Рішення

від 17.10.2023 по справі 914/1143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 Справа № 914/1143/23

За позовом: Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, с. Малехів, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш», м. Дрогобич, Львівська область

про відшкодування майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою

Суддя Наталія Мороз

при секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача: Садовий В.Ф.

Від відповідача: Рождественська Л.П.

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою суду від 12.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

Ухвалою від 25.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.05.2023. Крім того, вказаною ухвалою суд витребував у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія „Перша копію висновку судового експерта Онишко Р. М. № 71/22 від 28.11.2022.

15.05.2023 через службу діловодства господарського суду, на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2023, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія „Перша надіслано копію висновку судового експерта Онишко Р. М. № 71/22 від 28.11.2022.

Ухвалою від 16.05.2023 суд вирішив розглядати справу № 914/1143/23 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.06.2023. Крім того, вказаною ухвалою суд витребував у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія „Перша страховий акт № ЦВ 24079.

В судовому засіданні 06.06.2023 оголошувалась перерва до 04.07.2023, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

30.06.2023 через службу діловодства господарського суду, на виконання вимог ухвали від 16.05.2023, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія „Перша надіслано копію страхового акту № ЦВ 24079.

Ухвалою суду від 04.07.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 18.07.2023 та відкладено підготовче засідання на 25.07.2023.

25.07.2023 підготовче засідання відкладено на 22.08.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.09.2023.

19.09.2023 судом розпочато розгляд справи по суті. В судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2023, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

В судове засідання 17.10.2023 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору. В позові просить відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.11.2023 сталась дорожньо-транспортна пригода, між автомобілями марки Skoda Octavia (власником якої є позивач) та Iveco Daily (власником якої є відповідач), а також та автомобілем марки Hundai Tucson. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.12.2022 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом Iveco Daily. Внаслідок даної ДТП автомобілю, що належить позивачу була спричинена матеріальна шкода. Відтак, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, який керував автомобілем, власником якого є ТзОВ Надрагідробурмаш, а страхові відшкодування не в повній мірі покривають витрати на ремонт автомобіля, власником якого є Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром завданої матеріальної шкоди та отриманими страховими виплатами, що складає 244 177, 10 грн, а також передбачену страховим полісом франшизу у розмірі 2 600,00 грн, що разом становить 246 777,10 грн на підставі ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, а також положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву та судових засіданнях відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів понесення позивачем витрат та реальної вартості ремонту автомобіля Skoda Octavia, а достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат, які виникли внаслідок ДТП є лише наявність рахунка-фактури та платіжного доручення про перерахування коштів за здійснений ремонт. Крім того, посилається на відсутність доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП знаходився при виконанні своїх трудових обов`язків, як працівник ТзОВ Надрагідробурмаш, а також на відсутність заперечень позивача щодо розміру страхового відшкодування, що свідчить про його достатність. Відтак, позовні вимоги до задоволення не підлягають, а позивач вправі звернутись з відповідним позовом до ОСОБА_1 .

Обставини справи.

15.11.2022 на автодорозі Київ-Чоп М-06 549 км +170 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 (власником якої є позивач Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки Iveco Daily реєстраційний номер НОМЕР_3 (власником якої є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш», відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів від 21.02.2023 № 31/13-4649-180) під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем марки Hundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.12.2022 по справі № 450/4032/22 винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом марки Iveco Daily (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

04.01.2023 Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області звернулось до ПрАТ «СК «Перша» (страхова компанія, у якій застраховано автомобіль марки Iveco Daily) листом, у якому просить повідомити про страхову суму (ліміт відповідальності) майнової шкоди відповідно до Полісу № ЕР-207313669 від 17.12.2021 та щодо надання копій звітів оцінювача (експерта) або інших документів (калькуляцій, актів, рахунків і т.ін.), на підставі яких страховиком було визначено вартість матеріального збитку та розраховано розмір страхового відшкодування.

Листом від 30.01.2023 № ЦВ23-0048 ПрАТ "СК "Перша" повідомлено про те, що відповідно до Полісу № ЕР-207313669 від 17.12.2021 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 130 000,00 грн та передбачено франшизу в розмірі 2 600,00 грн. Крім того, вказаним листом повідомлено, про те, що відповідно до висновку судового експерта Онишко Р. М. № 71/22 від 28.11.2022, вартість на момент огляду матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda Octavia А7 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 374 177,10 грн.

На виконання взятих на себе за договором страхування зобов`язань у межах страхових сум, передбачених у страховому полісі, ПрАТ "СК "Перша" виплачено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Львівській області страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн. Дані кошти перераховано на рахунок позивача 14.02.2023, що підтверджується випискою з системи СДО (ПТК Клієнт казначейства - Казначейство).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, вартість матеріального збитку, завданого Територіальному управлінню Служби судової охорони у Львівській області є більшою, аніж отримані страхові відшкодування. Різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування становить 244 177,10 грн, а також передбачена страховим полісом франшиза в розмірі 2 600,00 грн (разом 246 777,10 грн).

З метою досудового врегулювання спору, 15.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.02.2023 про відшкодування завданої матеріальної шкоди, що складає різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що становить 244 177,10 грн, а також передбачену страховим полісом франшизу в розмірі 2 600,00 грн (разом 246 777,10 грн).

Як вбачається з реєстру Львівського обласного вузла спеціального зв`язку № 4 від 20.02.2023 та листа-відповіді Львівського обласного вузла спеціального зв`язку від 20.03.2023, вищевказана претензія отримана ТзОВ «Надрагідробурмаш» 08.03.2023, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» 244 177,10 грн матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також передбаченої страховим полісом франшизи у розмірі 2 600,00 грн.

Оцінка суду.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, ЗУ "Про страхування", ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 ЗУ «Про страхування»).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.12.2022 по справі № 450/4032/22 винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом марки Iveco Daily (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Iveco Daily», реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ СК «Перша» на підставі договору добровільного комплексного страхування автовласника від 17.12.2021 № ЕР-207313669.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Норми ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); згідно з п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено ст. 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зі змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Аналіз положень ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) № 6-108цс13 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 920/343/20.

Покликання відповідача на обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП знаходився при виконанні своїх трудових обов`язків, як працівник ТзОВ Надрагідробурмаш суд оцінює критично, оскільки відповідачем, як власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 в момент ДТП, не надано пояснень, на яких саме підставах ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, як і не надано будь-яких доказів неправомірного заволодіння останнім вказаним транспортним засобом.

Оформлення дорожньо-транспортної пригоди відбувалось за участю поліцейських Управління патрульної поліції у Львівській області, які в свою чергу перевірили водіїв - учасників ДТП на наявність в них законних підстав керування транспортними засобами. Відповідно, автомобіль відповідача Iveco Daily реєстраційний номер НОМЕР_3 на час вчинення ДТП 15.11.2022 не перебував в розшуку. Вказана обставина підтверджується також листом Головного Управління Національної поліції у Львівській області від 15.05.2023 № 959/21/02/2-2023, яким повідомлено, що згідно обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», транспортний засіб Iveco Daily д. н. з. НОМЕР_3 у листопаді 2022 в розшуку не перебував, повідомлень про неправомірне заволодіння даним транспортним засобом до підрозділів поліції не надходило.

Твердження відповідача про те, що лише наявність рахунка-фактури та платіжного доручення про перерахування коштів за здійснений ремонт є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат, які виникли внаслідок ДТП спростовуються положеннями п. 34.4 ст. 34 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до якого, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) залучаються їх працівники, а за необхідності експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Як вбачається з матеріалів справи, страховиком ПАТ СК Перша визначено вартість матеріального збитку та розраховано розмір страхового відшкодування відповідно до ст. 29 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на підставі висновку судового експерта Онишко Р. М. № 71/22 від 28.11.2022, згідно з яким вартість на момент огляду матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda Octavia, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 374 177,10 грн. За клопотанням відповідача, вказаний висновок експерта витребувано судом у ПАТ СК Перша та долучено до матеріалів справи.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові № 910/4790/19 від 07.07.2020, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, Закон розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

Посилання відповідача на відсутність заперечень позивача щодо розміру страхового відшкодування, що свідчить про його достатність є помилковими з огляду на норму, закріплену п. 36.1 ст. 36 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до якої страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20 зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом встановлено, що на виконання договору добровільного страхування ПрАТ "СК "Перша", у межах страхових сум, передбачених у страховому полісі (з врахуванням суми франшизи 2 600,00 грн), виплачено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Львівській області страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача 14.02.2023. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Згідно з ст. 9 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пп. 12.1 ст. 12 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п.36.6 ст. 36 вказаного Закону).

Таким чином, обов`язок щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а також вартість франшизи покладається на відповідача.

Судом також взято до уваги, що відповідно до ст. 161 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак, суд погоджується з наведеними позивачем аргументами щодо можливості проведення відновлювальних робіт службового автомобіля Skoda Octavia (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), власником якої є Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області, лише після отримання суми різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а також передбаченої страховим полісом франшизи.

Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3, 4 ст.13 ГПК України).

Згідно з ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем. Останнім не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів які б довели ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82/1, ідентифікаційний код 37349225) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (80383, Львівська область, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 51, ідентифікаційний код 43167274) 244 177,10 грн матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 600,00 грн передбаченої страховим полісом франшизи та 3 701,66 грн судового збору.

Рішення складено 26.10.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.