 446 від 01.09.2022; довідки Нікопольської РВА № 510 від 05.10.2022; довідки Нікопольської РВА № 545 від 01.11.2022; довідки Нікопольської РВА № 622 від 02.12.2022; довідки Нікопольської РВА № 2 від 03.01.2023; довідки Нікопольської РВА № 63 від 01.02.2023; довідки Нікопольської РВА № 128 від 02.03.2023; довідки № 4-6877 від 29.11.2022; листа НЕК "Укренерго" № 01/57353 від 21.12.2022; протоколу АТ НЗФ від 17.08.2022 про визначення розміру шкоди з додатками; протоколу АТ НЗФ від 22.08.2022 про визначення розміру шкоди з додатками.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила такі висновки:

"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.".

Суд звертає увагу, що загальний розмір нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат), у тому числі стягнутих за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22, становить 2 834 027,21 грн. (1 375 417,47 грн. (за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22) + 1 458 609,74 грн.), що складає 42,88 % суми основного боргу.

Суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд наголошує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд при вирішенні даного клопотання враховує, що під час воєнного стану сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії Російської Федерації.

При цьому, місто Нікополь, в адміністративних межах якого знаходиться Відповідач, є територією, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій (наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75, в редакції наказу від 27.07.2022 № 169, та наказом від 22.12.2022 № 309, Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій).

Загальновідомим на теперішній час є факт щоденних обстрілів території Нікопольської міської територіальної громади, що ускладнює ведення господарської діяльності Відповідачем та спричиняє руйнування його майна. Вказані обставини не є звичними при веденні Відповідачем його діяльності та не залежать від нього.

Отже, зменшення нарахованої пені не порушить інтереси Позивача і не стане надмірним тягарем для Відповідача.

Крім того, суд враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору, Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

На підставі викладеного господарський суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50% від розміру, який підлягає до стягнення. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення, становить 442 076,78 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача пені у розмірі 442 076,78 грн., 3% річних у розмірі 101 480,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 472 975,46 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правової допомоги № 49 від 03.10.2022, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро "Майя Сергєєва та Партнери" (Адвокатське бюро);

- Додаткову угоду № 2 від 05.03.2023 до Договору про надання правової допомоги № 49 від 03.10.2022;

- рахунок на оплату № 31 від 15.03.2023 на суму 40 000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 3391 від 15.03.2023 на суму 40 000,00 грн.;

- ордер серія АЕ № 1184825 від 05.03.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2834 від 21.08.2014;

- ордер серія АЕ № 1195107 від 24.04.2023;

- ордер серія АЕ № 1209010 від 27.06.2023 (т. 4 а.с. 10-19, т. 4 а.с. 233, т. 5 а.с. 98).

Так, згідно з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 49 від 03.10.2022 (далі Договір № 49) Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити стягнення заборгованості з контрагента Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 49 обов`язки Адвокатського бюро, зокрема:

2.1.2 Адвокатське бюро з метою надання послуг в межах предмету цього Договору може призначати особу з числа адвокатів, так і шляхом залучення інших адвокатів на договірній основі з Адвокатським бюро.

2.1.3 призначення особи, відповідальної за надання правової допомоги Клієнту в межах цього Договору, відбувається шляхом видачі Адвокатським бюро Ордеру конкретному адвокату відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 3.1 Договору № 49 вартість послуг за юридичне супроводження процесу стягнення боргу в судовому порядку в кожній інстанції (першій та апеляційній) передбачається у додаткових угодах.

За умовами п. 3.2 Договору № 49 строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку передбачається у додаткових угодах.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 05.03.2023 до Договору № 49 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу зі стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат із заборгованості контрагента - Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" у судовому порядку в Господарському суді Дніпропетровської області шляхом:

- узгодження правової позиції щодо підстав та обгрунтованості стягнення штрафних санкцій за Договором поставки № 2101687 від 07.04.2021, надання детальних роз`яснень Клієнту щодо порядку звернення до суду, процедури подання позову та його розгляду, сплати судового збору, підготовка тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду, відслідковування призначення до розгляду;

- представництво інтересів у місцевому господарському суді під час здійснення господарського судочинства перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 05.03.2023 до Договору № 49 передбачено, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу стягнення в судовому порядку штрафних санкцій з контрагента Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", складається з основної та додаткової винагороди.

Основна винагорода складає 40 000,00 грн.;

30 000,00 грн. додаткової винагороди (гонорар успіху) за стягнення заборгованості у повному обсязі позовних вимог.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 2 від 05.03.2023 до Договору № 49 оплата основного гонорару, передбачена п. 2 цієї Додаткової угоди, здійснюється авансом у розмірі 40 000,00 грн. протягом 5 банківських днів з дня виставлення рахунку. Додатковий гонорар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту стягнення заборгованості з боржника, у т.ч., але не виключно, за мировою угодою.

Позивач на підставі виставленого рахунку № 31 від 15.03.2023 сплатив Адвокатському бюро основний гонорар у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3391 від 15.03.2023.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Господарський суд, розподіляючи витрати Позивача на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат Позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та значенням справи для сторони;

враховуючи обставини справи, обсяг доказів і те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, і стосується донарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення оплати основного боргу, стягнутого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/3455/22, суд вважає обґрунтованою і розумною суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" (49044, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, 6А, кв. 1а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32351313) пеню у розмірі 442 076,78 грн., 3% річних у розмірі 101 480,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 472 975,46 грн., судовий збір у розмірі 21 879,15 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

24.10.2023