Постанова

від 27.02.2024 по справі 904/1423/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1423/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): - Верхогляд Т.А.

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників:

від позивача: Колінько Н.О., ордер АЕ № 1266500 від 27.02.2024 року, адвокат

від відповідача: Кочура С.В., довіреність № 09-4016 від 10.01.2023 року, адвокат

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" та Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 року у справі №904/1423/23 (суддя Красота О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог №19-юр від 19.05.2023 року та №1/07 від 11.07.2023 року, пені у розмірі 884 153,55 грн., 3% річних у розмірі 101 480,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 472 975,46 грн. та судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки № 2101687 від 07.04.2021 року, своєчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар, у зв`язку з чим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 6 809 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 853 553,96 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Однак, оскільки вказана заборгованість не була погашена, позивач, донарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати у вказаних вище розмірах.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 року у справі №904/1423/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" пеню у розмірі 442 076,78 грн., 3% річних у розмірі 101 480,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 472 975,46 грн., судовий збір у розмірі 21 879,15 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що наявність підстав для стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є доведеною, а розрахунки позивача вказаних сум є правильними.

Одночасно суд дійшов висновку про можливість зменшення визначеного позивачем розміру пені на 50%, вважаючи, що зменшення нарахованої пені не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача. Крім того, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати компенсують можливі негативні наслідки для кредитора.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", в якій просить змінити резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 року справі № 904/1423/23, зменшивши стягнення пені на 90 відсотків, а саме: стягнути з відповідача 88 002,72 грн. пені.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що :

- АТ "Нікопольський завод феросплавів" повно та своєчасно виконало вимоги ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 року про відстрочення виконання судового рішення від 11.01.2023 року у справі №904/3455/22 та у повному обсязі компенсувало позивачу понесені ним витрати;

- позивач міг збільшити позовні вимоги під час розгляду справи №904/3455/22, разом з тим цим правом не скористався, що призводить до висновку щодо бажання позивача застосувати до відповідача каральні санкції, а не компенсування завдані збитки;

- починаючи з 12.07.2022 року м.Нікополь та Нікопольський район, розташовані у безпосередній близькості до лінії фронту та щодня піддається систематичним обстрілам ворожих військ рф з окупованого м.Енергодар, у зв`язку з чим відповідачу завдано значні матеріальні збитки;

- наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75, в редакції його наказу №169 від 27.07.2022 року, Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район Дніпропетровської області) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій;

- на сьогоднішній день у зв`язку зі складною ситуацією з водою у м.Нікополі та знаходження господарської діяльності відповідача з серпня 2022 року у стані часткового простою, викликаного руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, товариство було вимушено змінити режим роботи;

- причиною прострочення виконання господарського зобов`язання з боку АТ НЗФ за договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками логістичних ланцюжків, по яких здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення, та зменшився обсяг феросплавної продукції;

- на момент подання позову у цій справі зобов`язання боржника виконано у повному обсязі, у т.ч. із компенсаційними нарахуваннями, а отже заявлені позивачем вимоги є незаконними;

- неодноразово були встановлені фактично преюдиційні виняткові обставини важкого фінансового становища заводу та прямі матеріальні збитки від військових дій.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вважає апеляційну скаргу АТ "Нікопольський завод феросплавів" безпідставною та необґрунтованою, посилаючись на те, що Цивільний кодекс України визначає дві умови, за яких суд може зменшити розмір неустойки: розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та наявність обставин, що мають істотне значення.

У даному випадку, на думку позивача, у суду були відсутні підстави для зменшення розміру пені, оскільки не дивлячись на те, що сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації проти України, а також на те, що заявлений розмір неустойки був набагато меншим суми збитків, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив пеню на 50%.

Також позивач зазначає, що на момент звернення з позовом у справі №904/1423/23, рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3455/22 не виконувалося; заборгованість за договором поставки виникла ще з 25.01.2022 року, що не свідчить про незначну прострочку, оскільки позивач протягом 1 року 3 місяців не отримував майже 7 млн гривень. Таким чином наслідки порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару відповідали у повній мірі розміру заявленої до стягнення пені у сумі 884 153,56 грн.

Щодо доводів скарги про те, що позивач не скористався можливістю під час розгляду справи №904/3455/22 збільшити розмір позовних вимог, то позивач у силу приписів процесуального законодавства не мав такої можливості після закінчення підготовчого засідання. Доводи скаржника про каральність санкцій, є його суб`єктивними, безпідставними припущеннями.

Зменшення розміру пені на 90% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав кредитора. Таке зменшення, з огляду на фактичні обставини справи, суперечитиме також завданню господарського судочинства.

13.11.2023 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Верхогляд Т.А., судді: : Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року, у зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "Нікопольський завод феросплавів" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.02.2024 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" також звернулося з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 року у справі № 904/1423/23 в частині відмови у задоволенні пені. Просить постановити нове рішення про стягнення з AT "Нікопольський завод феросплавів" пені у розмірі 884 153, 55 грн., в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 року у справі № 904/1423/23 залишити без змін.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним:

- під час прийняття рішення про зменшення пені суд не з`ясовував наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, ступінь виконання зобов`язання боржником, поведінку винної особи;

- у даному випадку розмір неустойки (пені, річних та інфляційних втрат) не перевищує розміру збитків, а складає всього 42,88% суми основного боргу;

- щодо ступеню виконання зобов`язання боржником, то рішення господарського суду від 11.01.2023 року у справі №904/3455/22 не виконувалося, додатково боржником подавалися заяви про відстрочку виконання рішення з метою затягнути примусове виконання судового рішення;

- заборгованість за договором поставки виникла у відповідача з 25.01.2022 року, тому таке прострочення не можна назвати незначним;

- товариство на протязі року не отримувало майже 7 млн грн, тому наслідки порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару відповідали у повній мірі розміру заявленої пені;

- щодо посилань відповідача на воєнний стан, то у цей період обидві сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії РФ, інших обставин, які б мали значення для зменшення розміру неустойки не було.

З огляду на викладене, на думку скаржника, під час вирішення питання про зменшення розміру пені у рамках розгляду справи №904/1423/23, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшив її на 50%.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Екомет Плюс", в якому він зазначає, що доводи позивача є такими, що не відповідають дійсності та не можуть бути прийняті як належні докази.

У відзиві йдеться про те, що починаючи з 12.07.2022 року м.Нікополь та Нікопольський район розташовані у безпосередній близькості до лінії фронту та щодня піддається систематичним обстрілам ворожих військ рф з окупованого м.Енергодар, у зв`язку з чим відповідачу завдано значні матеріальні збитки;

Також відповідач посилається на те, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75, в редакції його наказу №169 від 27.07.2022 року, Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій;

Крім того, на сьогоднішній день залишається складною ситуація з водою у м.Нікополь. З серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться у стані часткового простою, а з 01.11.2023 року у зв`язку з відсутністю організаційно-технічних умов для виробництва продукції через військову агресію рф проти України завод був вимушений призупинити виробничий процес, що вплинуло на фінансові можливості підприємства. При цьому причиною прострочення виконання господарського обов`язку за договором поставки з боку АТ НЗФ, за твердженнями відповідача, є саме військова агресія російської федерації проти України.

З огляду на викладене на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Екомет Плюс".

08.01.2024 року згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "Нікопольський завод феросплавів" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.02.2024 року.

У судовому засіданні 27.02.2024 року представники сторін надали пояснення по справі. Судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині розміру пені (наявності підстав для її зменшення, тощо), то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22 встановлені наступні обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі.

07.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" (постачальником) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупцем) укладено договір поставки № 2101687, в редакції протоколу розбіжностей від 09.04.2021 року та протоколу узгодження розбіжностей від 15.04.2021 року, (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими договором.

Відповідно до п. 2.1 договору детальна інформація про кількість та якісні характеристики товару міститься у Специфікаціях (додатка) до договору.

Номенклатура товару, яку сторони погодили до поставки у специфікації № 1/2101688 від 07.04.2021 року - брикети металовмісні БМС-55 ТУ У 37.1-32351313-001:2006 зі зм. №№1,2,3, 4.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до договору.

У період січень - червень 2022 року між сторонами узгоджено поставку товару на загальну суму 35 303 413,17 грн. на умовах, визначених у Специфікаціях: 12.01.2022 року підписана Специфікація № 6/2107072 до договору поставки № 2101687, відповідно до умов якої сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 2000 т та вартістю 6 948 000 грн.; 03.02.2022 року підписана Специфікація № 7/2200330 до договору поставки № 2101687, відповідно до умов якої сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 3000 т та вартістю 10 260 000 грн.; 08.04.2022 року підписана Специфікація № 8/2201114 до договору поставки № 2101687, відповідно до умов якої сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 1500 т та вартістю 4 518 000 грн.; 18.05.2022 року підписана Специфікація № 9/2201560 до договору поставки № 2101687, відповідно до умов якої сторони погодили поставку товару - брикети металовмісні кількістю 3500 т та вартістю 11 172 000 грн.

Згідно з п. 3.4 договору поставка здійснюється постачальником відповідно до п. 3.1 договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) покупця. Постачальник у відповідь на заявку покупця зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів до призначеної дати завантаження, направити на електрону адресу покупця, що вказана у розділі "Реквізити Сторін" цього договору, письмове підтвердження про отримання ним заявки на поставку товару з призначенням дати для можливого завантаження товару на складі.

Відповідно до п. 4.6 договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до договору.

Строк та порядок розрахунків між сторонами встановлений п. 2 в кожній з укладених Специфікацій: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 10 календарних днів з дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно п.3.5 договору.

Відповідно до п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та Специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 договору; у випадках, передбачених п. 9.2 договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до договору (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору у період з грудня 2021 року по червень 2022 року постачальником було отримано письмові заявки покупця та направлено відповідні письмові підтвердження. Таким чином, у період січень - червень 2022 року між постачальником та покупцем було узгоджено поставку товару на загальну суму 35 303 413,17 грн.

Постачальник у повному обсязі виконав свої обов`язки по договору, здійснив поставку товару покупцеві на суму 35 303 413,17 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та залізничними накладними.

Покупець прийняв товар без зауважень, що підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття товару, між тим розрахувався за отриманий товар частково, основна заборгованість по договору за товар поставлений в період з 15.06.2022 року по 22.06.2022 року складала 6 809 634,05 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на суму 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 264467 від 23.12.2022 року про сплату 100 000,00 грн. та № 267714 від 05.01.2023 року про сплату 100 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22 закрито провадження у справі № 904/3455/22 в частині стягнення 200 000,00 грн. заборгованості. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочку виконання рішення відмовлено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 6 809 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 853 553,96 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 року у справі № 904/3455/22 заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22 до 11.04.2023 року (т. 5 а.с. 140, 141).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22 набрало законної сили 10.02.2023 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 року у справі № 904/3455/22 заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 904/3455/22 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області № 904/3455/22 від 10.02.2023 року про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. у зв`язку зі сплатою боржником в повному обсязі коштів за виконавчим документом.

Станом на дату здійснення розрахунку за рішенням суду у справі № 904/3455/22 (06.10.2022 року) розмір боргу відповідача становив 6 809 634,05 грн.

Надалі, згідно з платіжною інструкцією від 23.12.2022 року № 264467 відповідач сплатив 100 000,00 грн., призначення платежу визначене: "часткова оплата брикети БМС-55 рах. СФ-0000064 від 22.06.2022р. дог. 2101687 від 07.04.21р. ".

Платіжною інструкцією від 05.01.2023 року № 267714 відповідач сплатив 100 000,00 грн., призначення платежу визначене: "часткова оплата брикети БМС-55 рах. СФ-0000064 від 22.06.2022р. дог. 2101687 від 07.04.21р.".

Платіжною інструкцією від 21.02.2023 року № 267715 відповідач сплатив 100 000,00 грн., призначення платежу визначене: "часткова оплата брикети БМС-55 рах. СФ-0000059 від 20.06.2022р. дог. 2101687 від 07.04.21р.".

В уточненому розрахунку суми позовних вимог від 11.07.2023 року позивач вказав на те, що сплачені відповідачем за вказаними вище платіжними інструкціями суми враховані ним під час розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

10.04.2023 року відповідач сплатив 6 509 634,05 грн. та остаточно погасив борг за договором поставки № 2101687 від 07.04.2021 року, що не заперечувалося позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, позивач у справі №904/1423/23 нарахував пеню у розмірі 884 153,55 грн. на підставі п. 10.3.1 договору за період 07.10.2022 року по 12.01.2023 року, 3% річних у розмірі 101 480,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 472 975,46 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період 07.10.2022 року 08.03.2023 року.

Несплата відповідачем вказаних вище сум пені, інфляційних втрат та річних стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Як зазначено вище, місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов у даній справі №904/1423/23, встановив правильність розрахунків позивача щодо розмірів пені, 3 % річних та інфляційних втрат, визнав їх обґрунтованими, арифметично правильними і такими, що відповідають умовам договору. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у частині наявності підстав для нарахування сум пені, річних та інфляційних втрат, а також правильності розрахунків рішення не оскаржується сторонами, тому у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Отже, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у частині наявності / відсутності підстав для зменшення розміру пені.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При зменшенні штрафних санкцій істотне значення можуть мати обставини, які стосуються причин невиконання або неналежного виконання зобов`язання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Однак, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, який підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. ст. 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

З викладеного можливо зробити висновок, що вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Щодо досліджуваної справи, то суд виходить з того, що загальний розмір нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат), у тому числі стягнутих за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22, становить 2 834 027,21 грн. (1 375 417,47 грн. (за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року у справі № 904/3455/22) + 1 458 609,74 грн. нарахованих позивачем у даній справі), що складає 42,88 % суми основного боргу. Також суд виходить з того, що відповідач на час прийняття оскаржуваного рішення виконав зобов`язання з оплати товару. Тому пеня у визначеному позивачем розмірі (всього) є неспівмірною із допущеним відповідачем порушенням.

Також суд бере до уваги матеріальне становище відповідача, складну ситуацію, яка наразі склалася у м. Нікополі у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є загальновідомою обставиною.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до територій, розташованих у районі проведення воєнних (бойових) дій.

Одночасно, апеляційний суд враховує, що під час воєнного стану в Україні сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації.

Однак, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, з огляду на те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено місцевим господарським судом, стягнення вказаних сум у певній мірі компенсує можливі негативні наслідки для позивача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за отриманий товар.

На думку колегії суддів при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

Слід зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, понесення позивачем значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані у зв`язку із зменшенням пені останнім не доведено, докази в обґрунтування цієї обставини ним не надані.

В той же час, стягнення пені в розмірі 50% від нарахованої позивачем суми не стане надмірним тягарем для відповідача.

Враховуючи вказані вище обставини, приймаючи до уваги причини, які призвели до неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, враховуючи інтереси обох сторін, а також неспівмірність розміру нарахованих штрафних санкцій, заявлених до стягнення за наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2101687 від 07.04.2021 року, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо наявності, у даному випадку, виняткових підстав для реалізації права на зменшення розміру пені на 50 процентів і задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 442 076,78грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені саме на 90%, його посилання на сталу практику у справах 904/4209/22, 904/875/23, 904/876/23 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки суд, у силу приписів чинного законодавства України, має право зменшити розмір пені на власний розсуд та за внутрішнім переконанням і не зобов`язаний спростовувати висновки судів у інших справах.

Доводи відповідача на незаконність заявлених позивачем вимог в частині компенсаційних нарахувань колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зобов`язання з оплати за спірним договором поставки покладається саме на відповідача і підписавши вказаний вище договір, останній був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення зобов`язання.

Твердження відповідача про каральність, а не компенсаційність санкцій мають характер припущень та спростовуються вищевикладеним.

Стосовно посилань відповідача на встановлені преюдиційні виняткові обставини важкий фінансовий стан його підприємства та прямі матеріальні збитки від військових дій, як на підставу для зменшення розміру пені, колегія зазначає, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення приймалося, у тому числі, з урахуванням цих обставин.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідачем додатково подавалися заяви про відстрочку виконання рішення з метою затягнути примусове виконання судового рішення мають декларативний характер, оскільки не доведені належними доказами. При цьому право звернення боржника до суду з заявами, зокрема й про відстрочку виконання рішення, передбачено чинним законодавством України. Тому відповідач лише скористався своїм процесуальним правом на такі звернення.

Одночасно, колегія суддів враховує, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У даному випадку апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта (позивача) про те, що зменшуючи розмір пені на 50 процентів суд першої інстанції не встановив інших обставин, які мають істотне значення для такого зменшення, крім запровадження воєнного стану.

За переконанням колегії суддів, приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків, у тому числі, й щодо наявності підстав для зменшення пені на 50%.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи апеляційних скарг не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржниками зроблено не було.

Звертаючись з апеляційними скаргами, скаржники не довели неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційних скарг. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" та Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 року у справі №904/1423/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Ю.Б.Парусніков